Урок «Засоби масової інформації та їх роль у суспільному житті»

Про матеріал
Урок розроблено з інтегрованого курсу "Людина і світ" 11 клас за сучасною програмою. Мета: розкрити сутність понять «інформація», «ЗМІ», «інформаційна революція»; визначити основні види і функції ЗМІ; розкрити роль ЗМІ у сучасному суспільному житті; продовжити формування вмінь аналізувати навчальний матеріал, робити висновки на основі отриманих знань, збирати, накопичувати, зберігати, обробляти й передавати отриману інформацію.
Перегляд файлу

                        Валентій Людмила Іванівна

учитель вищої категорії, учитель – методист,

                      Відмінник освіти України

                                     Херсонської спеціалізованої школи

                                 І-ІІІ ступенів №52 з поглибленим

                         вивченням української мови

                    Херсонської міської ради

 

ТЕМА: «Засоби масової інформації та їх роль у суспільному житті»

Мета: розкрити сутність понять «інформація», «ЗМІ», «інформаційна революція»; визначити основні види і функції ЗМІ; розкрити роль ЗМІ у сучасному суспільному житті; продовжити формування вмінь аналізувати навчальний матеріал, робити висновки на основі отриманих знань, збирати, накопичувати, зберігати, обробляти й передавати отриману інформацію.

Основні поняття: ЗМІ, «інформаційна революція», інформаційне суспільство,

Обладнання: підручник, додаткова література, мультимедійна система.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: урок - дослідження

ХІД УРОКУ

І.   Організаційний момент уроку

ІІ.  Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Учні звітують про виконання завдання, отриманого на поперед¬ньому уроці.

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Щодня ми одержуємо велику кількість різноманітної інформації. Вважають, що лише в одному номері сучасної тижневої газети вміщується інформації більше, ніж середньостатистичний європеєць у ХVІІ ст.., сприймав за все своє життя! Але ж окрім щоденних газет, видаються журнали, книжки. Несуть інформацію радіо - і телепередачі. До того ж ви одержуєте наукові  відомості зі шкільних підручників, від учителів, друзів. Відомо, що обсяг наукової інформації подвоюється кожні шість років.

1. Чи впливають на ваші смаки та орієнтири образи, що їх пропонують ЗМІ?

2. За якими критеріями ви відбираєте «потрібну» і відкидаєте «непотрібну» інформацію?

ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

Учитель. Засоби масової інформації - могутня сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного повідомлення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції людини, здатне переконувати реципієнта щонайкраще. Особливо чітко це проявляється в відношенні електронних ЗМІ. У міру розширення технічних можливостей їхня роль зростає. А по емоційному впливу на почуття і свідомість людей вони залишаються поки неперевершеними і збирають найбільшу аудиторію. У засобах масової інформації, а особливо на телебаченні питання підвищення ефективності виступів тісно пов’язані з рівнем організації творчого процесу, форм та засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього і технічного персоналу. Перш за все, це відбір проблем, вирішення яких може бути підтримано і підказане аудиторією, і створення перспективних планів роботи ЗМІ, їх включають.

В даний час значно зріс вплив засобів масової інформації на особистість. Панівне становище серед засобів масової інформації на сьогоднішній день займає телебачення.

Якщо наприкінці 70-х початку 80-х років телевізор вважався розкішшю, то сьогодні телебачення міцно увійшло в побут, практично кожної сім'ї. Поступово телебачення витісняє газети і журнали, серйозно конкурує з радіо. Конкуренція з пресою пояснюється появою на телебаченні нових технологій.

Ефективність діяльності ЗМІ нерозривно пов’язана з урахуванням потреб людей, їх збільшених соціальних, духовних і політичних запитів. При цьому необхідно розрізняти поняття інформаційні потреби і тематичні інтереси аудиторії. Потреби в інформації соціальні по своїй природі і обумовлені в першу чергу змістом, структурою повсякденної діяльності людини, в тому числі об’єктивними характеристиками його професійної і громадської діяльності. Тематичні ж інтереси залежать від змісту пропонованої інформації і від ситуативних соціально-психологічних факторів (таких, як популярність, злободенність, престижність визначених тим, осіб, явищ та ін.) Деякі відомості про інформаційні потреби аудиторії можна одержати шляхом опитування. Опитування дає тільки картину тематичних інтересів аудиторії. Її необхідно доповнити аналізом характеру рольової діяльності представників різних груп населення в праці, сфері суспільного і духовного життя, побуту і родині.

Робота учнів  в творчих групах з підручником та додатковою літературою. Створення презентацій.

Перша група. «Історія розвитку ЗМІ»

Як свідчить еволюція журналістики, одним із головних напрямків її розвитку було найбільш повне задоволення потреб людини в комунікації, тобто необхідній і соціально важливій інформації. Уже в доісторичні часи людина виступала як засіб комунікації, поширюючи певну інформацію серед найближчого оточення.

Частково цю роль виконували шамани, провісники і оракули, а засобом її консервації був наскальний живопис, пергамент, глиняні ¬ дощечки.

До сьогодні більшість дослідників дотримують думки, що поява преси припадає на V ст. до н. е., коли в Римі виходили перші газети, які уже за часів Юлія Цезаря нагадували сучасні. Найбільш відомим був щоденний бюлетень «Acta diurna» («Події дня»). В Азії також існували подібні видання (наприклад, у Китаї в VIII ст. н. е. виходила «Диба» — «Придворна газета», «Кібелчжі» — «хронікальна газета», а в Японії на глиняних дошках зберігали «Іоміурі каварабан» — «Читати і передавати»), що були, по суті, прадавніми газетами.

За часів Середньовіччя були поширені так звані «летючі листки» (серед них — реляції, ревю, куранти та ін.), які мали яскраво виражений інформаційно-прикладний характер. Винайдення 1440 р. І. Гутенбергом процесу друку за допомогою рухомих літер дало поштовх для розвитку преси і журналістики. Батьківщиною преси як соціального інституту можна вважати територію Західної Європи. Першою газетою у сучасному розумінні цього слова зазвичай вважають бельгійську «Niewe Tydingen» («Всі новини»), яка з’явилася в Антверпені приблизно з 1605 року в друкарні Авраама Вергевена. Із 11 березня 1702 р. в Англії, в Лондоні, почали друкувати першу щоденну газету «Daily Courant» («Щоденний вісник»).

У стародавні часи поточна інформація фіксувалася в літописах, хроніках, анналах, життєписах, історіях, подорожніх записках, різноманітних епістолярних формах — від особистого листа до офіційних послань, від повчань і наказів до булл, рескриптів, прокламацій.                                                   А вже після виникнення друкованої журналістики починається формування системи журналістських жанрів.

Серед найдавніших варто назвати інформацію - хроніку, репортаж, памфлети. Згодом виникають інші газетно-журнальні жанри.

Прийнято виділяти такі типи журналістики:

релігійно-клерикальна (XV–XVI ст.),

феодально-монархічна (XVI–XVIII ст.),

буржуазна (XIX–XX ст.),

соціалістична (XX ст.);

загально гуманістична (кінець ХХ ст. — початок III тисячоліття).

У Середньовіччі, за часів панування релігійно-клерикального світогляду, діапазон творчості був досить обмежений. Це пояснювалося не стільки незначною кількістю письменних людей, скільки впливом релігії на всі сфери життя. Феодально-монархічний тип журналістики відображав невисоку економічну розвиненість суспільства і засвідчив перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Розвиток торгівлі вимагав обміну інформацією про товари, прибуття кораблів, ціни.

У XIX ст. журналістика перетворилась на найважливішу частину суспільно-політичного життя і господарювання. Вона виконувала роль знаряддя політичної боротьби — 80 % преси мали яскраво виражений політичний і суспільно-політичний характер. Стався класичний поділ преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). До кінця ХХ ст. до неї додався тип проміжних ЗМІ.

Сьогодні світ живе в епоху глобалізації - нам не перестають про це нагадувати. Завдяки розвитку науки і техніки ми можемо миттєво отримувати звістки про події, які щойно відбулися. І все ж слід пам’ятати, що не завжди побачене відповідає дійсності. Іноді в оману можна ввести все суспільство, всю націю, всю державу. Далеко не треба ходити. Приклад тому гітлерівська пропаганда. Нацистське керівництво, усвідомлюючи величезні потенційні можливості телебачення, яке в той час тільки починало приймати масовість і популярність, починало розвиватися як технічно так і масово, всіляко підтримувало його впровадження. У березні 1935 року було оголошено, що передачі берлінського телецентру стають регулярними.

Чи варто говорити про те, що ці передачі були спрямовані в основному на пропаганду нового шляху «істинних арійців». І люди вірили. І світ свідок тому, що з цього вийшло. У той же час, багато в чому завдяки ЗМІ проти тієї ж нацистської Німеччини зміг зібратися і вистояти американський, європейський, але більшою мірою слов’янський народ.

Саме завдяки агітації та масовості, мобільності і можливостям ЗМІ вдалося об’єднати країну під час війни, підняти дух, підтримувати, нагадувати про те, що люди не залишилися наодинці з цією бідою, що про них пам’ятають, люблять і чекають. У той же час нинішня політика практично всіх провідних держав та ЗМІ практично нероздільна - вони як дві руки, які одна одну миє. Адже громадяни дізнаються про всі політичні і державні рішення виключно зі ЗМІ. І змушені вірити, тому що іншого джерела просто немає. З іншого боку, в часи політичної активності, наприклад, вибори, ЗМІ намагаються направити галочку виборця в потрібний квадрат. У принципі, це пояснюється навіть не лише діяльністю ЗМІ, але ще й створеними умовами при проведенні виборів, ну і, зрозуміло, фінансовими можливостями. З іншого боку, глобальність і популярність ЗМІ має і позитивний вплив на світову громадськість - наприклад всесвітня пропаганда проти СНІДу, багато хто, в тому числі знамениті і ділові люди підтримують цей рух і не тому, що зіткнулися з цим, а тому що бояться зіткнутися. Так, варто погодитися що ЗМІ несе в собі як позитивну, так і негативну інформацію. І що її вплив на громадськість сьогодні вкрай велика. Інформаційний потік дуже великий сьогодні може обрушитися на людину, його завдання розібратися, відфільтрувати непотрібну інформацію. Але в «потрібності» і «непотрібності», в правдивості і брехні в сьогоденні так важко розібратися, що багато хто воліє просто не робити цього, а покладатися на «громадську думку», при цьому не розуміючи, що це саме громадська думка - це вони самі . Соціалістична журналістика цілком була орієнтована на ідеологічну залежність, головною константою в якій була партійність. На сьогодні ми можемо говорити про формування загально гуманістичної журналістики.

Основні етапи розвитку ЗМІ:

1) до початку нашої ери — прагазетні явища;

2) із початку нашої ери до XV ст. н. е. — епоха рукописних видань;

3) із XV ст. до XVII ст. — винайдення і розвиток друкарства, становлення газетно-журнальної справи;

4) із XVIII ст. до початку ХХ ст. — розвиток журналістики як суспільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, становлення преси як основи демократії;

5) із 1900 р. по 1945 р. — набуття пресою функцій «четвертої ¬влади»;

6) із 1945 р. по 1955 р. — процес концентрації та монополізації ЗМІ;

7) із 1955 р. по 1990 р. — епоха становлення електронних засобів комунікації;

8) із 1990 р. по теперішній час — становлення нового інформаційного порядку у світі.

Друга група. «Види засобів масової інформації»

Засоби масової інформації — це інститути та форми публічного і відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів.

ЗМІ становлять складну систему, у якій виділяють два головні їх типи: друковані (преса) та електронні (радіомовлення, телебачення, кінопродукція, аудіо продукція).

Сучасні ЗМІ представляють собою установи, створені для відкритого, публічного передання за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Це відносно самостійна система, що характеризується множинністю складових елементів: змістом, властивостями, формами, методами і певними рівнями організації (у країні, регіоні, на виробництві). Відмінні ознаки ЗМІ — це публічність, тобто необмежене коло користувачів, наявність спеціальних технічних приладів, апаратури; непостійний склад аудиторії, що змінюється залежно від виявленого інтересу до тієї чи іншої передачі, повідомлення або статті.

Поняття «засоби масової інформації» не слід ототожнювати з поняттям «засоби масової комунікації» (ЗМК). Це не зовсім правильно, оскільки останнє поняття характеризує більш широкий спектр масових засобів.

До ЗМК належать кіно, театр, цирк і т. ін., всі видовищні вистави, які визначає регулярність звернення до масової аудиторії, а також такі технічні засоби масової комунікації, як телефон, телеграф, телетайп і т. ін.

 

Власне журналістика прямо пов’язана з використанням розвинених технічних засобів комунікації — преси (засоби поширення інформації за допомогою друкованого відтворення тексту та зображення), радіо (передання звукової інформації за допомогою електромагнітних хвиль) і телебачення (передання звукової і відео ¬ інформації також за допомогою електромагнітних хвиль; для радіо і телебачення обов’язковим є використання відповідного - приймача). Завдяки використанню цих комунікаційних засобів виникли три підсистеми ЗМІ: преса, радіо і телебачення, кожна з яких складається з величезної кількості каналів — окремих газет, журналів, альманахів, книжкової продукції, програм радіо і телебачення, здатних поширюватися як по всьому світові, так і в невеликих регіонах (областях, районах, округах). Кожна підсистема виконує свою частку функцій журналістики на основі специфічних особливостей.

Преса (газети, тижневики, журнали, альманахи, книжки) посідає особливе місце в системі ЗМІ. Друкована продукція несе інформацію у вигляді надрукованого буквеного тексту, фотографій, малюнків, плакатів, схем, графіків та інших зображально-графічних форм, які читач-глядач сприймає без допомоги яких-небудь додаткових засобів (тоді як для отримання радіотелевізійної інформації потрібні телевізор, радіоприймач, магнітофон і т. ін.).

Третя група «Функції ЗМІ»

Розгляд та аналіз функцій будь-якої системи соціальної діяльності — найважливіший момент її теорії. Це пов’язано з тим, що процеси, які відбуваються в кожній системі соціальної діяльності, визначаються, зрештою, тим, що вона здійснює певну функцію в більш широкому загалі.

Взагалі, у  ЗМІ величезна кількість функцій в абсолютно різних сферах.

Комунікативна Функція спілкування, налагодження контакту

Організаторська Функція, в якій найбільш наочно проявляється роль журналістики як «четвертої влади» в суспільстві

Ідеологічна (соціально орієнтовна) Функція - пов’язана з прагненням впливати на світоглядні основи та ціннісні орієнтації аудиторії, самосвідомість людей, їх ідеали та прагнення, включаючи мотивацію поведінки.

 

Культурно-освітня Функція, яка полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства, беручи участь у пропаганді та поширенні в суспільстві високих культурних цінностей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим сприяючи всебічному розвиткові людини.

Рекламно-довідкова функція спрямована на задоволення утилітарних запитів, пов’язаних зі світом захоплень різних верств аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи тощо)

Рекреативна функція розваги, зняття напруженості, отримання задоволення

 У кожній із цих сфер ЗМІ виконують свої соціальні ролі.

Так, в економічній галузі преса стає елементом системи виробництва, набуває якості товару. У соціальному вимірі головним є збирання, накопичення, зберігання, опрацювання та поширення інформації.

У духовній сфері преса виконує пізнавальну, освітню, виховну функції, притаманні всім ідеологічним інститутам.

Генеральним суб’єктом щодо журналістики є суспільство. На задоволення потреб усього суспільства спрямовані функції інтеграції пізнання, які виконує журналістика. Окремі соціальні структури як суб’єкти своїми потребами в завоюванні й утриманні влади визначають такі функції журналістики, як пропаганда, агітація, організація. Особистість визначає функції орієнтації, морально-психологічного задоволення.

Для такого специфічного виду соціальних суб’єктів, як журналісти, журналістика виконує службово-професійну і творчу ¬ функції.

Проте викликає сумнів власне розподіл суб’єктів, оскільки журналіст може виконувати не тільки творчу і професійні функції, але й використовувати пресу в особистих інтересах.

Четверта група «ЗМІ та політика. ЗМІ як засіб формування громадської думки».

ЗМІ відіграють у політичному житті суспільства суттєву роль, безпосередньо стосуючись його життєдіяльності і виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (творчу) функції, тому вони тією ж мірою, що і творці політики, несуть відповідальність за те, що відбувається в суспільстві.

Об’єднання націй у сильні централізовані держави часто ставало можливим завдяки появі преси, яка створила новий вид соціальної спільноти — публіку окремо взятої газети. Члени цієї агрегації розділені відстанями, але об’єднані інформацією, яку вони споживають. Преса прискорила і поставила на «потік» вироблення єдиних символів і значень у національному масштабі. Сьогодні ЗМІ не тільки безупинно відтворюють цей процес, але й виводять його на глобальний рівень.

Хоч мас-медіа покликані вирішувати певні завдання в політичній системі та суспільстві, у реальному житті вони досить самостійні, мають власні цілі діяльності, що часом не збігаються з потребами суспільства, і використовують для їх досягнення різні методи.

У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформування та аргументації, побудованою у відповідності із законами логіки. Ця модель відповідає сформованому типу менталітету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ у боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах законом заборонено використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті і ворожнечі. Проте різні політичні сили широко застосовують методи переважно емоційного впливу для пропагування своїх ідей і цінностей, що особливо яскраво проявляється в період виборчих кампаній. Цими можливостями широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етнократичні режими, надаючи своїй політичній пропаганді емоційності. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху й вірі, для розпалювання фанатизму, недовіри або ненависті до політичних опонентів, осіб інших національностей.

Незважаючи на важливість емоційного впливу, головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес, основними етапами якого є одержання, відбір, препарування, коментування відомостей. Від того, яку інформацію, у якій формі та з якими коментарями отримують суб’єкти політики, багато в чому залежать їхні подальші дії. Вони не тільки відбирають відомості, які постачають інформаційні агентства, але й самі видобувають та оформляють їх, виступають їх коментаторами і поширювачами. Потік інформації у сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому окремій людині чи навіть групі фахівців несила.

Тому відбір найбільш важливої інформації та її подання у доступній масовій аудиторії формі і коментування — важливе завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями добирають інформацію, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо, телебаченням, а також від способу і форм подання інформації.

Роль ЗМІ в політиці не можна оцінювати однозначно. Це складний багатогранний інститут, що складається з безлічі органів та елементів, які інформують населення про те, що відбувається в кожній конкретній країні і в усьому світі.

Кожна творча група презентує свою роботу у вигляді  комп’ютерної презентації або плакату.

Глосарій

Засоби масової інформації(мас - медіа) – преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відео текст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об’єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

Інформація – відомості про навколишній світ, які підвищують рівень обізнаності людини.

Інформаційний процес – процес, у результаті якого відбувається прийом, обмін та використання інформації.

Інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість працівників зайняті виробництвом, збереженням, переробкою, продажем та обміном інформації.

Масова інформація – інформація, що становить  інтерес для всього суспільства.

Свобода ЗМІ – право громадян та їхніх організацій вільно висловлювати свої погляди через газети, журнали, електронні засоби.

 

Цензура – контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль. Відповідно до іншого визначення, цензура — це незаконна заборона поширення інформації, її обмеження, дозування, спотворення, які здійснюються шляхом прямого або опосередкованого впливу представників органів державної влади, посадових осіб, власників засобів масової інформації на ЗМІ та журналістів з метою забезпечення своїх політичних інтересів.

Цензура в ЗМІ — це будь-яка вимога з боку органів державної влади або інших структур, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджання її тиражуванню і розповсюдженню в будь-який інший спосіб з метою забезпечення політичних, економічних чи інших інтересів цієї структури

«Четверта влада» - словосполучення, яким визначають саму пресу, та її вплив у соціумі. Першою, другою й третьою владою є, відповідно, законодавча, виконавча та судова гілки влади. Термін вперше вжив Томас Карлейль. Іноді авторство приписують Жан-Жаку Руссо. Перша друкована згадка в сучасному сенсі - Томас Маколей. Оскар Уайльд згадував «журналізм» в даному значенні.

V. Підсумок уроку

Метод «Відкритий мікрофон».

1.Яку роль у формуванні громадської думки відіграють ЗМІ?

2. Що таке політичне маніпулювання ЗМІ?

3. Чи має суспільство право на певні соціальні замовлення ЗМІ?

Учитель. Засоби масової інформації сьогодні - це потужний фактор впливу на психологічний, соціальний стан людей, ступінь же впливу на молодь - аудиторію з незміцнілою самосвідомістю, несформованим світоглядом - найбільш велика. Сторони впливу ЗМІ можуть бути як позитивні, так і негативні. З упевненістю можна виділити безпосередні аспекти, які пов’язані з основною функцією ЗМІ - передачею інформації: розважальна; інформативна, виховна функція та ін..

Але існує також завуальований, більш глибокий вплив, який може бути непомітним на перший погляд. Наприклад, завдяки ЗМІ формується громадська думка - стан масової свідомості. Можна відзначити, що існує чітко сформульована громадська думка відносно таких глобальних загальнолюдських проблем, як запобігання екологічної катастрофи, термоядерної, біологічної війни і т.д. Оскільки щодо цих явищ існує чітка думка в світовій свідомості, то можна сказати, що ЗМІ передає достатньо об’єктивну інформацію, яка не суперечить цінностям суспільства і що дозволяє сформувати досить довгострокове і затвердилася думка.

У сучасний період розвитку українського суспільства успішне розв’язання політичних, економічних і соціальних завдань дедалі більше залежить від дії такого суб’єктивного чинника, як соціальна активність особистості. Важливу роль у формуванні цієї активності, а також громадської думки відіграють засоби масової інформації. Про зростаючу роль преси, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротші терміни досягти найбільш віддалених районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище.

Засоби масової інформації — потужний засіб оперативного донесення інформації в різні куточки світу, впливу на емоції людини, здатний ефективно переконувати реципієнта. Особливо чітко це виявляється щодо електронних ЗМІ. У міру розширення технічних можливостей їх роль зростає. А за емоційним впливом на почуття і свідомість людей вони залишаються неперевершеними і збирають найбільш масову аудиторію. У засобах масової інформації, а особливо на телебаченні питання про підвищення ефективності виступів тісно пов’язані з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього і технічного персоналу. Перш за все це відбір проблем, розв’язання яких може підтримати і підказати аудиторія. Отже, сьогодні ЗМІ – це один з видів інформаційної зброї, яка застосовується для маніпулювання громадською думкою у власних інтересах. Таким чином, сучасна людина не може ухилитися від впливу ЗМІ, адже саме ЗМІ формують громадську думку, а отже є важливим елементом системи зв’язків з громадськістю.

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Прослідкуйте,  який зворотній зв’язок існує між  громадянами та ЗМІ у вашому регіоні. Проведіть дослідження та підготуйте статтю про роль ЗМІ у розв’язанні проблем громадян вашої місцевості.

3. Ви знаєте, що лікарі дають клятву Гіппократа. Спробуйте скласти «клятву журналіста». Обговоріть її в класі.

docx
Додано
14 лютого 2019
Переглядів
1091
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку