Існує чудова легенда. Коли народжується дитина, Господь Бог благословляє її у білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудра буде, на серце – милосердною буде, на руки – майстер – золоті руки. І такою дитиною, котрій поклав Господь руку на серце, голову та руки, був Т. Шевченко. На прикладі його поезії "Садок вишневий коло хати" ми відчуємо силу українського слова у змалюванні природи рідного краю та гармонії сімейних стосунків. Адже для Тараса сім'я була тим осередком, де мав панувати мир та добро, любов до оточуючих та повага до християнських традицій. Саме родина для Кобзаря заклала ті підвалини моральних людських чеснот, які поет проніс через усе своє життя.