Урок з літератури рідного краю."Фольклорна Горороднянщина".

Тема. Література рідного краю. Фольклорна Городнянщина (народно-пісенна творчість). 8 клас

Мета: ознайомити учнів з пісенним багатством Городнянщини, дослідити особливості розвитку фольклорної пісні рідного краю; на основі тестів пісень формувати життєві компетентності учнів, їхні високі моральні якості, прагнення до духовного збагачення, естетичний смак; виховувати повагу до культурного надбання рідного краю; розвивати комунікативні вміння. кругозір та світогляд ліцеїстів.                                                   

Обладнання: відеопрезентація краєзнавчо-дослідницької роботи «Фольклорна Городнянщина», малюнки учнів, записи  пісень, зібраних у селах рідного краю, світлини фольклорних колективів Городнянщини.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

             Створення емоційного  налаштування на урок.

(Звучить запис автентичної пісні «Воробєюшка», записаної в                 с. Хоробичі).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

          1. Робота з епіграфом.

                                                  У весняному щебеті, в літню спеку й морози

 Тобі в серці присвяту я складаю щодня.

 Уславлена в віршах, звеличена в прозі,

  Оспівана в пісні, моя Городня.

                                                                Валентина Хмеленок, авторка й виконавиця пісень про Городню.

2. Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

*Мені затишно та спокійно там, де… .

*Я хочу жити … .

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

 IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.       

      1. Вступне слово вчителя.

Українська пісня…Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю й красою, геніальною поетичною біографією.  Із давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління.  Пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні ніжністю струни чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.                                                                           

        Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість — фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить  поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю й незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Фольклор узятий з різних джерел на основі безпосередніх спостережень над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору надзвичайно різноманітні — це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо, але сьогодні йтиметься про народну пісню, а саме про ті пісні, які лунають на нашій мальовничій Городнянщині.

              2. Повідомлення ліцеїстів групи «Історики» про знахідки в районному     архіві, пов’язані з фольклором Городнянщини.

       -  Працюючи над проєктом «Фольклорна Городнянщина», ми вирішили, насамперед, зустрітися з бібліографом Желібою Тетяною Михайлівною, яка надала нам надзвичайно цікаві матеріали з підшивки газет  «Новини Городнянщини» за 1970- 2000 роки. Ми дізналися про те, наскільки стрімко в ті роки набирав обертів розвиток культури регіону. Так, у статті «Повернення до краси вічної» (від 25 лютого 1988 року) читаємо про те, що «з усіх різноманітних жанрів художньої самодіяльності найбільшої популярності й найбільше оплесків в залі під час концертів набирає фольклорний жанр».

    3.  Повідомлення ліцеїстів групи « Фольклористи».

• Автентична пісня «Воробєюшка» була знайдена нами й почута від Народного ансамблю вокальної пісні «Забава».Сьогодні вони в нас – почесні гості. Тож попросимо їх відтворити народний колорит цієї чудової пісні. (Виступ ансамблю «Забава»).

   4. Повідомлення ліцеїстів групи «Бібліографи».

     - Коли наша пошукова група працювала в районній бібліотеці й відшукувала матеріали, пов’язані з діяльністю виданого місцевого музиканта Миколи Коптевича, виявилось, що він у 70-х- 80-х роках минулого століття був акомпаніатором вокального ансамблю «Льонок» місцевого льонозаводу. Нас це дуже зацікавило. Ми  почали шукати серед людей               похилого віку тих, хто колись мав до цього відношення. І ми знайшли колишню учасницю ансамблю   «Льонок», !937 року народження, Бугаєвську Парасковію Миколаївну ( Фото). Зі сльозами смутку на очах за молодими роками й водночас радості від світлих спогадів бабуся згадує:

       - Я прожила на світі вже 84 роки, а ніби один день. Всього було в житті: і радощів, і смутку. Але назавжди світлими спогадами в душі залишаться роки, коли жила й жити так хотілось, як ніколи. Адже після роботи летіла, мов на крилах, на репетиції свого улюбленого ансамблю  «Льонок». П’ятнадцять років я брала участь у цьому колективі. Яких тільки пісень ми тоді не співали! Куди тільки не їздили з концертами!..»

         Обличчя Парасковії Миколаївни посвітлішало, а зморшки старенької ніби розгладились, коли вона показувала нам світлини тих років. А на прохання згадати й заспівати улюблену пісню, зніяковіло посміхнулася й запевнила нас, що вона вже й не пригадує багатьох пісень, та й голос вже не той.  Та все ж, подумавши, тихенько заспівала одну з фольклорних пісень, яка була в репертуарі славнозвісного ансамблю «Льонок» – «Як пойду я в лес по дрова».

5.  Повідомлення ліцеїстів групи « Сучасники».

       У методичному кабінеті РБК нас люб’язно зустріли методисти:   Шатило Тетяна Іванівна та Іонанова Тетяна Борисівна. Дуже охоче розповіли про нинішній стан культури в громаді, про колективи художньої самодіяльності, які, незважаючи складну ситуацію в суспільстві,існують і вдосконалюються.                                                                        Тетяна Шатило у своїй розповіді повідомила нам, що багато фольклорних колективів включають  до свого репертуару пісні заслуженого працівника культури України Василя Івановича  Полевика (1925-1999), який збирав їх в нашій місцевості. Нашу пошукову групу зацікавив цей факт, і ми вирішили дізнатися про це більше.  Виявляється, у кінці 80-х на початку 90-х років Василь Полевик зібрав, упорядкував і видав цикл збірок пісень на основі своїх дослідницьких подорожей селами Чернігівщини. У Городнянському районі були записані та увійшли до його збірок пісні:   «В Івана хата, колодязь у дворі» (с. Старосілля, 1989 р.),  «Що в Івана-пана умная жона», 1989 р.), «У цьому домку, як у райку» (с. Смичин, 1991 р.), «Ой одна ж я, одна» (с. Старосілля, 1989 р.). Методисти РБК назвали нам колективи, які є найкращими з найкращих, улюбленими серед жителів громади, яких завжди зустрічають на концертах шквалом оплесків. Право першості серед них здобув найповажніший за віком вокальний ансамбль «Ветеран» або, як його з теплотою називають городнянці, – представник категорії  «Досвідчена молодь».

6. Слово вчителя.

    - Вокальний ансамбль  «Ветеран» по праву називають  берегинею  народної пісні. Сьогодні вони наші гості. Тож надамо їм слово. (Звучать пісні у виконанні ансамблю «Ветеран»).

7. Презентація створеного учнями проєкту «Фольклорна Городнянщина».

V. Рефлексія.

- Працюючи над проєктом та під час його презентації,   я …

― дізнався…

― зрозумів…

― навчився…

― найбільший мій успіх ― це…

― найбільші труднощі я відчував…

― я змінив своє ставлення до…

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності.

VII. Підсумок уроку.

        Слово вчителя.

      - Народна пісня була й залишається важливою складовою духовного надбання українського народу. Фольклорні колективи  є носіями нематеріальної культурної спадщини України. Вони зберігають і популяризують народну українську пісню і дають їй життєдайну силу для збереження генетичного коду нації.  Українська пісня – була, є і буде найціннішим духовним скарбом нашого народу, його святинею.         

VІ. Домашнє завдання.

          Підготувати усний відгук про враження від роботи над проєктом                       «Фольклорна Городнянщина».