Виховний захід «Небесна сотня. Революція Гідності»

Начало формы 

Виховний захід

На тему:

«Небесна сотня.

Революція Гідності»

до дня вшанування памяті «Небесної сотні»

методична розробка

Розробила:

        Курило Людмила Сергіївна

Конец формы 

Тема: Небесна сотня. Революція Гідності.

 До дня вшанування памяті «Небесної сотні».

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні,  виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Завдання:  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України

Форма виховної діяльності: відкритий виховний захід.

Обладнання: мультимедійний проектор, екран; комп’ютер; презентація Power Point, пісні та вірші присвячені воїнам АТО; прикрашена зала державними символами: державний прапор, державний герб, гімн України. 

Місце проведення:

Час проведення: виховна година.

Зміст виховного заходу

1. Вступне слово вчителя.

-         Герої не вмирають;

2. Основна частина.

-         гімн України;

-         вірші присвячині воїнам АТО;

-         пісні присвячині воїнам АТО;

3. Заключне слово вчителя.

-         вірш присвячений героям майдану;

Вступне слово вчителя

Герої не вмирають

Чоири роки тому величезна кількість людських жертв змусила здригнутись українців та вивести їх з летаргічного сну.  Ми досі прощаємось із загиблими, бо в їх переліку ніяк не поставимо крапку. Який довжелезний… Безкінечний список тих, хто помер за нашу свободу. Наймолодшому було 17, найстаршому – 83. Усі віддано вірили в те, що можуть на краще змінити долю країни. І віддали заради цієї мети найдорожче – життя.

Майдан по суті був колективним гострим приступом самоповаги і відповідальності. А люди з самоповагою не опускають руки, не скиглять і не перекладають відповідальності ні на кого.

«Небесна сотня» –  так називають тих, хто загинув на Майдані. Міцним обручем горе стискає душу і серце навіть тих, хто особисто не був знайомий із уже Героями. І не сила уявити, що твориться у душі близьких, коханих, родини. Не варто стримувати сльози. Але у горі ніколи не забути, за що вмирали воїни «Небесної сотні». Не дати піти у забуття жодному  з них.

    Три довгі місяці ми дихали Майданом, жили Майданом, ми відчували кожен його нерв. Роками ми чекали, коли зірветься бульбашка терпіння, і незламний дух української непокори вирветься на свободу. Все почалось з однієї краплини в морі, з однієї думки, слова та одного кроку – кроку до волі й незалежності українського народу. Ми дали життя паростку нового і свідомого суспільства. Ми згадали, що ми браття, що ми один народ і могутня, сильна нація. Кожен з нас відчув на собі радість і смуток, біль і подих нового, печаль і щирість, любов і ворожнечу. Українці добились свого – ката немає, щури повтікали, обкрадену і збіднілу Батьківщину врятували. Але не буває перемоги без втрат. Завжди треба платити. Поплатились і ми. Поплатились життями людей,які полягли за кожного з нас, за свою країну, за свої сім`ї, за волю і свободу, за життя. Ці люди - герої, вони як янголи, що спустились з небес у відповідь на молитви мільйонів і на плач сивочолих матерів. «Небесна сотня» - саме так прозвав їх люд.  

Гімн України

Вступне слово вчителя

Ведучий 1: Чоири роки тому величезна кількість людських жертв змусила здригнутись українців та вивести їх з летаргічного сну.  Ми досі прощаємось із загиблими, бо в їх переліку ніяк не поставимо крапку. Який довжелезний… Безкінечний список тих, хто помер за нашу свободу. Наймолодшому було 17, найстаршому – 83. Усі віддано вірили в те, що можуть на краще змінити долю країни. І віддали заради цієї мети найдорожче – життя.

Майдан по суті був колективним гострим приступом самоповаги і відповідальності. А люди з самоповагою не опускають руки, не скиглять і не перекладають відповідальності ні на кого.

Ведучий 2: «Небесна сотня» –  так називають тих, хто загинув на Майдані. Міцним обручем горе стискає душу і серце навіть тих, хто особисто не був знайомий із уже Героями. І не сила уявити, що твориться у душі близьких, коханих, родини. Не варто стримувати сльози. Але у горі ніколи не забути, за що вмирали воїни «Небесної сотні». Не дати піти у забуття жодному  з них.

    Три довгі місяці ми дихали Майданом, жили Майданом, ми відчували кожен його нерв. Роками ми чекали, коли зірветься бульбашка терпіння, і незламний дух української непокори вирветься на свободу. Все почалось з однієї краплини в морі, з однієї думки, слова та одного кроку – кроку до волі й незалежності українського народу. Ми дали життя паростку нового і свідомого суспільства. Ми згадали, що ми браття, що ми один народ і могутня, сильна нація. Кожен з нас відчув на собі радість і смуток, біль і подих нового, печаль і щирість, любов і ворожнечу. Українці добились свого – ката немає, щури повтікали, обкрадену і збіднілу Батьківщину врятували. Але не буває перемоги без втрат. Завжди треба платити. Поплатились і ми. Поплатились життями людей,які полягли за кожного з нас, за свою країну, за свої сім`ї, за волю і свободу, за життя. Ці люди - герої, вони як янголи, що спустились з небес у відповідь на молитви мільйонів і на плач сивочолих матерів. «Небесна сотня» - саме так прозвав їх люд.  

Ведучий 1: Революція гідності  – наймасштабніший протест українців за часів сучасної історії. Протистояння режиму тривало більше трьох місяців, до нього активно долучились  мільйони людей по всій Україні та тисячі за її межами. Однак жодні протести за часів Незалежності не коштували нації так дорого – повалення режиму у 2014 році забрало життя сотні патріотів, створивши нову трагічну сторінку в нашій історії – Небесна Сотня.

Ведучий 2: Значення тих подій чотирьохрічної давнини неможливо переоцінити, адже протягом листопада 2013 – лютого 2014 років відбулось найважливіше для української нації – пробудження свідомості суспільства, а жертовність Небесної Сотні спонукала українців об’єднатися, вона стала прикладом відданості та героїзму для перших захисників українських кордонів від російської агресії.

Ведучий 1: Указом Президента України Петра Порошенка «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» 20 лютого визнане Днем пам’яті Героїв Небесної Сотні. В цей день всі українці вшановують відвагу, силу духу і стійкість громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності.

“Ми завжди будемо пам’ятати подвиг людей, які стали прикладом мужності, стійкості, самовідданості та згуртованості, які стали гордістю своєї Вітчизни, якими захоплювався весь світ.

Ведучий 2: Четверг, 20 лютого 2014 року, увійшов в історію, як “кривавий четвер”. Того дня від куль снайперів, загинуло більше півсотні беззбройних людей. З того часу, цих невинно вбитих борців за волю, - народ почав називати — Небесна сотня”, -  закликаю присутніх вшанувати їхню пам’ять хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

Імена Героїв Небесної Сотні надають вулицям у столиці України та на малій батьківщині загиблих. Президентом України ініційовано та Верховною Радою України затверджено заснування Ордену Небесної Сотні, створено Меморіальні комплекси та музеї. Про Героїв складено пісні та літературні твори, знято фільми.

Студент 1:

Вірш

Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
Покотились сльози і по щоках і обороні…
Сотники, що полягли,- не встануть з сну,
Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Не побачить дівчина ще юна і кохана
Героя свого на яву, а тільки в сні…
А когось вже не побачать діти й мама…
Когось дружина не побачить… ні…

Не збудуться мрії заповітні та бажання…
Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,
Розбили вщент усі надії й сподівання,
Кулі, що були вийняті з голів й грудей

Ведучий 1: На календарі — лютий 2016-го. На Хрещатику, на майдані Незалежності гамірно, людно і навіть весело. А чотири роки тому тут, у центрі Києва, пролилася кров сотень людей, які повстали проти несправедливості, політичних переслідувань та злочинних дій влади.

Трагічні події на майдані Незалежності під час Революції гідності увійшли у новітню історію України як символ всенародного протистояння злочинній владі. Цих злочинів було скоєно чимало — це й так звані Харківські угоди, зневажання української мови та принципів демократії, свідоме нищення Збройних Сил, зрив євроінтеграційних процесів тощо.

Ведучий 2: У ніч проти 30 листопада 2013 року о 4 годині ранку, коли на майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркута». З надмірним застосуванням сили вони витіснили людей з Майдану. Протестувальників били кийками та ногами. Внаслідок розгону було травмовано 84 особи, зокрема 17 студентів.

Ведучий 1: Зрив підписання євроінтеграційної угоди та побиття студентів виявилися не єдиними, а, можливо, і не головними причинами соціального напруження в суспільстві. Чимало громадян були невдоволені через зростаючу політичну корупцію та цинічне нехтування інтересами Українського народу.

Ведучий 2: Через декілька днів після силового розгону протестувальників на Майдан вийшли вже тисячі українців, вимагаючи покарання спецпризначенців. Проте керівництво держави їх не почуло. Більше того, до столиці почали стягувати військовослужбовців внутрішніх військ, сотні одиниць військової техніки, намагаючись залякати мітингувальників. Але злочинна влада прорахувалася.

Головна вулиця столиці Хрещатик, вулиці інших міст України заповнили сотні тисяч людей. Щоправда, тепер вони вимагали не лише асоціації з ЄС, а й висували політичні вимоги, зокрема й щодо відставки злочинного уряду, який із ще більшим завзяттям почав «наводити конституційний порядок».

Пісня “Воїни світла” українською мовою.

Вони загинули за Україну

Ведучий 1: Першим майданівцем, який став жертвою злочинного режиму, був житомирянин Павло Мазуренко. Він працював програмістом в одній зі столичних фірм. Щодня після роботи приходив на Майдан. Повертаючись якось додому, був жорстоко побитий міліціонерами і за кілька днів помер.

Люди, які відкрито виступили проти злочинного режиму, були представниками всіх регіонів України, різними за політичними і релігійними переконаннями, статками і соціальним статусом. Але кожен із них мріяв жити у вільній, незалежній Україні, де поважають права людини, кожен має право на вільне висловлення власної думки. А ще люди бачили свою країну частиною Європи.

Ведучий 2: Войтович Назар

(2 червня 1996 — 20 лютого 2014)

Мешканець с. Травневе Збаразького р-ну Тернопільської області. Навчався у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Любив живопис, цікавився Козаччиною. Приїхав на Майдан 20 лютого. Загинув на вул. Інститутській від снайперської кулі, що влучила в око. Був наймолодшим серед загиблих.

Ведучий 1: Храпаченко Олександр

(18 вересня 1987 — 20 лютого 2014)

Мешканець Рівного. Театральний режисер. Захоплювався мандрівництвом, скелелазінням. Член Волинської сотні самооборони Майдану. Загинув від кулі снайпера.

Ведучий 2: Байдовський Сергій

(21 серпня 1990 — 20 лютого 2014)

Народився у м. Нововолинськ Волинської області. Навчався в університеті «Україна» в Луцьку. Працівник Магістральних нафтопроводів «Дружба» в Дрогобичі. Часто приїздив на Майдан, востаннє — 20 лютого. Загинув від пострілу в груди на вулиці Інститутській. Похований у рідному місті.

 Ведучий 1: Тарасюк Іван

(28 січня 1993 — 20 лютого 2014)

Народився в с. Залісоче Волинської області. Мешкав у смт. Олика.  Навчався в Луцькому медичному коледжі «Монада», відбув строкову службу в армії. Грав у футбольному клубі «Олика». 20 лютого приїхав на Майдан уперше. Загинув від вогнепального поранення.

Ведучий 2: Пасхалін Юрій

(18 січня 1984 – 19 лютого 2014)

Народився у с. Носачів Черкаської обл. Навчався у м. Сміла та був вихованцем Школи олімпійських резервів у Харкові – займався штангою. Згодом мешкав у Києві, де працював на приватному підприємстві. Разом із колегами ходив на Майдан. Загинув 19 лютого від вогнепальних поранень. Залишив стареньку маму, дружину і 7-річного сина.

Ведучий 1: Плеханов Олександр

(7 березня 1991 — 18 лютого 2014)

Студент 5 курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва та архітектури. Захоплювався танцями. Помер у 17-й лікарні м. Києва внаслідок кульового поранення. Не дожив лише два дні до вручення диплому.

Ведучий 2: Серед тих, хто кинув виклик злочинній владі, були й жінки. 62-річна Антоніна Дворянець, жителька Київської області, учасниця ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, майже щодня приходила на Майдан. 18 лютого пенсіонерка пішла на мирний пікет до Верховної Ради. Там і знайшла свою смерть: її забили кийками спецпризначенці. На прохання чоловіків залишити місце протесту, відповідала: «Я приходжу сюди заради майбутнього дітей і онуків».

Ведучий 1: Юні хлопці, чоловіки та жінки вже ніколи не повернуться додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям. Сумно і боляче. Хто б міг подумати, що в 21 столітті, після всього, що пережила наша (і не тільки) держава, все повториться знову. Схоже, людство не квапиться вчитись на своїх помилках…

То ж давайте в цей день віддамо шану тим, хто "положив серце й душу за нашу свободу".

Ведучий 2: А ще вшануємо тих батьків, які ніколи не дочекаються сина; ту дружину, яка ніколи більше не зможе обійняти свого чоловіка; ту дитину, яка вже ніколи не побачить батьківської посмішки. Їм доводиться жити з цим болем щодня. І, при всіх намаганнях допомогти – словом, ділом, грішми – ми ніколи не зможемо полегшити їхні страждання.

Учень 1:

МАМО, НЕ ПЛАЧ, Я ПОВЕРНУСЬ ВЕСНОЮ…

( присвячую матерям загиблих героїв)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває:

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий 1: Людей, які загинули на Майдані та прилеглих до нього вулицях, вперше «Небесною сотнею» назвала поетеса Тетяна Домашенко, присвятивши їм вірш «Небесна сотня воїнів Майдану».

Учень 2:

Небесна сотня воїнів Христа
З мечем Архистратига Михаїла,
З молитвою за волю на устах
У вічність із Майдану відлетіла,
Небесна Сотня воїнів святих
І душу, й тіло склали за Свободу,
За розбрат нації взяли на себе гріх,
Освячені любов'ю до народу.
Їх імена у Небі голубім
Золотосяйним променем палають,
І над устами Гімн співають.
Вся України – Мати над Хрестом,
Їй серце меч прошив нестерпним болем,
У душу увірвався напролом,
Сльоза пече й пече кривавим морем.
Цвіт нації узято на приціл,
Все нових кілерів злочинець-кат шукає,
Щоб ми не чули крику породіль,
У зав'язі невинний цвіт вбиває.
О мій народе, мученик святий,
У вічності хвилиною мовчання
І Час, і Простір вмить перехрестив
У серці матері молитвою прощання.
Покров Небесний в зорях золотих,
І «Ще не вмерла...» над Майданом лине –
Молитвою сердець усіх святих
Творець Всевишній славить Україну.

Ведучий 2: Сьогодні в багатьох містах і селах встановлені пам’ятні дошки, їхніми іменами названі вулиці й сквери. Рішенням Київської міської влади відрізок вулиці Інститутської, де між протестувальниками і спецпризначенцями точилися жорстокі сутички і були розстріляні десятки людей, перейменований на Алею Героїв Небесної Сотні.

Ведучий 1: Ста учасникам протесту присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). А 20 лютого став Днем Героїв Небесної Сотні.

Заключне слово вчителя

Не люди по Майдану – Боги ходять,
Ці хлопці тілом й духом визначні
Слова в них щирі й красномовні –
Вони Вкраїни славнії сини!

Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!

Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…

Спасибі серцем і душею,
Я щиро це і палко говорю!
Як крикнуть: «Слава Україні!»
«Навіки слава!» – я завжди скажу!