Урок  у  форматі  ток-шоу «Як  подолати  страх?» ( за  повістю Лесі Ворониної «Таємне Товариство  Боягузів, або Засіб  від  переляку №9»)

Мета: розкрити  образи  героїв  повісті; зрозуміти значення сім’ї у  формуванні життєвих  переконань людини; спонукати учнів долати перешкоди, страх, шукати вихід  із  складних  ситуацій; розвивати творчі  здібності  учнів; поглиблювати вміння  висловлювати  власні  думки, виховувати  позитивні  моральні  якості.

Методичний  коментар: розподілити ролі  та  запропонувати  питання  для  обговорення краще  заздалегідь. Було б добре, щоб  учні самостійно  підготували репліки-відповіді  учасників  ток-шоу. 

Перебіг  уроку

У  клас, імпровізовану телестудію,  заходить  учень/учениця, що грає  роль  ведучого/ведучої  розважального шоу  зі  словами: «Напевно, сьогодні  немає  жодної  людини, яка не  відчувала б  страх. На  думку  психологів, ця  негативна  емоція  може  заважати повноцінно  жити. Тому  разом  спробуємо зрозуміти, чи  ганебно боятися, у  чому ж секрет  протиотрути страху. Поспілкуємося із героями пригодницько-фантастичної  повісті Лесі  Ворониної «Таємне Товариство Боягузів, або Засіб  від  переляку №9». Першою  гостею є  авторка - Леся Воронина.

(Ведуча   веде  діалог  з  ученицею,яка грає  роль письменниці).

-         У своєму інтерв’ю Тетяні Терен Ви сказали: «Я людина, яку роблять  абсолютно щасливою зустрічі з дітьми». Що  ще  в  житті приносить Вам задоволення?

-         Cтрашенно люблю мандрувати − це ліки від неприємностей та поганих  думок  від усвідомлення того, що життя минає, а ти не встигла здійснити того, про що мріяла в дитинстві і юності. Шкодую за тим часом, коли життя здавалося нескінченним і попереду на тебе чекали неймовірні події та відкриття. А от у мандрах повертається це передчуття радості, упевненості в тому, що ось зараз тобі відкриється щось дивовижне. Моментально «скануєш» кожну людину, як у дитинстві, коли про кожного зустрічного я могла вигадати цілу історію, ніби за тією людиною тягнувся «хвостик» з минулого і того, що з нею буде далі. Саме в подорожах з’являється загострене сприйняття всього нового, незвичного і тому за найменшої нагоди я вирушаю у чергову авантюрну мандрівку[2].

-         Свої історії Ви почали писати в дитинстві. Сьогодні вони виникають  так само? Чи змінився у дорослому віці фокус бачення? Як це впливає на Ваше письмо?

-         Фокус бачення змінився, але коли пишу, то ніби повертаюсь в дитинство, мене  цікавить щось абсолютно несподіване: карколомні повороти сюжету, хитро закручений сюжет, фантастичні пригоди. Коли пишеш, наперед не можеш визначити всього, що буде в наступному розділі чи навіть у наступному абзаці. Дуже важливо вловити правильний тон, відчути, як твої герої будуть поводитись в тій чи іншій ситуації. Іноді  під час роботи над черговою книжкою, виникають непередбачувані ускладнення, часом курйозні. Так, у повісті «Таємне товариство боягузів»  мені навіть довелося змінити… стать головного персонажа. Спершу це була дівчинка, але вона ніяк не хотіла бути сором’язливою й закомплексованою невдахою, яка згодом, подолавши всі свої комплекси, сторчголов кидається у вир небезпечних подій. Тоді кількома ударами по клавішах я перетворила вперту дівчинку на дивакуватого, але дуже симпатичного хлопця Клима Джуру. Надзавданням цієї повісті було  показати підлітку, чому треба завжди залишатися самим собою, вміти  і не піддаватися чужій  волі, яка хоче тебе підкорити. Якщо ти зламався, то  вже ніколи не будеш собою. Не можна сіяти зневіру в дітях [2].

-         Чому  ви  захотіли  написати саме про страх?

-         Мені здається, що найгірші вчинки людина робить під впливом страху.  Наше  суспільство ніби й справді заражене вірусом страху, і я дуже хочу, щоб ми його позбулися. Щоб ми не привчали своїх дітей змалечку пристосовуватися й озиратися на всі боки, втягнувши голову в плечі. Отож, герої моєї пригодницько-фантастичної повісті, потрапляючи у небезпечні, а часом і неймовірні ситуації, вчаться долати переляк і перемагати власну слабкодухість, рятуючи інших. А ще я переконана, що сміх — це неймовірно сильна зброя, адже всі паскудства у світі роблять люди, цілковито позбавлені почуття             гумору [1]. 

-         Дякуємо  за  те, що завітали до нас. Наступною  гостею є  бабуся  головного  героя. Запрошую в  студію  пані  Соломію.

У  клас  заходить  учениця, що грає  роль  бабусі Соломії. Представляється:  

«Здрастуйте,  друзі.  Рада вас  бачити  всіх  у  цій  студії.  Мене  звати  Соломія.  Я  зуміла себе  реалізувати  як  мама,  як  бабуся  чудового  внука. Удома стараюся  створити комфорт і затишок, люблю випікати найсмачніші у  світі пиріжки, доглядати за  квітами, які  дарують красу й радість.  Я видатна  вчена,  яка  винайшла  протиотруту  від  вірусу  страху,  сконструювала  часоліт».

(Ведуча  запрошує  сісти, веде  діалог із героїнею).

-         Сьогодні  стільки  хворих  на ковід,  на  онкологію.  Чому  саме 

протиотрута від  вірусу  страху?                                                                                         

-         Насамперед   думала  про  внука, бачила, що  його  часто  паралізує    страх, хотіла допомогти  Климові  подолати  боягузливість. Крім  того, вважаю, що у  всіх  труднощах  найпотужніша зброя –  уміння  подолати свій  страх. - Як   діє  цей  препарат?   Мені  здається,  що це   свого  роду  хитрощі,  навіювання  на вашого  внука. Переконана:  ніякий  лікарський   засіб не  допоможе  подолати  страх, якщо  сама  людина  не  захоче  щось   змінити  у  своєму  житті.  Хіба  не  так?                                    

-         Абсолютно   погоджуюся з  вами:  будь-які  ліки дієві, якщо людина  вірить у  власні  сили, якщо  вона  вмотивована,  має  свою  мету.

-         Чому  ви  неодноразово  писали  внукові певні  інструкції?   - Інструкції – це  своєрідні  покрокові  вказівки, які допомагали внукові   виробити  чіткий  алгоритм  дій, дисциплінували його. Я  вдячна  Климові  за  те, що  він  точно  виконував  інструкції,  завдяки  цьому  зумів навчитися  керувати  часольотом, читати  думки  прибульців і  врешті-решт врятувати планету Земля.

-         Згадайте  той  випадок,  коли ви  знаходилися  в  полоні  синьоморд. До   

вас  прийшов  онук.  Саме  тоді  ви  довірили  свою  долю  в  руки  Клима,  а  не  його  батьків.  Чи  не  страшно  вам  було? 

-         Скажу  чесно, у  той  час  не думала  про себе. Я  повинна  була  показати  внукові, що  повністю довіряю йому. І  від  його  дій залежить   моя  доля,  тому  не  могла  ні  на  хвильку  засумніватися  в  ньому, а  значить,  не  дати  жодного  шансу  страху  заволодіти  мною.

-         Мені  здається,  саме  тоді  й  була  інша  загроза:  бацила  страху  за   рідних могла  паралізувати  і  вас,  але,  на щастя,  усе  обійшлося.             Кажуть: «Яке  дерево,  такі  й  віти,  які  батьки,  такі  й діти».  Чи  згідні  ви  з  цим?  Які  риси  характеру,  притаманні  вам,  має  Клим? - Безумовно, Клим  перейняв у  мене  чимало  позитивних  рис, а  саме:  доброта, відповідальність, дисциплінованість, виваженість, готовність прийти на допомогу. 

-         Вельми вдячна, що, незважаючи  на  свою зайнятість, ви  знайшли час завітати в студію й  поспілкуватися з нами.  Хотілося б  дізнатися думку Вашої  доньки – мами Клима.

До  класу заходить учениця, яка перевтілилася в маму  Клима. Представляється: «Добрий  день, студіє, я мама Клима. За професією археологиня, люблю вивчати побут і  культуру  древніх  цивілізацій. Останнє  моє  відрядження було в Єгипет. У  силу  обставин  часто залишаю  сина  на бабусю. Знаю:  з  нею  він  почуватиметься в  безпеці».

(Ведуча  запрошує  присісти, веде  діалог із героїнею).

-         Які  сімейні  цінності  культивувалися  у  вашій  сім’ї?  Які  стосунки   між  вами і  сином?  

-         У   нас  із Климом  довірливі стосунки. У  сім’ї   панує взаєморозуміння, злагода, любов,  хоча  в  силу  обставин  ми з чоловіком часто  відсутні  вдома,  та спілкуємося з сином, завжди  цікавимося, що  відбувається  в  школі,  прагнемо  піклуватися  одне  про  одного. 

-         Чому  виникла  ідея  випробувати  на  Климові  засіб  від  страху?  

-         Ми  дуже  хвилювалися  за  сина, бо  він   був  боягузливий. Звичайно,  ми  

могли піти до  батьків  Сашка  Смика  з  претензіями,  налякати самого  Сашка.  Але   розуміли,  якщо  наш  син  сам  не подолає  страх,  то  все  життя  буде  чогось  боятися, буде  розраховувати  на  нас,  виросте  інфантильним. 

-         Чи  не  було  страшно  за  сина,  який  опинився  сам  на сам із  синьомордами  в  пустелі?  Чи  не  жорстоко  це з  вашого  боку?  

-         Насправді  ми завжди  були  поряд, тому  могли  підстрахувати Клима  в  будь-який  момент. Завжди  знайдуться  люди, які  осуджуватимуть нас. Однак  сам  факт, що син  зумів еволюціонувати від боягуза до  супергероя  свідчить про  те, що  ми діяли  правильно.  

-         Чи  сумнівалися ви,  що  Клим  зуміє  подолати  страх?

-         Ні  на хвильку…

-         Чи  пишаєтеся  ви   своїм  сином? 

-         Так, ми з  чоловіком відчуваємо гордість за  сина,   бо  не  кожен  зможе   з  честю пройти  такі  випробування. «Адже  боягуз, котрий  переміг  свій  страх, –  найсильніша  людина у  світі». Клим  достойний  носити  прізвище  Джур. - У нас у  гостях  ще  одна  неординарна  особистість -  друг  головного  героя, на  прізвисько  Заєць.  Представся, будь  ласка.

 У  клас  заходить хлопець  зі  словами: « Мене кличуть  Заєць. Хоча  в народі  заєць асоціюється  із  боягузливістю, полохливістю,  та  я  не  такий.  Навпаки,  зумів  допомогти  Климові  подолати   страх. Більше  того, піджартовував  з Клима,  кажучи:  «Не  тремти, як  заєць».

-         Ну  що ж, за  яких  обставин  ти  познайомився  із Климом ? Яке   враження справив  він  спочатку?

-         Ми  вперше  побачилися біля старого будинку з іржавою залізною брамою,  на якій  висів великий старовинний замок. Як виявилося  пізніше, Клим саме згодився  стати членом  Таємного Товариства Боягузів  і  невидима  сила штовхнула у  двір цього будинку.  Ми з Жуком  у цей  час гамселили один одного руками і ногами, вигукуючи: «Засіб від переляку номер один! Засіб від переляку номер сім! Засіб від переляку номер чотири!».  Клим тоді був   наляканий, дивився на нас, як на божевільних. Ми запросили  Джурі  готуватися  до  секретної вечірньої  операції.

-         Навіщо  Клим  мав одягнутися в  щось  брудне, діряве, грати жалісливу    пісеньку  про  байбачка  під  банком  о 21:00? 

-         Перш  за  все, це  було  потрібно, щоб  Клим  вийшов  із зони  комфорту,  навчився  не  зважати  на думку  інших. Ну, і  мав глянути у вічі страху.

-         Яку  роль  зіграли  ви із Жуком у  тому,  щоб Клим  подолав  страх? - Гадаю, наша  місія полягала  в  тому, щоб Джура зрозумів, що  завжди  можна  знайти  однодумців, тих, хто вислухають і  підтримають.

-         Чи  хотів би ти  мати  такого  друга,  як  Клим?  Чому  ти  повчився б у   нього?

-         Переконаний, що Клим –  надійний  товариш. Хотів би  навчитися  в нього  володіти своїми  емоціями.

-         Який  страх  повинен  подолати  ти  як цирковий  артист?  

-         Мені  треба  перебороти   страх  виступати  перед  публікою. - Нарешті  запрошую  його – головного  героя  і  того, хто пройшов  клінічні  випробування засобу  від  переляку № 9. 

 У  студію-клас  заходить учень, що грає  роль Клима, говорить: «Дуже   радий  бути  гостем  цього  шоу.  Мене  звати  Клим  Джура. Так-так, Джура! Саме  прізвище  підказує , що в  мене  тече  козацька  кров.  Та  не завжди  я  був таким  сміливим,  для  цього  довелося  мені  пройти  чимало  випробувань. Але  про  це  пізніше…»

-         Усім  нам  відомо,  що джури  колись були зброєносцями,  учнями   козацької  старшини.  Часи  змінилися,  уже  немає  запорожців.  Твоїм  учителем,  так  би мовити,  були  навіть  не батьки,  а  бабуся  Соломія.  Чи   не затаїв  ти  образу  на  батьків?  Адже  вони,  як  археологи, дуже часто  були  відсутні  вдома,  твоїм  вихованням   практично   займалася   бабуся. - Я  розумів, що батьки  займаються  важливою справою, хоча  часто  вони  знаходилися далеко  від  мене, але відчували  мене на  відстані, були в  курсі справ.

-         На  твою долю випало  чимало  випробувань, з якими б справився  не  

кожен дорослий.  Зокрема ти  став  членом  Таємного Товариства  Боягузів. У  які  моменти  тобі  хотілося  порушити  обіцянку  і  вийти з цього  товариства?

-         Коли я  повинен був одягнутися  в  одяг  безхатька, то промайнув  сумнів, чи  правильно я  зробив, погодившись на  членство в ТТБ. Коли ж  усвідомив, що вірус  страху найперше  вражає хоробрих, то  відчув  внутрішню  силу, переоцінив  свої  можливості. 

-         Розкажи, що  ти відчував, як змінювався  з кожним  новим   випробуванням.

-         Спочатку виходив  з  дому,  полохливо  оглядаючись, у  цей  момент  здавалося, що серце  калатає,  тіло  паралізував  липкий   страх, а  коли  глянув в очі  страху, то  навіть  смакував    пригодами. І  врешті  зрозумів, що  нічого неможливого не  буває.

-         Що  ти  порадиш  іншим  дітям,  яких  переслідують  у  школі?

-         Не  тримати в  секреті випадки булінгу, відверто поговорити із  дорослими. 

Адже такі кривдники, як Кактус, довго  переслідуватимуть, бо  відчуватимуть безкарність. 

 Ні в  якому  разі  не  варто  звинувачувати  себе. Ніхто не  має  права принижувати, ображати інших.

-         Кому  ти нізащо   не  допоможеш  подолати страх?

-         Підлим, жорстоким  людям.

-Команда,  яка працює  над  створенням  шоу, довго  шукала  спеціалістів, які  допомагають  позбутися  страху  не  лікарськими  засобами. І  знайшли  відому  арт-терапевтку.  Запрошуємо її  в  студію.

  У  клас- студію  заходить учениця зі  словами: «Вітаю  присутніх.  Дякую, що  запросили  в студію.  Мене  звати … ,  я  відома   художниця».

-Раді  бачити  вас.   І  зразу  питання:  якщо б  вам  запропонували  намалювати  страх,  то  яким  би  його  зобразили?  Які  кольори  використали б  у  своїй  роботі?  Чому?     

-         Я  змалювала  б людину, яка   тримається  за  голову, а  на її  плечах  сидить велетенський  птах  з  чорним  оперенням.  Чим  більший  страх,  тим  більший  цей  птах.

-         Цікаво-цікаво.  Це,  напевно, пов’язано  із уявленнм  нашого  народу  про добро  і  зло.   

-         Так, добро  уособлює світлий  ангел –  захисник  душі.  Посланець  від Бога,  який  підказує правильний  вибір, веде  дорогою правди,  добра. До  речі,  світлих ангелів  називають  синами  неба.  І навпаки,темні  сили,  страх,  пригнічують людину,  не  дають їй  можливості розкрити свій  внутрішній  потенціал.  Я  ще  бачила картини,  на  яких  страх зображений  у  формі  кайданів  чи   пута,  які  паралізують її.

-         Кажуть,  що  арт-терапія  допомагає  подолати  страх. Чи  так   це?   - На  мою думку, кожна  людина  може  подолати  страх. Саме  художнє мистецтво   допомагає  виразити свої   почуття  за  допомогою   кольору,   пластики.

-         Як  це  діє?  Які  способи  ви  відкажете?   

-         Можна   спробувати  намалювати  об'єкт  страху –  це  може  бути  якась  конкретна  людина, що  ображає,  чи,  скажімо,  ліфт (якщо  хтось  страждає  на  клаустрофобію).  Тоді  пропонують  цей  аркуш  спалити чи  зім’яти,  викинути,  позбутися  його.   Можна   наступного  разу  зобразити,  як  ви  перемагаєте  страх. Наприклад,  малюєте  себе  великим  і  сильним, а кривдника – маленьким   і жалюгідним. Можна  це  зробити  у  вигляді  коміксу,  де  пропишете  ваші  репліки  на дії  кривдика.  Таким  чином  ви  ніби  програєте ситуацію у  своїй  уяві,  навчитеся  відстоювати  себе,  відповідати  на  образи.  - Творчість  допомагає  справитися  із  важким  багажем  переживань   під  час  війни. Дуже  часто  травми,  завдані  дитині війною,  невидимі:  вони  душевні.  Саме  малювання  дає  можливість  дитині  зрозуміти,  що  вона  має  право  на  переживання. Звичайно,  за  один  сеанс  страх  може  не  відійти,  потрібні будуть  бесіди  із  спеціалістами:  психологами  чи  психотерапевтами.                                                                                           

Поділитися  своїм   досвідом  прийшла  психологиня …  Зустрічайте  її.

У  клас-студію  заходить учениця, яка  грає  роль психологині,

представляється: «У будь-кого із  нас  можливі  розчарування, невдачі, інколи  людині  важко  розібратися   із своїми  проблемами. Тут  у   нагоді  стану  я –  досвідчена  психологиня».

(Ведуча  запрошує  сісти, веде  розмову).

-         Оцініть, будь  ласка,  з  точки  зору  психологині,  як  кожне  завдання,  яке  виконував  Клим,  змінювало  його. 

-         Спочатку  боявся, озирався,липкий  страх  паралізував  героя, Клим   навіть не  намагався  себе  відстоювати. Коли  побачив  себе  на  екрані  монітора телевізора,  знітився,  бо мав   жалюгідний  вигляд. Згодом у Клима  з’явилася  мета –  виконати  надсерйозні  завдання  Таємного  Товариства  Боягузів. Віра у  власні  сили  перетворила  Паганіні  на Чака Норіса.  Почуття  відповідальності  за  долю  найрідніших зробило  його  сильним  духом.

-         Підкажіть,  як можна  подолати  страх.  

-         Способів  є  чимало:  скласти  список  страхів,  перестати надумувати,  знайти  в  собі  сильні  сторони, тренуватися,  гарно  харчуватися,  тобто  розвиватися,  удосконалюватися.  Неодмінно  мати  мету, бо  вона  є  свого  роду  дороговказом на  шляху  до  подолання  проблем. 

 Знизити рівень  тривоги  допоможуть  дихальні  практики, медитація. Читання книг про подолання страхів, ведення щоденника та використання позитивних афірмацій можуть бути корисними в самостійній роботі над страхами. Діліться  емоціями з друзями,з родиною або з професійним психологом. Розмова може полегшити негативні  переживання.

 Спробуйте включити ці поради та практики у своє щоденне життя -  і з часом ви помітите, як ваша впевненість та здатність подолати страхи зростають. Зауважте, що  цей  процес   може бути тривалим. Наберіться  терпіння й  вірте  у   власні сили. Не бійтеся   просити допомогу  в  рідних і  близьких, звертайтеся  до професіоналів.

-         Час  збіг  дуже  швидко.  Ми  дізналися,  що людині  під силу  все,у  тому  числі   подолати  страх.  Якщо  поряд є надійні  друзі, батьки,  які  сформують моральні  цінності,  підкажуть  шляхи  вирішення  проблем, то ви  щасливі.

Використана  література:

1.Пригодницько-казковий  світ Лесі  Ворониної.    https://biblionivki.blogspot.com/2017/02/Pryhodnytsko-kazkovyi-svit-Lesi-Voronynoi.html  (дата звернення: 14.01.2024).

2.Скочко Н.  Леся  Воронина:  не  можна  сіяти зневіру  в  дітях. URL:

https://rozmova.wordpress.com/2017/05/10/lesya-voronyna-3/  (дата  звернення:

14.01.2024).