Урок "Травна система"

Мета заняття: розглянути загальний план будови травної системи, її функцій, ознайомитись з будовою і функціями кишечника та травних залоз, розглянути особливості процесу травлення в тонкому та товстому кишечнику та характер регуляції його роботи; визначити вікові особливості формування та функцій травної системи; розвивати вміння працювати самостійно, логічно мислити та знаходити зв'язки між особливостями будови й функціями біологічних структур; виховувати санітарно-гігієнічні навички догляду за органами травлення, бережливе ставлення до здоров’я.

Обладнання й матеріали: проектор, комп’ютер, мультимедійна презентація, підручники анатомії, таблиця «Травна система», макет внутрішньої будови людини.

Тип заняття: комбіноване.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове розуміння будови організму; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та розуміння фундаментальних принципів біології; збереження власного здоров'я.

Методи роботи на занятті: словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, робота з підручником; наочний: ілюстрація, демонстрація.

Базові поняття й терміни: травна система, травлення, хімус, тонкий кишечник, товстий кишечник, дванадцятипала кишка, порожня кишка, клубова кишка, сліпа кишка, ободова кишка, сигмоподібна кишка, пряма кишка, ворсинки, ферменти, кишковий сік, апендикс, травні залози, підшлункова залоза, печінка, жовчний міхур, жовч, емульгація, всмоктування,

Література:

Аносов І.П., Хоматов В.Х. Анатомія людини у схемах. – К. Вища школа, 2002. 191 с.

Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Федонюк Я.І. Анатомія людини. Вінниця. Нова Книга, 2010. Т. 2, Т. 3. – 400 с.

Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.

Матяш, Н.Ю. Біологія : 9 кл. : Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Н.Ю. Матяш, М.Н. Шабатура. К. Генеза, 2009. 272 с. : іл.

http://meduniver.com/Medical/Anatom/ Анатомія людини в малюнках.

http://www.med-edu.ru/basic-science/anatom/acland_anatomy Атлас з анатомії людини Acland's

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду студентів.

Вправа «Зайди відповідність»

ІІІ. Мотивація освітньої діяльності студентів.

Проблемні питання:

1. У людини хвора печінка. Лікар пропонує хворому дотримуватися безжирової дієти. Чому?
2. Чому для здорового кишечника нам потрібна клітковина?
3. Чи погоджуєтесь ви з рекламним постом лабораторної мережі Сінево про рудиментарність апендиксу?

IV. Вивчення нового матеріалу.

План.

1. Травлення у порожнині тонкого і товстого кишечника. Всмоктування
2. Роль жовчі та соку підшлункової залози у травленні. Захисна функція печінки. Регуляція діяльності залоз травлення.
3. Вікові особливості секреторної та моторної функцій травного тракту.

1. Травлення у порожнині тонкого і товстого кишечника. Всмоктування. 

Тонкий кишечник має довжину 6-7 м і складається з трьох відділів: дванадцятипалої (25 см), порожнистої (1 м) та клубової кишок (2 м).

Повідомлення студентів:

1) Дванадцятипала кишка - характерна назва пов'язана з тим, що її довжина становить приблизно дванадцять людини складених впоперек. Дванадцятипала кишка тісно анатомічно і функціонально пов'язана з підшлунковою залозою і жовчовидільною системою. Саме у неї відкриваються загальна жовчна протока і головна протока підшлункової залози. Це не лише найкоротша, а й найширша частина тонкої кишки. Слизова оболонка має набагато стійкіший епітелій в порівняні з іншими відділами. Є особливі бруннерові залози, які беруть участь у виробленні кишкового соку.
 

2) Порожниста кишка – це верхня половина тонкого кишечника. На розтині в більшості випадків вона виявлялася пустою, тому і отримала таку назву. Довжина 1 – 1,8 метра. Її петлі розміщені ближче до лівої частини черевної порожнини. Кислотність нейтральна або слаболужна. Тут всмоктуються ті речовини, які розщепилися вище. Всмоктування — фізіологічний процес перенесення речовин з отвору кишки у внутрішнє середовище організму.

Клубова кишка – це нижня половина тонкого кишечника. Чіткого переходу між порожнистою та клубовою кишками немає. Довжина 1 – 2,6 метра. Назва походить від клубової кістки до якої вона прилягає. Має добре виражену брижу, товстіші стінки і більше обплетена кровоносними судинами. Слід відзначити, що ворсинок в клубовій кишці набагато менше.

Функції тонкого кишечника:

1) травна — розщеплювання пептидів, вуглеводів і ліпідів та їх всмоктування;

2) транспортна — просування речовин, що не всмокталися, далі по травному каналу

У кишечнику розрізняють два види травлення: порожнинне — ферменти виділяються в порожнину кишки, і пристінкове — травні ферменти містяться в мембранах клітин слизової оболонки. Кишковий сік виділяється спеціалізованими залозами, які розташовані вздовж усього тонкого кишечника в його слизовій оболонці. Слизова оболонка тонкого кишечника утворює велику кількість складок — ворсинок.

3) Ворсинки тонкого кишечника.

Стінки ворсинки складаються з одношарового епітелію і підтримуються повздовжньо і поперечно орієнтованими пучками гладеньких м’язів. Усередині кожної  ворсинки проходять кровоносні та лімфатична судини. Клітини ворсинки мають мембрани — мікроворсинки (до 1700 на одній ворсинці). У мембрані мікроворсинок є ферменти, розщеплюють дисахариди на моносахариди й олігопептиди на амінокислоти, Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування мономерів. Загальна площа поверхні ворсинок і мікроворсинок складає приблизно 140 м2 і представляє собою для порівняння площу невеликого будинку. Слизова оболонка кишечника постійно оновлюється і цей процес займає приблизно 3-6 днів.

4) Всмоктування — фізіологічний процес перенесення речовин з отвору кишки у внутрішнє середовище організму. Всмоктуються амінокислоти, олігопептиди, моносахариди, гліцерол, жирні кислоти, вода, електроліти. У тонкому кишечнику всмоктується 90% білка, що надійшли з їжею, 95% жирів і практично всі моносахариди. Харчові залишки, які не перетравилися і не всмокталися, пересуваються по тонкому кишечнику і потрапляють у товстий. Рух здійснюється завдяки перистальтиці — ритмічним хвилеподібним скороченням кишкової стінки. Перистальтика регулюється нервовими сплетеннями (підслизовим і міжм'язовим), розташованими вздовж усього кишечнику.

Товстий кишечник (1,5—2м) представлений такими відділами: сліпа кишка з апендиксом, ободова та пряма кишка. Риси, які відрізняють товстий кишечник від тонкого – це сіруватий колір, більший діаметр (до 10 см), наявність трьох повздовжніх м’язових смуг, наявність вип’ячувань  стінки, наявність жирових відростків.

У товстому кишечнику відбувається інтенсивне всмоктування води (4 л/добу), формування калових мас і бактерійна обробка неперетравлених залишків. Слизова оболонка товстого кишечнику має півмісяцеві складки. Залози виробляють сік. Речовини, що мають хімічні зв’язки, непридатні для їх розриву травними ферментами, розщеплюються тут бактеріями. Бактерії синтезують деякі вітаміни з групи В і вітамін К, необхідні організму людини.

5) Сліпа кишка - це початок товстої кишки, який отримало свою назву від того, що один кінець її непрохідний. У спокійному стані сліпа кишка схожа на невеликий мішок. Довжина кишки від 1-13 см, знаходиться нижче клапана виходу з клубної кишки. Від неї відходить червоподібний відросток – апендикс. Ставлення до апендикса є неоднозначним. Одні лікарі його вважають непотрібним придатком, а інші навпаки — наполягають на його важливому значенні в організмі людини. Багато років медики були переконанні, що апендикс не виконує жодної функції в нашому організмі, тому він не потрібний і його можна видаляти. Але людський організм є ідеальним, у ньому немає нічого зайвого та непотрібного, тому якщо є апендикс, значить виконує певну біологічну роль. 

Апендикс важлива частина імунної системи, на стінках апендикса розташовані лімфоїдні скупчення, які відповідають за доставляння імунних клітин в кишечник, в ньому розмножуються травні бактерії. Людям без апендикса важче відновлюватися після хвороб, особливо, шлунково-кишкових.

6) Ободова кишка включає в себе висхідну, поперечну, низхідну, сигмоподібну кишки. Це основний відділ товстого кишечника, який не приймає безпосередньої участі у травленні. Лише розщеплення клітковини до глюкози. Клітковина, овочі і фрукти сприяють розмноженню корисної мікрофлори в кишечнику, тоді він краще буде виконувати свої функції.

Сюди надходять рідкі неперетравлені залишки, де їх переробляють бактерії. В ній всмоктується велика кількість води,  мінеральні речовини, виділяються кальцій, магній, фосфати, солі важких металів. Рідкий хімус, що потрапляє з тонкої кишки (через сліпу кишку) в ободову, перетворюється на більш твердий кал. Щодня в товстий кишечник потрапляє до 2 кг харчових мас (хімусу), які в більшій мірі представлені водою. У кишечнику всмоктується від 1,4 до 1,9 л води на добу, переважно в висхідному відділі ободової кишки. Солі натрію, калію, хлору, кальцію також всмоктуються в ободової кишці. Після всмоктування всіх необхідних електролітів і води залишається 200-300 г кишкового вмісту, яке формується в калові маси.

7) Пряма кишка  - кінцевий відділ товстої кишки та закінчення травного тракту. Її функції - це накопичення калових мас і виділення їх з організму. Два сфінктери анального отвору регулюються акт дефікації – виділення калових мас.

2. Роль жовчі та соку підшлункової залози у травленні. Захисна функція печінки. Регуляція діяльності залоз травлення.

Повідомлення студентів:

8) Печінка - найбільша травна залоза в організмі людини, маса якої становить 1,5 кг. Печінка розташована у черевній порожнині праворуч під діафрагмою. Складається з печінкових дольок, які відділені сполучною тканиною, та обплетені системою кровоносних судин та жовчних проток. Кожна долька – це сукупність спеціальних клітин — гепатоцитів —в них утворюється жовч, яка зберігається у жовчному міхурі. За добу виділяється 500 - 700 мл жовчі. Крім утворення жовчі печінка має захисну функцію. Шкідливі речовини і отрути, які потрапили в організм, затримуються у ній, знешкоджуються і разом із жовчі виводяться у дванадцятипалу кишку, а потім — назовні.

Печінка не утворює травних ферментів, але виконує ряд важливих функцій:

Секреторна - виділяє в порожнину кишечника жовч (коричнева або зеленувата рідина), необхідну для емульгування(подрібнення) і розщеплення жирів (якщо печінка хвора – жирів виділяється мало), активізації моторики тонкої кишки, затримує гнильні процеси і знешкоджує бактерії, нейтралізує пепсин, який заважає працювати ферментам тонкого кишечника.

Депонуюча – такі речовини як глюкоза, молочна кислота перетворюються на глікоген, а при зниженні рівня цукру в крові розщеплює глікоген і вивільнює глюкозу. Також тут накопичуються багато вітамінів – А, В₁₂, К.

Обмінна – білків, жирів, вуглеводів.

Синтезуюча - синтезуються білки плазми крові та холестерол.

Видільна – знешкодження амоніаку.

Бар’єрна – знешкодження токсинів, ліків, алкоголю.

9) Підшлункова залоза – це залоза змішаної секреції - одночасно і травна залоза (здійснює виділення підшлункового (панкреатичного) соку до 2 літрів на добу, який містить багато ферментів: амілазу, ліпазу, трипсин, нуклеаза) і залоза внутрішньої секреції (продукує два гормони – інсулін та глюкагон). Розташована зліва під шлунком, поперк черевної стінки, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Вона має довжину 12 - 15 см. Вага – 70-80 грам.

Регуляція слиновиділення здійснюється вегетативною нервовою системою. Центр слиновиділення розташований в довгастому мозку, але залежить від передніх відділів кори. При подразненні рецепторів ротової порожнини виникають імпульси, які рухаються до центру по чутливих волокнах трійчастого і блукаючого нервів. Іннервуються слинні залози симпатичною (пригнічується їх діяльність, виділяється густа слина) і парасимпатичною (збуджується слиновиділення і виділяється велика кількість рідкої слини) частинами. Слиновидільні рефлекси можуть бути безумовнорефлекторними (при подразненні їжею рецепторів язика і слизової оболонки) і умовнорефлекторними (на запах та вигляд їжі).

Регуляція шлункового соковиділення. Залежно від причин, які викликають збудження, виділяють три типи шлункової секреції:

1) нервова викликається нервовим збудженням, яке надходить з ЦНС до шлункових залоз і активує їх роботу; виникає це збудження в результаті дії безумовного (коли їжа подразнює рецептори ротової порожнини) або умовного подразника (подразнюються рецептори слуху, нюху, зору ще до їжі); підтверджується цей тип секреції дослідом з удаваним годуванням;

2) нейрогуморальна – зумовлена механічним подразненням рецепторів стінки шлунку, що спричинює виділення гастрину, який посилює секрецію шлункових залоз (підтверджується дослідом з ізольованим шлуночком);

3) гуморальна – зумовлена хімічним впливом на залозистий апарат шлунку речовин, які всмокталися в кров (досліди з перехресним кровообігом); збуджують секрецію гастрин, прянощі, сіль, екстрактивні речовини м'яса і овочів, гальмують – секретин, жири, кислоти.

Регуляція діяльності кишок здійснюється рефлекторно і гуморально. У стінках кишок є нервові сплетіння, у яких автоматично виникають ритмічні збудження (автоматія). Впливи ЦНС здійснюються через парасимпатичну (стимулює рухи і секрецію) і симпатичну (гальмує) частини. Гуморальний вплив зумовлюють: ацетилхолін, гістамін, солі, луги, які його стимулюють; адреналін, норадреналін – гальмують.

V. Узагальнення та систематизація знань:

1. Вправа «Знайди відповідність»:

2. Обговорення проблемних запитань.

VІ. Рефлексія.

Вправа «Кубик Блума».

Студенти по черзі складають запитання по темі заняття.

VІІ. Домашнє завдання:

1. Опрацювати теоретичну інформацію «Вікові особливості секреторної та моторної функцій травного тракту».
2. Створити власний медіа-продукт з інформацією про апендикс.