Урок з навчання грамоти на тему: «ЖИТТЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА»

Люботинський міський відділ освіти

Люботинська загальноосвітня школа I-III ступенів № 4

«ЖИТТЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА»

Класний керівник

1-Б класу

Кисла Наталя Олександрівна

ТЕМА: УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ.

Тарас Григорович Шевченко – великий син України

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати навички свідомого, правильного та виразного читання, критичне мислення, творчі здібності дітей; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Вже дзвінок нам дав сигнал –

Працювати час настав,

Тож і ти часу не гай,

Працювати починай.

ІІ. АКТУЛІЗАЗІЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Психологічна підготовка ( декламування віршів: „Світає…”, „Встала й весна…”,  „Зоре моя вечірняя…”).

• Хто автор цих поезій?
• Розкажіть, які почуття викликають його вірші?

3.        ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

• Сьогоднішній урок присвячений видатному українцеві — Т. Г. Шев­ченкові.
• Згадаємо, що ми знаємо про Тараса Григоровича?

1 учень

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.

2 учень

В пана — бусурмана

В Петербурзі дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

3 учень

Хоче малювати,

Прагне він до знань

Та за це багато

Зазнає знущань.

4 учень

За ясну свободу,

Світле майбуття —

Він віддав народу

Все своє життя!

1. Робота над оповіданням

• Т.Г.Шевченко прожив лише 47 років, із них 24 був кріпаком, 10 – в засланні і лише 13 – на волі.
• Прочитавши оповідання Оксани Іваненко «Маленьким про Великого Тараса» ви багато чого нового ще дізнаєтесь про життя Тараса Шевченка.

2. Словникова робота

• кріпак;
• панщина;
• наглядач з канчуком;
• дяк;
• «кімнатний живописець».

3. Читання тексту вчителем

Маленьким про великого Тараса

(Скорочено)

Страшний був тоді час. Пани розкошували і жили у величезних маєтках, а працювали на них інші люди, їхні кріпаки. Пан свого кріпака міг покарати як завгодно, міг продати, наче якусь річ. Міг відібрати дітей від батьків і на мисливських собак виміняти. І нікому було поскаржитись, бо правив усім цар, найбільший пан, і, звичайно, він був з панами заодно.

І от у селі Кирилівці, яке все належало одному багатому панові, в бідній родині кріпаків Шевченків, народився хлопчик Тарас.

Родина була велика, дітей багато, злидні страшні. У Тараса були старша сестра та брат — Катруся і Микита та молодші за нього — Йосип, Яринка і сліпенька сестричка Марійка. Батьки, як і всі селяни, повинні були на панщині працювати, себто на пана робити. З ранку до ночі вони й гнули спини на панському полі, на панській стайні, у панських садах та городах. А вдома їхні діти лишались голодні, голі, босі.

Жінки брали немовлят з собою на поле. Покладуть під снопом, а самі жнуть пшеницю. Дитина часто плаче, заливається, а мати і підійти зайвий разочок боїться, бо панський наглядач з канчуком у руках скрізь ходить, дивиться, як працюють.

Хто з дітей трошки підросте — одразу теж працювати, чи погоничем, чи пастушком.

Та у Шевченків була дружна сім'я. Любили одне одного, жаліли. Зберуться усі ввечері після роботи, постелять у маленькому садочку коло хати рядно, посідають, вечеряють вкупі.

Приходив до них часто старий-престарий дід Іван. Його дуже любив маленький Тарасик. Притулиться до нього, і розповідає дід давні минулі часи.

Цікавий був до всього Тарасик, про все йому хотілося дізнатись: і чи є де залізні стовпи, які небо підпирають, чому шлях, що мимо села йде, Чорним зветься, і хто такі були гайдамаки, які проти панів повставали?

Хлопець рано до школи пішов і швидше за всіх вивчився читати й писати і дуже любив малювати, хоч цьому його ніхто не вчив.

Поки була жива мати Тараса, все-таки якось перебивались. Та от померла мати, ще молодою, від непосильної праці та нужди. Лишились діти бідолашними сиротами. Не знав батько, що й робити з ними. Старша сестра Катруся ще при матері вийшла заміж і переїхала в інше село.

Оженився батько вдруге на вдові з трьома дітьми. Думав — легше буде, жінка і з дітьми, і в господарстві дасть лад. Та де там! Мачуха трапилась люта, не злюбила дітей, особливо Тараса. Тарас не давав своїх молодших сестричок кривдити, завжди за них заступався. Ну, а мачуха, хто що не нашкодить з її дітей — все на Тараса зверне і Тараса покарає.

Після смерті батька Тарас прийшов до учителя-дяка. Сказав йому:

— Все робитиму для вас: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте жити в школі і вчитись.

Дуже Тарас вчитись хотів.

Дяк погодився. Ще б пак — даровий наймит! Та більше знущався він з Тараса, ніж учив його.

Втік від нього Тарас. Він чув, що в сусідньому селі дяк дуже письменний, живе добре і до того ж маляр.

Та новий вчитель наказав одразу Тарасові воду носити з річки аж на гору, де його хата стояла, потім фарбу примусив розтирати, а вчити й не збирався.

Пішов від нього Тарас до третього дяка, теж маляра.

— Вивчіть мене малювати! — попросив хлопець. — Усе вам робитиму, що накажете.

Але той тільки глянув на Тараса і мовив:

— Нічого з тебе не вийде. Ні швець, ні кравець, ні на дуді грець.

Повернувся сумний Тарас у своє село та й пішов у найми.

Весь час мріяв Тарас вчитися малювати. Заробить якусь копійку, купить своїм бідним сестричкам Яринці і сліпенькій Марійці цукерку чи бубличок, а собі аркушик грубого сірого паперу. Сховається десь у бур'янах, малює і співає сумні пісні. Дуже хороший був голос у Тараса, і він добре співав.

Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі.

Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця».

У 24 роки друзі викупили з кріпацтва Тараса і дали йому папір, на якому було написано, що він уже вільна людина. Тарас поцілував той папір і заплакав.

З великим завзяттям узявся Тарас за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною.

Тарас написав багато віршів проти царя, проти панів і кликав тими віршами, щоб люди повставали, боролися за волю, жили однією вільною новою сім'єю.

Розлютився цар за його сміливі вірші і наказав віддати Тараса в солдати і заслати далеко-далеко від України. Десять років пробув Тарас у далеких краях. І там, на засланні, Тарас однаково, хоч це було суворо заборонено царем, писав вірші. Він не скорився, він писав ще запальніше, ще одвертіше проти зла і неправди.

Тарас Григорович завжди багато думав про дітей. Він мріяв про той час, коли всі діти вчитимуться, ростимуть на волі. Вже незадовго до своєї смерті він склав для дітей буквар українською мовою, щоб був він зрозумілий дітям селян на рідній Україні.

4. Прослуховування віршів, які покладені на музику

Діти, багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику.

• Слухання пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...»
• Слухання пісні «Зоре моя вечірняя…»

5. Розповідь вчителя

Поховано Тараса Григоровича Шевченка над Дніпром — на високій Чернечій горі, яку зараз називають Тарасовою. Бо перед смертю він просив своїх друзів, щоб поховали його на Україні, над Дніпром, як писав він у своєму «Заповіті»:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій...

Так і зробили.

Вірш Тараса Шевченка «Заповіт» теж покладено на музику (Прослуховування пісні).

4.         ПІДСУМОК УРОКУ

Тяжким було життя великого Кобзаря. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її народ вільним і щасливим. До своїх нащадків він звертався зі словами:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

І український народ пам’ятає свого великого Кобзаря!

• Любіть Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди!
• Читайте його твори і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова — одна з найкращих мов світу!
• Навчайтеся, шануйте батьків, живіть дружньо — учив Шевченко! І це сьогодні головне ваше завдання. Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч Шевченкова пристрасть, Шевченкова мужність і невмируще слово!