Урок з історії України "Політика «перебудови-прискорення» та її наслідки в УРСР"

Політика «перебудови-прискорення» та її наслідки в УРСР

Друга половина 80-х рр. — значне наростання кризи радянської системи. Наступники Л. Брежнєва (Ю. Андропов та К. Черненко) за два з половиною роки не змогли досягти будь-яких відчутних змін, щоб подолати цю глибоку кризу. Відставання СРСР за темпами економічного розвитку, рівнем ефективності виробництва, продуктивності праці від провідних країн світу. Низька якість більшості радянських промислових товарів. Політична криза, яка проявилася в нездатності керівництва забезпечити економічний прогрес. Провали в соціальній сфері. Низький рівень життя радянських людей. Товарний дефіцит. Неспроможність колгоспно–радгоспного ладу забезпечити країну продуктами сільського господарства. Застійні тенденції в духовній сфері суспільства. Всевладдя партійної номенклатури, переслідування дисидентства та інакомислення.

11 березня 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов. Квітень 1985 р. – пленум ЦК КПРС. Нове радянське керівництво висунуло стратегічну мету — курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни і запропонувало ряд реформ, які отримали назву «перебудова». Вони мали здійснюватися шляхом подвоєння економічного потенціалу й технічного переоснащення виробництва на основі досягнень НТР, наведення порядку, викорінення ганебних явищ у суспільстві (особливо пияцтва й розкрадання державного майна), оновлення партійно-державного апарату. Перебудова - соціально-економічний і політичний курс радянського керівництва в 1985-1991 рр., спрямований на реформування всіх сфер суспільного життя (суспільно-політичної, економічної та ідеологічної) при збереженні соціалізму. Її мета - збереження радянської системи шляхом її модернізації.

ПЕРЕБУДОВАподвоєння економічного потенціалу наведення порядкутехнічне переоснащення виробництва на основі останніх досягнень НТРвикорінення ганебних явищ у суспільствіоновлення партійного і державного апаратуприскорення соціально-економічного розвитку

І період. Квітень 1985 р. — січень 1987 р. (від квітневого 1985 р. пленуму ЦК КПРС до січневого 1987 р. пленуму ЦК КПРС) - період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Гасло «більше соціалізму».ІІ період. Січень 1987 р. — літо 1988 р. (від січневого пленуму ЦК КПРС до ХІХ конференції КПРС) - визрівання політичного курсу перебудови. Основний лейтмотив – «більше демократії».ІІІ період. Літо 1988 р. — травень 1989 р. (від ХІХ партконференції до І з’їзду народних депутатів СРСР) – початок політичних перетворень під гаслами побудови демократичного, гуманного соціалізму. Розмежування та розкол у таборі провідників перебудови.ІV період. Літо 1989 р. — серпень 1991 р. (від І з’їзду народних депутатів СРСР до спроби державного перевороту 19-21 серпня 1991 р.) - загострення соціально-економічної та політичної кризи, період активних політичних змін, перемога радикал-реформізму, розпад СРСР.

Економіка: зміна економічної моделі — перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних, створення мішаної або ринкової економіки, стимулювання НТР, подолання відставання від провідних країн світу. Соціальна сфера: сприяти досягненню високого життєвого рівня, подолання дефіциту. Домогтися активної участі населення у громадському житті (формування «громадянського суспільства»). Внутрішня політика: зміна або вдосконалення політичного режиму. Демократизація суспільного життя та забезпечення народовладдя. Створення правової держави. Зміна відносин центр — союзні республіки. Розв’язання національних проблем. Зовнішня політика: припинення «гонки озброєнь» та завершення періоду «холодної війни». Нове політичне мислення. Вироблення нової концепції забезпечення державної безпеки.Ідеологічна сфера: ліквідація цензури, гласність, вільне виявлення думки громадян, плюралізм.

Основні напрямки міжнародної політики в період перебудови:відмова від конфронтації із західними країнами, початок співробітництва;застосування заходів щодо припинення «холодної війни»;втілення нових принципів міжнародної політики: пріоритету загальнолюдських цінностей, відмова від втручання у внутрішні справи інших країн та нав’язування радянської моделі соціалізму. Суть перебудови полягала у спробі шляхом «революції згори» здійснити системну модернізацію суспільства. Теоретично її ідеї мали шанс на реалізацію, але, як показало подальше життя, крім загальних декларацій, М. Горбачов протягом шести років так і не зміг висунути будь-яку практичну концепцію реформування радянського суспільства. Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи, завершилася розпадом СРСР. Основні напрями реформи. Демократизація суспільства. Створення правової держави Гласність. Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади. Утвердження багатопартійностіЗапровадження інституту президентства. Підготовка нового союзного договору. Політика нового мислення у зовнішніх відносинах. Підтримка демократичних революцій у Східній Європі

Керівництво УРСР: Перші секретарі ЦК КПУВолодимир Щербицький (25.05.1972 – 28.09.1989 рр.)Володимир Івашко (28.09.1989 – 22.06.1990 рр.)Станіслав Гуренко (22.06.1990 – серпень 1991 рр.)

Весна 1985 р. — впровадження руху за «здоровий спосіб життя».7 травня 1985 р. — прийняття Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму, викорінення самогоноваріння». Мета: Покращення морального клімату у суспільстві;Позитивний ефект (сприятиме зменшенню втрат на виробництві через пияцтво).{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Квітень 1985 р. Пленум ЦК КПРС висунув стратегічну мету — курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Травень 1985 р. Постанова ЦК КПРС про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму. Лютий 1986 р. ХХVІІ з’їзд КПРС підтвердив курс на прискорення, який за три п’ятирічки мав створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже існуючому. Подвоїти національний дохід за рахунок підвищення продуктивності праці, запровадження досягнень НТР. Вирішити цілу низку соціальних проблем: забезпечення житлом, продовольством і речами широкого вжитку тощо

ЗАХОДИадміністративні, правоохоронні та партійні органи мали повсюдно посилити безкомпромісний спротив пияцтву й алкоголізму;різко скоротили виробництво алкоголю та місця його продажу (реалізація алкогольної продукції обмежувалася годинами від 14.00 до 19.00);з’явилися норми про адміністративне та кримінальне покарання за порушення антиалкогольного законодавства;підняття ціни на горілку з 4,7 крб. до 9,1 крб.;посилення контролю за тверезістю на робочих місцях (п’яних звільняли, виключали з партії);розпочато знищення виноградників;підприємства переходили на виробництво безалкогольної чи іншої продукції.

Частка алкогольних напоїв в товарообороті, у %Втрати СРСР від антиалкогольної кампанії, в млрд. крб. НЕГАТИВНІскорочення бюджетних надходжень на 20%;знищено 60 тис. га виноградників (Крим, Одещина, Закарпаття);масове самогоноваріння; поширення наркоманії і токсикоманії (кількість наркоманів зросла у 4,2 рази);цукор - гостродефіцитний продукт;зростання смертності через отруєння сурогатами, наркотичними і токсичними речовинами. ПОЗИТИВНІзбільшення народжуваності (ослаблених або з вадами народилося на 8 % менше);тривалість життя чоловіків збільшилася на 2,6 року; знизився загальний рівень злочинності.

Квітневий пленум ЦК КПРС 1985 р. — прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку господарства. Передбачалося:до 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за попередні 70 років;вирішити традиційні соціальні проблеми — продовольчу, житлову (до 2000 р. забезпечити всі сім’ї окремими квартирами або будинками), забезпечення населення товарами повсякденного вжитку і послугами, ліквідація дефіцитів і черг;технічне переозброєння машинобудування на основі останніх досягнень НТР, активізації «людського фактора». Програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи, в якій знаходилось радянське суспільство.23 травня 1986 р. — ухвала Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи щодо посилення боротьби з нетрудовими доходами». Формально спрямована проти ділків «тіньової економіки». Фактично це було викорінення приватної ініціативи у будь-якій формі. Її жертвами виявилися колгоспники та городяни, що вирощували фрукти й овочі на продаж, кустарі, вуличні торговці. Представники влади із захватом трощили теплиці на присадибних і дачних ділянках.

Чорнобильська катастрофа{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Дата26 квітня 1986 р. — аварія на Чорнобильській АЕС — найбільша техногенна катастрофа планетарного масштабу у ХХ ст. Причини. Недосконалість реактора; проектні помилки. Непоінформованість персоналу про небезпеку. Допущення персоналом ряду помилок, неумисне порушення існуючих інструкцій, частково через відсутність інформації про небезпеку реактора. Відключення системи захисту. Масштаби. Поширення радіоактивної хмари над територією північно-західної частини Росії, Білорусі, Румунії, Польщі, Болгарії, Югославії, скандинавських країн. Дії влади. Намагання радянського керівництва приховати інформацію від народу. Наслідки• Загинуло 7 тис. ліквідаторів наслідків аварії, понад 60 тис. стали інвалідами.• Радіоактивне забруднення території України, що призвело до погіршення здоров’я населення.• Створення 30-кілометрової «зони відчуження» - території, яка найбільше постраждала від радіації і була заборонена для проживання.• Економічні збитки.• Пожвавлення суспільно-політичного руху в республіці (мітинг протесту в Києві в листопаді 1988 р., присвячений екологічним проблемам)

Із червня 1987 р. - реформи Рижкова-Абалкіна. Сутність реформ виражена в трьох «С»: самостійність, самоокупність, самофінансування. Передбачалося:переведення підприємств на госпрозрахунок;залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності;сприяння запровадженню досягнень НТР;розвиток кооперативної форми власності та індивідуальної трудової діяльності.{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Листопад 1986 р. Прийняття Закону «Про індивідуальну трудову діяльність»Червень 1987 р. Пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління економікою»30 червня 1987 р. Прийняття Закону «Про державне підприємство». Закон передбачав надання підприємствам самостійності, самоуправління, самоокупності, самофінансування. Згодом були прийняті інші партійно-державні постанови: про перебудову планування, матеріально-технічного постачання, ціноутворення тощо. Деякі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Було порушено державну монополію на зовнішньоекономічну діяльність. Березень 1988 р. Прийняття нового положення про колгоспи, що допускало можливість існування орендних відносин1988 р. Запровадження орендних і кооперативних форм господарювання. Початок створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами

19 листопада 1986 р. Прийняття Закону «Про індивідуальну трудову діяльність»25 травня 1988 р. Прийняття Закону «Про кооперацію в СРСР»Почався швидкий розвиток кооперативів у сфері послуг, громадського харчування, торгівлі. Але у виробничу сферу індивідуальна трудова діяльність і кооперативи не впроваджувалися. В Україні в 1987 р. було створено близько 3 тис. кооперативів. На початку 1991 р. функціонували близько 35 тис. кооперативів. 60% кооперативів припадало на громадське харчування. Охоплено діяльністю більше 700 тисяч осіб; вироблено і реалізовано товарів та послуг на суму 5 млрд. крб. Приватна діяльність була легалізована більш ніж у 30 видах виробництва товарів і послуг. Було офіційно визнано оренду землі на тривалий (до 50 років) термін за умови, що орендар самостійно розпоряджатиметься всією виробленою продукцією. Колгоспам надавалося право визначати площу індивідуальних ділянок і поголів’я худоби в особистому господарстві.

Закон СРСР «Про державне підприємство (об’єднання)30.06.1987 р. Ліквідація 103 республіканських органів управління. Зменшення в 2 рази кількості працівників управління республіканського рівня. Скорочення обласної ланки управління в 3 рази. Започатковано утвердження виборних засад в управлінні промисловими підприємствами. Було вирішено узаконити практику формування адміністрації на конкурсній основі. З 1986 р. до початку 1988 р. в республіці за таким принципом було обрано 2 тис. директорів і 88 тис. керівників середньої ланки. Було визнано неспроможність панівної концепції “розвиненого соціалізму”Перехідвід адміністративних методів господарювання до новогогосподарського механізму, який враховував би економічніінтереси виробника. Було розширено права підприємств

Із 1988 р. економіку СРСР та УСРС охопила криза. Старі виробничо-економічні зв’язки зруйнувалися, а нові не почали функціонувати. Тривав випуск продукції низької якості. Починаючи з 1987 р. було впроваджено державне приймання готової продукції. Зношеність основних фондів підприємств України сягнула 55-60%. Лише 20% потужностей промисловості України працювало на споживчий ринок, тобто випускало товари народного споживання, а 80% — це підприємства важкої індустрії, які поглинали основні капіталовкладення. Близько 80% загального обсягу промислового виробництва не мало на території республіки завершеного технологічного циклу, а тому готова продукція випускалася за межами України. У промисловості зберігалася значна частка ручної праці (34,5%). Ще гірші справи були в будівництві, де ручна праця становила 55%, та в сільському господарстві — 70%.Із 1988-1989 рр. помітно скорочувалося сільськогосподарське виробництво, що негайно позначилося на забезпеченні продовольством. Показники приросту промислового виробництва в 1989 р. досягли нульового рівня, а в першому півріччі 1990 р. обсяги виробництва скоротилися на 10 %.

Червень 1990 р. — Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки. Передбачалося:запровадження елементів ринкових механізмів;збереження значної частини державного сектору економіки.{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}1989 р. Створення спеціальної державної комісії з питань реформи на чолі з Л. Абалкіним і неурядової на чолі з академіком С. Шаталіним. Перша комісія пропонувала поступовий перехід до ринкової економіки під сильним державним контролем. Друга запропонувала програму «500 днів» — перехід до ринкової економіки шляхом «шокової терапії». Але обидві програми були відкинуті. Згодом було затверджено Основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.), але цей документ виявився недієздатним. Командні методи економіки, яким у документі віддавалася перевага, в умовах стрімкого погіршення ситуації вже не діяли1989 р. Початок стрімкого підвищення цін і зарплат. Підвищення на 100 % зарплат представникам партійної і державної номенклатури1990 р. Спроба приборкати інфляцію та ажіотажний попит. Павловська фінансова реформа (обмін купюр вартістю 50 і 100 карбованців). Початок розробки урядом М. Рижкова нового п’ятирічного плану3 серпня 1990р. Закон УРСР «Про економічну самостійність»Осінь 1990 р. Запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами

Особливості перебудови в УкраїніПроцеси реформування відбувалися повільніше, ніж у центрі та в інших республіках. Відбудовчим процесам чинив сильний опір партійно-державний апарат на чолі з В. Щербицьким. На здійснення перебудови великий вплив мала катастрофа на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 р. Складність перебудови полягала в тому, що в республіці з’явилися політичні сили, які, не беручи до уваги конкретних обставин, прагнули якнайшвидше її здійснити. Не маючи чіткої програми виходу України з економічної кризи, зосередили свою діяльність на політичній боротьбі проти компартії України. Ця боротьба не сприяла консолідації українського народу для здійснення перебудови. Перебудова в Україні гальмувалася економічною, політичною і духовною залежністю від центру. Процеси перебудови відбувалися без кровопролиття, яке сталося в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбекистані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР.

Внаслідок деякої самостійності підприємств зріс фонд заробітної плати. Середня зарплата робітників і службовців України у 1989 р. зросла на 9,4%, а оплата праці колгоспників — на 6%. Але станом на 1988 р. рівень життя мешканців України був значно нижчим, ніж у Росії та СРСР загалом. Розрив між товарною масою і кількістю грошей в кінці 1988 р. становив 10 млрд. крб.«Порожні гроші». В 1990 р. інфляція становила 10 % на рік, у другій половині 1991 р. — 25 % на тиждень. Гострою залишалася житлова проблема. У 1991 р. тільки в містах 2,5 млн. родин перебувало на квартирному обліку, зокрема в Києві, — 211 тис. чоловік. Занепад системи охорони здоров’я. Забезпечення медичною апаратурою на 1/3. Дефіцитні товари (окрім промислових товарів) - м’ясо, молочні продукти, масло. Різко зросли ціни на товари першої необхідності (за 1990 р. — у 8 разів), зросла спекуляція. Падіння національного доходу: 1990 – на 4%; 1991 – на 13%. Грошовий обмін 50- та 100–карбованцевих купюр зразка 1961 року для зменшення грошової маси. Поширився «бартерний обмін». В 1988 р. 7 млрд. крб. – на ощадних книжках. Серпень 1990 р. запровадження продажу продовольчих і промислових товарів за картками і купонами та талонами.

Причини невдач економічних реформ другої половини 1980-х років. Відсутність послідовної, адекватної, науково обґрунтованої стратегії розвитку. Переважання у промисловості підприємств військово-промислового комплексу. Опір консервативних сил. Непослідовність у здійсненні реформ. Некомпетентне керівництво проведенням реформ. Прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміністративно-командну з повним одержавленням власності й ринкову з приватною власністю та ініціативою

Робітничий страйковий рух. Невдачі в реформуванні економіки, непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя призвели до наростання напруженості у суспільстві. Новим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів, що розпочалися влітку 1989 р. Вони свідчили про початок відродження робітничого руху. Причини страйків Невдале реформування економіки. Невирішеність багатьох економічних і соціальних питань: низька технічна оснащеність копалень, тяжкі умови праці, значна частка ручної праці, низька заробітна плата. Непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя15 липня 1989 р. розпочався страйк на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кілька днів страйкували вже 193 шахти з 400

Вимоги страйкуючих Покращення соціальних умов Націоналізація майна КПРСПокращення умов праці Відставка уряду. Підвищення зарплати Деполітизація правоохоронних органів. Ліквідація парткомів на підприємствах. Особливість страйку: поєднання соціально-економічних і політичних вимог. Значення страйків. Масові виступи шахтарів завдали могутнього удару по тоталітарній системіУперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували, що їхні інтереси розходяться з інтересами комуністичної партії, з інтересами тоталітарної держави. Він започаткував новий етап робітничого руху