Урок " Загальний огляд Європи (ЕГП. Склад регіону. Сучасна політична карта. Форма державного правління і територіального устрою. Прояви сепаратизму. Типи країн Європи за рівне)"

Географія 10 клас                                        Урок 3

Тема: Загальний огляд Європи  (ЕГП. Склад регіону. Сучасна політична карта. Форма державного правління і територіального устрою. Прояви сепаратизму. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку.)

Мета: ознайомити учнів із сучасною політичною картою Європи, охарактеризувати  склад регіону, формами державного правління та територіального устрою, вдосконалювати практичні вміння визначати економіко-географічне положення країн Європи; розвивати творче мислення шляхом використання нестандартних підходів до вивчення географічних об’єктів, уміння працювати з картами атласу, підручником; виховувати шанобливе ставлення до національних особливостей, культури, способу життя інших народів; цікавість до вивчення теми.

Обладнання: політична карта Європи, атласи, підручники, схеми, таблиці, графіки, діаграми., презентації

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Робота з картою «Політична карта світу»

• Назвати материки та частини світу, історико-географічні регіони
• Назвати найбільшу і найменшу за площею країни світу.

Тестовий контроль

1.               Перші держави виникли:

А) 10 тис. років тому;   б) понад 2 тис. років тому;  в) близько 30 тис. років тому.

2. Виділяють таку кількість етапів формування політичної карти світу:

а) 5;     б) 3;       в) 4

3. Новий етап творення політичної карти світу тривав до:

А) 100-літньої війни;  б) Першої світової війни;    в) Другої світової війни.

4. До країн «великої сімки» належать:

А) Франція;    б) Швеція;   в) Росія;  г)Канада;   д) Італія.

5. До середньо розвинутих країн належать:

А) Нідерланди;  б) Швейцарія;  в) Греція;   г) Чилі;  д) Чехія

6. Підопічні території – це:

А) незалежні держави;    б) країни, що мають на своїй території іноземні військові бази; в) країна, яку ООН тимчасово передала певній країні для здійснення управління її внутрішньою і зовнішньою політикою

7. До конституційних монархій належать такі країни:

А) Іспанія; б) Бруней; в) Японія;  г) Польща;   д) Єгипет.

8. Республіканську форму державного правління мають:

А) Італія;   б) Бахрейн;  в) Марокко;   г)Норвегія;    д) Іспанія

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

За допомогою цифр відгадай слово

«Європа»  216551

АБВГ      ДЕЄЖ    ЗИІЇ     ЙКЛ   МНОП     РСТ     УФХ   ЦЧШ     ЩЬЮЯ

    1             2             3           4            5            6           7          8               9

_- Прийом «Приваблива мета»

Країни Єразії дуже відрізняються одна від одної розмірами, чисельністю населення, рівнем економічного розвитку. Тут є і найбільш розвинені країни світу, і найбідніші. Зараз ознайомимося з окремими країнами материка. Але сьогодні ви за допомогою поєднання власного досвіду та творчості вивчатимете країни самостійно та покажете результати своєї роботи нестандартними прийомами.

            У розділі «Регіони та країни світу» ви дізнаєтесь про основні природні, економічні та соціальні особливості, що зумовлюють розвиток регіонів. У кожному з них налічуються десятки країн, причому вони істотно різняться між собою. Аналіз їх економічного простору, економічний поділ та групування на основі спільних особливостей розвитку допоможе вам зрозуміти географічну специфіку регіонів. Докладніше ви ознайомитесь з окремими країнами,їх суспільно-географічною характеристикою та економіко-соціальними особливостями. Вивчення досвіду інших країн у розбудові демократичного суспільства та розвитку ефективної економіки є вкрай необхідним на сучасному етапі піднесення нашої держави.

           Перший регіон, який ми будемо вивчати, — Європа, яка у сиву давнину була колискою багатьох високорозвинених цивілізацій: егейської, еллінської, кельтської, римської тощо. Це — батьківщина Великих географічних відкриттів, промислових переворотів, міських аґломерацій, міжнародної економічної інтеграції. І хоча епоха євроцентризму минула, у наш час цей регіон продовжує відігравати значну роль у світовій політиці та економіці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Економіко-географічне положення регіону

Європа займає західну частину Євразії, її площа — 10,8 млн. км². Це порівняно невеликий регіон нашої планети, але на її території повністю або частково розмістилися близько 50 країн. Найбільша країна за площею (без урахування Росії) — Україна (603,7 тис. км²), найменша -Ватикан (0,44 км²). Близько чверті європейської площі припадає на півострови — Кольський, Скандинавський, Піренейський, Апеннінський та ін.

Завдання 1. Користуючись картами атласа, визначте головні особливості ЕГП країн Європи.

           Особливості ЕГП країн Європи визначаються двома головними ознаками:

• за порівняно невеликих розмірів території цих країн безпосередньо межують між собою або розподілені невеликими відстанями. До того ж їх кордони проходять переважно такими природними межами, які не створюють перешкод для транспортних зв’язків;

• приморським положенням більшості країн. Економічний розвиток багатьох країн з давніх часів пов’язаний із морем.

2. Політична карта регіону

        Політична карта Європи формувалася впродовж тривалого часу. Лише протягом ХХ ст. суттєві зміни відбувалися тричі: після Першої та Другої світових війн та за останнє десятиріччя (об’єднання Німеччини, розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини, зміна суспільного ладу в країнах Центральної та Східної Європи). Форми правління і державний устрій країн поступово змінювалися.

          Нині країни Європи за формою державного правління — це монархії і республіки. Найдавнішою республікою є Сан-Маріно (з 301 р.). Андорра перебуває під протекторатом Іспанії та Франції. Ґібралтар є заморською територією Великої Британії та єдиним колоніальним володінням в Європі.

Завдання 2. Користуючись картами атласа, наведіть приклади європейських монархій та республік, унітарних та федеративних держав.

           Історичні та географічні чинники сприяли формуванню в Європі потужних інтеграційних об’єднань, політичного, економічного, фінансового характеру, серед яких найбільш впливовими є:

• Рада Європи (РЄ) — перша європейська міжурядова організація, створена після Другої світової війни (1949 р.);

• Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ);

• Північноатлантичний альянс (НАТО);

• Європейський Союз (ЄС);

• Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв’язки.

                За географічним розташуванням та з історичного погляду Європу поділяють на субрегіони: Західну Європу, Центральну і Східну Європу.

3. Природні умови і ресурси

           Країни Європи мають досить сприятливі умови для господарського розвитку: вдале поєднання рівнинного та гірського рельєфу, кліматичних умов, переважно родючих ґрунтів та ресурсів прісної води.

4. Населення                                              

             Європу населяє 729 млн мешканців (11 % світового населення — 01.07.2008 р.). Для більшості країн Європи характерним є перший тип відтворення населення. Природний приріст у ряді країн від’ємний. Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04  % та «старіння нації». У віковій структурі населення близько 20 % від усього населення складають діти віком 15 та менше років, працездатне населення — 65 %, віком 65 років та більше — 15 %.

               Європа є густонаселеним та найбільш урбанізованим регіоном світу. Густота населення (без Росії) — 97 осіб/км2 (майже у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200–370 осіб/км2) — у Нідерландах, Бельґії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3–15 осіб/км2) — в Ісландії, Норвеґії та Фінляндії.

            У містах мешкає близько 75 % населення; найбільші міські аґломерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт (Німеччина), Санкт-Петербурґ, Стамбул. Найбільші міста (з населенням більш 1,5 млн): Афіни, Барселона, Берлін, Бірмінґем, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лісабон, Лондон, Мадрід, Манчестер, Мілан, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербурґ, Стамбул.

            Етнічна карта регіону формувалася протягом тисячоліть. Поряд з однонаціональними країнами (Польща, Італія) в Європі чимало багатонаціональних держав (Велика Британія, Швейцарія, Україна, Росія тощо). Більшість народів відносять до індоєвропей­ської мовної сім’ї. Панівною релігією є християнство.

                Останніми десятиріччями Європа перетворилася у світовий центр трудової імміграції. Тут нараховується близько 15–17 млн іноземних працівників та членів їх родин. У країнах, що приймають значну кількість трудових мігрантів, виникає низка проблем, пов’язаних із етнічними та соціальними розбіжностями.

         Завдання 5. Поясніть, яке значення має створення МТК для України.

     Сучасна Україна завдяки сприятливому географічному положенню має потужний транзитний потенціал (третє місце за обсягами транзиту серед європейських країн). Тому цей проект має дуже важливе значення для інтегрування України в європейське та сві­тове господарство, оскільки передбачає участь вітчизняного транспорту в системі МТК.

             Європа була й залишається одним з головних фінансових, наукових, туристичних регіонів світу. Провідне місце в розвитку галузей сфери послуг посідають країни Західної Європи. Тут знаходяться чисельні технопарки й технополіси (Кембридж, «Долина високої технології» (Ніцца)), всесвітньо відомі фінансові столиці — Лондон, Цюріх, Люксембурґ, світові лідери туристичної індустрії (Франція, Італія, Іспанія).

Типовий план характеристики країни

Подальше вивчення економіко-географічних особливостей країн світу вимагає певної стандартизації етапів вивчення. Такий підхід полегшує вибір головного, порівняння країн, допомагає робити висновки. План характеристики країни.

1. «Візитна картка» країни ( офіційна назва, площа, кількість населення, столиця, тип країни, державний устрій)
2. Економіко-географічне положення країни
3. Природні умови та природні ресурси.
4.  Населення ( демографічна ситуація, національний, релігійний, віковий склад, розселення, трудові ресурси).
5. Господарство ( загальні особливості, промисловість, сільське господарство, транспорт, зовнішні економічні зв’язки)

«Візитна картка»

Користуючись картами атласу, складіть «візитну картку»  Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Росії, Польщі, Білорусі.

Офіційна назва –

Площа –

Населення –

Столиця –

Тип країни –

Державний устрій –

Офіційна назва – Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії

Площа –244,1 тис. км²

Населення – 61,6 млн. осіб

Столиця – Лондон

Тип країни – економічно розвинена держава, країна «Великої сімки»

Державний устрій – конституційна монархія, унітарна держава

Офіційна назва – Французька Республіка

Площа –544 тис. км²

Населення – 65,4 млн. осіб

Столиця – Париж

Тип країни – економічно розвинена держава, країна «Великої сімки»

Державний устрій – президентська республіка, унітарна держава

Офіційна назва – Федеративна республіка Німеччина

Площа –357 тис. км²

Населення – 83,9 млн. осіб

Столиця – Берлін

Тип країни – економічно розвинена держава, країна «Великої сімки»

Державний устрій – парламентська республіка, федеративна держава

Офіційна назва –  Італійська Республіка

Площа –301,2 тис. км²

Населення – 60,2 млн. осіб

Столиця – Рим

Тип країни – економічно розвинена держава, країна «Великої сімки»

Державний устрій – парламентська республіка, унітарна держава

Офіційна назва – Російська Федерація

Площа –17 млн. км²

Населення – 141,9 млн. осіб

Столиця – Москва

Тип країни – країна з перехідною економікою

Державний устрій –  республіка, федеративна держава

Офіційна назва –   Республіка Польща

Площа –312,7 тис. км²

Населення – 38,1 млн. осіб

Столиця – Варшава

Тип країни – країна з перехідною економікою

Державний устрій – парламентсько- президентська республіка, унітарна держава

Офіційна назва –   Республіка Білорусь

Площа –207,6,2 тис. км²

Населення – 9,7 млн. осіб

Столиця – Мінськ

Тип країни – країна з перехідною економікою

Державний устрій - президенська республіка, унітарна держава

 Сепаратизм – це теорія, політика й практика відокремлення, відділення частини території держави з метою створення нової самостійної національної держави .

Переважно в Європі переважають етнiчнi та соціально-економічні фактори виникнення сепаратизму, методи боротьби залишаються в політичних рамках, а формування суверенної держави, як мети боротьби, змінюється максимальною національно-культурною, економічною та політичною автономією у рамках кордонів сучасних держав.

Для вирішення подібних кризових ситуацій постає проблема виявлення причин сепаратиських тенденцій. Слід зазначити, що в багатьох випадках причина сепаратизму може бути багатоаспектною. Це суттєво ускладнює процес врегулювання, оскільки в такій ситуації треба брати до уваги всі її прояви.

До країн Європи, в яких активно проявляється сепаратизм, можна віднести Іспанію, Велику Британію, Iталiю та багато інших. Спільним для цих держав є наявність численних народностей, які розмовляють різними (часто неспорідненими) мовами й створюють для захисту своїх інтересів політичні партії та громадські організації.

Іспанія уже десятки років веде активну боротьбу із сепаратизмом. Проблемними для іспанського уряду є два регіони – країна Басків і Каталонія з центром у Барселоні. Причини сепаратистських процесів Каталонії криються глибоко в історії її відносин з Іспанією. Ще в ХVII ст. була невдала спроба створити незалежну Каталонську Республіку. До XVIII ст. Каталонія мала власні інститути самоврядування та володіла певною автономією. На початку ХХ ст., одразу після початку розпаду європейських імперій на декілька країн, каталонці почали виступати з вимогою про незалежність .

Ще однiєю проблемою Іспанії є сепаратизм у Країні Басків. Основою сепаратизму Країни Басків була організація ЕТА (Euzkadi Ta Azkatasuna, ETA, у перекладі з баскської мови – «Басконія та свобода»), яка тривалий час застосовувала терористичні методи у своїй боротьбі . Прибічники ЕТА вимагали відділення провінції від Іспанії та об’єднання в окрему державу з сусідньою частиною Франції, де також проживають баски. Її політичне представництво – партія «Батасуна» була заборонена в 2003 р.

Сепаратистський рух в Італії. Розрив між індустріально розвиненою Північчю й аграрним Півднем є значно більшим, ніж у Бельгії. В Італії з 1991 р. діє партія «Північна ліга» (або «Ліга Півдня»), яка виступає за посилення автономії північної частини Італії. У прибічників Ліги склалася національна ідеологія в рамках якої вони відмовляються від спорідненості з іншими італійцями.

Сепаратистські настрої в Італії не вичерпуються діяльністю «Північної ліги». Власна сепаратистська партія є у кожному регіоні. Так, фінансової автономії, а в перспективі й політичної вимагають середземноморські острови Сардинія та Сицилія, деякі мешканці провінції Венето вважають незаконним включення Венеції у склад Італії в 1866 р. й настоюють, що існує окрема венеційська мова, яка має бути визнана офіційною в регіоні [5].

На відміну від Італії та Бельгії, сепаратистський рух у Данії є менш інституціоналізованим. Острів Гренландія, що входить до складу королівства, 21 червня 2009 р. проголосив розширену автономію: відтепер судова система й поліція контролюється громадою. Основою для сепаратистських налаштувань жителів острова стали відкриті у його надрах корисні копалини; відтак громада острова прагне розпоряджатися ними на свій розсуд.

У Великій Британії сепаратистські настрої поширені у Шотландії та Північній Ірландії. Шотландія, яка з 1707 р. входить до складу королівства, отримала у 1999 р. власний парламент, реалізувавши на практиці принцип home rule – самоврядування. На парламентських виборах 5 травня 2011 р. Шотландська національна партія, яка відстоює право регіону на референдум із питання незалежності, отримала 69 місць у місцевому парламенті. Таким чином, наразі створюються передумови для сецесії Шотландії.

Натомість, північноірландський сепаратизм має релігійне забарвлення: більшість населення регіону є католиками. Інтереси найрадикальніших із них захищала Ірландська республіканська армія (ІРА), яка влаштовувала теракти на всій території Великої Британії. Ще з 1969 р. Ірландська республіканська армія (ІРА) вела війну з владою Великобританії. Вимога ІРА – відокремлення Північної Ірландії. У 2005 р. ІРА заявила, що припиняє збройну боротьбу й далі буде боротися тільки політичними методами. Після розпуску ІРА інтереси сепаратистів представляє радикальна політична партія Sinn Fein. Проте ближчою до відокремлення від Великобританії є не Північна Ірландія, а Шотландія [7].

Проблеми сепаратизму не вирішуються на основі прецеденту. Кожна країна, яка стикається з цими проблемами, намагається вирішувати їх на основі власних політичних та соціокультурних традицій, відповідно до рівня розвитку демократії, застосовуючи такі основні методи нейтралізації сепаратистських проявів, як федералізація, автономізація, регіоналізація.

Висновки. Європа належить до регіону світу, де активно поширюються сепаратистські рухи. До країн Європи, в яких активно проявляється сепаратизм, можна віднести Іспанію, Велику Британію, Iталiю, Бельгію, Данію. Причини сепаратизму в цих країнах зумовлені етнічними, релігійними та соціально-економічними особливостями розвитку. В результаті активізації цих рухів на політичній карті Європи  можуть виникнути нові держави.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 6. Користуючись картою «Історико-географічні регіони», випишіть у зошит країни, які належать до Західної Європи, Центральної Європи та Східної Європи.

Завдання 7. Поясніть, чому країни Західної Європи мають високий рівень економічного розвитку, незважаючи на недостатню забезпеченість мінеральними ресурсами.

Завдання 8. Робота з картою

• Відгадай за контурами яка це країна.
• Позначити на контурній карті країни Європи, які вивчали на уроці

VI. Підсумок уроку

• Європейські країни мають сприятливі умови для активних інтеграційних процесів: вигідне географічне положення, значні природні ресурси, загальні особливості становлення та економічного розвитку, історично сформовані господарські зв’язки між ними.

• Європа була і залишається одним з провідних центрів світової економіки, а основою Європейського економічного простору є країни ЄС.

VІI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § 22.

2. Позначити на контурній карті: а) країни Європи та їх столиці;

3. Вивчити столиці країн Європи.

4. Скласти кросворд «Столиці країн Європи» (10 запитань).

Завдання 3. За картами атласа визначте головні особливості природних умов Європи.

         У рельєфі Європи переважають низовини й височини, гори займають менше ніж п’яту частину території. Основна частина Європи перебуває в межах помірних широт. Тільки крайні північні й південні її області розташовані в субарктичному й субтропічному поясах. Найбільш сприятливі умови для розвитку сільського господарства — у західній частині Європи. Найкраще забезпечені земельними ресурсами країни Східної Європи. Лісистість Європи трохи вища за середньосвітову, що оцінюється в 30 %. Більшість лісових багатств Європи зосереджені в Росії й Північній Європі, а максимальний показник — у Фінляндії, де ліси займають 77 % території.

           У Європі простежується закономірне зменшення річкового стоку із заходу на схід і з півночі на південь. До країн, добре забезпечених водними ресурсами, можна віднести Швецію, Фінляндію, Велику Британію, Росію. Найбільші річки Європи судноплавні, деякі з’єднані каналами. Загалом забезпеченість водними ресурсами в Європі є високою, хоча проблема чистої прісної води в деяких країнах постає досить гостро.

           Мінеральні ресурси Європи різноманітні, однак значною мірою виснажені, особливо в західній частині, для економіки регіону власних запасів недостатньо. Із паливних корисних копалин найістотніші запаси вугілля. Найбільші запаси нафти в Росії, Великій Британії й Норвеґії, природного газу — у Росії, Норвеґії й Нідерландах. Велике значення мають родовища залізних руд: Курська магнітна аномалія, Криворізький і Лотаринзький басейни, а також Нікопольський басейн марганцевих руд.

5. Загальна характеристика господарства

         Частка Європи у світовому ВВП за останні 50 років зменшилася й зараз становить приблизно 25 % проти 37 % у 1950 р. Однак у цій частині світу перебувають світові лідери за показником ВВП на душу населення. При цьому частка європейців у населенні світу за цей період зменшилася майже вдвічі. У Європі виробляється більше ніж чверть промислової продукції світу, а за деякими видами сільськогосподарської продукції, наприклад молоком, вона — безсумнівний світовий лідер.

          Економічну потужність регіону визначають, в першу чергу, країни Західної Європи, а серед них — чотири країни, які є членами «Великої сімки» — Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія. Країни Західної Європи являють собою економічне «ядро» ЄС. Це наймогутніше інтеграційне об’єднання концентрує на внутрішньому ринку 40 % торгівлі товарами і 30 % — послугами.

            Економіка інших розвинених країн Європи, таких як наприклад, Швейцарія, Нідерланди, Фінляндія, Швеція, Бельґія, на відміну від чотирьох головних країн, спеціалізується на окремих галузях, які завоювали європейське і навіть світове визнання.

           Відкритість економік, раціональна організація виробництва, інтеграційні процеси країн ЄС сприяють раціональному використанню природних, матеріальних та трудових ресурсів та досягненню високих показників продуктивності праці, рівня життя тощо.

        Особливе місце в регіоні посідають постсоціалістичні країни Центральної та Східної Європи, де формуються засади ринкової економіки.

    Завдання 4. Користуючись картами атласа, діаграмами, таблицями, підручником охарактеризуйте провідні галузі промисловості країн Європи.

           Провідною галуззю промисловості в Європі є машинобудування, яке орієнтується на трудові ресурси, наукову базу й тяжіє до великих міст і аґломерацій. На машинобудування припадає третина промислової продукції Європи та дві третини її експорту. Високим розвитком характеризується автомобілебудування. Європа — найбільший у світі виробник верстатів, оптики, металомістких машин і конструкцій тощо.

          Хімічна промисловість посідає друге місце після машинобудування за часткою у ВВП регіону. Переорієнтація галузі на вуглеводну сировину призвела до того, що в західній частині центри нафтохімії знаходяться поряд з морськими або річковими портами, де є нафтові термінали (наприклад, Роттердам). А в східній частині регіону «тяжіння» до нафти призвело до створення НПЗ на трасах магістральних нафтопроводів (Україна, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина).

              Потужний паливно-енергетичний комплекс Європи базується як на власній сировині, так і на імпортній. У західній частині Європи провідне місце серед видів палива займають нафта та природний газ, який видобувають з шельфу Північного моря, імпортують з Росії та країн, що розвиваються. У східній частині достатньо високою залишається частка вугілля (Польща, Чехія, Україна). Найбільшу кількість електроенергії виробляють ТЕС, на річках Скандинавського півострову, Дунаї, Рейні, Дніпрі працюють потужні ГЕС, у багатьох країнах значна частка електроенергії виробляється на АЕС (Франція, Велика Британія, Бельґія, Україна). В Ісландії електроенергетика використовує геотермальні джерела.

          Підприємства металургійної промисловості орієнтуються на сировину або металургійне паливо (Польща, Україна, Росія). Після другої світової війни великі металургійні комбінати були побудовані або розширені в морських портах з орієнтацією на імпорт високоякісної залізної руди та металобрухту (Італія, Франція, Велика Британія, Німеччина). Найважливіші галузі кольорової металургії — алюмінієва та мідна.

            Лісова промисловість орієнтується насамперед на сировину та є галуззю міжнародної спеціалізації Швеції,Фінляндії, Білорусі, Росії. Легка промисловість переміщується з відомих світових центрів текстильного та шкіряно-взуттєвого виробництва, що сформувалися у Великій Британії, Франції, Бельґії, до регіонів, де є притік дешевої робочої сили, — Польщі, Італії, Портуґалії, Словаччини, Болгарії, України.

        Сільське господарство розвинене у всіх європейських країнах, однак відмінності природних умов визначають і відмінності сільськогосподарської спеціалізації.

        Завдання 5. Користуючись картами атласа, визначте відмінності у сільськогосподарській спеціалізації країн Європи.

             В Європі склалися три основні типи сільського господарства — північно-, середньо- та південноєвропейський. У першому переважає інтенсивне молочне тваринництво. У другому, крім вирощування великої рогатої худоби, важливу роль також відіграють свинарство, птахівництво і рослинництво. У південноєвропейському типі рослинництво переважає над гірськопасовищним тваринництвом.

           Країнам ЄС властивий високоінтенсивний характер ведення сільського господарства, як правило, з переважанням тваринництва та обслуговуючою роллю рослинництва.

           Постсоціалістичні країни перебувають на різних стадіях реформування аграрних відносин.

          За рівнем розвитку мережі транспортних шляхів європейський регіон посідає одне з провідних місць у світі. Особливо високою інтенсивністю перевезень та якістю шляхів сполучення вирізняються країни ЄС.

            Завдання 6. Назвіть головні особливості західноєвропейської транспортної системи. Визначте суттєві відмінності цієї системи та транспортної системи країн СНД.

       З другої половини 90-х років ХХ ст. був розроблений та впроваджується грандіозний проект створення єдиної транспортної мережі Європи. У березні 1994 р. під егідою Європейського Союзу на острові Кріт (Греція) відбулася II Загальноєвропейська конфе­ренція міністрів транспорту 23 європейських держав. На ній було погоджено і затверджено маршрути перших дев’яти європейських міжнародних транспортних коридорів (МТК). Надалі у літературі вони дістали назву «крітських» за місцем їх затвердження. Він передбачає формування дев’яти МТК між Заходом та Сходом, Пів­ніччю та Півднем загальною довжиною приблизно 17 тис. км. Кожний коридор буде являти собою полімагістраль, включаючи автостради і залізничні шляхи, а Дунайський коридор — ще й водний шлях.

Тестовий контроль

1. Перші держави виникли:

а) 10 тис. років тому;   б) понад 2 тис. років тому; 

в) близько 30 тис. років тому.

2. Виділяють таку кількість етапів формування політичної карти світу:

а) 5;     б) 3;       в) 4

3. Новий етап творення політичної карти світу тривав до:

а) 100-літньої війни;  б) Першої світової війни;   

в) Другої світової війни.

4. До країн «великої сімки» належать:

а) Франція;    б) Швеція;   в) Росія;  г)Канада;   д) Італія.

5. До середньо розвинутих країн належать:

а) Нідерланди;  б) Швейцарія;  в) Греція;   г) Чилі;  д) Чехія

6. Підопічні території – це:

а) незалежні держави;  

 б) країни, що мають на своїй території іноземні військові бази;

в) країна, яку ООН тимчасово передала певній країні для здійснення управління її внутрішньою і зовнішньою політикою.

7. До конституційних монархій належать такі країни:

а) Іспанія; б) Бруней; в) Японія;  г) Польща;   д) Єгипет.

8. Республіканську форму державного правління мають:

а) Італія;   б) Бахрейн;  в) Марокко;   г)Норвегія;    д) Іспанія