Урок за твором Г.Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."

Домашнім завданням було:

•        Ознайомитись з біографією автора
•        Прочитати оповідання

 

Тема: «У війни не жіноче обличчя...». Засудження антигуманної сутності Другої світової війни, її руйнівних наслідків для людства в оповіданні Г.Белля «Подорожній ,коли ти прийдеш у Спа...».

 

 Про події Другої світової війни ви знаєте зі шкільного курсу історії, книг, художніх та документальних фільмів, які створив народ-переможець (народи бувшого СРСР). Знаємо про страшні втрати, біль, ненависть до ворога. Але була ще і переможена сторона. Та що ми знаємо про німців, які не підтримували ідеологію фашизму, які не хотіли брати участь у кривавих злочинах проти людства, які йшли на війну бо були змушені підкоритися системі.

 Автора цікавила не війна як така, а людина на війні. «У величезній кількості жертв,- говорить він, — губиться окрема людина...» Саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення. Змальовуючи внутрішній світ такої людини, він досягав психологічних глибин

 

Твір Беля «Подорожній коли ти прийдеш у Спа...» написаний у жанрі оповідання.

Оповідання—це невеликий за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про конкретний епізод із життя одного (рідко кількох) головного героя; сюжет, як правило, однолінійний. Без суттєвих розгалужень, з обмеженим колом персонажів. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль в оповіданні відіграє художня деталь. Оповідання дуже близьке до новели(іноді новелу вважають різновидом оповідання). Від новели оповідання відрізняється білш виразною композицією, наявністю описів, роздумів, відступів.

 

Перед тим як приступити до обговорення твору ми з вами повинні провести деякі дослідження для кращого розуміння твору .Для цього ми швидко опрацюємо поданий матеріал.

 

Картка-інформатор 1

Спарта — сильна воєнізована держава Давньої Греції.

 Спарта воювала на два фронти: з зовнішніми і внутрішніми ворогами. З давніх часів вона згадувалася як система з надзвичайно суворим побутом та войовничим духом своїх громадян, оскільки існувала постійна загроза ілотських повстань (ілоти — безправне населення Спарти, їх становище фактично прирівнювалося до рабів; їх чисельність у декілька разів переважала спартанців, які повинні були бути у постійній бойовій готовності). Своїх кволих і хворобли­вих немовлят спартанці скидали в ущелину гори Таігет. Воїн-спартанець з дитинства готувався до випробувань. З семи років хлопчиків забирали у батьків і віддавали у державні виховні заклади агелли (стада), де вони виховувалися і навчалися до 18 років. Головним наслідком виховання у загонах була звичка підкорятися, виконувати накази. Діти ходили оголеними, босоніж і лише з 12 років їм видавали раз на рік плащ хітон. Спали хлопчики на очереті, який самі ламали руками на узбережжі Еврота. Вони були зобов'язані самі шукати собі дрова та їжу. Існувала система жорстоких покарань. Так, у 14 років усі підлітки піддавалися публічному побиттю, де мали довести свою мужність і зневагу до болю. Деякі з дітей помирали під ударами різок, не зронивши ні звуку, оскільки найменший стогін міг знеславити родину. Після цього підлітку дозволялося носити зброю. Воїном юнак ставав за умови вбивства ілота. Випробування і навчання продовжувалися до 30 років. Мета навчання — терпляче зносити незгоди і перемагати у битвах. Грамота обмежувалася вмінням прочитати наказ і написати своє ім'я. Отже, мета спартанського виховання — військово-фізична підготовка, бездумне виконання наказів, відсутність жалю. Спартанці були єдиним народом, якому війна здавалася відпочинком у порівнянні з нескінченними вправами мирного часу.

 

Картка-інформатор 2

Історична довідка

У 481 році до н,е. утворено Панеллінську лігу (коаліцію) з 31-ї держави на чолі зі Спартою для опору грецького народу у війні з персами. Військо персів налічувало 100—150 тисяч чоловік! Сухопутна грецька армія була сконцентрована біля Фермопільської ущелини на чолі зі спартанським царем Леонідом і складалася з 7 тис. чол., у тому числі 300 спартанців. Коли Леонід виходив зі Спарти, він сказав крилату фразу: "Щоб перемогти, і тисячі замало, а щоб вмерти, досить і трьохсот". Греки мужньо відбивали напади персів, тоді ворог знайшов за допомогою зрадника-фессальця Ефіальта обхідний шлях і оточив греків. Леонід, дізнавшись про оточення, відпустив основні сили, залишивши стримувати ворога 300 спартанців, 400 фіванців і 700 фестіян. Перський парламентер запропонував Леоніду здатися: "Безумець, наші стріли закриють сонце", на що грецький воєначальник відповів: "Тим краще, будемо битися в затінку". Всі захисники Фермопіл загинули. Врятувався лише один спартанець, що лежав хворим у сусідньому селищі. Після повернення в Спарту його прокляли і вигнали з країни. На місці битви був поставлений пам'ятник у вигляді кам'яного лева з відомим вам надписом, яким починається оповідь Г Белля.

 

Картка-імформатор З

Німеччина як паралель із Римською імперією

Відбиваючи напади противників, Рим сам вів наступальні війни, які повинні були зміцнити становище, а потім і поширити його вплив за Тибром. Це була боротьба з сусідами за розширення земель, за нові пасовища. Принцип divide et impera — поділяй і владарюй — був провідним у зовнішній політиці Риму. Майже в кожній війні Рим виступає в союзі з якими-небудь племенами і містами, розладнує союз своїх противників, і це дає перемогу. Наслідком римських завоювань було утворення федерації підкорених Римові племен та міст і поширення рабовласницьких відносин по всьому Апеннінському півострову, а з часом на всю Сицилію, Єгипет. Збільшення територій вимагало посиленого контролю, утисків підкорених народів, обмеження їх прав, переселень, каральних експедицій. Саме варварські завоювання призвели до занепаду доблесного Риму.

 

Картка-інформатор 4

Німеччина перед війною (історична довідка)

Світова економічна криза, що розпочалася наприкінці 1929 року, поширилася і на Німеччину. 4,5 млн. людей стали безробітними, заробітна плата зменшилася вдвічі, почалися страйки. До влади прийшла нацистська партія на чолі з Адольфом Гітлером. Гітлер і його однодумці твердили, що німці — "обрана арійська раса", тому з метою панування "чистокровних арійців" необхідно винищити одні народи і підкорити інші. Політика фашистів відкидала будь-яку повагу до особистості, проповідувала культ жорстокості і на­сильства. Безземельним німецьким селянам вони обіцяли землі на Сході, коли Німеччина завоює Росію, Україну, Прибалтику та інші країни на схід від Німеччини і перетворить їх на свої колонії. Ці маячні ідеї, сповнені расизму, мілітаризму, отруювали свідомість багатьох німців, особливо молоді. Значна її частина вступала до різноманітних молодіжних організацій ("Молода нація", "Гітлерівська молодь" та ін.), де засвоювала "теорії" фашистів про безглуздість моралі й совісті, про допустимість будь-якого насильства в "інтересах великого рейху". Таким чином, Німеччина стала головним вогнищем воєнної небезпеки в Європі.

 

Картка-інформатор 5

Наслідки Другої Світової війни.

Загальні втрати СРСР у війні варіюються між трьома цифрами — 21 млн. 300 тис, 27 млн. (за даними генштабу) і 46 млн. за даними незалежної експертизи (населення СРСР в 1940 р. становило 194,1 млн. чоловік, а в 1946 р. — 167 млн.). На території підкорених фашистами європейських країн була запущена машина смерті (низка концентраційних таборів), яка постійно ковтала чужі долі, мрії, надії, залишаючи в небі їдкий чорний дим. За оцінками фахівців, за­гальні втрати України у війні сягають 13—15 млн. осіб, Польщі — 5 млн. 420тис, Югославії — 1 млн. 600тисяч, в Білорусі загинув кожний четвертий житель.

Злочином проти людства була й американська атомна навала на японські міста Хіросіму і Нагасакі, так само, як і нищення японськими завойовниками де­сятків китайських, бірманських, філіппінських міст і сіл.

Загальні втрати Німеччини у війні становили 8 333 900 чоловік.

 

 

Робота над текстом.

 

1. Де відбувається дія твору?

(м. Бендорф. Прямо біля лінії фронту. Воно горить.)

2. Від якої особи ведеться оповідь? Чому?

(оповідання побудоване як внутрішній монолог головного героя. Від першої особи. Це допомагає передати реальність описаних подій, допомагає передати відчуття, думки, переживання героя)

3. Що ви можете сказати про головного героя оповідання? Спробуйте схарактеризувати його.

(Молодий хлопець, три місяці, як закінчив гімназію.. .нічого ще не бачив і фактично ще не жив)

2.    На підставі якої події побудовано сюжет твору?

(сюжет побудовано на поступовому впізнаванні головним героєм своєї гімназії в якій він провчився 8 років і тепер потрапив до неї зовсім з іншою метою. Він поранений, а храм науки перетворено на госпіталь. І не просто госпіталь, а «дім мертвих». А прйшло всього лиш 3 місяці після того як юнак закінчив гімназію)

5. Що відбувається далі?

(Героя несуть сходами на другий поверх. Дорогою він бачить різні фігури  (копії

античних бюстів і прекрасних картин античної доби.)

Давайте згадаємо з вами репродукцію яких історичних пам’яток бачить герой у своїй гімназії? (Додаток 2)

•       Фейєрбахова "Медея" (1): антична міфологічна цариця-чарівниця Медея на картині  німецького художника Ансельма Фейєрбаха (1829—1880):
•       "Хлопчик, що виймає терня" (2) — давньоримська скульптура V ст.;
•       Парфенон (3) — храм в Афінах, вершина античного архітектурного мистецтва:
•       Гопліт (4) — важко озброєний воїн-піхотинець у Стародавній Греції:
•       Курфюрст(5) — феодал, князь у Римській імперії, який брав участь у виборах імператора. Великим курфюрстом називали Фрідріха Вільгельма Бранденбурзького (1620—1688) — засновника прусської централізованої держави;
•       Старий Фріц (6)— прізвисько прусського короля і полководця Фрідріха II (1712—1786), видатної постаті німецької історії;
•       Гермесова колона (7) — в античному мистецтві звужений донизу стовп, на вершині  якого скульптура бога чи героя (наприклад, бога Гермеса);
•         Ф.Ніцше (8) (1844—1300) — німецький філософ, чиє вчення використовували фашистські ідеологи;
•         Зевс (9) — найвищий давньогрецький бог;
•         Юлій Цезар,Гай (10) (100—44 рр. до н.е.) —римський імператор, диктатор, полководець, автор трактатів про галльську та громадянську війни.
•         Марк Аврелій (11) (161—180 рр.) — римський імпе­ратор, філософ; керував походом римської армії у війні з квадами, сарматами (війну спричинило велике пере­селення народів), що супроводжувався труднощами у подоланні величезних відстаней і чумою, але римляни перемогли;
•         Цицерон Марк Туллій (12) (106—43 рр. до н.е.) — ви­датний політичний діяч, оратор, один з найосвіченіших людей своєї епохи.
•         Того — держава, яка з кінця XIX ст. була колонією Німеччини, згодом — Франції. Тому надпис-заклик до повернення колонії Німеччині;
•         Рондо — особливий тип рукописного або друкарського шрифту.

 

6. Що власне сталося? Чому школа, яка мала стати рідною для героя за вісім років, через якихось три місяці не впізнається ним? Зверніть увагу, герой наполегливо відганяє від себе думку, що знаходиться у своїй школи Чому?

(Зі школою у багатьох пов'язуються дриємні дитячі спогади. Це те місце, де людина вчиться дружити, міркувати, визначати життєві пріоритети. Для учнів школа на довгі роки залишається другою домівкою. Аде головний герой оповідання бачить гімназію «свою — чужу». Йому не хочеться, щоб домівка перетворилася на польовий госпіталь.)

 

7.  Чому побачивши античні скульптури герой не впевнився що він саме у своїй гімназії?

(Картка № 1-історія Спарти)

8. Тепер стає зрозумілим чому «перша прикмета» не довела герою його місцезнаходження.

Хлопець кричить від несамовитого болю коли його кладуть на підлогу у кабінеті малювання .

Йому приємно кричати. Чому?

(бо відчуття болю розподіляє його до «решти» тобто до живих. І це його втішає.)

9.  Якою була наступна прикмета яку він побачив?

(місце від хреста що колись висів на стіні)

10.   У який момент герой з жахом переконується,     Що це таки його гімназія?

(Він бачить напис на дошці зроблений власноруч, але так і не закінчений: «Подорожній коли ти прийдеш у Спа...».)

11.  Що ж це за незакінчений напис і що за інформацію він у собі  несе

 «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту повідай там, що ти бачив: тут ми всі полягли, бо так звелів нам закон».

 Ми зрозуміли з вами історичне значення фрази що лягла у назву твору, але давайте проведем паралель між цими двома світами.

Паралель проведена між довоєнною Німеччиною і Давнім Римом нам чітко дає зрозуміти що головним Завданням у обох була підготовка юнаків до участі у Війнах . Німецькі політики порівнювали свою країну з античністю, нациське виховання прикривали патріотичними гаслами готуючи молодь до страшної місії – нести смерть. Ця політика визнавала права лише свого народу і була спрямована на знищення інших. І Давній Рим і Німеччина прагнули підкорити світ та Але фіналом їх намагань став повний крах: імперії, ідеї, долі (долі країни, народу і окремих людей.)

 

Момент впізнання героєм власної гімназії є кульмінацією оповідання.

Це усвідомлення героєм того що з ним сталося: у нього немає обох рук і правої ноги. Ось чим закінчилась система виховання, яку встановили «вони» в гімназії святого Хоми (християнській гімназії, один з постулатів якої, напевно, збігався з біблійною заповіддю: «Не вбий!»).

Згадайте. Герой порівнює себе з химерним коконом. Чому?

Тому що він відчуває себе коконом як фізично так і морально. Це результат ідеологічного запаморочення молоді. Тепер стає зрозуміло, що ця фраза не випадково з'являється на дошці в німецькій гімназії, вона відбиває суть системи виховання в Німеччині. Фашисти по-фарисейськи прагнули ототожнити, себе зі спартанцями. Вбиваючи в голови молоді ідею про справедливі війни, готуючи їх до героїчної смерті, фашистські ідеологи, насправді, готували для Гітлера «гарматне м'ясо».

Проблемні запитання:

1. Чому автор помістив у назву саме незакінчений вислів?

(Життя хоч ще і не закінчилось, але воно не несе в собі сенсу. Душа скалічена, тіло теж. Що чекає цього юнака якщо він навіть виживе? Нормального життя вже не буде, а він його ще навіть і не розпочав жити. Тому можна вважати що воно вже обірване бо воно не несе в собі сенсу.)

2. У творі є ще одна незакінчена фраза. Згадаєте?

Ми навмисне обійшли це питання на початку аналізу твору. Це думки героя які з'явились у ньго коли його проносили повз дошку з іменами полеглих. Він уявив що його ім'я теж може бути викарбуване на ній з написом

«Пішов на фронт і поліг за...».

І ось тут думки героя стикаються з дилемою. Поліг за що? Відбувається переоцінка цінностей, його погляди змінюються, приходить прозріння. Але запізно.

3. Як звали нашого головного героя?

Автор не дав йому ім'я. Бо герой є уособлення сотень і тисяч простих солдатів, юнаків , що «не мають обличчя». І яких було жорстоко обмануто і використано.

 

 

4. У творі є певні символи що автор дуже уміло використав для посилення вражень читача.

Що це за символи?

(Молоко, хрест)

Так . Твір закінчується проханням солдата дати йому молока.

 

МОЛОКО:-тепло

-дитинство

-мама

-затишок

-захищеність   ………-ЖИТТЯ

-мир

-дім

-природа

 

ХРЕСТ-       -нагорода

-доля(нести свій хрест)

-захист

-віра 

-вічна цінність життя що не забілюється.

 

Підсумовуючи наш урок ми ще раз згадаємо про те, що війна забирає життя, калічить тіла, забирає душі, руйнує мрії.

 

Словникова робота:

 

•       Націона́л-соціалі́зм, також відомий як нацизм (нім. Nationalsozialismus, скорочено нім. Nazismus) — політична ідеологія, яка була політичною  доктриною керівництва Німеччини та правлячої Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (у часи Третього рейху), а також у деяких інших країнах. Базується на тезі про цінність нації та її верховенстві в процесі утворення держави.

 

•       Раси́зм (фр. racisme, від race — рід, порода) — політична ідеологія, що стверджує вищість одних рас чи етносів над іншими та упередження й дискримінація, пов'язані з такою вірою.

 

•       Мілітари́зм (фр. militarisme, від лат. militaris  — військовий)  — державна ідеологія, направлена на виправдання політики постійного нарощування військової міці держави і, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів.

 

•       Конфлі́кт (лат. conflictus — зіткнення, сутичка) — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

 

•       Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням суперечностей між державами, народами, національними й соціальними групами з переходом до вжитку засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їхніми збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, в якій панує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя. Зазвичай характеризується крайньою колективною агресією, руйнуваннями та високою смертністю. Головний інструмент у війні — армія.

 

•       Пацифі́зм (лат. pacificus — миротворчий, від pax — мир і facio — роблю) — ідеологія осуду будь-якої війни, відмови від неї як інструменту зовнішньої політики. Пацифізм засуджує всіляку війну в будь-якій формі, заперечуючи доцільність будь-яких воєн.

 

•       Представники цієї ідеології, які стоять на позиції морального осуду усяких війн і наполягають на необхідності мирного вирішення конфліктів між державами і народами, називаються пацифістами.
•        

Пафос цього твору(останнім словом)-має антивоєнну і гуманістичну спрямованість, адже автор вболіває за все Людство, його долю, переживає страждання покаліченого Юнака, як власні. Це твір-застереження всьому людству.

 

Головна ідея твору полягає у переконанні автора, що війна, будь яке насильство над особистістю чи народом—це зло, злочин перед життям.