Урок-зустріч з воїнами-афганцями "Крізь пекло афганської війни"

Мета: розширити знання учнів про історичні події афганської війни; виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії; розповісти про односельчан, що служили в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим воїнам-афганцям.

 Обладнання: свічка, відеофільм, презентація, проектор, ноутбук.

Хід зустрічі

Ведучий 1. 15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок у різний час, у різних державах.

Ведучий 2. Особливо болісною раною був і залишається Афганістан.  Війна у тій       далекій країні принесла горе не в одну родину.

Ведучий 1. Що ж то була за війна? 

(презентація)

1. Афганістан – ти край війни і крові,

Тих молодих завзятих юнаків,

в котрих у грудях  полум’я любові,

Горить, допоки дух їх не дотлів.

2. Афганістан – проклятий ти батьками

Всіх тих синів, котрих ти вербував.

Бо їх серця скривавлені ножами,

У кожну мить, як воїн помирав.

3. Афганські гори, кров’ю ви омиті

Тих юних тіл, що гинули в бою.

І ви пекельні, горем оповиті,

а мертвим душам –  місце у раю…

4. Ви відчували запах смерті в битві,

І кожен спраглий подих до життя,

Жага і віра, сплетені в молитві,

Думки юнців, їх щире каяття.

5. Афганістан, твоя війна –  це сльози,

Братів, сестер і ледь живих батьків,

Жахлива спека і страшні морози,

Навіки в пам’яті відважних юнаків.

6. Пройшли роки, війну ж ту не забути,

Бо кожен воїн, що вернувсь живим

Згадає тих, кого не повернути –

Бо й вірний друг там згинув молодим...

Ведучий 2.  Серед воїнів-інтернаціоналістів є і наші земляки, присутні сьогодні у цьому залі. Давайте привітаємо їх, це :

Шпіра Володимир Савелійович та  Шилак Олександр Іванович

 Ведучий 1. Їм випало жити - так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує      рідну землю, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам'яттю, що пише історію…

(Слайд-шоу з біографії Шпіри В.С.)

(пісня  «Боевым награждается орденом»)

(Слайд-шоу з біографії Шилака О.І.)

(пісня  Любэ «Давай за…»)

Ведучий 2.  Афганістан…Він  навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але  19-річні юнаки  свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.

Ведучий 1. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім сер­цем прийняли її біль, як свій, і до останнього по­диху захищали інтереси її багатостраждального народу.

Ведучий2.Час лікує рани. Але фізичні. А в душі, у пам 'яті воїнів - афганців назавжди залишаться суворі будні Афганістану, які випали на їх долю. 

(Презентація книги «Твої, Батьківщино, сини», зачитуються спогади…)

(виступ-побажання воїнів-афганців, питання до них учнів)

Ведучий 1.  Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять…

(вірш «Ховали інтернаціоналіста»)

Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
Руда земля розверзлась чорнорото.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті

Обмацує труну: «Чи ж там він є?!!»

Стоять, відводять очі в бік солдати
І шепотить сержантик ледве чуть:
Не велено… Не можна відкривати…
Не велено…

Уже струмки течуть,

Уже весна така глибока, рання,
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ…
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.

(Пісня  Н.Май «Свіча»)

Ведучий 2.  Шановні воїни-афганці!  Прийміть найкращі побажання у зв’язку з  25-ю  річницею виведення військ з  Афганістану. Щастя Вам, здоров’я,  успіхів у всіх ваших справах!  А у нашому великому домі—Україні –   нехай панує мир та  злагода!

1. Молюсь за тебе, Україно,
   Молюсь за тебе кожен час,
   Бо ти у нас одна-єдина,
   Писав в своїх віршах Тарас.

2. Молюсь, - казав він, - щоб у тебе
   Не було між людьми війни,
   Щоб завжди було чисте небо 
   На нашій стомленій землі.

3. Щоб завше у садку смерека 

Весняним квітом під вікном цвіла 
І прилітали з вирію лелеки,

    Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

(Пісня групи DDT «Не стреляй!» )

Вчитель. Нехай же наш урок мужності не закінчується після дзвінка.

 Прийдіть додому, розкажіть про почуте вами своїм батькам, сусідам, бо про це повинен знати кожен, про це повинні пам’ятати всі.

 Ми будем довго пам'ятати і вам забути не дамо…

 Запрошуємо зробити фото напам’ять.

 Всього Вам найкращого!