Урок з українознавства у 7 класі

Урок українознавства  у 7 класі

 

 

Тема: Державна геральдика. Прапор.

Мета: познайомити з історією Українського Прапора, символікою кольорів; розвивати прагнення до вивчення української геральдики,; виховувати почуття гордості за свою країну.

Обладнання: комплект кольорових художніх  листівок «Клейноди України (з історії державної і національної символіки)»; репродукція картини І.Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану», роздавальний матеріал.

 

Вступ

Кожному громадянинові слід знати, які барви прапора країни, де він живе. Адже це сприяє формуванню почуття патріотизму у людини. Патріотизм – не тільки любов до Батьвщини, але й усвідомлення, насамперед, своєї окремішності, несхожості на інших людей. Саме через кольори національної символіки. Постає запитання: чому саме такі кольори, а не інші. Спізнання традиції українського прапорництва, що сягає в глибину тисячоліть дає можливість прилучитися до глибинних основ української культури, кли символіка кольорів зароджувалася в часи Трипілля і тяглість традиції веде аж до наших днів. Все це дає можливість спізнати свою неповторність у світі, неповторність і унікальність українського народу.

Починаючи від середини ХІХ століття національний прапор саме з такими барвами стає символом українського відродження, заявивши про себе як потужний об’єднавчий чинник на початку ХХ століття. І вже в часи нового національного піднесення у кінці 80-х і на початку 90-х ХХ століття під цим прапором відбулися знаменні для України події – “живий ланцюг” від Івано-Франківська і Львова аж до Києва, підняття синьо-жовтого прапора біля міської ради у Києві 24 липня 1990 року (згодом цей був проголошений святом національного прапора), і, нарешті, проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, утвердження національного синьо-жовтого прапора як загальнодержавного, що закріплено окремим Законом та Конституцією.

 

Хід уроку

 

І. Організаційна частина.

 

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

Які пояснення кольорів Державного Прапора України вам відомі?

Які історичні події пов’язані з Українським Прапором?

 

ІІІ. Виклад нового матеріалу.

 

1. Слово вчителя. (Найбільш важливе учні за вибором вчителя записують в зошити).

 

Прапор як символ об’єднання людей виник ще за античних часів. У Європі прапори набули поширення в Середні віки. Найдавніші з них були трикутними. На межі XIII-XIV століть з’являються чотирикутні прапори з трикутними клинами.

 

Демонстрація кольорових листівок прапорів Київської Русі.

 

За доби київських князів найбільш уживаним кольором прапора був червоний, далі білий і блакитний, рідко жовтий, існували також кольорові сполучення. Галицько-Волинське князівство мало прапор  у вигляді блакитної корогви із золотим левом.

Кольори на стягах, хоругвах, прапорах завжди мають символічне значення. Найміцнішими матеріалами у давнину вважали дерево і метал. Дерево зображували жовтим кольором, метал – синім. Так, у літописі Святослава (1073 р.) намальовано дерев’яні предмети (топорище) – жовтими, а саму сокиру – синім кольором.

Згодом поєднання жовтого і блакитного кольорів бачимо на знаменах ремісничих цехів. Тому  вважається, що традиційні національні барви українців – жовта і блакитна.

Щодо розташування кольорових смуг на прапорі, то спочатку їх розміщали довільно. На княжих стягах бачимо угорі – золотий (колір княжої влади, колір Лева), унизу – блакитний (колір гербового поля-щита). У Західній Україні ще на самих початках зустрічаємо інше розташування смуг: зверху – голубий (синій), знизу – золотий (жовтий). Факт використання цих кольорів ще в сиву давнину стверджує львівський історик середньовіччя Ю. Зіморович. У своїй “Хроніці Львова” він пише, що нещодавно заснованому місту Львову надано герб – золотий (жовтий) лев на голубому тлі.

Гетьманщина користувалася у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний.

Продовженням розвитку прапорництва стають часи Коліївщини. Полки гайдамаків розробляли свої хоругви, а у XVIII столітті в знаменах Київського, Чернігівського та Лубенського полків спостерігаємо синє (блакитне) тло, а на ньому – жовті (золоті), червоні хрести чи інші знаки.

Запоріжжя мало своє власне прапорництво. Велика корогва Запорізької Січі була червона; на лицьовій стороні був зображений білий архистратиг Михаїл, а на зворотній - білий грецький хрест, оточений золотими небесними світилами: сонцем, півмісяцем і зірками. Корогва для морських походів була біла із зображенням святого Миколи, або червона із зображенням козацького судна.

 

Демонструються листівки із зображенням

козацьких прапорів XVI-XVIII ст..

 

Погляньте на картину І.Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану».

Демонструється  репродукція  картини.

 

Трохи осторонь від запорожців видно згорнуті знамена. Якого вони кольору? І.Рєпін писав картину, коли про українське не можна було говорити, все українське перебувало під забороною. Але він не відступив від історичної правди: прапори синьо-жовті.

У XIX столітті синьо-жовті прапори починають відігравати більш значну роль. З 1815 року під синьо-жовтими прапорами засідала у Галицькому сеймі (Львів) українська шляхта.

Головна Руська Рада у Львові в жовтні 1848 року ухвалила за  українські емблеми герб галицько-волинських князів - золотистого лева на блакитному полі й похідне від нього жовто-блакитне сполучення кольорів як національне.

На відзначення столітнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка Львів, як писав репортер «Львівських новин», «увібрався в золото пшениці та синь голубого неба».

У геральдиці блакитна барва втілює чесність, вірність, бездоганність, вона також пов’язана з небом, повітрям. Золото уособлює могутність, силу, багатство, постійність, шляхетність, віру, справедливість, милосердя, окрім того, символізує сонце.

У нинішній українській державі національними символами є Герб (тризуб), Гімн «Ще не вмерла Україна», Прапор (синьо-жовтий).

 

2. Самостійне опрацювання учнями історичних фактів щодо національного прапора (робота з  роздавальним  матеріалом.

 

ІV. Закріплення матеріалу.

Бесіда.

 

• Коли виникли найперші прапори і яку функцію  виконували?
• Які кольори мали прапори часів Київської Русі?
• Яка символіка кольорів прапора?
• Які історичні події пов’язані із національним прапором?
• Доведіть, що синій та жовтий кольори характерні для всієї України, як Східної, так само і Західної. Чи свідчить це про єдність нашої країни?

 

V. Домашнє завдання.

Написати творчу роботу (обсяг - 5-6 речень) на тему: «Чому національний прапор дорогий кожному громадянинові нашої держави».

 

 

Для роздавального матеріалу:

 

Прапор Руської землі мав червоне поле із зображенням на ньому золотого тризуба або двозуба, а полотнище прапора Галицько-Волинського князівства виготовлялося з блакитної тканини, на якій був зображений золотий лев. Ці прапори ми бачимо на картині «Грюнвальдська битва, 1410 рік», що зберігається у Львівському історичному музеї.

 

В історичних документах знаходимо відомості про використання кольорів у козацьких військових з’єднаннях. Наприклад, полтавський сотник пише гетьману: «На сотенні корогви куплено блакитного лудану, а жовтий лудан дано на пряжі...» (за В. Сергійчуком).

 

У 1758 р. Лубенський полковник Іван Кулябка пише: «...Прапор кріпосної сотні Лубенського полку з одного боку має бути національним, а з другого боку – згідно бажанню полкової канцелярії: на світло-голубій голі з правої сторони на золотій землі на знаменах козак розписан будет».

 

Українська двокольоровість позначила державне відродження 1917-1920 років. У Росії 1917 року на мітингах з’являються жовто-блакитні прапори. У березні 1917 року в Петрограді під час панахиди по Т. Шевченку учасники акції використали національні святині як символи Батьківщини поета. На прапорах був напис: “Хай живе вільна Україна!”, а на грудях маніфестанти мали прикріплені стрічки жовто-блакитного кольору. Під жовто-блакитними прапорами пройшли демонстрації у Відні, Кракові, Празі.

 

22 січня 1918 року Центральна Рада в Києві на Софіївській площі Універсалом проголосила самостійність УНР. Під час віча на площі майоріли блакитно-жовті прапори.

 

22 березня 1918 року Законом про Державний прапор УНР було затверджено форму і кольори прапора. Ініціатором прийняття цього Закону був М. Грушевський. За гетьмана Павла Скоропадського змінено порядок кольорів і на блакитно-жовтій основі  у 1918 році створено новий синьо-жовтий прапор.

 

13 листопада 1918 року блакитно-жовтий прапор став символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

 

1917-1920 рр. національні прапори були майоріли над кораблями Чорноморського флоту, українськими військовими й цивільними організаціями, навчальними закладами і підприємствами.

 

На Галичині у 1920-1939 рр. були задіяні прапори і жовто-сині, і синьо-жовті. На Карпатській Україні жовто-блакитний прапор було затверджено у 1939 році.

 

У наш час уперше синьо-жовту стрічку, прикріплену на одяг, використали львів’яни під час мітингу 12 березня 1989 року. Згодом  маленькі блакитно-жовті прапорці затріпотіли в руках учасників «людського ланцюга» 22 січня 1990 року. Цей «ланцюг», узявшись за руки в містах і селах та повздовж великих трас, утворили люди. Таким чином, у всенаціональному масштабі символічно було об’єднано землі Західної та Східної України.

 

У березні-квітні 1990 року на Галичині та Закарпатті вибори народних депутатів до місцевих Рад проходили під блакитно-жовтими прапорами. Такий же прапор було піднято 24 липня 1990 року біля будинку Київської міської ради. Після проголошення незалежності України 4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор піднято над Будинком українського парламенту.

 

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про Державний прапор України». У 1996 році Конституцією України блакитно-жовтий прапор затверджено  як  Державний Прапор України.

 

 

Висновки

1) Барви національного прапора сягають глибини тисячоліть. Ще М.С.Грушевський підкреслював нашу спадкоємність від Київської Русі, називаючи її – Україна-Русь. І хоча спершу жовтий і блакитний кольори були більш видимі на західних землях, але, як свідчать літописи, вони були присутні й на інших землях.

2) Жовтий і блакитний бачимо  на прапорах Київського полку в середині XVII століття, хоча Запоріжжя більше трималося малинового й червоного кольорів. У XVIIІ столітті жовтий і блакитний стають поширені не лише на західних землях та Правобережжі, але й на Лівобережній Україні. Це свідчить про те, що ці кольори стають загальнонаціональними.

3)  Українська двокольоровість позначила державне відродження 1917-1920 років. У Росії 1917 року на мітингах з’являються жовто-блакитні прапори. У березні 1917 року в Петрограді під час панахиди по Т. Шевченку учасники акції використали національні святині як символи Батьківщини поета. На прапорах був напис: “Хай живе вільна Україна!”, а на грудях маніфестанти мали прикріплені стрічки жовто-блакитного кольору. Під жовто-блакитними прапорами пройшли демонстрації у Відні, Кракові, Празі.

4) Ці кольори дають нам змогу усвідомлювати свою приналежність до великого українського народу. Дають можливість отожнити себе з народом, бачити тяглість нашої традиції, нашої спадкоємності не тільки від Київської Русі, але й значно глибше – сягаючи часів Трипілля. Синій колір – вода, а жовтий – сонце. І вони, ці два начала, дають життя всьому живому на землі.

 

 

Використана література:

 

Енциклопедія Українознавства. / За ред. професора доктора В. Кубійовича. – Львів. 1995. – с. 2308-2311.

Братко-Кутинський Олексій. “Феномен України”, газета “Вечірній Київ”, Українська академія оригінальних ідей. К., - 1996. – с. 68-70.

Про геральдику: (Український синьо-жовтий прапор) // Дванадцять місяців. – 1992. – К., 1991. – с. 114-115.

Тимошенко Н. Державний прапор – символ країни. // Політика і Час. – 1997. - №10. – с. 62-67.

Мандрика М. Державні символи України. // Наука і суспільство. – 2002. – №5/6. – с. 20-25.

Ігнатова І.С. Символи Батьківщини. – Тернопіль: Астон, 2003. – с. 7-10.