Урок зарубіжної літератури Мацуо Басьо

5 клас

Тема : Натхнення вічною красою. Творчість Мацуо Басьо

Мета: ознайомити учнів з особливостями японської культури та поезії на прикладі творчості поета Мацуо Басьо; дати поняття про хоку, навчати учнів виразного читання хоку; сприяти зацікавленості школярів культурою Японії; виховувати повагу до інших народів і культур.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Мацуо Басьо,  мультимедійна презентація, дзвіночки  з папірцями , на яких записані хоку.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.   Вступне слово вчителя.

(Демонстрація мультимедійної презентації)

Далеко на сході, серед бурхливих хвиль Тихого океану, на численних островах знаходиться Японія, яку називають «країною, де сходить сонце». Тут живуть люди, котрі вклоняються красі та вміють її створювати. Вони люблять займатися архітектурою декоративних садів, розводять дивовижні сорти хризантем та ірисів, насолоджуються уславленою чайною церемонією («таною»), знають секрети вирощування карликових дерев («бонсай»),  оранжування букетів («ікебана»), мають мистецтво каліграфії, театр «кабукі», у якому грають тільки чоловіки, боротьбу дзю-до та сумо.

Навіть свята у них зовсім не схожі на ті, до яких звикли європейці. Наприклад, тільки в Японії є свято «ханамі» (свято милування квітами), «цунамі» (свято милування місяцем).

Тисячі людей сім’ями виходять милуватися місячним святом, цвітінням сакури, персика, сливи, хризантем.

На нашому уроці ми спробуємо доторкнутися до неповторної, унікальної культури Японії.

2.   Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

1.   Слово учителя з елементами лекції.

Культура Японії тісно пов’язана з філософією та мистецтвом. Вона вчить думати, мислити, цінувати духовність, жити не сірою буденністю, а вічним.

2.   Робота з епіграфом.

• Як ви розумієте зміст японського вислову?

- Чи можна з нього зробити висновок відносно світогляду японців?

3. Слово вчителя.

Можна сказати, що японці не просто люблять природу, вони вважають її живим організмом, який має свої закони. Саме тому найбільше щастя для них – пізнати ці закони, злитися з природою, щоб очистити душу, збудити почуття прекрасного.

4.Повідомлення підготовлених учнів про життя і творчість Мацуо Басьо.

1 учень: Відомий японський поет Мацуо Басьо (1644 – 1694) став гордістю свого часу. Він жив у 17 столітті, однак поезію його шанують і нині.

Народився митець у 1644 році в місті Уено провінції Іга. Батько його походив із самурайського роду Мацуо, був учителем каліграфії, мистецтво це дуже шановане у Японії.

Відомо, що в Японії існують певні традиції відносно імен. Так, ім’я дитини змінюється кілька разів, аж поки у повнолітті людина не отримує «дорослого імені». За японською традицією, прізвище людини ставлять  на першому місці, а і’мя  - на другому. Перше ім’я славетного поета було Дзінсітіро. У 18 років він отримав ім’я Менфусо. Поети того часу часто обирали літературні псевдоніми, які традиційно ставилися після прізвища, або замінювали собою і ім’я, і прізвище. Багато псевдонімів мав поет, але цей («бананова пальма») – найвідоміший з них.

2 учень:  Біографи Басьо повідомляють, що в дев’ять років майбутній поет став служити при Тодо Йосітарі, синові й наступникові володаря замка Уено. Сам наступник був лише на два роки старший від малого Мацуо. Хлопців об’єднували не тільки дитячі розваги, а й спільність інтересів – любов до поезії. Перший вірш Басьо, який дійшов до сучасників, датується 1662 роком. Через два роки його вірші увійшли до антології японської поезії.

На жаль,  друг дитинства помер у ранньому віці. Басьо важко переживав його смерть і вирішив піти в місто Едо і прийняти постриг, звільнившись тим самим від служби феодалу.

Рідні, звичайно, усіляко відмовляли юнака від цього рішення. Але даремно. Він вирушив до Едо. Однак стати ченцем йому не судилося. Любов до поезії цілком змінила його долю.

3 учень:  На молодого поета звернули увагу. Його вірші друкувалися в столичних збірках, юнака запрошували до участі в поетичних турнірах. Незабаром  Басьо став відомим поетом, у нього з’явилися учні. Проте матеріальне становище залишалося занадто скрутним.

Один з учнів Басьо, син багатого торговця, умовив батька подарувати вчителеві невелику хатинку, коло озера в передмісті Едо.

Біля хижки посадили бананові дерева. Оселю поета назвали «Басьо» (Бананова хатинка»), а її господаря – «той, хто живе в банановій хатині», а потім ще простіш – Басьо («бананове дерево»). Митець нарешті відчув себе щасливим. Він тепер мав змогу спокійно творити.

 4 учень:   Узимку 1682 року пожежа знищила більшу частину передмістя Едо. Згоріла й хижка Басьо. Ця подія змусила його піти в мандри країною. В супроводі свого учня поет мандрував країною близько десяти років. Іноді він повертався додому, але дороги нестримно кликали його. Він пройшов пішки через усю Японію. Підсумками його мандрів стали ліричні щоденники: «Кістки, що біліють у полі», «Листи мандруючого поета», «подорож до Касима», «Глибокими стежками».

Під час однієї з подорожей у1694 Басьо помер.

Та вірші поета продовжують жити. Сьогодні немає японця, який би не знав напам’ять хоча б кілька поезій Басьо.

     5. Літературознавчий коментар вчителя.

Слід зазначити, що японці дуже люблять поезію. Вона супроводжує  їх протягом усього життя. Вірші можна побачити на картинках, предметах побуту. У японців існує давняя традиція – вішати  біля входу в оселю невеликі дзвіночки, на яких кріпляться папірці з написаними на них віршованими рядками. Ці папірці господарі бережуть як найбільшу цінність. (Вчитель демонструє дзвіночки з віршами біля входу до класу).

За ствердженнями вчених, японська поезія дуже незвична. Вона сповнена натяків. Почуття в ній передаються не прямо, а опосередковано – через образи природи, окремі деталі. Їхні вірші навіть мають своєрідну віршовану форму.

 Мацуо Басьо створив найбільше віршів у жанрі хоку.

Хоку (визначення на дошці) – трирядковий, неримований вірш. Хоку мають три ритмічних відрізки по 5, 7 і 5 складів. Такі форми примушували поетів приділяти велику увагу техніці вірша. Відкидалося все зайве, наприклад, слова, які можна домислити.

Хоку дають можливість читати не тільки написане, а й між рядками, лишають чимало простору для роздумів і асоціацій. Кожний знаходить у хоку щось своє, близьке. І саме тому жанр хоку невичерпаний і донині.

6.   Виразне читання вчителем та учнями віршів Мацуо Басьо (картки на партах, підручник, звучать  музичні композиції)
7.   Бесіда за змістом прочитанного:

- Відомо, що хоку – зорова поезія. Яка картина виникає у вашій уяві, коли ви слухаєте цей вірш?

- Який настрій поезії? Чому саме такий?

- Які образи поезії є головними?

- Які образи поезії запам’ятовуються?

-  Як у поезії відображені особливості світогляду японців?

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1.   Слово вчителя.

Ми поринули в чарівний світ  Японії, японської поезії. А чи зможемо ми самі стати японськими поетами? Давайте  відчуємо себе справжніми японцями і складемо власні хоку.

2.   Складання учнями хоку за враженнями з уроку.
3.   Читання хоку, їх аналіз учнями (потім учні прикріпляють свої       хоку до дзвіночків).

ІV. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ