Уроку з основ безпеки життєдіяльності. "Основні види ДТП з легковим автомобілем"

Новомиколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Розробка уроку

з основ безпеки життєдіяльності

на тему:

Основні види ДТП з легковим автомобілем

Тема. Основні види ДТП з легковим автомобілем.

Мета уроку дидактична: формувати основні поняття про види ДТП, їхні причини; формувати поняття про дії у випадку ДТП (зіткнення, перекидання, падіння у воду, пожежа в автомобілі, наїзд на пішохода).

розвивальна:  розвити кругозір учнів, логічне мислення, спостережливість і увагу

виховна: виховувати безпечне користування природним і скрапленим газами в побуті.

Методично-дидактичне забезпечення: відеозаписи ДТП; плакати з зображеннями ДТП, пожеж автомобілів; макет тіла людини; тематичні плакати з подання першої допомоги при ДТП.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Форми і методи проведення: евристична бесіда, фронтальна робота

Учні повинні знати: правила поведінки в легковому автомобілі, дії у випадку ДТП

 вміти: надавати першу допомогу під час ДТП

Хід уроку

І. Організація класу

Клас розділений на групи по 5—6 учнів, парти в класі стоять таким чином, щоб учні в групах сиділи обличчям одне до одного.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку, створення мотивації

Учитель акцентує увагу на тому, що ДТП — це реальність сучас­ного життя, і за стрімкого збільшення автомобільного парку в Ук­раїні, крім знання і дотримання правил дорожнього руху, необхідно знати ще й правила поведінки під час ДТП, а також правила надан­ня першої допомоги потерпілим.

ІІІ. Викладення нового матеріалу

Поняття про дорожньо-транспортну пригоду.

Учитель пропонує дітям, поділеним на групи, протягом трьох хвилин сформулювати поняття про дорожньо-транспортну при­году. Потім кожна група пропонує класу своє формулювання, решта ж груп шляхом колірної оцінки (зелений колір — високий рівень, жовтий колір — середній, червоний колір — задовільний) оцінюють рівень правильності, на їхній погляд, формулювання поняття дорожньо-транспортної пригоди. Картки складаються до конвертів і здаються незалежним експертам, яких відразу обира­ють із числа кожної групи. Експерти підраховують кількість кар­ток кожного кольору в кожній групі, результати записуються на дошці. Далі вчитель зачитує формулювання, як воно зазначене в Законі про дорожній рух, учні визначають, чиє формулювання найближче до визначеного законом (формулювання записується до зошитів).

Поняття про ДТП формулюється дітьми за допомогою вчителя. Діти наводять приклади випадків ДТП, учитель поступово підво­дить учнів до з'ясування причин і класифікації ДТП за видами. Основні види та причини дорожньо-транспортних пригод діти нази­вають самі, вчитель коригує формулювання (види та причини ДТП записуються на дошці й до зошитів учнів).

Дії пасажирів під час ДТП. Учитель пояснює дітям правила по­ведінки під час дорожньо-транспортних пригод, правила необхідно записати до робочих зошитів. На даному етапі уроку не слід допус­кати, щоб учні вступали в бесіду й продовжували наводити прикла­ди. Потрібно перейти до роботи в зошитах.

Необхідно також диференціювати правила поведінки під час ДТП за видами ДТП, акцентуючи увагу на спільних моментах і відмін­ностях.

ІV. Підбиття підсумків уроку, закріплення нового матеріалу

Питання до закріплення матеріалу уроку:

Основне правило поведінки в разі ДТП (відповідь: зберігати спокій, не панікувати).

Чи завжди обов'язковим є виклик ДАІ та швидкої допомоги в разі ДТП? (Виклик ДАІ — завжди, «швидкої допомоги» — за необхід­ності.)

Перша дія водія у випадку наїзду на пішохода.

V. Домашнє завдання

1. Придумати ситуаційну задачу з теми (ДТП) й алгоритм виходу
з цієї ситуації. Роботу виконати в зошиті.

Варіант домашнього завдання: скласти кросворд із теми ДТП, у результаті має вийти ключове слово (автомобіль, пригода, безпе­ка тощо).

2. Конспект.

Додаткові матеріали до уроку

Основні види дорожньо-транспортних пригод:

•   зіткнення;
•   перекидання;
•   падіння у воду;
•   пожежа в автомобілі;
•   наїзд на пішохода.

Головними причинами цих ДТП, за даними статистики, є:

•   різні порушення правил дорожнього руху;
•   перевищення швидкості;
•   виїзд на смугу зустрічного руху;
•   керування автомобілем у нетверезому стані;
•   технічна несправність автомобілів (несправність гальм, керма, поганий стан коліс, шин);
•                                                                                                                                                                                           поганий стан доріг (особливо слизькі дороги); 
•   стан водія.

Травматизм, пов'язаний у тому числі й з автомобільними ава­ріями, посідає друге місце серед глобальних проблем медицини. Звичайно, можна покладатися на щасливу випадковість, але ви­падок не така вже й «сліпа річ», тому що в більшості аварій усе-таки винні самі водії. Більш надійний спосіб уникнути аварії — це, як не банально, знання і дотримання правил до­рожнього руху.

Але насправді все не так просто: правила ж одні, а водимо ми автомобіль по-різному, і залежить це не тільки від нашого знан­ня правил дорожнього руху та майстерності водіння. Психологи на підставі проведених спостережень дійшли висновку: людина править автомобілем так, як вона живе. Це означає, що якщо

в житті людина не рахується з оточенням, нетерпима до чужої думки, вважає себе*«пупом землі», та при цьому ще й схильна до агресії, то так само вона поводиться й на дорозі. На стиль водін­ня може впливати не тільки вроджений або набутий характер, але й особисті (родинні, виробничі та ін.) проблеми. Тому катего­рично не рекомендується псувати настрій людині, яка зібралася сідати за кермо. Але навіть якщо ви супер-водій, якщо до тон­кощів знаєтеся на керуванні авто, володієте найдосконалішими навичками водіння і вирізняєтеся бездоганною поведінкою і в жит­ті, і на дорозі, все одно є одне «але», що може стати причиною ДТП. Це ваше самопочуття. Усі ми про це знаємо, але чомусь забуваємо чи не звертаємо уваги на це. А тим часом деякі психо­фізичні особливості й дефекти здоров'я є серйозними протипока­заннями для водіння автомобіля. Про наркоманію та пияцтво ми говорити не будемо, тут і так усе зрозуміло. Але є ще й особли­вості нервової системи. Вони зумовлюють або високу імпуль­сивність у прийнятті рішень, непослідовність дій, або, навпаки, загальмованість, повільність реакції. До протипоказань також на­лежать вроджені дефекти уваги: нездатність керувати своїми ба­жаннями, а саме вчасно гальмувати їх, схильність до безрозсуд­ного азарту, сп'яніння ризиком. Усі ці індивідуальні властивості можуть стати причиною аварій. Крім того, є цілий ряд хвороб, наявність яких може стати причиною аварії. Такими недугами є серцево-судинна недостатність, гіпертонія, ревматизм, астма. У цьому разі краще ходити пішки або, якщо життя без чотири­колісного друга вже неможливе, бути гранично уважним до сво­го самопочуття, особливо за кермом. Проте це все обставини, які змінити вже не можна,— з ними потрібно рахуватися. Але ж існує безліч чинників, які тимчасово заважають нам керувати автомобі­лем. От на них ми й зупинимося докладніше.

Отже, перший чинник, який заважає нам у керуванні машиною,— це емоції. Щоправда, річ тут не у власне емоціях, а в тих наслідках, які вони спричинюють. Помірне емоційне збудження навіть загост­рює чутливість людських органів: більш чітко сприймаються зву­кові та зорові сигнали, мобілізуються резервні сили організму. Але сильний емоційний струс, як позитивний, так і негативний, може бути серйозною перешкодою для водія. Уявіть: ви й так перебуває­те в «піднесеному настрої», а тут ще хтось перепинив дорогу — і вашому обуренню немає меж, воно б'є через край. Де гарантія, що

воно не змете якийсь там «Форд» або «Опель»? Порада тут одна: тримайте себе в руках.

Усі люди по-різному дають собі раду з пристрастями, які їх прой­мають. Характер вияву емоцій залежить від типу нервової системи: у людей із сильним типом нервової системи легше відбувається пе­реключення від збудження до гальмування, їм легше впоратися зі своїми емоціями, а людей зі слабким типом нервової системи емоції можуть захльостувати. Таким водіям треба бути гранично обереж­ними й намагатися не сідати за кермо, коли вони перебувають під владою емоцій. А якщо дуже потрібно? Тоді спробуйте розслабити­ся. Скористайтеся тим, що емоційна реакція і м'язова мускулатура взаємопов'язані, тож, змусивши розслабитися м'язи обличчя й тіла, ви прийдете до норми. Зробити це можна за допомогою аутогенного тренування, що складається з м'язової релаксації (розслаблення) і самонавіювання.

1. Підніміть голову, опустіть руки, розслабте м'язи шиї. Зробіть нахили голови вперед, поверніться у вихідне положення, на­хиліть голову назад, праворуч, ліворуч, повертаючись щоразу до вихідного положення. Повторіть це двічі. При цьому повто­рюйте про себе: «М'язи шиї розслаблені. Дихання глибоке й вільне».
2. Вільно відкиньтеся на сидіння, наскільки дозволяють ре­мені безпеки, ноги зніміть із педалей і поставте на підлогу, руки вільно опустіть униз. Подумки повторіть двічі: «Роз­слабити м'язи рук і ніг, м'язи рук і ніг розслаблені. Дихан­ня вільне».             
3. Сядьте, руки покладіть на кермо. Зробіть 3—4 повні вдихи з затримкою видиху на 2—3 секунди. Дихайте через ніс, щеле­пи міцно стисніть, напружте м'язи лоба.

Такі вправи заберуть у вас не більше п'яти хвилин. Можливо, не все вийде з першої спроби, але коли вийде, ви відразу відчує­те, що напруга спала. Коли в людини м'язи перебувають у роз­слабленому стані, відчувати нервово-психічне збудження вона просто не може.

Досить багато неприємностей під час водіння приносить утома. За помірної втоми може допомогти зміна діяльності. Саме тому люди розумової праці, втомлені своєю нелегкою роботою, можуть протя­гом години успішно і з задоволенням правити авто. Але за сильної втоми ніяка зміна діяльності не допоможе, бо хочеться тільки одно­го — спокою. Тому, якщо ви «ледве пересуваєте ноги» і засинаєте на ходу, не думайте, що в машині ви зможете розслабитися. Тимча­сово подолати втому можна тільки шляхом вольового зусилля або за допомогою сильнішої емоції.

Ще одним із чинників, які заважають нам насолоджуватися про­цесом водіння, є поспіх. Слід визнати, що багато хто з нас по­спішає за інерцією. Психологічна інерція налаштовує людину на поспіх. Людина сама дає собі настанову на тверде дозування часу й дотримується її навіть тоді, коли потреба в поспіху відсутня. Тому доцільно, тільки-но ви відчуєте, що почали себе підганяти, сказати собі: «Стій! А чи справді він існує, цей цейтнот, чи я його сам собі вигадав? Може, я поспішаю за інерцією? І чи відіграють життєво важливу роль ті 5—10 хвилин, які я заощаджу, витра­тивши при цьому купу внутрішньої енергії, і це в кращому разі?» Не піддавайтеся суєті, неминучій у великому місті. А швидкісні якості машини найкраще демонструвати на гонках, а не на вули­цях міста.

Дії пасажирів автомобіля під час дорожньо-транспортних пригод

Якщо зіткнення неминуче:

•    не залишати машину до її зупинки. Дослідження показали, що шансів вижити, перебуваючи всередині автомобіля, у 10 ра­зів більше, ніж при катапультуванні;
•    керувати автомобілем до останньої можливості, зберігаючи са­мовладання;
•    ужити всіх заходів, щоб уникнути зустрічного удару: кювет, паркан, кущі, дерево — кращі від автомобіля, що мчить на вас;
•    якщо немає іншої можливості, перевести зустрічний удар у ков­зний, бічний;
•    якщо зіткнення неминуче, головне — перешкодити своєму пе­реміщенню вперед і захистити голову. Упертися ногами в підло­гу, нахилити голову вперед і, напружуючи всі м'язи тіла, впертися руками в кермове колесо;
•    пасажир повинен закрити голову руками й завалитися набік;
•    якщо поруч із вами дитина, її потрібно міцно притиснути, на­крити собою і також упасти набік;

•    після того, як удар стався, необхідно зорієнтуватися, де, у якому місці автомобіля ви перебуваєте й в якому положенні, чи не підтікає пальне та чи не горить автомобіль;
•    залежно від ситуації, намагайтеся вибратися через двері або вікно. Якщо двері не відчиняються, значить, їх заклинило, тому потрібно не намагатися їх відкрити, а евакуюватися з автомобіля через вікно.

У разі перекидання автомобіля не «розпирайтеся» руками й но­гами в салоні, а згрупуйтеся, вхопіться руками за сидіння і щосили притисніться до нього.

У разі падіння автомобіля у воду:

•    якщо машина тримається якийсь час на плаву, потрібно спро­бувати вискочити з неї. Іноді для цього досить кількох се­кунд. Двері відчиняти при цьому не слід, тому що до салону через відчинені двері рине вода, евакуюватися потрібно через вікна;
•    при зануренні в воду з зачиненими вікнами та дверима повітря в салоні ще зберігається кілька хвилин. За цей час можна ввімкнути фари, щоб потім легше було шукати автомобіль, зробити глибокі вдихи й видихи, щоб наситити кров киснем, позбутися зайвого одягу, взяти документи й вибиратися з ма­шини вплав через вікна, вхопившись за дах, інакше сильний потік води відкине вас назад. Якщо вікно не опускається, слід розбити лобове скло;
•    опинившись під водою, пам'ятайте, що у вас у запасі ЗО— 40 секунд, і цього цілком достатньо, щоб вибратися з води. Головне — не панікувати* Небезпечною вважається глиби­на ЗО метрів, але така може бути тільки за бортом морсько­го порома.

Запах горілої ґуми, бензину, цівка диму з-під капота, сигнали зустрічних водіїв говорять вам про можливу пожежу в автомобілі. Статистика показує, що лише в одному випадку зі ста автомобіль під час аварії загоряється — через ушкодження бензобака або па­ливної системи. У всіх інших випадках пожежа починається через порушення простих правил пожежної безпеки, несправність елект­роустаткування і живлення автомобіля. Часто причиною слугує пролитий бензин. Синтетичні матеріали, якими набитий салон ав­томобіля, загасити дуже важко. Але й до того, як почалася пожежа

в салоні, людина може перебувати в палаючому автомобілі не більше 1,5 хвилини.

Тому з появою перших ознак вогню слід чинити так:

•    автомобіль необхідно зупинити, витягти ключ запалювання і поставити на ручне гальмо;
•    діяти треба спокійно, впевнено, не піддаватися паніці;
•    забравши документи, негайно вийти з автомобіля. Якщо двері заблоковані, вибирайтеся через бічне скло вікна, якщо це не вдається,— розбийте його. Через лобове скло можна вибира­тися тільки в крайньому разі, тому що вогнище загоряння, як правило, під капотом. При евакуації будьте обережні, тому що металеві частини автомобіля можуть бути травмонебез-печними;
•    під час горіння ґуми й пластикових матеріалів виділяються отруйні речовини, тому, щоб уникнути отруєння, залишати салон треба швидко, закриваючи дихальні шляхи вологою ху­сткою або руками;
•    якщо дим іде з-під капота, відчиняти капот треба обереж­но — через приплив кисню можливий викид полум'я. По­жежі зараз найчастіше починаються саме під капотом, хоч відомі випадки, коли загорялися сидіння через кинутий не­допалок;
•    гасити вогонь треба за допомогою вогнегасника, яким має бути обладнаний кожен автомобіль і гараж, спрямувавши струмінь піни або газу на вогнище горіння і маневруючи по всій площі пожежі. Найбільш ефективна для гасіння пожеж в автомобі­лях є комбінація підручних засобів (піску, брезенту, щільної мокрої тканини — ними накривають вогнище загоряння) і вог­негасника. Дуже важлива інтенсивність і швидкість гасіння пожежі;
•    не забувайте й про особисту безпеку — руки можуть бути в бензині, одяг просякнутий його парами.

Якщо стався наїзд на пішохода:

•    водій зобов'язаний зупинити автомобіль і подати допомогу по­терпілому;
•    у разі потреби викликати «швидку допомогу» й дочекатися її приїзду, а також приїзду співробітників ДАІ.