20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

Урок з інтерактивними елементами гри

Про матеріал

Урок з інтерактивними елементами гри на тематику Другої світової війн та участі в ній України.Урок-сценарій,з використанням елементів рольової гри.Дозволяє засвоїти учням матеріал з даної тематики у ігровій формі. формі

Перегляд файлу

 

Тема. Окупаційний режим і рух Опору в Україні у роки Другої світової війни

 

Мета: розкрити суть “нового порядку”, установленого окупантами, показати їхні

злочини на українських землях; закрі­пити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, умін­ня розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати у

студентів повагу до історичного минулого, пам’ять про визволителів та національну свідомість і гідність.

 

Тип заняття: комбіноване.

 

Вид заняття: семінар, прес-конференція.

 

Обладнання: підручники, карта, мультимедійна система, роздатковий матеріал.

 

Основні поняття: “окупаційний режим”, “новий поря­док”, “концтабір”, “Холокост”, “дистрикт “Галичина,” “рейхс- комісаріат “Україна”, “Трансністрія”, план “Ост”.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 

                            Організаційний момент - 2 хвилини.

                                                                                    Вступ

 

Шановні учасники прес-конференції, шановні гості! Сьо­годні ми розглядаємо

надзвичайно цікаве, актуальне та неор­динарне питання, яке, з одного боку, уже достатньо

вивчене, обговорене і досліджене, а, з іншого, має багато “білих плям”, пов’язаних із

появою нових фактів і документів. Тому дана тема ще не один рік хвилюватиме

зацікавлених і небайдужих людей.

    Хочу, щоб ми почули сьогодні думки представників різних суспільно-політичних

напрямів, професій, людей із вели­ким життєвим досвідом і молодих людей. Тому

дозвольте пред­ставити наше товариство. Участь у прес-конференції з проблеми

“Окупаційний режим і рух Опору в Україні у роки Другої світової війни” беруть

співробітник Центрального архіву Укра­їни, науковець музею Другої світової

війни, психолог, представники незалежної преси, документалісти, статисти та представники

ветеранського корпусу.

 

 (Усі учасники конференції сидять за столами, групами за інтересами.)

 

        Слово викладача. Сьогодні я запрошую всіх до відвертої конструктивної розмови, оскільки

 ще немає однакових підходів і оцінок подій далекого минулого, а тому нам з вами належить

зробити спробу, ще і ще раз проаналізувавши факти, наповнити їх новим змістом та сформулювати 

власну думку.

 

Я як керівник прес-конференції пропоную проводити нашу роботу за таким планом:

 

        1. План “Ост”.

        2. Розчленування України.

        3.Нацистський “новий порядок”.

        4. Розгортання руху Опору в Україні та його течії.

 

Перед тим, як безпосередньо перейти до розгляду даних питань, давайте пригадаємо деякі факти, що передували нашим майбутнім подіям.

Актуалізація опорних знань

 

 1.

 2.

 3.

 

Запрошую до слова історика.

 

  Історик. Друга світова війна - найтрагічніша сторінка в історії XX століття. У ній взяли участь 60 держав, а це 80 від­сотків населення планети. Жертвами кривавої війни стали понад 65 мільйонів осіб. 1 вересня 1939 року німецькі війська пе­рейшли кордон Польщі, що засвідчило початок Другої світової війни. Отже, Німеччина, керована рейхсфюрером Адольфом Гітлером, уже вдруге у XX столітті розв’язала великомасштабну війну, мріючи про світове панування.

Між Радянським Союзом і Німеччиною напередодні вій­ни - 23 серпня 1939 року було підписано договір про ненапад, відомий під кодовою назвою “пакт Молотова - Ріббентропа”, строком на 10 років. До нього додавався секретний протокол про розподіл сфер впливу. Сфера інтересів Німеччини - Західна Європа. Сфера інтересів СРСР - Західна Україна, Західна Біло­русія, Бессарабія, Північна Буковина, країни Прибалтики. Два могутніх тирани - Йосип Сталін і Адольф Гітлер домовилися не перешкоджати один одному.(Роздатковий матеріал пакту Молотова-Ріббентропа).

 Прошу подивитись на екрані та в роздатковому матеріалі. Витяг статей пакту та таємного протоколу

 

Науковець. Радянсько-німецьке співробітництво, розпо­чате договором про ненапад, Адольф Гітлер назвав дуже влучно “шлюбом за розрахунком”. Є серйозні підстави вважати, що таким воно було і для радянського керівництва, яке силовим методом і без перешкод приєднало до СРСР усю Західну Україну. Дуже дивним є той факт, що Румунія на вимогу Радянського Союзу безперешкодно віддала Північну Буковину і Бессарабію. Виявляється, вчинити так їй порадила Німеччина, яка боялася відкритого радянсько-румунського конфлікту, розуміючи, що втратить поставки румунського продовольства, фуражу й особливо нафти. При цьому Берлін запевнив, що ця “поступка” буде тимчасовою, і що Німеччина не тільки допо­може Румунії повернути втрачені землі, а й завоювати нові. Адольф Гітлер сказав керівнику Румунії І. Антонеску так: “Віддай, я скоро поверну”.

Документаліст. Між тим “медовий місяць” радянсько- німецького “шлюбу за розрахунком” закінчувався. 18 грудня 1940 року Адольф Гітлер підписує “директиву № 21 - план Барбаросса” (витяг з неї), тобто план нападу на Радянський Союз, основна ідея якого була висловлена ще 15 років тому в книзі “Mein Kamf’ (“Моя боротьба”): “Коли ми говоримо сьогодні про придбання нових земель і нового простору в Європі, то, насамперед, думаємо про Росію та про підкорені нею інші держави ... .Ця колосальна імперія на Сході дозріла для її ліквідації”.

В роздатковому матеріалі ми бачимо, що за ним

Працівник архіву. Гітлерівський Генеральний штаб і сам фюрер не без задоволення добирали назви для своїх воєнних планів:

  • План захоплення Польщі Weus(“Білий”).
  • План для захоплення Нідерландів, Франції та Бельгії Gelb(“Жовтий”).
  • Жіночим іменем “Маріта” було названо операцію із загарбання Греції та Югославії.

 План нападу на СРСР назвали на честь німецького імператора Фрідріха Барбаросси (Рудобородого), який жив у XII столітті та вирізнявся своєю жорстокістю. Відповідно до назви було визначено і характер війни як жорстокий, винищувальний та руйнівний. (Роздатковий матеріал).

 

     Документаліст. Хочу зачитати слова Гітлера: “Мова йде про боротьбу на знищення. Ми ведемо війну не для того, щоб консервувати свого противника .... Ця війна буде дуже відріз­нятися від війни на Заході. На Сході - сама жорстокість - благо для майбутнього”.

Отже, “план Барбаросса” передбачав три напрями, тобто війна мала чітко виражений загарбницький характер та кон­кретну мету і завдання.

       Слово викладача. Отже, “план Барбаросса” передбачав три напрями, Тобто війна мала чітко виражений загарбницький характер та конкретну мету і завдання. Поряд із “планом Барбаросса” було розроблено і план “Ост”. А що можуть сказати про нього представники архіву?

 А ми прослідкуємо за пунктами цього плану по роздатковому матеріалу. 

 

      Працівник архіву. План “Ост” - це генеральний план зни­щення та

поневолення народів Східної Європи. Ще в травні 1940 року уряд фашистської Німеччини прийняв директиву про розробку такого плану, який мав на меті ліквідацію Радянського Союзу, тобто передбачалося:

 

1.  територію Естонії, Литви, Латвії, Білорусії, України та Європейської частини Росії заселити німцями і після колонізації включити до складу Німеччини;

2.  виселити до Західного Сибіру жителів усіх республік і областей, а котрі залишаться - знищити або понімечити;

3.  створити табори смерті, тюрми та гетто для знищення непокірних;

4.  підірвати біологічні сили слов’янських народів.

 

Із цією метою було створено спеціальне управління - Міністерство окупованих територій, яке очолив Розенберг. Воно складалося із чотирьох відділів - політичного, адміністра­тивного, економічного і цивільного.

(Студенти розглядають карти з планом.) - атлас

Кореспондент газети “Факти”. Хто ще брав участь у розробці плану “Ост” і чи був цей план остаточно завершеним?

Документаліст. План “Ост” розроблявся під керів­ництвом Гітлера, Гімлера і Розенберга, хоча його розробка оста­точно завершена не була і він у повному обсязі так і не був затверджений. Ідеї, покладені в його основу, активно впроваджу­вались у життя, особливо економічна частина.

Кореспондент газети Молодь України План “Ост” складався із двох частин - програми “мінімум”, що передбачала максимальне використання економічних, трудових і продовольчих ресурсів України, та програми “максимум”. А що передбачала програма “максимум”?

Документаліст. Згідно з документами, програма “макси­мум” передбачала

домінування німецької нації на окупованих територіях. Зокрема доктор Ветцель писав: “Метою німецької політики є доведення народжуваності росіян до значно нижчого рівня, ніж німців ... . Ми зацікавлені в тому, щоб в Україні народжуваність була високою, оскільки це - працьовита нація. Для нас у майбутньому вони стануть хорошими рабами”.

Слова викладача. Я дякую за цікаві запитання та обґрун­товані відповіді. Як бачимо, Україна та її населення розгля­далися гітлерівською Німеччиною як сировинний придаток, джерело робочої сили з перспективою знищення в майбутньому частини населення, онімечення та колонізації. Ми розглянули перше питання та переходимо до розгляду наступного. Чи є якісь питання?

Кореспондент газети Молодь України . Чому Гітлер у 1941 році назвав СРСР “великим пирогом, а Україну - най­кращим і смачним його шматком”?

Статист. Територію Радянського Союзу Гітлер назвав так через її багатства, а от щодо України, то його слова були такими: “Де ще існує регіон, в якому виплавляли би залізо вищої якості ніж українське залізо? Де можна знайти більше нікелю, вугілля,

 марганцю та молібдену? Україна має такі запаси марганцю, що навіть із Америки їдуть туди за поставками. І, крім того, ще стільки інших можливостей!”.

 

(Студенти розглядають карти на столах.) - атлас

Кореспондент газети “Факти). Україна була окупована фашистами від червня 1941 року. Є дані про те, що фашисти досить лояльно ставилися до українського населення. Чи дійсно було саме так? Наведіть факти жорстокості окупантів щодо українців, якщо вони є.

Документаліст. Факти свідчать про те, що після захоп­лення території України гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття “Україна”, розчленувавши її територію на такі адмі­ністративні райони (звернемось до карти “Україна в роки 2 світової війни” та на екран.) :

 

1. Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області утворили “Дистрикт Галичина”, що підпорядковував­ся  Польському генерал-губернаторству.

2. Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська і Жито­мирська, північні райони Миколаївської, Київської, Полтавської та Дніпропетровської областей, північні райони Криму і південні райони Білорусії утворили  “рейхскомісаріат Україна” з центром у м. Рівне.

3. Східні райони України знаходилися  під владою вищої військової адміністрації.

4. Одеська, Чернівецька і Миколаївська області утворили  нову румунську провінцію під назвою “Трансністрія”. (Роздатковий матеріал).

 

        Історик. У вересні 1941 року Гітлер призначив рейхс- комісаром України “випробуваного бійця” націонал-соціаліс- тичної партії Еріха Коха (глянемо на його портрет на екрані), який своїм підлеглим заявив таке: “Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а для того, щоб допомагати фюреру. Населення мусить працювати, працювати і тільки працювати. Ми - панівний народ, а це озна­чає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу раз цінніший порівняно з місцевим населенням”.

 

     Науковець. “Немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину. Ми тут для того, щоб ощасливити цей народ. Фюрер наказав вивезти з України три мільйони тонн зерна, і ми повинні це зробити”. Ці слова належать активному помічнику Гітлера Розенбергу. (Можемо побачити його на фото на екрані).

 

     Працівник архіву. Ще відвертішим був рейхсканцлер генерал-губернаторства Польського Хейлік Франк, який цинічно заявив: “Після нашої перемоги я відправлю українців хоч на фарш”.

 

     Слово викладача. Отже, ми ознайомились із тими плана­ми, які мали фашисти щодо України, послухали думки відомих людей. Але мене цікавить думка психолога стосовно гітлерів­ських керівників.

 

      Психолог. Із точки зору характеристики індивідуальних особливостей особистості, їй можуть бути властиві ненависть, бажання зверхності, насолода від страху інших. Саме ці риси формував від самого початку Гітлер у своїх підопічних - як у керівників рейху, так і у рядових працівників. Гітлерівська дема­гогія базувалася на злі, насильстві та ненависті до інших народів, возвеличенні єдиної арійської раси. Це так звана “манія величі”. Але це тільки виховання. Щодо психологічного стану, то всі керівники рейху були абсолютно здорові та розрізнялися хіба що рисами характеру і звичками.

 

Слово викладача. Дякую психологу за надану цікаву інформацію. Як бачимо, психічний стан окупантів був нормаль­ним. Звідки ж така жорстокість? Напевно, велику роль тут відігравали зверхність і амбіційність.

Переходимо до розгляду наступного питання. Прослід­куємо, який “новий порядок”  запровадили фашисти в Україні.

Особливою жорстокістю в Україні вирізнявся Еріх Кох. Можливо, є інформація про нього у статистів?

Статист. Еріх Кох - обмежена і жорстока людина, схожа на плантатора-рабовласника американського Півдня. Своє завдання Еріх Кох розумів чітко та однозначно, як і належало солдату фюрера, - примусити українців дати Німеччині те, чого їй не вистачало для ведення війни. Виступаючи перед співробіт­никами в м. Рівне, де знаходилася його резиденція, він заявив: “Мене знають як жорстокого пса. Саме тому мене направили комісаром в Україну. Наше завдання полягає в тому, щоб, не звертаючи уваги на почуття, на моральний та матеріальний стан українців, вичавити з України все. Панове, чекаю від вас абсо­лютної нещадності до тих, хто населяє Україну”.

Кореспондент газети “Факти”. Еріха Коха називають “другим Сталіним”. Його накази не підлягали обговоренню. Скажіть, що свідчить про так званий “залізний” порядок в Україні? Які факти можуть навести очевидці тих далеких подій?

Представник від ветеранського корпусу. Жорстокість і зневага до українців як до людей нижчого сорту були головними рисами німецької системи управління. Не бути “м’якими” та сентиментальними закликав своїх солдат фюрер. Протягом усієї війни в містах і селах діяла комендантська година. За її пору­шення мирних жителів розстрілювали на місці. Магазини, ресто­рани та перукарні обслуговували тільки фашистів. Населенню міст і сіл заборонялося користуватися транспортом, як залізнич­ним, так і комунальним, електрикою, телеграфом, поштою та аптеками. Скрізь були таблички “Тільки для німців”, “Українцям вхід заборонено”.

(Звернемось до кінохроніки тих часів, як вона показує зокрема, що ж діялось в окупованому німцями Києві (фрагменти фільму)).

 

Кореспондент газети “Правда України ”. Чому фашисти не знищили колгоспи та радгоспи?

З аудиторії. Фашисти не стали знищувати колгоспи та рад­госпи, оскільки на їх основі створювалися так звані громадські збори або загальні двори та державні маєтки з головним завдан­ням - поставляти хліб та іншу сільськогосподарську продукцію для фашистської армії та вивозити її до Німеччини. Праця на цих дворах нагадувала справжню панщину і рабство. Селян примушували працювати від ранку до ночі.

Слово викладача. Фашисти поводили себе в Україні, як “добрий господар у власній хаті”. Так званий “новий порядок”, запроваджений в Україні, включав:

  •    систему масового знищення людей;
  •    економічне пограбування.

 

Особливістю німецького “нового порядку” був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів: таємну поліцію (гестапо), службу безпеки (СД) і каральні загони (СС). (Роздатковий матеріал).

Кореспондент газети “Молодь України”. Усім відома німецька педантичність і пунктуальність. В архівах зустрічають­ся документи про діяльність німецьких заготівельних органів, що були основним джерелом постачання сировини та продукції до Німеччини. Чи діяли такі організації в Україні?

Статист. Так, в Україні дійсно було створено систему грабіжницьких заготівельних органів, серед яких найбільшим було “Центральне торгове товариство Сходу”, що мало 30 ко­мерційних відділів із 200 філіалами на місцях. Головне його завдання – переробка всієї сільськогосподарської продукції на окупованій території. Від початку окупації і до березня 1944 ро­ку завдяки зусиллям цього “товариства...” з України було вивезено 9,2 мільйонів тонн зерна, 622 тисячі тонн м’яса та мільйони тонн інших продуктів, для перевезення яких було задіяно 1418 тисяч вагонів. Взагалі до Німеччини було вивезено 5950 тисяч тонн пшениці, 1372 тисячі тонн картоплі, 2120 тисяч голів худоби, 400 тисяч голів свиней, 406 тисяч  голів овець, 49 тисяч тонн масла і 220 тисяч тонн цукру. Гітлер віддав наказ про залучення до збору продукції для Німеччини сільських спо­живчих товариств. Але вони намагалися лише нашкодити та зривали поставки

 

Слово викладача. Як бачимо, на співпрацю наші споживчі товариства йти не збиралися. Хто ще має нформацію щодо обговорюваних фактів?

 

Кореспондент газети “Факти ”. Є інформація про те, що фашистське командування чинило масові звірства щодо окремих категорій населення та масово вивозило людей на примусові роботи до Німеччини. Що можна сказати з цього приводу?

 

          Статист. Важливим економічним ресурсом було багато­мільйонне населення України. Уже 5 серпня 1941 року Розен­берг підписав наказ про введення трудової повинності в оку­пованих східних областях. Поступово вікові межі були розши­рені. Спочатку це були люди віком від 18 до 45 років, а незабаром - від 14 до 65 років. Окупаційний режим вимагав від жителів України рабської покори. Із 2,8 мільйонів молодих людей, вивезених до Німеччини 2 4 мільйони були вихідцями з України. (Цифри втрат серед населення України можемо побачити на екрані).

 Гітлерівські колонізатори стріляли, вішали, катували людей та закопували їх живцем у землю. За роки оку­пації в Україні було вбито і замучено понад 4 мільйони цивільного населення та понад 1,3 мільйона військовополонених, а всього втрати становили понад 17 мільйонів осіб. В Україні за роки війни було створено 180 концентраційних табо­рів, що перетворилися на страхітливі “фабрики смерті”.

 

Представник від ветеранського корпусу. Установлення “нового порядку” було тісно пов’язано з остаточним вирішенням єврейського питання. Напад на Радянський Союз став початком планомірного і систематичного знищення єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом і в усій Європі. Цей процес отримав назву холокост

(запишемо з екрану його визначення):

  Страшним свідком і символом холокос­ту став Бабин Яр у Києві.

 

 

Холокост – планомірне і систематичне знищення єврейського населення.

Статист. 29 вересня 1941 року там, у Бабиному Яру, за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тиж­нів, кожного вівторка і п’ятниці, здійснювали розстріли своїх жертв фашистські кати. Загалом їхня кількість становила 150 тисяч осіб. У роки війни в Україні було знищено близько 500 тисяч євреїв.  (Подивимось фото жертв Бабиного Яру та невеличку кінохроніку цих подій). 

У січні 1942 року фашисти приймають рішення про створення на території Польщі таборів смерті, обладнаних газовими камерами та крематоріями. Було створено концтабори Тремблінка, Собібур, Майданек, Освенцим.

Слова викладача. Отже, суть “окупаційного режиму” як у місті, так і на селі полягала в тому, щоб жорстокістю та терором залякати людей, зламати їхній опір і перетворити на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створив нестерпні умови, прирікав його на голодне вимирання. Нацистський “новий порядок” в Україні викликав загальне обурення народу і спричинив масове зростання руху Опору. Прослідкуємо, як розвивався рух Опору в Україні, обговоривши четверте питання.

Сьогодні існують різні пояснення поняття “рух Опору”. Як правильно його розуміти?

(Запитання до студентської аудиторії.)

 

            Аудит. Студент. Так, довгий час тривають дискусії про пояс­нення поняття “рух Опору”, який      

                є однією з особливостей Другої світової війни.

Існують два погляди:

  •   учасниками руху Опору вважаються всі невдоволені фашистськими порядками;
  •   це був визвольний рух проти зовнішнього і внут­рішнього фашизму.

Тобто є широке і вузьке розуміння змісту поняття “рух Опору”. Ми розглядаємо рух Опору в широкому розумінні.

           Кореспондент газети “Факти). В яких формах рух Опору виявлявся в Радянському    

                 Союзі і, зокрема, в Україні?

Історик. На окупованих територіях Радянського Союзу взагалі, та зокрема України використовувалися активні та пасив­ні форми опору. (Глянемо на екран та в роздатковий матеріал).

Активні - партизанський рух, діяльність підпілля, пропа­гандистська діяльність і диверсійна діяльність.

Пасивні форми опору більш характерні для населення, яке залишилося в тилу:

  1. різноманітна допомога партизанам;
  2. відмова співпрацювати з окупантами;
  3. випуск бракованої продукції;
  4. відмова від виходу на роботу.

 

Але основними течіями руху Опору були радянське комуністичне підпілля та партизанська боротьба.

          (Студенти записують течії руху Опору в конспекти.)

  Слово викладача. Нам необхідно більше дізнатися про кожну з цих течій. Чи маємо ми якісь факти та цифри щодо того, ж формувалися радянське комуністичне підпілля та партизан­ські загони?

 

Історик. Підпілля та партизанські загони формувалися за рахунок залишених у тилу ворога спецзагонів, а також солдат і підрозділів, які опинилися в оточенні та не змогли прорватися за лінію фронту. Окремі громадяни, які через стан здоров’я чи з інших причин не були призвані в армію, але могли та хотіли воювати проти окупантів.

Слово викладача (робота з аудиторією):

  1. Чому Гітлер не надавав великого значення партизан­ському руху на початку війни (1941 - 1942 роки)?
  2. Назвіть причини слабкості радянського партизанського руху на початковому етапі війни.
  3. Які етапи у своєму розвитку пройшов партизанський

рух?

 

Студент 1 з  аудиторії    (Відповідь на 1 запитання).

На початковому етапі партизанського руху гостро відчувався дефіцит підготовлених партизанських кадрів через репресії 1937 -1938 років. До кінця 1941 року підготовку до війни в тилу ворога пройшли менше 15 відсотків військових. Нове покоління партизанських лідерів сформувалося вже під час радянсько-німецького протистояння.

 

Студент 2 з  аудиторії    (Відповідь на 2 запитання).

У період 1941 - 1942 років із 3500 партизанських загонів і диверсійних груп, залишених для роботи в тилу ворога, відомості про діяльність надходили лише від 22 діючих загонів. Навесні 1942 року Йосип Сталін остаточно переконався у вагомому значенні партизанської боротьби в німецькому тилу. 30 травня 1942 року в Москві Державний Комітет Оборони віддав наказ про створення Центрального Штабу Партизанського Руху. 30 червня 1942 року було сформовано Український Штаб Партизанського Руху, який очолив генерал Т. Строкач.

 

Студент 3 з  аудиторії    (Відповідь на 3 запитання).

  •   1-й етап - 1941 - 1942 роки - період зародження та становлення партизанського руху;
  • 2-й етап - до середини 1943 року - період стабілізації;
  • 3-й етап - до кінця війни, період активних бойових дій.

 

Слово викладача. Які партизанські загони діяли до кінця війни?

 

Історик. Уже наприкінці 1942 року німецький тил розхи­тували великі, добре озброєні та керовані з центру партизанські з’єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабу­рова і М. Наумова. (Розглянемо фото партизанських загонів на екрані).

Слово викладача. Якими були наслідки партизанської боротьби?

Статист. Особливу активність партизанський рух вия­вив у вирішальному 1943 році.

Наслідки цієї боротьби були такими:

 

  • підірвано 3688 ешелонів;
  • знищено 1469 залізничних мостів.

 

Партизани проводили так звану “рейкову війну”. Протя­гом війни народні месники України провели 19 рейдів на заліз­ницях. У період 1941 - 45 років у партизанських загонах нара­ховувалося близько 180 тисяч осіб і 30 відсотків із них загинуло.

 

Висновок викладача. Отже, радянський партизанський рух в окупованих районах України пройшов кілька етапів свого формування та зробив неоціненний вклад у велику перемогу. Однак ще більше цікавить збройна боротьба загонів ОУН-УПА. Що скаже незалежна преса? Що скажете Ви, шановні пред­ставники ветеранського корпусу?

Перший представник ветеранського корпусу. ОУН існує з 1927 року, але в організації існували постійні конфлікти через боротьбу за владу і вплив, через вікову різницю учасників і неприязні особисті стосунки, а також суттєві розходження в питаннях тактики боротьби. Напередодні війни націоналістичний рух був уже суттєво розколотий. Конфлікт особливо загострився після вбивства в травні 1938 року лідера організації Є. Коно- вальця. Із цього моменту розпочалося одночасне існування двох українських націоналістичних організацій: ОУН (М) - мельниківців, керівник А. Мельник та ОУН (Б) - бендерівців, керівник С. Бендера. Однак мета була одна - незалежність України. (Поглянемо на фото цих керівників-героїв на екрані).

 

ОУН (Б) сфор­мувала “Легіон українських націоналістів”, що складався із двох підрозділів:

  • “Нахтігаль” - 300 осіб, керівник Р. Шухевич;
  • “Роланд” - 350 осіб, керівник Є. Побігущий.

Німеччина планувала використовувати ці українські під­розділи для охорони та каральних акцій на окупованій території. (Ось фото цих загонів та їх керівників).

   Слово викладача. Як ставився Гітлер до планів ОУН-УПА про відновлення незалежності 

України?

Другий представник ветеранського корпусу. Гітлер до певного часу відкрито своєї

позиції не висловлював. Саме ця невизначеність і породила певні ілюзії про можливу

співпрацю ОУН-УПА і Німеччини. Проте С. Бендера та його соратники помилилися.

Реакція Берліна на відновлення української держав­ності була різкою та бурхливою. 30

червня 1941 року заступник державного секретаря Девід Куццт заявив лідерам ОУН

(Б): “Фюрер єдиний, хто керує боротьбою! Ми не союзники, ми завойовники

російсько-радянських територій”.

 

Кореспондент газети “Факти”. Як склалася доля С. Бан­дери після цих подій?

Документаліст. Невдовзі С. Бандеру та інших лідерів ОУН (Б) було заарештовано і

відправлено до Берліна. Крім того, гітлерівці заарештували ще 300 членів ОУН, із яких

15 роз­стріляли.

 

Кореспондент газети “Молодь України ”. У той час зро­стає чисельність ОУН-УПА,

керованих Р. Шухевичем, які боро­лися і проти німецьких, і проти радянських військ. (Його фото на екрані).

 

Слово викладача. Підсумок. Рух Опору в Україні у роки Другої світової війни увібрав у себе як боротьбу проти гіт­лерівської окупації, так і за відновлення української держави. Радянський та націоналістичний партизанський і підпільний рухи наближали перемогу. Однак вони перебували на різних позиціях, а тому радянські війська, партизани та УПА перебу­вали в стані відкритої війни, що послаблювала рух Опору.

Усім, хто воював, хто захищав свою Батьківщину, хто не повернувся з війни,    

присвячуються такі віршовані рядки:

 

Подвиг героїв безсмертний,

І пам’ять навіки в серцях.

Вклонімось живим і мертвим

За їх легендарний шлях.

Давно вже минула війна,

Давно вже бої відгриміли,

Та в серці бринить струна,

Як тільки побачим могили.

 

 

Ми, юні, не знаєм війни,

Не глянула нам вона в очі.

Ми маємо мир зберегти,

Ми бачити мир лише хочем.

 

Тому кожний день, кожний час

Ми прагнемо жити у мирі, Допоки

вогонь наш не згас, Добром

засіваємо ниву.

 

 

 

 

Отже на сьогоднішньому нашому семінарському занятті ми розкрили суть “нового порядку”, що був встановлений німцями в Україні в роки Другої світової війни., показали злочини, здійснені ними щодо українського населення; закріпили вміння аналізувати і спів ставляти історичний матеріал конкретно-історичних умовах та увіковічнити память про повагу до свого історичного минулого, національну свідомість та гідність.

Які будуть запитання?

 

Отже оцінки за сьогоднішнє заняття:

 

На домашнє завдання: підготувати історичний портрет одного з діячів ОУН-УПА.

 

Тової війни

1

doc
Додано
16 липня 2018
Переглядів
243
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку