Усний журнал "1125-річчя Княжого Галича" (презентація)

1125-річчя Княжого Галича. ALLPPT.com _ Free Power. Point Templates, Diagrams and Charts

Га́лич — місто, засноване на відстані близько 5 км від зруйнованого давнього Галича, столиці Галицько-Волинського князівства, наймогутнішої твердині на західних землях. Перша згадка про місто, яку деякі дослідники вважають міфічною, відноситься до 898 року, згідно зі списком угорської хроніки кінця XIII ст., автором якої був анонімний нотаріус короля Бели. Назва міста дала назву регіону Галичина. Найбільшого піднесення Галич досяг за князя Ярослава Осмомисла (1153—1187), оспіваного в «Слові о полку Ігоревім». 1367 року Галич отримав магдебурзьке право. Сьогодні Галич — центр Галицької міської громади Івано-Франківської області з населенням близько 6307 осіб. Розташований за 29 км залізницею та 26 км шосейним шляхом на північ від обласного центру м. Івано-Франківська.

Герб Галича Прапор Галича

Сучасний герб Галича: малий герб Галича підтримують із двох сторін грифон і лев. Грифон — охоронець землі й небес. Лев — символ сили і влади. Малий герб Галича: орнамент із церкви пророка Іллі та церкви святого Пантелеймона переплетений жовто- блакитною стрічкою символізує належність галицьких земель до всієї Української держави. Вежа магдебурзького права вказує, що місто мало Магдебурзьке право. Давній герб Галича та Галицької землі з XIV ст.: Чорна Галка, готова до польоту, на білому (срібному) полі з короною на голові.

Ярослав Пастернак, автор найважливіших наукових та археологічних досліджень Галича, як найімовірнішу виділяв версію про походження назви Галича від грецького слова άλάς (галас) — «сіль». Уперше таку версію висловив австрійський історик кінця XVIII століття Бальтазар Гакет, оскільки, за його дослідженнями, саме тут знаходилося перше відоме в регіоні місце добування солі. Цю думку підтримував німецький географ Й. Еґлі,а також історик Теофіль Коструба, який проводив паралелі з подібними назвами на означення соледобувних центрів як Гальштадт в Австрії й Галле в Німеччині. Я. Пастернак пов'язує появу прив'язки до грецького топоніма, похідного від грецького слова «сіль», із проживанням південніше Карпат фракійських племен, що мали тісні контакти з автохтонним населенням Галичини, передусім пов'язаного з торгівлею сіллю. Але існує ще принаймні 10 різних версій походження цієї назви.

Основний водний об'єкт міста — річка Дністер. Живлення Дністра — мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий. Глибина русла непостійна, сильно мінлива у створі і вздовж течії. Під час повені 2008 року рівень річки піднявся на 10 метрів. Поблизу міста Галич у річку впадають річки Лімниця, Луква, Гнила Липа. Береги Дністра поблизу міста укріплені залізобетонними плитами. На Дністрі в Галичі стоять два мости. Автомобільний міст споруджено у 80-х роках, і старий металевий міст 1900 року, який є однією з архітектурних пам'яток Галича. Також в межах міста по одному мосту через річки Луква і Гнила Липа.

Найдавніші писемні свідчення. Перша згадка про Галич датована 290 р. Готський історик Йордан згадував місто у своїй праці «Getica». В праці під 290 роком розповідається про битву біля міста Galtis. Галич згадується під 898 роком у творі «Діяння угрів» угорського хроніста Аноніма. Цей твір написаний при дворі угорського короля Бели ІІІ. Описується ласкава зустріч князя угрів Альмоша (Арпада) галицьким князем

Період Галицького князівства та Руського королівства. Відомо, що давній Галич був великим економічним і культурним центром Київської Русі. Хоча саме розташування міста — за межами власне Русі. У 1140 році він згадується в  Іпатіївському літописі. Князь Ігор Василькович (у хрещенні Іван) після смерті брата  Ростислава (у хрещенні Григорія) став князем у Теребовлі, але залишився в Галичі, імовірно, бо тодішній Галич переважав старий Теребовль через краще стратегічне розташування. Володимирко Володарович  після смерті Івана Васильковича в 1141 році об'єднав усі галицькі землі в єдине князівство та переніс столицю до Галича. З 1144 року Галич був столицею  Галицького князівства, згодом — Галицько-Волинської держави. Центр-акрополь княжого Галича містився біля теперішнього села Крилоса Галицького району Івано-Франківської області на березі річки Лукви (притока Дністра) на стрімкому скелятому виступі (т. зв. «Криліська гора» між р. Луквою й Мозолевим потоком. На місці теперішнього міста існував торговельно- ремісничий посад. З 1199 року — столиця Галицько-Волинського князівства, одне з найбільших міст середньовічної Європи. Значного розквіту досяг у 2-й половині ХІІ ст.  за князювання Ярослава Осмомисла та його сина Володимира Ярославовича, згодом (у ХІІІ ст.) — за Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича. Данило Романович (також король Данило; у радянській історіографії — Данило Галицький), 1238 року остаточно утвердився в цьому краї по поразці угорців на чолі з галицьким боярином Судиславом. У той час у Галичі розвивалися ремесла і торгівля, велося значне цивільне й церковне будівництво. Було складено першу половину Галицько-Волинського літопису. На початку 1241 року княжий Галич зруйнували монголо-татари хана Бату. У цей час король Данило заснував нове місто, що згодом перейняло на себе адміністративну роль Галича — Львів. Столицю Галицько-Волинського князівства (Згодом — Руського королівства), ймовірно, було перенесено до Холма, а Галич залишився центром Галицької єпархії[

Улітку 1338 року відбувся Другий з'їзд монархів в угорському  Вишеграді. Його результатом стала домовленість між королями Польщі Казимиром III та Угорщини Карлом I Робертом, що у випадку відсутності синів у першого права на польський трон переходять сину Карла І Роберта — тоді принцеві Людовику. За договором 1350 р. між Польщею та Угорщиною, в місті залишався гарнізон угорських військ ще на 30 років. У липні 1353 року війська волинського князя Любарта здобули місто, проте відібрати регіон у поляків Любарту не вдалось. У 1367 році Галич отримав магдебурзьке право, право на вільну торгівлю.1370 року місто разом з усією Галичиною перейшло під владу угорського короля Людовіка Великого.19 листопада 1374 польський князь Владислав Опольчик, призначений намісником Руського королівства видав для міста привілей, яким підтверджував його право на самоврядування. У 1375 році в місті закладено римокатолицьке архієпископство. У 1378 році в Галичі створено галицьке староство. У 1387 році під час походу польської королеви Ядвіги, після тривалої облоги було взяте військами корони Польської в союзі з литовсько-руськими князями та остаточно перейшло під польську владу. 

Боротьба за галицьку спадищину. Улітку 1338 року відбувся Другий з'їзд монархів в угорському Вишеграді. Його результатом стала домовленість між королями Польщі Казимиром IІ та Угорщини Карлом I Робертом, що у випадку відсутності синів у першого права на польський трон переходять сину Карла І Роберта — тоді принцеві Людовику. За договором 1350 р. між Польщею та Угорщиною, в місті залишався гарнізон угорських військ ще на 30 років. У липні 1353 року війська волинського князя Любарта здобули місто, проте відібрати регіон у поляків Любарту не вдалось. У 1367 році Галич отримав магдебурзьке право, право на вільну торгівлю.1370 року місто разом з усією Галичиною перейшло під владу угорського короля Людовіка Великого.19 листопада 1374 польський князь Владислав Опольчик, призначений намісником Руського королівства видав для міста привілей, яким підтверджував його право на самоврядування. У 1375 році в місті закладено римокатолицьке архієпископство. У 1378 році в Галичі створено галицьке староство. У 1387 році під час походу польської королеви Ядвіги, після тривалої облоги було взяте військами корони Польської в союзі з литовсько- руськими князями та остаточно перейшло під польську владу. Угорський палатин Бенедикт, який очолював оборону міста, здав його за умови вільного повернення в Угорщину та збереження своїх маєтностей в Галичині.

Галицькі землі в короні Польській. У XV ст. центром Галича стає площа Ринок, у центрі якої знаходилась деревяна ратуша та торговельні ряди. Шляха Галицької землі збиралася на сеймики, що відбувалися у приміщенні  костелу святої Марії Магдалини. У замку на Галич-Горі засідали гродський і земський суд. В 1405 році король Владислав II Ягайло надав галицьким міщанам грамоту про дозвіл розширювати межі забудови міста. У 1413 —1540 рр. тут була резиденція митрополичих намісників. Наприкінці XVI ст. діяла  братська школа. З 1434 року Галич увійшов до створеного Руського воєводства.16 травня 1440 року король Владислав ІІІ Варненчик своїм привілеєм, виданим у Буді, дозволив, щоби шляхтич-придворний Миколай Парава викупив у руського воєводи Петра Одровонжа  Галицьке староство (місто, замок, 11 сіл) з Калуською жупою. Галич відвідували королі Польщі Владислав II Ягайло 1427 р. та Казимир IV Ягелончик у 1448 р.1474,1498 роки — татарські напади із розграбуванням Галича. У 1490 році Галицький замок був захоплений повстанськими загонами Мухи. Улітку 1498 року під час походів молдовського господаря Штефана III він з допомогою османських військ напав на Поділля та Галицьку землю, пограбував та спалив Галич.1502 рік молдавський господар Штефан захопив Галич з Покуттям.1509 році волоський воєвода Богдан штурмував Галич, але взяти місто у нього не вдалось.1548 році король Польщі Сигізмунд II Август дає галицьким городянам дозвіл на виробництво горілки, а в 1550 році на збір мита за проїзд через міст на Дністрі.1550 році відкрито ремісничих цех шевців. Люстрація 1565 року повідомляє що в Галичі були 22 ремісники.

Період Речі ПосполитоїПісля утворення Люблінської унії 1569 року Галич входить до Речі Посполитої. Розпочинається інтенсивний розвиток об'єднань ремісничих цехів.— кушніри (1584 р.)— гончарі (1593 р.)— кравці (1612 р.)На 1570 рік у місті працює 2 солеварні та броварня. За період з 1590 по 1633 рік татари штурмували Галич 29 разів.1594 року татари спалили місто під час нападу на Галичину через прорахунки коронного командування. У 1609 році в Галичі проживали 63 купці, 40 солеторгівців, 40 пекарів, 12 кушнірів, 10 шевців, 8 гончарів, 7 ковалів, 6 боднарів, а також інші. У 1612 році у Галичі відкрита лікарня. З 1616 по 1629 рік у місті проживало від 185 до 200 ремісників.

Австрійський період1772 року після першого поділу Речі Посполитої Галич увійшов до складу коронного краю Галичини та Лодомерії в складі австрійської монархії Габсбургів.Із приходом австрійців Старостинський замок перейшов у власність держави. Галич був віднесений до категорії муніципальних міст. Деякий час місто залишалося центром повіту. Магістрат, що раніше містився в деревяній ратуші, перенесли у конфісковані будівлі францисканського монастиря. У 1856 році Дністром почав ходити пором на линві. У 1858 році залишки мурів розібрані остаточно. У 1866 році відкрита Львівсько-Чернівецько-Ясська залізниця й станція Галич. 1897 року введено в дію залізничне сполучення Галич — Острів — Березовиця (закінчувалося на південь від Тернополя). У 1882 році відкриваються 4-класна чоловіча і 2-класна жіноча школи. У 1884 році в місті відкривають москвофільський осередок "Товариство Русских Женщин". У 1886 році москвофіли заснували в Галичі товариство імені М. Качковського, а для матеріальної підтримки своєї ідеології касу взаємодопомоги Надія. У 1892 році почали діяти 7-класні польські школи (чоловіча та жіноча). Починаючи з кінця XIX століття у містечку з'являються телеграф, податковий уряд, позичкова каса, приватні нотаріальні та адвокатські контори. У 1901 році відкрилась читальня Просвіти.

Перша світова війна. На початку 1915 року Галич окупували війська Російської імперії. Нова влада закрила читальню Просвіти і товариство Рідної мови. У червні 1915 року після боїв з російськими військами місто зайняли підрозділи  Українських січових стрільців з австрійською армією. Після відступу з Галича російської армії, і повернення австрійської адміністрації зазнали жорстоких переслідувань москвофіли. Понад 127 осіб були заарештовані і відправлені в концтабір  Талергоф. У роки I світової війни в місті більшість будинків згоріли, було зруйновано ратушу та міст через Дністер, майже всі існуючі підприємства. Міжвоєнний період. Перебування під владою ПольщіУлітку 1919 року в місто увійшли польські війська. З 1919 по 1939 рік Галич входить у міську гміну Галич, Станиславівського повіту,  Станиславівського воєводства. У серпні 1920 року під Галичем відбувались бої між поляками і більшовиками в ході Польсько-Радянської війни. З 1920 року по 1939 рік в Галичі відбувався промисловий переворот, перехід від кустарного ремісничого виробництва до механізованих великих підприємств. Найбільшим і найпотужнішим були завод Стахура та 2 цегельні заводи. На кожному з цих підприємств працювало від 20 до 40 робітників.

Друга світова війна. Після радянської анексії 17 вересня 1939 року Галич увійшов в УРСР.21 вересня 1939 року голову Просвіти в Галичі І. Корчинського заарештували НКВС, після чого він зник.17 січня 1940 року утворено Галицький район на базі міської гміни Галич. Галич отримує статус районного центру. Протягом 1939-1941 рр. комуністи закрили всі кооперативи, кредитові спілки, каси взаємодопомоги, всі українські та польські гуртки та організації. Натомість було створено 22 фіктивні споживчі товариства, націоналізовано приватні промислові підприємства. На їх місці з'явились рибна артіль, МТС, радгосп, промкомбінат. У 1941 році радянські окупанти закрили Галицький порт.2 липня 1941 року Галич окупували війська Третього Рейху. Період незалежної України. У 1991 році зявляються товариство Галицький собор та спілка Чорнобіль. З 1994 року в Галичі засновані такі товариства і організації як:— Спілка ветеранів Афганістану— Рада ветеранів війни і праці— Спілка журналістів України— Всеукраїнське товариство політичних вязнів і репресованих— Просвіта— Союз Українок. У місті Галичі в 1994 році створено Національний заповідник «Давній Галич».24 листопада 1995 року Галич відвідав Президент України Леонід Кучма.

Про велич княжого Галича розповідає книжка проф. Ярослава Пастернака "Старий Галич", що її видрукувало Українське Видавництво в Кракові-Львові року 1944. Ця книжка поважного вченого показує, якої вартості і значення може сягати фаховий твір, коли високе знання і добра метода дослідження поєднуються на розв'язанні важливої проблеми. А такою проблемою безперечно є питання про те, звідки виникла столиця Галицької держави, чим вона була в історії українського народу й його культури та які ще незаписані сторінки нашої історії можна вичитати з її дослідів.