Урок виразного читання. Вірші українських поетів про природу

І знову дзвінок для вас лунає,У світ літератури закликає!Поезії чарівні продовжимо вивчати,Красу природи разом відкривати!  

Урок виразного читання. Чарівний світ української поезії Улюблені вірші українських поетів про природу. Підготувала: учитель української мови і літератури Бірюкова О. В.

Епіграф уроку: Поезія – це завжди неповторність,Якись безсмертний дотик до душі. (Ліна Костенко)

Мета уроку:ознайомитися із новими поетичними творами – зразками пейзажної лірики;розвивати вміння виразно читати вірші, дотримуючись норм акторської майстерності;удосконалювати вміння аналізувати ліричні твори;- виховувати повагу та бережне ставлення до матінки-природи.

Пригадаймо!

Все навколо зеленіє…Все навколо зеленіє,Річка ллється і шумить. Тихо, тихо вітер вієІ з травою гомонить. Як тут всидіти у хаті,Коли все живе, цвіте,Скрізь дзвенять пташки крилаті,Сяє сонце золоте!«Швидше, мамо, черевички!Глянь, як весело в саду!Ти не бійся — до кринички. Я і сам не підійду».(Олександр Олесь)

Хмаринка. Запнувшись в блакитну хустинку,По небу пливла хмаринка. Та раптом зірвався вітер —Нема їй куди подітись. Зірвала мерщій хустинку —Закапали з неї краплинки. Так хмарка од вітру тікала,Землю дощиком поливала.(Тетяна Полубко)

Краса природи — справжнє диво. Краса природи — справжнє диво. Все неповторне і живе. Де не поглянь, скрізь так красиво: По небу сонечко пливе,Навколо височіють гори,Між горами дзюрчить вода. А ліс зелений, наче море,І всюди казка ожива! (Надія Красоткіна)

Дощик. В білу хмарку, ніби в кошик,Цілий день збирався дощик. Потім вітерець у ліс. Дощик в кошику поніс. Та коли летів над полем,Зачепився за тополю,Перекинув хмарку-кошикІ на поле випав дощик... Пораділи і зайчата,І хлоп'ята, і дівчата,Пораділи й добрі люди —Урожай чудовим буде! (Анатолій Костецький)

Кожна пора у природі красива. Кожна пора у природі красива,Криється в ній щось ліричне. Будь то зима із туманами сива,Осінь п’янка, поетична. Літо веселе і щире, й привітне. Вабить, до озера кличе. Луг, наче казка, метеликом квітне,Чайка над морем кигиче. Ну, а весна! Що є краще у світі!Трепетна, ніжна і ясна!Сонце так щиро, так молодо світить,І на душі так прекрасно!(Надія Красоткіна)

Маки польовіНедалеко, біля хати,Червоніють дикі маки. Там – метелики літають,Бджоленята – пил збирають. Маківки свої голівки,Підняли аж до хмаринки. Дощик маки покропив. Тай додолу похилив. Вийшло ясне сонечко,Тай зігріло – полечко.І червоним килимком,Вкрило – лан кругом. Ой, маківки – маківочки,Дикі голівоньки. Розквітайте, ще пишніше,Щоб було, всім веселіше!

Милування квітамиЄ багато квіточок,Як на небі зірочок. Кожна з них красива,І по – своєму – вродлива. Дуже квіти, я люблю,Кожен рік, я їх саджу. Коли важко на душі,То, милуюсь, як завжди. Ніжними й красивими,Квіточками – різними. Розквітайте, мої квіти!Від весни і до зими!І чаруйте ароматом,Усіх – навкруги!

Берізонька. Берізонько, берізонько,Ти, мавко лісова,Зелені твої кіски. Вітрисько розвіва. Стоїш ти при дорозіУ травах і кущах,І білі свої ноги. Все миєш на дощах. Прошу вас, із берези. Ви соку не точіть,Ви краще їй сестричку. Зелену посадіть. Ви краще їй шпаківню. Поставте на гілках,Щоб прилітав до неїДруг лісу, добрий птах!(Любов Забашта)

Туман над річкою розлився. Туман над річкою розлився,Понад лугами вдаль поплив. Зірками вечір засвітився,І таємничий світ ожив. Чарівна ніч шепоче казку,А сонце розвидняє день,Дарує нам тепло та ласкуІ тисячі нових пісень. Пелюстки розкривають квітиІ соловейко п’є росу. Ми серед цього дива, діти,Учімось бачити красу. (Надія Красоткіна)

Літо— Липа, липа зацвіла! —Засурмила всім бджола. —Гей, злітайтеся, подруги,У гайок на край села. Там уже не видно віт,А лише пахучий цвіт. Наберем багато меду. Вирушаймо ж у політ! —Бджоли з пасіки летять,Липі крону золотять.І здається, що у липи. Віти струнами бринять.(Тамара Коломієць)

Домашнє завдання: Підготуватися до контрольної роботи з теми «Музика поетичного слова»: повторити с.125-147.