Урок "Значення голонасінних рослин в природі та житті людини"

 Тема уроку:    Значення голонасінних рослин в природі та житті

                                                 людини. 

Мета уроку:

       Освітня:    продовжити формувати знання учнів про голонасінні рослини;

                          розкрити значення цих рослин у природі та господарській                    

                            діяльності людини.

Розвиваюча:   розвивати вміння учнів працювати з додатковими джерелами

                           інформації;    уміння порівнювати значення рослин у природі та в

                         житті  людини;    уміння аналізувати, спостерігати, визначати

                         лікувальні особливості.

      Виховна:   здійснювати екологічне й естетичне виховання учнів; виховувати

                         дбайливе ставлення до природи; культуру спілкування.

Обладнання:  роздавальний матеріал, мультимедійна дошка, колекція шишок,    

                         колекція гілочок з хвойних рослин.

Основні поняття та терміни: смола, бурштин, камфора, хвоя, фітонциди, ефірні  

                                                  олії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування практичних умінь і навичок.

Місце уроку в навчальній темі:  поточний (останній у темі).

Міжпредметні зв’язки:  історія, географія, основи здоров’я.

Хід уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності.       

Вчитель:

Природа  захоплює своє величчю,   вражає різноманітністю форм життя, дивує нас багатством видів, барв,чарує своєю неповторною красою, гармонією скрізь і всюди,  вабить нерозгаданими таємницями.

Таємниці природи невичерпні, і багато що залишається прихованим від нас. Наприклад, чи знаєте  ви, що таке бурштин? Яку рослину називають «хлібним                     деревом» та що може замінити зубну пасту у тайзі? Звідки пішла традиція прикрашати ялинку? Як забудовувалося місто Венеція та чому так журливо лунає мелодія трембіти? Відповіді на ці та багато інших запитань, я сподіваюся, ви отримаєте сьогодні на уроці.

2. Оголошення теми та мети уроку, епіграф.  (СЛАЙДИ №№1-3)

                                                                             Цей ліс живий. У нього добрі очі.

                                                                                 Шумлять вітри у нього в голові.

                                                                                 Старезні пні, кошлаті поторочі,

                                                                                 Літопис тиші пишуть у траві.

                                                                                 Підемо поговоримо із лісом,

                                                                                 А вже тоді я можу і з людьми.                                 

                                                                                                                      Л. Костенко

3. Актуалізація опорних знань.

Вправа «Так чи ні»(поставити знак + або -  відповідно  біля номерів тверджень).  (СЛАЙД №4)

1. Голонасінні бувають деревами, кущами, травами.
2. В деревині хвойних рослин розташована велика кількість смоляних ходів, заповнених живицею.
3. Насіння наявне лише у деяких представників голонасінних рослин.
4. Насіння не захищене оплоднем, а відкрито лежить на лусочках шишок.
5. Шишки – це вкорочені видозмінені пагони, листки яких перетворилися на луски.
6. Молоді чоловічі шишки сосни звичайної – бурі, а жіночі – жовті.
7. Стовбури голонасінних рослин не мають кори.
8. Модрина належить до листопадних рослин.
9. «Кедровий горіх» - це насінина  кедра.
10.  У зрілої насінини зародок складається із зародкового корінця, стебла і сім’ядоль.

4. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель:            У цієї рослини давня історія. Вона з'явилася на Землі 150

                        мільйонів років тому. За цей час неодноразово змінювався

                          вигляд планети: наступали і відступали льодовики, з'являлися

                        на світ і зникали багато видів рослин і тварин, а ця красуня

                        подолала  час, зачепилася корінням за землю і дожила до   

                        наших днів. Світлолюбна, морозостійка, одна з основних                

                        лісоутворюючих порід нашої країни.   (Сосна) (СЛАЙД №5)

Учень:  Сосна оспівана в піснях, уславлена в легендах, вона завжди була поруч людської оселі, а сосновий бір – своєрідною коморою для сільського мешканця. Коли приходила глибока осінь, перший приморозок студив землю, бір одлунював людським голосом. Усім селом сходилися люди, щоб  заготовити глиці. Дорослі і діти нагрібали цілі копиці опалої і за літо вистиглої хвої. Нею утеплювали хати, прикривали копиці з насіннєвою картоплею, використовували для підстилки домашнім тваринам, топили в плиті. Сосна легко піддається ручній обробці, зберігає тепло, не псується, а тому широко використовується у будівництві. Здавна з неї зводили зруб, тонші деревини йшли на крокви, нею слали стелю і підлогу, робили дах. Майже усе хатнє начиння також виготовляли із сосни: мисник, вішалку, лави, діжу, пороги і обов’язково скриню, без якої не обходилася жодна родина. У ній зберігали святковий та ритуальний одяг, інші речі побутового вжитку, при потребі її використовували як стіл. Дівчина, яка виходила заміж, обов´язково мала отримати від батька як придане традиційну скриню. Народні майстри виготовляли її переважно із соснових дощок, бо саме це дерево найкраще оберігало від молі, його не точив шашіль. (СЛАЙД №6)

 Учень: Мешканці тайги називають сибірську сосну «хлібним деревом». Її насінини — «кедрові горішки» — їдять сирими, з них вижимають олію, роблять висококалорійні вершки та молоко. У Сибіру горішки переробляють на спеціальних заводах. Столову олію отримують холодним пресуванням, а технічну — під час повторного, гарячого. Олія з кедрових горіхів ясно-жовтого кольору, з приємним смаком, належить до жирних висихаючих масел і має велике значення не лише як харчовий продукт, але і високо цінується в лакофарбній промисловості (для виготовлення масляних фарб, лаків), а також в парфюмерії і медицині. Макуха, що залишається після виготовлення олії, йде на виготовлення халви. Розтираючи дуже тонко горіхи з водою, отримують кедрове молоко. Так само роблять і вершки, лише кількість води в них мінімальна. (СЛАЙД №7)

Вчитель:               Навіть дуже маленькі діти (звичайно, ті, котрі живуть у

                          помірному     поясі), знають цю рослину. Скільки радості

                          приносить вона щороку у дім.     Надовго запам'ятовується

                          неповторний смолистий аромат дерева, відігрітого у теплій

                            кімнаті після зимової холоднечі. А у Карпатах і Прикарпатті 

                            цю   красуню ще називають смерекою.    (Ялина)  (СЛАЙД №8)

    Уявити Новий рік та Різдво без ялинки неможливо. Прикрашати це дерево стало гарною традицією. Та чи знаєте  Ви, звідки вона виникла? Хто повісив першу іграшку і запалив святкові вогні? У слов'ян існував свій красивий звичай: до дня новорічного свята вирощували в горшках квітучі вишні. І на Новий рік в будинку пахла покрита біло-рожевими і ніжними пелюстками слов'янська новорічна вишня.  Звичай виділяти зі всіх дерев ялинку і прикрашати на свято саме її народився у жителів Німеччини. Німці вважали, що ялина священне дерево, в гілках якого мешкає добрий «дух лісів» захисник правди. Зеленіючи у будь-яку пору року, вона втілювала безсмертя, вічну молодість, сміливість, вірність, довголіття і гідність. Навіть її шишки були символом вогню життя і відновлення здоров'я. Саме на найбільшій ялинці в лісі, щорічно, в кінці грудня (коли починався «сонячний» рік) люди «розвішували різні подарунки» для духів, щоб задобрити їх та   одержати багатий урожай. У Росію цей чудовий звичай завіз Петро I, коли в 1699 році наказав прикрашати будинки сосновими, ялиновими і ялівцевими гілочками.

Традиційні в наш час ялинки в хатах українців з’явилися переважно аж у першій половині ХХ ст. Спочатку їх підвішували   і лише згодом почали ставити на підлогу. Прикрашали ялинку свічечками, горішками, яблучками, медівниками або домашніми тістечками. (СЛАЙД №9)

 Учень:  Деревина ялини дуже широко використовується при виготовленні меблів, столярних виробів, пиломатеріалів. До середини XX століття з неї виготовляли невеликі річкові кораблі. Також у деревини є одна унікальна особливість. Вона може бути резонансною, а тому належить до тих небагатьох порід, які використовують для виготовлення музичних інструментів. Однак така властивість притаманна лише окремим особинам. Деревина в них дуже щільна, однорідна, а річні кільця однаково вузькі. Вона  надає музичним інструментам відповідної гучності та благородного звучання. Але знайти резонансне дерево – це ще не все. Цю деревину необхідно довго й повільно висушувати. Колись її сушили на стріхах, щільно обкутавши соломою. Саме з такого матеріалу виготовлені славетні скрипки Аматі, Страдіварі. З нього ж роблять такий характерний гуцульський інструмент,  як трембіта, унікальний звук якої розкочується по всіх Карпатах. А сьогодні з деревини ялини здебільшого виготовляють скрипки, гітари, мандоліни та елементи роялів. (СЛАЙД №10)

Гра «Знайди зайвий термін і поясни, чому він зайвий»

(робота в групах).   (СЛАЙД №11)

1. Шишки, насіння, смоляні ходи, плоди, хвоя, пагін.
2. Ялина колюча, модрина сибірська, тис ягідний, ялиця біла, ялівець звичайний.
3. Насінина, зародок, пилок, насінний зачаток, спора, шишка.
4. Туя західна, сосна звичайна, вельвічія дивна, ялина європейська, модрина польська.

    Вчитель:              За староруськими повір’ями,   ця рослина  здатна не

                               тільки здолати смертельну недугу, а й дати можливість

                               знайти  вічне життя. Ще в сиву давнину помічено, що

                               місця,    де  вона  росте  особливо  густо, інтенсивно

                               відвідують виснажені і хворі тварини.  А в народі  її

                               шановано називають   «виноградом  хвойного лісу».     

                                                                              (Ялівець) (СЛАЙД №12)

 Учень:   Своїми лікувальними властивостями ялівець славиться здавна. Цією рослиною лікують шкірні захворювання, астму, туберкульоз. Зокрема індійці Північної Америки хворих на туберкульоз людей надовго поселяли в ялівцеві зарості і не дозволяли виходити звідти до одужання. Ялівець діє заспокійливо на нервову систему, знімає стрес. Він усуває набряки, допомагає при зубному болю, покращує серцеву діяльність, нормалізує кровообіг, артеріальний тиск. Відвар з коренів ялівцю рекомендують при виразці шлунку. На Арабському Сході шишкоягоди входили до складу бальзамів для лікування гнійних ран. А у Римі та Стародавній Греції він вважався вірним засобом від укусу змій. Лікарі в ялівцевому маслі зберігали нитки для зашивання ран, обробляли ним свіжі порізи. Дуже корисна і хвоя ялівцю. Вона багата аскорбіновою кислотою, фітонцидами, алкалоїдами. Димом від згоряння гілок ялівцю обкурювали оселі за часів епідемій чуми та холери.

 Учень:  Шишкоягоди ялівцю додають як прянощі до різних страв, м’яса, кислої капусти. Вони чудово поєднуються з часником, м’ятою, полином. Порошок із сушених шишкоягід використовується при консервуванні, приготуванні соусів, салатів. Стиглі шишкоягоди додають у компоти, киселі, квас, чай. В глечиках з ялівцю в спекотний день зберігали молоко, а в запарених ялівцевих бочках не псуються засолені на зиму овочі.  (СЛАЙД №13)

Вчитель:              Це реліктова рослина і єдиний представник свого класу.

                           Це дерево – найстаріший вид нашої планети, що зберігся

                           досьогодні.   У перекладі  з  японської  мови  назва  цієї

                           рослини «срібний абрикос». А ще це пам’ятка природи,

                           що занесена до Червоної книги.      (Гінкго)  (СЛАЙД №14)

 Учень:   Про гінкго згадується в найдавніших східних книгах, його здавна шанують як храмове дерево. Жителі Сходу поклоняються йому і з благоговінням збирають опале листя. Молодь Японії використовувала листя гінкго у ворожіннях. А ще листок гінкго в день весілля ділили на дві частини і зберігали все життя як талісман непохитної подружньої вірності.

Насіння гінкго широко застосовується в китайській традиційній медицині: його вживали від кашлю, астми, туберкульозу легень. Застосування гінкго зменшує ймовірність серцевих нападів, поліпшує стан судин сітківки ока, печінки, нирок, підвищує мозкову активність, відновлює порушені мовні й рухові функції. Свіжим насінням гінкго лікують злоякісні пухлини.

Вчитель: 

   Як ви пам’ятаєте, хвойні рослини виділяють велику кількість   фітонцидів. Це леткі речовини, що згубно діють на мікроорганізми. Особливо інтенсивно це відбувається в смерекових лісах. У результаті аналізів повітря виявлено, що 1м3 повітря хвойного лісу містить не більше 500 хвороботворних бактерій, а міського – до 30-40 тисяч. Саме тому у хвойних лісах будують санаторії та лікарні для людей із захворюваннями дихальної системи.  (СЛАЙД №15)

Вчитель:              Ця  довговічна,  швидкоросла красуня-акселератка,

                         невибаглива до умов існування.   Серед хвойних вона чи не

                         єдина  деревна  порода,  яку  роздягає  осінь. Восени  її хвоя  

                         набуває дуже  гарного золотисто-жовтого кольору. Сезонні

                         зміни  «одягу»,   розмаїта  гама  кольорів  хвої,  кори,

                         оригінальна  крона  приваблюють  найвибагливіших

                         шанувальників краси, природолюбів, художників.           

                                                                          (Модрина)  (СЛАЙД №16) 

Учень:   Будівлі з модрини відзначаються дивовижною довговічністю. Деревина її не гниє ні в землі, ні в воді, а за міцністю переважає дуб, тому може служити людям тисячі років. З модрини колись робили саркофаги-колодязі, бойові колісниці з колесами. Як відомо, Венеція розташована на 118 островах. Місто почало забудовуватися в V столітті. Палаци і храми Венеції стоять на палях з модрини. Загальна кількість венеціанських паль понад 400 тисяч, служать вони більше 1000 років і поки що немає ніяких ознак псування деревини. Довговічність модрини пояснюється особливим хімічним складом живиці, яка є консервантом її деревини і захищає від гниття і псування. Коли говорять про видатні якості модринової деревини, то згадують міст через Дунай, збудований ще в часи Римської імперії. Залишки цього мосту збереглися до наших днів. Сторожові вежі в Братську, паркетні підлоги Останкінського палацу графів Шереметьєвих, внутрішні деталі соборів Московського Кремля й храму Василя Блаженного, рами Зимового палацу – все це доказ того, що деревина модрини може служити сотні років.  (СЛАЙД №17)

Учень:   З виділень модрини – смолистої маси – готують жувальні пластинки світло-коричневого кольору. Вони солодкуваті на смак і мають приємний смолистий запах. Їх використовують від авітамінозу, для укріплення зубів і ясен, а також як відмінний тонізуючий засіб. В тайзі можна обходитись без зубної пасти і щітки, їх чудово замінює смола модрини. Жувати її приємно і зуби стають чистими, укріплюються ясна, а в роті тривалий час відчувається приємний аромат лісу.

Вправа «Впізнай рослину»: визначити, яким хвойним рослинам

належать гілочки:

(на  столі  у  кожної  групи  учнів  в  скляних  колбах  стоять  по 2-4 гілочки, що     належать різним хвойним рослинам: сосні, ялині, туї, ялівцю, кипарису, тису…)

Вчитель:                   Унікальною  коморою  лісу  називають  хвою.

                          З неї   виготовляють вітамінні препарати. Також хвою

                          можна  заварювати  і  пити замість чаю, застосовувати

                          для інгаляцій і полоскань, насолоджуватися хвойними

                          ваннами. В зимовій хвої більше вітамінів, ніж у літній.

                          А  ще   відомо,  що   хвоя  має  протицинготну дію.

                          Що ж це таке?  (СЛАЙД №18)

Учень:   Цинга -  захворювання людини, спричинене нестачею в організмі вітаміну C,  вражала мореплавців і мандрівників. Відважні, сильні чоловіки відчували слабкість, у них кровоточили ясна, випадали зуби, з'являвся висип і синці на шкірі, і, нарешті, виникали крововиливи, іноді смертельні. Було це далекого 1736 року. Російські кораблі під командуванням видатних мореплавців Дмитра Лаптєва та Олексія Чирикова вирушили шукати Північного морського шляху. Їх затерли крижини, і вони зазимували біля узбережжя теперішнього моря Лаптєвих. Дуже швидко запаси свіжих продуктів та овочів вичерпалися, закінчилася і квашена капуста. Команда перестала відрізняти сніданки від вечерь, такі вони стали одноманітні: усе ті самі сухарі, солонина, сушена риба. І тут моряки один по одному почали хворіти на   цингу. Лише  відвар  з  хвої  врятував багатьох з них від загибелі. На цингу тяжко хворіли екіпажі кораблів експедицій Васко да Гама, Магеллана тощо. Без перебільшення можна зазначити, що в епоху парусного флоту  цинга  забрала більше життів, ніж усі морські бої. Хвоя - джерело біологічно активних речовин: вітамінів, макро- та мікроелементів, фітогормонів, фітонцидів. Один стакан хвойного напою містить стільки ж вітаміну "С", скільки стакан томатного соку, і в п'ять разів більше, ніж прославлений мандрівниками і моряками лимонний сік.

Вчитель:           Він   довгожитель Карпат.   За стійкість до гниття

                     його   називають  «негний-дерево» ,   за отруту,  яка

                     міститься в ньому, - «деревом смерті», а за темну крону –

                      «деревом  смутку».   Росте  повільніше  за  інші  дерева,

                      два – три сантиметри в рік, тому потребує бережливого             

                      ставлення, охорони й турботи.     (Тис)  (СЛАЙД №19)

 Учень:  У Давній Греції вважали, що таємниці отруйних рослин відомі лише богам. Одна з найбільш відомих легенд про тис пов’язана із замком Перштейн, що в Західній Моравії. Проходив якось повз замок стомлений подорожанин. Зупинився він тут передихнути, а свою тисову палицю увіткнув поруч у грунт. Довго дивився чоловік на замок і так замилувався його красою та величністю, що пішов далі, забувши про свій ціпок. І виросло з нього на цьому місці  тисове дерево. Вік його наближається до 2000 років. Тепер це могутнє високе дерево до 4 метрів в обхваті. За легендою, замок буде стояти стільки, скільки буде рости тис. Люди не вірили, звичайно, але одного разу буря зламала велику гілку з тису – і тієї ж ночі  впала стіна замку. «Бережіть тис!» - суворо  попереджає давня легенда, перегукуючись із Червоною книгою. З тих пір працівники музею як зіницю ока бережуть тисове дерево, від якого всього  можна чекати.  (СЛАЙД №20)

Вчитель:            Цей камінь  викликає  найрізноманітніші  асоціації:

                       хтось   пригадує  легенди щодо  його появи,  хтось –

                       нерозгадану   таємницю   «Бурштинової  кімнати»,

                       дехто  думає  про  ювелірні   прикраси чи картини  ,

                       а  ще   хтось -  про  його  лікарські  властивості. І справді –   

                       доволі загадковий і цікавий камінь. Чи не так?  (СЛАЙД №21)

 Учень: Бурштин - природна скам’яніла смола хвойних дерев, які росли 40 мільйонів років тому - один із найулюбленіших та популярних самоцвітів, що пояснюється його дивовижними властивостями. Природа щедро наділила бурштин усіма барвами. Його кольорова палітра нараховує понад 300 відтінків і змінюється від безбарвного, як лід або гірський кришталь, до чорного. Відомі зелені та блакитні бурштини, мало коли трапляються рожеві, червоні, коричневі. Виключно рідко знаходять чорний бурштин, переважає ж янтар золотисто-жовтого кольору різних відтінків. Але в стародавні часи люди, які не мали достатньо наукових знань, приймали його за дорогоцінний камінь або ж просто за магічний кристал. Само собою це позначалося на ціні бурштину в тодішню епоху. Чого вартий один лише факт про те, що бурштинова фігурка в стародавньому Римі коштувала дорожче раба! Крім корисних властивостей бурштину, про які знали лікарі і в стародавній Греції, і в Римі, і в Єгипті йому приписували здатність протистояти злим силам і захистити людину від чаклунства, лихого погляду і іншої напасті. Використання бурштину для виготовлення потужних захисних амулетів і талісманів практикувалося в багатьох народах. Найчастіше, шматочок бурштину просто ховали в одязі і вірили, що такий талісман захистить власника від будь-яких небезпек і хвороб. Янтар часто дарували молодятам як весільний подарунок. У стародавніх греків подарувати бурштин - означало побажати щастя. Вірили, що цей камінь дарує перемогу в бою, тому більша частина бурштинових виробів в місцях поховання є бойові амулети.

З наведеного нижче переліку рослин виберіть представників голонасінних рослин (I і III група)  та представників вищих спорових рослин (II і IV група):   (СЛАЙД №22)

Вельвічія дивна, хвощ плямистий, сальвінія плаваюча, саговник пониклий, щитник чоловічий,       ялиця біла,  ефедра двоколоскова,  баранець звичайний, кипарис болотний, маршанція мінлива, зозулин льон,  секвойя вічнозелена,  туя західна.

Вчитель:     

                        Хвойні  рослини широко використовують  для створення   краси

                    й затишку в оселях. Сучасна цивілізація віддаляє людину від природи

                   і вона інстинктивно   намагається відтворити в своїх кам’яних стінах    

                   подібний  живий  куточок.  Бонса́й  (яп. 盆栽, "рослина на таці") —

                   мистецтво  вирощування карликових дерев  у невеликих ємкостях.

                   Виникло  це  мистецтво в 200 році  до н. е.. в Китаї.  Кілька століть 

                   пізніше японці  разом з буддизмом  освоїли   це  мистецтво, довели

                    його до досконалості і тепер воно вважається традиційно японським.

                   Не  кожне  деревце  в  низькому  контейнері —  бонсай,  японські

                   традиціоналісти обмежують список видами: сосна, ялина, ялівець,

                    клен, азалія, рододендрон, кедр. Для бонсай використовують звичайні

                    дерева. Маленькими вони стають  за  допомогою  спеціальних методів.

                    Бонсай – це і мода, і бізнес, і серйозне захоплення, стиль життя, спосіб

                   досягнення гармонії з собою і з світом.   (СЛАЙД №23)

В кімнатах, будинках, офісах красуються поодинокі хвойні бонсаї. А в природі ці дивовижні рослини формують цілі ліси, значення яких дуже важко переоцінити:

1. Хвойні та змішані ліси є джерелом кисню.
2. Ліси є середовищем існування для багатьох видів тварин.
3. Ліси регулюють швидкість танення снігу, рівень води у річках.
4. Ліси очищують повітря від газу та пилу.
5. Ліси поглинають шуми та послаблюють силу вітру. (СЛАЙДИ №№24-28)

Вчитель:     

 Як ви вже знаєте, люди з давніх-давен інтенсивно використовують голонасінні рослини: їхню деревину, хвою, живицю, шишки, насіння.  Вирубування заради цінної деревини, рекреаційне навантаження, випасання худоби, будівництво, недостатнє    природне відновлення – все це стало причиною того, що декілька видів хвойних рослин були занесені в Червону книгу України. Природа щедро обдарувала нашу землю і наш обов’язок берегти її, користуватися її багатствами з розумом, щоб вистачило і на наступні покоління людей.  (СЛАЙДИ №№29-30)

5. Узагальнення, систематизація та контроль знань, умінь учнів.

Тести «Голонасінні рослини»  (СЛАЙДИ №№31-42)

1. Укажіть життєві форми  голонасінних рослин:

              А) дерева і чагарники.                                 Б) дворічні рослини.

              В) чагарники і багаторічні трави.              Г) однорічні трави.

2. У корі та деревині хвойних рослин багато канальців, які заповнені:

             А) водою.                                                      Б) крохмалем.

             В) живицею.                                                 Г) жиром.

3. Форма листя хвойних рослин сприяє:

              А) кращому виділенню фітонцидів.         

              Б) збереженню вологи в зимовий період.

              В) кращому поглинанню вуглекислого газу.

              Г) кращому перебігу фотосинтезу.

4. Насіння голонасінних рослин:

               А) міститься в коробочці.                 Б) лежить відкрито на лусках шишок.

              В) захищене оболонками плоду.          Г) міститься на стовбурі.

5. Сосна належить до відділу Голонасінні, тому що:

              А) насіння не вкрите захисними оболонками.    

              Б) насіння здатне переноситися вітром.

              В) запилюється комахами.                         

              Г) має плоди.

6. Укажіть голонасінну рослину, яка має велике розсічене листя:

              А) сосна.                                            Б) гінкго.             

              В) модрина.                                       Г) ялина.

7. Укажіть голонасінну рослину, яка на зиму скидає листя:

             А) сосна.                                            Б) ялиця.             

             В) модрина.                                       Г) ялина.

8. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями:

       1.    Великі хвойні ліси помірних широт Північної півкулі.           

       2.    Канальці у корі та деревині хвойних , які заповнені  густою рідиною –  

             живицею.                                                      

       3.    Сукупність усіх надземних пагонів дерев’янистих рослин.    

       4.    Речовини, які пригнічують діяльність інших організмів.

                  А) крона.

                  Б) смоляні ходи.

                  В) фітонциди.

                  Г) тайга.

9. Установіть відповідність між термінами та цифрами на малюнку:

             А) чоловіча шишка.   

             Б) жіноча шишка.                              

             В) насінина.

             Г) пилкове зерно.                    

     10.   Установіть відповідність між  зображенням рослини на малюнку та   

              її назвою:

Кросворд «Скласти піраміду з назв голонасінних рослин»:

 (СЛАЙДИ №№43-45)

      VI.   Домашнє завдання:  (СЛАЙДИ №№46-47)

                  1.     Опрацювати в підручнику  § 46;

                  2.     Які хвойні рослини прикрашають вулиці  

                            нашого міста (провести дослідження);

                  3.     Заповнити таблицю: