Урок 2
Тема уроку. Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі». Характеристика образів
героїв твору. Образ Наталочки Руснак
Мета уроку.
Навчальна: Продовжити роботу над повістю, допомогти учням познайомитися з архітектурно-історичними пам’ятками України, про які говориться в творі, поглибити розуміння змісту твору, удосконалювати навички роботи з текстом;
розвивальна: розвивати стійкі читацькі інтереси п’ятикласників, їх творчі
здібності, уміння аналізувати й порівнювати поведінку героїв, робити
висновки, увагу, пам’ять, зв’язне мовлення;
виховна: формувати громадянську компетентність, сприяти вихованню
національної свідомості, патріотичних почуттів, поваги до героїчного
минулого нашого народу.
Обладнання: комп’ютерна презентація «Замки України», таблиця до характеристики
образів Наталки і Антипка
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні на уроці ми продовжимо працювати над повістю Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі». У цьому творі дивним чином тісно переплітаються історичні факти і детективні пригоди, минуле і сучасне, реальність і фантазія, добро і зло. Незавжди те, над чим варто задуматися, привертає нашу увагу під час читання художнього твору. Тому сьогодні ми спробуємо зануритися в ті життєві глибини, які для нас приготувала письменниця.
Перед нами стоїть завдання дослідити, що ж ми змогли винести для себе з прочитаної повісті, яку користь отримали від спілкування з книгою. Навчитися аналізувати і порівнювати поведінку героїв, робити висновки.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів
ІV. Осмислення матеріалу теми уроку
- Думаю, ніхто з вас не відмовився б разом із сімейством Руснаків відвідати ті замки та фортеці, у яких побували вони під час пошуків шаблі. І я запрошую вас здійснити віртуальну подорож архітектурно-історичними пам’ятками України, побувати у цих визначних місцях, з допомогою наших «екскурсоводів». А також пригадаємо, які події повісті пов’язані з цими місцями. (Екскурсоводи – підготовлені учні)
Замок в Дубно розташований на одному з мисів річки Іква серед болотистої місцевості. Перший замок тут з"явився в 1492 році, а збудував його князь Костянтин Острозький. За всю свою історію замок жодного разу не було захоплено, незважаючи на спроби татар, козаків, росіян і шведів. Зараз територія замку є Державним історико-архітектурним заповідником.
Розташований за три кілометри від Дубно і за півтора від села Тараканів. Офіційно закритий об’єкт перебуває у аварійному стані. Побудований наприкінці ΧІΧ століття як військове укріплення. Муровані будівлі ховаються у товщі землі. За зовнішнім муром є кілька ходів усередину. Один, найцікавіший, веде через тунель, але без ліхтарика туди краще не потикатись. Ще є прохід між стінами – там помітна стежина, яка змійкою в’ється у бур’янах. У лабіринтах форту легко можна заблудитися, а то й потрапити у пастку.
Творчий переказ від імені героя уривку з розділу 5. (Випереджаюче завдання)
Мені з великими труднощами вдалося умовити батьків повернути до Тараканівського форту. Адже я пообіцяла Антипу зберегти таємницю від усіх. Коли ми з’їхали з траси і потрапили на ґрунтівку з вибоїнами, тато, певно, жалкував, що піддався на мої умовляння. Та ось ми дісталися до заповітного місця. Я оцінила хитрість Антипа, який порадив заходити у форт саме з цього боку. Тут була круча, дертися на яку батьки точно не захочуть.
Але я й сама розгубилася, коли залізла на пагорб: ніде не було видно нічого подібного на форт. І лише коли спустилася вниз, побачила вмуровані у землю каземати, замасковані від стороннього ока. Тут було так порожньо і тихо, що аж моторошно. А коли я зрозуміла, що до місця зустрічі треба буде йти через темний тунель – мені стало страшно... Але так цікаво... і я ступила в пітьму. Спочатку було нічого, але згодом у тунелі щось зашуміло, залопотіло, і я з переляку щодуху рвонула вперед. Серце шалено гупало в грудях, мене огорнув жах, бо я раптом задумалася, як же вертатимуся до батьків. Нізащо у світі я більше не зайду в той тунель!
Раптом я побачила те місце, де Антип казав мені заховатися, потім почула голоси і прожогом кинулася в один із темних ходів. Я впала вниз, провалилася... Мені було так боляче, бо коліна я обдерла до крові... Але по-справжньому я злякалася, коли зрозуміла, що потрапила у глибокий кам’яний колодязь, з якого немає виходу. І я закричала, але ніхто не прийшов мені на допомогу.
Скоро мені страшенно схотілося їсти і пити. А ще розбурхалася моя уява, яка підказала мені, як у газеті напишуть про мужню дівчинку(тобто про мене), яка пожертвувала своїм життям, рятуючи старовинну реліквію. Я уявила, як буде плакати мама, утративши єдину донечку. І я гірко заридала! Не знаю, скільки часу промайнуло в сльозах. Аж раптом я почула знайомі голоси, і нарешті мене витягли із колодязя – я потрапила в мамині обійми і розплакалася ще дужче. А коли зрозуміла, що Антип свідомо направив мене у цю пастку, то навіть розгубилася, бо не могла уявити, навіщо це йому. Потім мені довелося вислухати лекцію від батьків. А заперечити не було чого – я зрозуміла, що винна, і тому мовчала.
Історичний коментар учителя
Поблизу міста Берестечка на Волині знаходиться місце знаменитої драматичної битви загонів Богдана Хмельницького з польським військом у 1651 році. Ця битва закінчилася поразкою козаків, бо у розпал бою їх зрадили союзники – кримськотатарське військо на чолі з ханом залишило поле бою, прихопивши з собою і Богдана Хмельницького, який намагався їх повернути. Козацьке військо лишилося без свого ватажка. Полковники вирішили припинити бій і відступати через болота. Для прикриття відходу основних частин було залишено кілька невеликих загонів – усього близько трьохсот козаків. Усі вони загинули.
Їхні останки лежали в торфі 300 років. Разом із мушкетами, шаблями, кулями, ложками, одягом та іншими предметами побуту. Зараз знайдені речі можна побачити у музеї, який неофіційно ще називають “Козацькі могили”.
Виразне читання учнями уривків, де змальовано останній бій козаків (від слів «Їх стояло три сотні...» до «Лицарська смерть козакові дорожча»; від слів «Бій на острові довершувався» до «Знову гомонів святковий майдан...» Розділ 7)
«Мікрофон»
Наталка(розгублено): Це ... Антип. Він також шукає шаблю.
Пластун(здивовано): Чортик, антипко?
Антип: Так, це я власною персоною(картинно кланяється ,до Наталки) . Маю тобі подякувати, ти дуже мені допомогла.
Наталка(вражено): Я?
Антип (насмішкувато): Ти, ти, голубонько! Ти вибовкала про реліквію все, що знала! (задоволено) Лишилося затримати вас, і я на ходу придумав, як це зробити. Ха-ха! Дивно, що ти досі не сидиш у колодязі в Тараканівському форті!
Наталка: Падлюка!
Антип(самовпевнено): Та це вже не має значення. Шабелька тю-тю! Поїде за кордон, можеш не сумніватися.
Наталка (закрила лице руками в розпачі).
Пластун: Не тішся завчасно. Шабля ще не втрачена. Її ще можна врятувати.
Антип: Яким чином, хотів би я знати?
Пластун: А ми подумаємо, як.
Наталочка ( з надією подивилася на пластуна): Так, придумаємо.
Антип: Ха-ха-ха! Ти хочеш змагатися? Зі мною? Що ж, гаразд! Я тобі навіть дещо підкажу... В обмін на...
Пластун: Не умовляйся з ним! Він хоче здобути твою душу!
Антип (лукаво): Що ти, йдеться про дрібничку. Шаблю продаватимуть завтра увечері далеченько звідси... Я підкажу, де... Щоправда, загадкою... Але якщо ти не врятуєш шаблю, муситимеш брехати кожного дня. З тебе вийде кмітливенька брехуха!
Пластун: Не здумай погоджуватися!
Наталка ( похитала головою): Я згодна.
Антип: Отже, слухай: не горіх, а тверде; не панни, а в узорах жупани; стрілець їх сватав та й голову склав. (глузливо) Не забудь: брехатимеш довіку!
Замок у Підгірцях – один із кращих зразків палацових будівель Європи. Колись палац вражав красою, багатством і пишнотою. За свою історію замок зазнав змін, переходив з рук в руки, аж поки в радянські часи не перетворився на туберкульозну лікарню. Колись тут знімали сцени відомого фільму «Д’Артаньян і три мушкетери». Зараз Підгорецький замок закрито – реконструкція. А поки що тут можна подивитися експозицію у підвалі. Табличка на дверях привітно застерігає, що вразливим особам спускатися не варто. І все через Білу Даму, привид якої з’являється у підземеллі час від часу.
Понад шість століть минуло з того часу, як виник на високому пагорбі у Олеську замок. Підвищення, на якому збудували замок, було основою укріплення. Нижче, по схилу гори, кільцем проходив вал із частоколом, а далі вал з водяним ровом. Навколо заболочена непрохідна рівнинна територія. На вершині пагорбу було збудовано фортечний, овальний у плані мур. Кілька разів замок був зруйнований і відбудовувався. У одній із кімнат знайдено скарб. Зараз замок відреставрований. У ньому створено музей-заповідник "Олеський замок" та відділ Львівської картинної галереї.
Кам’янець Подільський – місто, в якому споруджено фортецю, що не має аналогів у Європі… Легенда говорить, що коли турецький султан Осман ІІ, тримаючи Кам’янець в облозі, запитав: «Хто збудував це укріплене місто?». У відповідь почув: «Сам Бог». «То нехай же Бог і здобуває його!» – сказав султан і, знявши облогу, відступив. Так за Кам’янець – Подільською фортецею закріпилася репутація “побудованої рукою Бога”. Природа подарувала фортеці високі прямовисні береги і широке русло річки , а людина спорудила високі стіни з амбразурами.
(звучить уривок пісні «Ой на горі та й женці жнуть»)
Це найстаріше місто Чернівецької області, яке уже відсвяткувало своє 1000-ліття. Фортецю кілька разів руйнували і відбудовували. Вона переходила з рук у руки, нею володіли і польські королі, і турецькі феодали, й українські козаки. У 1621 році під стінами фортеці відбулася нерівна битва польсько-козацького війська проти численної турецької армії. Тоді і склав свою голову легендарний гетьман Петро Сагайдачний. З 2000 року тут створено історико-архітектурний заповідник.
Із пагорба добре можна роздивитися хотинську фортецю. Уважніше придивіться до замкових стін: їх опоясує орнамент з червоної цегли, що нагадує зразки подільської народної вишивки. Нижні чотири ряди утворюються прямокутниками, а верхні два – трикутниками, увінчаними хрестами. Ось вам і «в узорах жупани».
Герої повісті шукали втрачену шаблю-реліквію, цінну річ, але вони і не підозрювали, що вже мали певні багатства: гордість за своїх предків, пошану до історичного минулого, любов до України.
Характеристика образів Наталки та Антипка.
І група – дібрати риси характеру, властиві Наталці – не менше 6 – і заповнити їх у таблицю.
ІІ група - дібрати риси характеру, властиві Антипу, – не менше 6 – і заповнити їх у таблицю.
ІІІ група – проаналізувати поведінку героїв і зробити висновок, які вчинки гідні поваги, а які заслуговують на осуд; записати їх у 2 колонки.
V. Домашнє завдання (на вибір)
VІ. Рефлексія