Урок з біології у 7 класі на тему: "Природоохоронні території. Червона книга.”.

II семестр

Клас

Дата проведення

 

Урок 65

 

Тема:  Природоохоронні території. Червона книга.

Мета: ознайомити учнів із заповідниками та заповідними територіями України, свого регіону; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, робити узагальнюючі висновки; удосконалювати вміння працювати в групах, творчо розв’язувати поставлені завдання; формувати ціннісні орієнтації на збереження природи, здійснювати екологічне виховання.

Обладнання: зошит, підручник, таблиці, картки – завдання

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід кроку

І. Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.

ІІ. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. «Розумний куб».

Запитання на гранях куба:

1. Що таке Червона книга?

2. Скільки видів тварин занесено до Червоної книги?

3. Як здійснюється охорона тваринного світу?

4. Як людина впливає на тваринний світ?

5. Наведіть приклади тварин своєї місцевості, занесених до Червоної книги України.

6. З якою метою створено Червону книгу?

2.2. «Так — ні».

Учитель зачитує твердження, а учні погоджуються або не погоджуються з ними.

1. Для Червоної книги обрано червоний колір тому, що це сигнал небезпеки.

2. До Червоної книги заносять вимерлих рослин і тварин.

3. До Червоної книги України занесено їжака вухастого.

4. До Червоної книги України занесено кабана дикого.

5. До «чорних списків» заносять тварин і рослини, які зникли на планеті після 1600 р.

6. Ідея створення Червоної книги належить англійському зоологові П. Скотту.

7. Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилася.

8. Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням зменшилася.

9. Уперше Червона книга України була випущена в 1970 р.

10. До Зеленої книги заносять рослини і тварин, кількість яких різко збільшується.

11. Зеленою книгою називають списки рідкісних екосистем.

12. У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України.

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
так	ні	так	ні	так	так	так	ні	ні	ні	так	так

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Обговорення висловів:

«Людина може жити без китів, ведмедів, орлів, лелек і вівсянок. Її існування від них не залежить, але якщо людині стане байдуже, живуть вони чи ні, якщо вона не зрозуміє важливості їх збереження, то вона перестане бути людиною».

Роберт Мак-Кланг, американський зоолог

 

«Не завдавати страждань побратимам нашим меншим — наш перший обов’язок перед ними. Але одного лише цього недостатньо. У нас є більш висока місія — служити їм завжди, коли б їм це не було потрібно».

Франциск Ассизький, святий (1181–1226)

 

«Прийде час, коли люди будуть дивитися на вбивцю тварини так само, як вони дивляться зараз на вбивцю людини».

Леонардо да Вінчі, видатний учений і винахідник, митець

 

«Людяність визначається не по тому, як ми обходимося з іншими людьми. Людяність визначається по тому, як ми обходимося з тваринами».

Чак Паланик, американський письменник

 

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

ІV. Засвоєння нового матеріалу

1. Природоохоронні території України

Розповідь учителя

Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Pyci. У зводі законів княжої держави «Руській правді» містилося чимало регламентацій, які стосувалися термінів полювання на тих чи інших хутряних звірів, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природно адекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел. Тоді ж було передбачено також i деякі кари, переважно грошові, за порушення вимог «Руської правди». Наприклад, за знищення журавля i вбивство людини нерідко накладали однакову кару. У князівські часи фактично були закладені i початки формування заповідних територій — «мисливських угідь», на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.

— А як далі розвивалось національне природоохоронне законодавство?

Повідомлення учня

Історія розвитку національного природоохоронного законодавства

У козацько-гетьманську добу українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами: звичаєвим правом та повсякденними традиціями; традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби; магдебурзьким правом; законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється насамперед у гетьманських універсалах.

Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувались, інколи практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав Польщі, Росії, Австрії та iн.

Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне «Зібрання українських прав» 1807 р. У розділах «Про ціну реча», «Про недозволені діяння», наприклад, докладно простежено численні ситуації, у яких людина вступає у стосунки з природою: рибальство, пошкодження соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення рою бджіл чи дерева, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування. До проблем, пов’язаних зі звіриним ловецтвом та рибальством, звертаються i в заключних розділах книги. Вельми прикметні підсумкові слова «Зібрання»: в Україні «чужий ліс рубати взагалі забороняють». Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого «чуже» (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.

Розповідь учителя

В останні роки бурхливий розвиток промисловості й сільського господарства, будівництво нових та розбудова існуючих міст і селищ, розширення мережі залізничних та автомобільних шляхів, ліній електропередач, нафто- і газопроводів, зарегулювання стоку Дніпра та більшості середніх і малих річок, осушення боліт Полісся й зрошення величезних площ на Півдні України призвели до істотних змін ландшафтів, дикої флори і фауни. 70 % природних ландшафтів України змінено господарською діяльністю людини, що загострило проблему охорони природи і раціонального природокористування.

У червні 1992 р. Верховна Рада прийняла закон «Про природно-заповідний фонд України». Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генетичного фонду тваринного і рослинного світу (тобто всієї сукупності видів, створених протягом еволюції), а також спостереження й контролю за природним середовищем.

Запитання до учнів:

— Які території входять до природно-заповідного фонду країни?

Очікувані відповіді учнів:

До цього фонду належать: природні, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Робота в групах (самостійна робота учнів з підручником та додатковою літературою)

Завдання для груп:

— Схарактеризувати природоохоронні території:

I група — заповідники;

II група — заказники;

III група — національні природні парки;

IV група — зоологічні парки.

Презентація I групи

Заповідники

Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського використання. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження.

У них заборонена будь-яка господарська діяльність людини. Закритий навіть прохід до заповідника без дозволу адміністрації. Тут повністю охороняється право дикої природи на існування.

Біосферні заповідники зберігають у природному стані найбільш типові природні комплекси біосфери, здійснюють екологічні спостереження і контроль за станом навколишнього природного середовища, його зміною під дією антропогенних факторів. В Україні біосферними заповідниками є Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський та Карпатський. Вони зорієнтовані на постійне спостереження за розвитком природних процесів, які мають всесвітнє значення.

Повідомлення учнів

Біосферний заповідник Асканія-Нова

Заповідник Асканія-Нова називають перлиною півдня України. Це єдиний у Європі масив заповідного ковилового степу. Тут у вільному і напіввільному стані можна побачити копитних, представників усіх континентів планети: коней Пржевальського, зебр, антилоп, оленів, яків та зубробізонів.

Учені Асканії-Нової працюють над виведенням нових продуктивних видів сільськогосподарських тварин. Саме тут було виведено, наприклад, асканійську тонкорунну вівцю й українську білу свиню. Загалом в Асканії-Новій одержано близько 90 видів гібридів ссавців, а також птахів.

У заповіднику створено й чудовий дендропарк. Незважаючи на посушливий клімат цих районів, характерний для південної степової зони, парк має свій мікроклімат. Під прикриттям дібров і хвойних порід розкривають свої ніжні квіти конвалії, галявини вкриті барвінком, фіалками. Скрізь великими куртинами розкидані різноколірні бузки, сніжно-білий жасмин та безліч інших трав’янистих і кущових квіткових рослин.

Презентація II групи

Заказники

На відміну від заповідників заказники — це ділянки угідь (лісових, степових, водних), на яких охороняється певна частина ландшафту чи певний компонент природного комплексу: рослини, тварини, багатства надр. Прикладом заказника є Арабатський ботанічний, що розташований на Арабатській Стрілці у Криму. Тут охороняється степова солончакова рослинність (солонець, кермек, сарсазан), що збереглася в природному стані.

На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарську, наукову та іншу діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язуються забезпечити режим їх охорони та збереження.

Презентація III групи

Національні природні парки

Національні природні парки — це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На відміну від заповідників, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією із цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами.

Національними природними парками в Україні є Шацький, Синевир, Гомільшанські ліси, Хотинський, Карпатський, Кременецькі гори та ін.

Презентація IV групи

Зоологічні парки

Зоопарки — це об’єкти природно-заповідного фонду України, що створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозиції рідкісних, екзотичних і місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі. Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (1992), земельні ділянки з усіма природними ресурсами, що надаються зоопарку, вилучаються з господарського використання. На території цих парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин. З метою забезпечення виконання поставлених перед зоопарком завдань у парках виділяються такі зони: експозиційна — для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях; наукова — для науково-дослідної роботи; рекреаційна — для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку; господарська — для розміщення допоміжних господарських об’єктів.

Розповідь учителя

Пам’ятки природи — природні об’єкти, що мають велике наукове, культурне, історичне чи естетичне значення. Пам’ятки природи поділяються на такі типи: комплексні, ботанічні (охороняються окремі дерева чи сукупність рослин), зоологічні (охороняються місця поширення дикої фауни), гідрологічні (водойми, водоспади, джерела) та геологічні (скелі, печери, відслонення). Наприклад, геологічною пам’яткою природи є карстова печера Вертеба, що розташована на лівобережжі р. Серет за 2 км від с. Більче-Золоте Тернопільської області.

Невеликі цілісні лісові, степові, болотні ділянки ландшафтів оголошуються заповідними урочищами, якщо вони мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Наприклад, урочище Олександрівка є зоологічною пам’яткою природи у Дубнівському районі Рівненської області. Тут охороняється ділянка дубового лісу віком понад 180 років, що є місцем гніздування багатьох видів птахів.

Складання опорного конспекту

На території України функціонує:

• 19 природних і 4 біосферні заповідники,

• 40 національних природних парків,

• 2853 заказники,

• 3203 пам’ятки природи,

• 27 ботанічних садів,

• 12 зоопарків,

• 54 дендропарки,

• 542 парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва,

• 55 регіональних ландшафтних парків,

• 800 заповідних урочищ.

Розповідь учителя

На жаль, відвідування людьми об’єктів природно-заповідного фонду нерідко призводить до погіршення екологічної ситуації на них: після туристів залишається багато сміття, вони вирубують дерева, збирають дикорослі рослини, утоптують ґрунт. Тому під час відвідування біосферних заповідників і природних національних парків (крім їх заповідних зон, де туристам та відпочиваючим перебувати заборонено), а також регіональних ландшафтних парків, заказників і пам’яток природи потрібно суворо дотримуватись вимог: не палити багаття, не залишати сміття, не збирати рослини, не лякати тварин, дотримуватись тиші.

2. Природоохоронні території свого регіону

Технологія «Мікрофон»

— Які природоохоронні території характерні для вашого району (області)? (Учні відповідають по черзі, передаючи одне одному уявний мікрофон, а вчитель записує відповіді на дошці, після обговорення — на дошці залишаються тільки правильні відповіді.)

Повідомлення учня «Заповідні об’єкти свого району (області)» (випереджувальне завдання).

(Якщо заповідних об’єктів значна кількість, то з короткими повідомленнями виступають декілька учнів.)

Вправа «Місце, де я почуваюся щасливим»

1. Нехай учні пригадають місце в природі, де вони почувалися щасливими, а потім місця, де вони були взагалі: подорожували, відпочивали, колись жили… Вони повинні пригадати все, що робить це місце приємним для них: затишок, краса пейзажу, квітів, спів птахів тощо.

2. Після цього кожен учень розповідає про своє улюблене місце сусідові по парті (робота в парах). Потім пари за власним вибором утворюють групи по чотири учасники, де кожен розповідає не про своє, а про улюблене місце свого партнера.

3. Поверніть учнів на попередні місця. Запропонуйте їм уявити, що могло б статися з їхнім улюбленим місцем, від чого воно могло б змінитися на гірше. Вони описують свої почуття, пов’язані з уявними негативними змінами, знаходять свого першого партнера-співрозмовника й обмінюються думками з приводу цих змін.

4. Завершується робота короткою загальною дискусією, у ході якої учасники (за бажанням) обмінюються враженнями з усім класом.

Додатковий матеріал для вчителя

Природні заповідники України

№ з/п	Назва	Рік створення	Площа, га	Область
1	Природний заповідник Горгани	1996	5344,2	Івано-Франківська
2	Дніпровсько-Орільський природний заповідник	1990	3766,2	Дніпропетровська
3	Древлянський природний заповідник	2009	30872,84	Житомирська
4	Природний заповідник Єланецький степ	1996	1675,7	Миколаївська
5	Казантипський природний заповідник	1998	450,1	Автономна Республіка Крим
6	Канівський природний заповідник	1923	2027	Черкаська
7	Карадазький природний заповідник	1979	2872	Автономна Республіка Крим
8	Кримський природний заповідник	1923	44 175	Автономна Республіка Крим
9	Луганський природний заповідник	1968	2122	Луганська
10	Природний заповідник Медобори	1990	10 521	Тернопільська
11	Природний заповідник Мис Мартьян	1973	240	Автономна Республіка Крим
12	Природний заповідник Михайлівська цілина	2009	882,9	Сумська
13	Опукський природний заповідник	1998	1592,3	Автономна Республіка Крим
14	Природний заповідник Розточчя	1984	2084,5	Львівська
15	Поліський природний заповідник	1968	20 104	Житомирська
16	Рівненський природний заповідник	1999	42288,7	Рівненська
17	Черемський природний заповідник	2001	2975,7	Волинська
18	Український степовий природний заповідник	1961	3335,6	Донецька, Запорізька, Сумська
19	Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник	1973	14 523	Автономна Республіка Крим

Біосферні заповідники України — природно-заповідні території міжнародного значення, у яких охороняється всі шари біосфери; доступ до них украй обмежений.

Біосферні заповідники України

№	Назва	Рік створення	Площа, га	Область
1	Асканія-Нова	1921	11 100	Херсонська
2	Дунайський біосферний заповідник	1981	50252,9	Одеська
3	Карпатський біосферний заповідник	1968	57 880	Закарпатська область
4	Чорноморський біосферний заповідник	1927	89 129	Херсонська, Миколаївська

Червона книга України

Слово вчителя

Уважно послухайте та визначте, про який документ ідеться: «Є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення».

Очікувана відповідь учнів: Червона книга.

Запитання до учнів:

— З якою метою в багатьох країнах світу створено Червону книгу?

Очікувана відповідь учнів:

Щоб захистити види тварин і рослин, які зникають від повного знищення. Занесені до Червоної книги рослини не можна збирати, викопувати, продавати, тварин — ловити, полювати на них й використовувати в комерційних цілях.

Повідомлення учня

Створення Червоної книги

Перелік рослин і тварин, що потребують охорони, наводять у так званих Червоних книгах. Червона книга — це офіційний документ, що містить регулярно поновлювані дані про стан та поширення рідкісних і тих, що знаходяться під загрозою зникнення, видів рослин і тварин.

У 1948 р. при ООН було створено спеціальну Комісію з охорони видів рослин і тварин, що зникають, а із часом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться дані про всі види рослин і тварин, які опинилися на межі вимирання. Ідея створення Червоної книги належить англійському зоологові П. Скотту. Міжнародна Червона книга складається з кількох солідних томів. До неї внесено близько 300 видів і підвидів ссавців, близько 300 видів птахів, понад 100 видів плазунів, близько 40 видів земноводних, понад 250 видів вищих рослин. У Червоній книзі є також і «чорний список», куди заносять тварин і рослини, які зникли на планеті після 1600 р. Види, внесені до Червоної книги, підлягають обов’язковій міжнародній і державній охороні, вони є об’єктами численних міждержавних угод, договорів, наукових проектів. Від 1970 до 1999 р. кількість видів, яким загрожує повне вимирання, зросла від 92 до 550.

Сьогодні, крім Міжнародної Червоної книги, усі розвинені країни створюють національні Червоні книги. В Україні першу Червону книгу було випущено в 1980 р., а через два роки ухвалено закон про Червону книгу України, який закріпив її в статусі державного документа. У 1994 й 1996 рр. Червону книгу України було перевидано вже у двох томах. Кількість видів, які в нашій країні опинилися перед загрозою зникнення, стрімко зростає. Наприклад, якщо до першого видання Червоної книги України було внесено 151 вид вищих рослин і 29 — ссавців, то в друге — вже 467 і 41 відповідно. У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України.

Подібно до Червоної книги, сьогодні складаються списки рідкісних екосистем і тих, що зникають, а отже, потребують особливої охорони. Такі списки називають Зеленою книгою. Не викликає сумніву, що Зелена книга найближчим часом набуде статусу державного документа, як і Червона книга.

Розповідь учителя

До третього видання Червоної книги України занесено 542 види тварин:

• гідроїдні поліпи (2 види),

• круглі (2) та кільчасті (9) черви,

• ракоподібні (31),

• павукоподібні (2),

• багатоніжки (3),

• ногохвістки (2),

• комахи (226),

• молюски (20),

• круглороті (2),

• риби (69),

• земноводні (8),

• плазуни (11),

• птахи (87),

• ссавці (68).

Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297 видів.

V. Узагальнення і закріплення знань

5.1. «Установи відповідність».

Установити відповідність між назвою категорії заповідного об’єкта і характеристикою.

А на цій природоохоронній території дозволено проводити екскурсії для організованих туристів Б природоохоронна територія, на якій заборонені всі види діяльності В окремі об’єкти, які мають природоохоронне, наукове, естетичне або пізнавальне значення Г заклади, створені для збереження, акліматизації та господарського використання рідкісних та інших видів як місцевої, так і світової фауни Д природні ділянки суходолу, цілісність яких охороняється законами держави

1 заповідники 2 зоологічні парки 3 національні природні парки 4 пам’ятки природи 5 природо-заповідний фонд держави

Відповіді: А — 3, Б — 1, В — 4, Г — 2, Д — 6.

5.2. Фронтальна бесіда.

1. Які території України мають статус природоохоронних?

2. Покажіть на карті природні заповідники України.

3. З якою метою створюють заповідні території в Україні?

4. Чим відрізняється національний природний парк від дендрологічного парку?

5.3. «Мозковий штурм».

— За яких умов можна було б не створювати заповідних територій?

5.4. Вправа-гра «Правильно чи неправильно».

Під час вправи-гри «Правильно чи неправильно» учні мають плеснути в долоні, якщо твердження правильне, або тупнути ногою, якщо твердження помилкове (при цьому темп не повинен бути надто повільним).

— На прогулянці в національному парку можна спустити собаку з повідка.

— У заповідниках дозволені окремі види господарської діяльності.

— У заказниках можна збирати квіти, ягоди, гриби.

— Буваючи на природі, слід зчиняти якомога більше галасу, аби відлякувати диких тварин.

— Для багаття слід брати лише сухі гілки.

— Змії жалять людей тому, що вони злі і підступні.

— Якщо вам трапилось у лісі пташеня, його потрібно забрати й вигодовувати вдома.

Якщо учні захочуть пояснити, чому згодні (або не згодні) з тим чи іншим твердженням, надайте їм таку можливість. Залиште також час для з’ясування питань які, можливо, виникли в учнів, і подякуйте їм за активну роботу.

VІ.  Підбиття підсумків уроку

Учитель разом з учнями робить загальний підсумок проведеної на уроці роботи.

VІІ. Домашнє завдання

7.1. Завдання для всього класу.

Опрацювати відповідний параграф підручника