Урок "Загальні відомості про дизайн. Основні завдання дизайну. Значення дизайну як сучасного методу проектування. Професійні обов`язки дизайнерів"

Тема уроку: Загальні відомості про дизайн. Основні завдання дизайну. Значення дизайну як сучасного методу проектування. Професійні обов`язки дизайнерів.

Мета уроку:

навчальна: засвоєння знань про дизайн як важливу складову проектування, його значення, завдання та вимоги дизайну до формоутворення предметного середовища, а також про засоби, властивості та якості композиції як основу дизайну; формування вмінь виконувати завдання зі складання різних видів композиції;

розвивальна: розвивати логічне мислення, творчу уяву;

виховна:виховувати основи естетичної культури, інтерес до професії дизайнера.

Обладнання: малюнки, підручник «Технології», креслярський папір та інструмент.

О`єкт проектної діяльності: поличка.

Тип уроку: Урок формування та вдосконалення вмінь та навичок.

 

Структура уроку

1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань.
3. Повідомлення теми і мети уроку.
4. Мотивація навчальної діяльності.
5. Вивчення нового матеріалу.
6. Закріплення нового матеріалу.
7. Практична робота.
8. Підсумок уроку.
9. Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Організаційна частина

Привітання. Перевірка присутності учнів на уроці. Призначення чергових. Перевірка наявності спецодягу.

 

2. Актуалізація опорних знань

«Мікрофон»

1. Як здійснюється аналіз інформації?
2.  Що називаємо дизайном?
3. У чому полягає професійна діяльність дизайнера? (Відповідь учнів)

 

3. Повідомлення теми і мети уроку

Темою нашого заняття є: «Загальні відомості про дизайн. Основні завдання дизайну. Значення дизайну як сучасного методу проектування. Професійні обов`язки дизайнерів». Мета нашого уроку з’ясувати сутність понять: дизайн та художнє конструювання;  визначити основні вимоги дизайну до формоутворення; виявити види, категорії і властивості композиції.

 

Учні записують у робочий зошит тему уроку.

 

4. Мотивація навчальної діяльності

Простір, у якому ми живемо, наповнений предметами різноманітного призначення. Усі вони утворюють предметне середовище. Людина цілеспрямовано формує предметний простір залежно від своєї мети, бажань та уявлень, а одним з основних засобів такої цілеспрямованої трансформації в сучасну епоху є дизайн.

Досить модною в наш час є професія дизайнера. Щоб вироби були естетично досконалі, приваблювали нас своєю формою і вишуканістю, дизайнер має докласти чимало зусиль для того, щоб вони були красивими.

Кожному з нас необхідно володіти загальними поняттями про художнє конструювання, уміннями будувати своє життя за законами краси. Тому важливо не тільки знати основні принципи дизайну, а й уміти виготовляти об’єкти праці за законами дизайну.

 

5. Вивчення нового матеріалу

Слово «дизайн», як правило, пов’язують із багатьма речами, які нас оточують, і переважно це красиві, привабливі речі із сучасними формами та кольором.

Дизайн (від англ. design - проектувати, креслити, задумувати, а також проект, план, рисунок) - діяльність із проектування естетичних властивостей промислових виробів, а також результат такої діяльності (наприклад, дизайн інтер’єру, дизайн меблів).

 Інакше кажучи, дизайн - це процес проектування речей, що відповідають потребам людей.

У загальнішому розумінні дизайн включає веб-дизайн, ландшафтний дизайн, графічний дизайн та багато інших його видів.

В середині ХХ століття у професійному лексиконі для означення формоутворення в умовах індустріального виробництва використовувалось поняття «індустріальний дизайн». Цим поняттям підкреслювалось його нерозривний зв'язок з індустріальним виробництвом і конкретизувалась багатозначність терміну «дизайн». Треба сказати, що багато тогочасних часописів з питань техніки, під час розгляду питання про дизайн давали уточнення – індустріальний дизайн. Але поволі, цей термін, з розвитком проектно-художньої діяльності у галузі індустріального формоутворення почали називати одним словом – «дизайн». Частково це пояснювалось ще й тим, що суспільство вступило у фазу постіндустріального розвитку.

Згодом дизайн увійшов практично в усі галузі діяльності людини, став основною рушійною силою естетизації предметного середовища.

Дизайн застосовується під час створення будь-якого технічного промислового виробу, в будь-якій сфері людської життєдіяльності, де соціально-культурно обумовлено спілкування між людьми.

Дизайн, як творчий процес, можна поділити на:

• художній дизайн (створення речей з точки зору естетичного сприйняття);
• технічну естетику – наука про дизайн, враховуючи всі аспекти, і перш за все конструктивність (ранній етап становлення дизайну), функціональність (середній), комфортність виробництва, експлуатації, утилізації технічного виробу і т.д. (сучасне розуміння дизайну).

 

Зміст терміну «дизайн» має різні тлумачення: створення прекрасних форм, предметів; або — створення речей, які б мали ринковий попит. Вітчизняні спеціалісти розглядають дизайн як діяльність художника-конструктора в галузі проектування масової промислової продукції і створення на цій основі предметного середовища.

Художнє конструювання, як практика дизайну, є своєрідним методом проектування предметного середовища. Виникло воно на певному етапі культурно-економічного розвитку суспільства, є продовженням культури та перебуває на зламі двох своєрідних галузей людської діяльності − технічної і естетичної. Взаємодія двох видів діяльності визначає специфіку дизайну як особливого виду творчої естетичної діяльності, що поєднує естетичну і неестетичну діяльність у галузі матеріального виробництва.

Дизайн є невід'ємною складовою процесу проектування, методом компонування предметних елементів та зв'язків у системах ,,людина – середовище” для отримання позитивних техніко-естетичних (споживацьких) властивостей об'єкту, що проектується у співвідношенні з сучасним цілісним ідеалом матеріальної й естетичної культури.

Завдання дизайну - формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини. Тому дизайн створює матеріальні цінності, які безпосередньо, в процесі художнього конструювання набувають естетичної цінності.

На чому ґрунтується дизайнерське проектування?

В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Поняття «композиція» у мистецтвознавстві має кілька значень.

У перекладі з латинського composition означає - твір, поєднання, розміщення, зіставлення. Композицією називають будь-який твір мистецтва, незалежно від його виду: архітектура, музика чи живопис.

Крім того, під композицією розуміємо творчий процес (компонування) - побудову художнього твору, об’єднання його частин в єдине ціле.

Композиція - це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми компонування та структурного аналізу виробу.

Основи композиції, були закладені ще в давніх трудових традиціях українців, і слугували основую у творчих проявах народних майстрів. Народні художні ремесла продукували традиційні предмети домашнього вжитку, в яких функціональні якості органічно поєднувалися з естетичними.

Однією з умов виразності об’єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та цілісності.

 

У художньому конструюванні існують три види композиції: 

• фронтальна (композиція, що розташована в одній площині),
• об'ємна (композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін),
• глибинно-просторова (композиція, що виконується з передаванням глибини простору).

У композиції художньо-конструкторських виробів діють такі закони:

• закон масштабу,
• закон пропорційності,
• закон контрасту.

Закон масштабу. Серед об’єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що викликано певними функціональними вимогами. Наприклад, набір фарфорових чайників, тарілок, майолікових дзбанків, мисок, дерев'яних ложок. Зрозуміло, що розміри цих предметів повинні мати розумні межі - від мініатюрних, через оптимальні, до великих. Найзручнішими у користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об’єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей.

Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів. Перше - застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто тим предметом має користуватися, чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. У зменшеному масштабі випускають значну частину сувенірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оздоблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними ознаками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу - гіперболізації, що сприяє вияву відчуття урочистості, піднесеності, декоративності.

Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин.

Закон контрасту. Поняття «контраст» означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об’єктів художнього конструювання, має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.

В об'ємно-просторовій формі композиційні контрасти виражені переважно співвідношеннями протилежних пар, а саме:

а) метричний контраст форми (розмірів): низька - висока, вузька - широка;

б) пластичний контраст форми, елемент - частина, ввігнута - опукла, статична - динамічна, симетрична - асиметрична;

в) контраст матеріалу форми (текстура, фактура, тон, колір), виразна текстура - ледь помітна, світла-темна, тепла холодна

г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми.

 

До головних композиційних прийомів належать:

• ритм,
• метр,
• симетрія,
• асиметрія,
• статика,
• динаміка.

Ритм як композиційний прийом художнього конструювання – це повторення елементів об'ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо).

Симетрія як композиційний прийом - це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів.

Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший - так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення розміщенні в одні площинні, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об'єктів рослинного і тваринного світу, а також людина. Другий тип симетрії – осьова, трансляція або перенесення частини форми предмету відносно вісі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей. Третій тип симетрії – гвинтова або циклічно-обертова, застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої.

Асиметрія - відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність.

Засоби виразності. Художники-конструктори у своїх виробах вибірково застосовують різноманітні засоби емоційно-художньої виразності, а саме: фактуру, текстуру, колір, графіку, пластичність і ажурність. Три перші цілком залежать від природних властивостей матеріалу та технології його обробки. Так, фактура, текстура і колір дерева, з якого зроблений предмет, можуть викликати не однакові чуттєві емоції при користуванні цим предметом. Вони можуть нести відчуття легкості або вагомості, досконалої вишуканості, довершеності й лаконічної простоти або звичної буденності.

 

Основними завданнями дизайну є:

 

• застосування новітніх технологій, сучасність виробу;

• користувацький інтерфейс — урахування психологічних особливостей людей, що працюють з об’єктом дизайну;

• ергономіка — зручність і легкість у використанні об’єкта дизайну.

 

Об’єкт дизайну — річ, що модифікується під час розробки й проектування, або вже існуючий виріб, який змінюють для надання йому нового вигляду. Дизайн нового виробу починається з пошуку ідей для гармонійного поєднання раціональної форми з художньою виразністю. Новий товар має бути стильним та досконалим за виконанням. Об’єктом дизайну часто стають старі речі, які видозмінюють у бік кращого, сучаснішого вигляду та надають їм нового функціонального значення. Використання старих речей у креативних проектах (так званий еко-декор) сьогодні є дуже перспективним напрямком з погляду економного використання природних матеріалів.

 

Досить модною в наш час стала професія дизайнера. Щоб вироби були естетично досконалі, приваблювали нас своєю формою і вишуканістю, дизайнер має докласти чимало зусиль для того, щоб вони були красивими.

Дизайнер - це фахівець, що відповідає за функціональний та естетичний рівень предметів та компонентів, створюючи певне середовище. Тобто, метою дизайнерської діяльності є естетична організація предметного середовища.

Жорсткі закони конкурентної боротьби на ринку продукції вимагають від художника-дизайнера враховувати вимоги споживачів до продукції, рівень розвитку нових технологій, особливості дизайнерських традицій національних шкіл, народних майстрів.

Дизайн сьогодні – це провідна технологія у створенні будь-яких речей, починаючи від літаків та суден і завершуючи модельним одягом та побутовими приладами. Тому, дизайнер повинен працювати в творчій співдружності з інженерами, конструкторами, вченими, технологами, економістами, лікарями, знаходити цілісне уявлення про майбутній виріб, прогнозувати можливі негативні наслідки від користування таким виробом людиною.

Дизайнер повинен мати широкий кругозір і гарний естетичний смак, вміти творчо мислити, володіти аналітичними і об'ємними методами пошуків форми, добре знати конструктивні і оздоблювальні матеріали. Таким чином, дизайнер займає чільне місце в галузі художнього конструювання, в проектуванні складних виробів, де технічна і естетична сторони однаково важливі.

Дизайнер – фахівець, що поєднує професійні функції художника та інженера.

Дизайнер має випереджати свій час - відчувати і пропонувати споживачам такі речі, яких вони потребуватимуть у майбутньому.

 

 

6. Закріплення нового матеріалу

Перед тим, як перейти до практичної частини нашого уроку, хочу поставити вам кілька питань:

1. Що таке дизайн?

1. новий метод проектування виробів промислового виробництва, упровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції;
2. це творча діяльність, метою якої є визначення певних якостей промислового виробу;
3. чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів.

2. Види композиції

1. фронтальна;
2. глибинно-просторова;
3. об`ємна;
4. рельєфна;
5. плоска.

 

3. Закони композиції

1. закон ритму;
2. закон світла;
3. закон масштабу;
4. закон пропорційності;
5. закон контрасту.

4. Хто такий дизайнер? (фахівець, що відповідає за функціональний та естетичний рівень предметів та компонентів, створюючи певне середовище)

 

7. Практична робота

 

Об’єкт проектної діяльності: поличка

Повторення правил організації робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання  практичної роботи.

 

Послідовність виконання практичної роботи

 

1. Визначити мету творчого проекту.

2. Визначитися із назвою проекту.

3. Ознайомитися з моделями-аналогами, роздивитися їх уважно, проаналізувати.

 

Після визначення об’єкта проектування слід зайнятися творчим процесом. Однак більш продуктивною творча діяльність буде тоді, коли буде використано досвід інших людей, які працювали в такому самому напрямі. Щоб знову не «винаходити велосипед», слід ознайомитися з конструкціями, особливостями функціонування, матеріалами та формами уже створених виробів. Найкраще вирішити цю проблему допоможуть різноманітні малюнки, фото, схеми та інша графічна інформація.

Вироби, подібні за призначенням, на основі яких здійснюють розробку власної конструкції виробу, тобто конструювання, називають виробами-аналогами, або моделями-аналогами. Термін «аналог» походить з грецької мови й означає відповідний.

З моделей-аналогів формують банк ідей.

Що ж тоді робити?

Необхідно проаналізувати всі знайдені зображення та відібрати декілька. Відбирають за різними ознаками: оригінальна форма, цікаве оздоблення, невелика кількість деталей, доступні матеріали тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учні виконують завдання. Учитель проводить обхід з метою виявлення типових помилок і контролю за організацію робочого процесу: перевірка дотримання санітарно-гігієнічних вимог, наявність необхідного оснащення, правильність організації робочого місця; перевірка тримання інструментів, пристосувань, виконання трудових дій, прийомів; перевірка дотримання технологічної послідовності виконання завдання, технологічних вимог до виконання кожної операції, проведення самоконтролю кожним учнем. У разі потреби проводиться груповий або індивідуальний інструктаж.

 

8. Підсумок уроку

Рефлексія (техніка «Запитальний ряд»)

 

1. Чи досягли поставленої мети?
2. Чи виникали труднощі у вас під час уроку?
3. Що нового для себе ви дізналися на уроці?
4. Чи можна скористатися отриманими знаннями у повсякденному житті?

 

Оцінювання результатів роботи на уроці. Аналіз робіт учнів (учитель виділяє кращі роботи, вказує на недоліки в гірших роботах та коментує їх). Мотивація оцінок. Учитель виставляє оцінки за роботу на уроці, користуючись такими критеріями: самостійність виконання роботи, виріб, активність на уроці, поведінка, перевірка домашнього завдання.

 

9. Домашнє завдання

– Дякую всім за співпрацю!

 

Повідомлення домашнього завдання.

 

Учні приводять у порядок робоче місце та одяг, з дозволу вчителя виходять з майстерні.