10 липня о 18:00Вебінар: Мультфільм за 5 хвилин: онлайн-сервіси для створення анімації та монтажу

Усний журнал " Тварини в народній міфології"

Про матеріал

Усний журнал : Тварини в народній міфології

Цілі : ознайомити учнів з уявлення наших предків про походження та роль тваринного світу. Розвивати та поглиблювати знання учнів про різноманітність тваринного світу. Виховувати любов до природи рідного краю.

Перегляд файлу

Усний журнал : Тварини в народній міфології

Цілі : ознайомити учнів з уявлення наших предків про походження та роль тваринного світу. Розвивати та поглиблювати знання учнів про різноманітність тваринного світу. Виховувати любов до природи рідного краю.

Обладнання: малюнки,  картки із завданнями

Хід заняття

І Оргмомент ( привітання, оголошення теми)

ІІ Мотивація діяльності учнів

Вступне слово вчителя.

                     Походження  тварин, їхні характерні особливості, іноді й самий зовнішній вигляд оточені багатьма українськими легендами та переказами. Як правило, легенди та перекази відображають ставлення наших пращурів до самої тварини , або ґрунтуються на  давніх релігійно-міфічних поглядах народу на природу. Тож сьогодні ми разом з вами і з’ясуємо, якими ж бачили наші предки свійських та диких тварин. Допоможе нам в цьому усний журнал « Тварини в народній міфології» , на сторінки якого я вас і запрошую.

Гортаємо сторінки першого розділу .

Розділ І « Пізнавальний»

Сторінка 1. Тварини в міфах та легендах

1 учень. Існує легенда про те, що воли (Bos) і віслюки (свійський — Equus asinus) створені Богом і вважаються благословенними за те, що, коли новонароджену Богодитину було покладено до ясел, воли й віслюки вкривали її соломою і зігрівали своїм диханням. Воли напередодні Нового року  набувають здатності розмовляти людською мовою.

Один господар, довідавшись од людей про те, що воли проти Нового року розмовляють між собою людським голосом, вирішив підслухати їхні розмови. Ось і заліг він на ніч у яслах. Лежав так він, може, до півночі, — нічого не чути. Тихо в оборі (у воловнику, в загороді), воли полягали, ремиґають собі. Лежали воли, лежали, а тоді один раптом підводиться. А другий і каже до нього: "Чого ти не лежиш, нащо ноги томиш?" Господар в яслах нашорошив вуха і слухає. Той віл, що підвівся, каже: "Як то ми далі житимемо, адже в нашого господаря дуже мало сіна? А до весни ще далеко, то чим же він нас прогодує?" А господар все слухає та дивується. Ті воли, що лежали, кажуть: "Нічого, що в нашого господаря мало сіна; є ще в нього ціла скирта соломи, що вже три роки як стоїть. Цією соломою господар і годуватиме нас до нового сіна. Якби він обмолотив цю скирту, то набрав би ще корців (корець дорівнює чотирьом мірам) зо два жита. Ну, та господар не обмолочуватиме тієї соломи, бо, як тільки обмолотить, то й помре; лише тим ми і поживимося, що в соломі лишилося де-не-де зернятко". Отак це розмовляють між собою воли, а господар все те чує. Може, в ті часи жито було дороге — платили, оце як і зараз, по три карбованці за корець, — тільки господар замислився — хочеться йому обмолотити ту солому. Міркує: "Обмолочу та продам — ось і куплю волам сіна". До того ж, він чув, що казали воли, страшно молотити! Крутивсь, крутивсь господар, а тоді не стерпів-таки: "Де, — думає, — валяються два корці жита?" Одразу ж умовив молотьбитів: змолотили солому. Вимолотили вони й зерно, однак господар справді потім недовго й жив: як говорили воли, так і збулося.

2 учень. Особливим піклуванням і доглядом на Україні користується корова — поїльниця і годувальниця селянської родини. З коровою слід поводитися лагідно і навіть шанобливо. На Великдень  з нею христосуються, дають "святості", тверде вим'я мастять "четверговим" яєчком, підкурюють смирною та ін. Залишаючи корову доїти, дають їй хліба-солі — "одхідного", як робітнику при розрахунку. Корова дуже чутлива до "лихого ока", через що у селах не можна завести хорошу корову, а в місті можна, бо тут менше людей з "лихим оком". Коли в корови зіпсується молоко, стане червоним, треба її видоїти й вилити це молоко на тому ж місці, тоді підкурити корову чимось "свяченим" — і причина обов'язково минеться, якщо лиш нікому про те не розповідати, а то корова ходитиме зуроченою до весни. А навесні слід узяти паличку з клечальної осики (гілка осики, якою прикрашали хату на Трійцю — Зелену неділю), зрубану першою в суботу проти Зеленої неділі, і нею гнати корову перший раз у череду. Тоді можна впізнати й ту відьму, яка зурочила корову: вона прийде й проситиме осикову паличку. Те, від чого корова стала причинною, на цей раз зникне вже безслідно. Коли корова отелиться, дають їй з'їсти великодню шишку, "щоб смирна була", а також просвердлюють їй ріг, насипають туди освяченого маку і забивають отвір осиковим кілочком, "щоб добра на молоко була і щоб відьма не портила" .

3 учень. Собака (дворовий — Сапів ґатіїіагіз сіотезгісш) створений дияволом з глини ; проте він є найближчою до людини твариною і єдиним його вірним і надійним другом. Зліпивши першу людину й лишивши її просушуватися на сонці, Господь приставляє сторожувати собаку. Існує легенда про те, як собака, створений спершу голим, одержав потім од Бога шерсть. Зліпив Бог людину з глини і поставив сохнути, наказавши собаці стерегти и, а Сам пішов Собі. Ось собака стеріг, стеріг, замерз і заснув (він тоді голий був, без шерсті). Йшов мимо чорт, угледів людину, роздер навпіл їй груди, нахаркав туди, тоді склав, як було, і знову поставив. Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина раптом почала харкати. Бог тоді до собаки: "Як же ти не встеріг?" — "А я, — каже, — Господи, змерз та й заснув. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтиму". Бог дав йому після того шерсть, а людина так і зосталась назавжди вже з харкотинням.

Серед собак особливими властивостями вирізняється так званий ярчук. В деяких місцевостях  будь-якого взагалі першонародженого собаку вважають ярчуком.  У ярчуків є вовчий зуб, і вони страшенно люті й надзвичайно дужі. Рана від укусу ярчука дуже небезпечна, і її важко загоїти. Ярчук бере вовка і має здатність бачити й проганяти злих духів, а також бачити відьом, яким заважає ходити в чужі корівники й видоювати з корів молоко. Виростити ярчука важко, тому що відьми до досягнення ярчуками річного віку, коли вони входять у повну силу, всіляко намагаються звести їх.

Собаку не слід убивати з рушниці: та зіпсується й не буде придатна вже для полювання. Якщо когось укусить собака, то треба засипати рану його ж перепаленою шерстю: це — найкращий і найнадійніший засіб. Хто обдере із собаки шкуру, тому цілий рік не можна ходити до церкви — гріх , а якщо він колотиме після того кабана, то сало смердітиме.

4 учень. Кіт (свійський — Felis maniculata domestica) створений Богом. Він — тварина добра і друг людини, що оберігає його від усього злого .Про походження кота розповідають таке. Чорт, перекинувшись на мишу, плив через море, аби спокусити Єву. Пресвята Діва, побачивши це, кинула Свою рукавицю. З цієї рукавиці зробився кіт, який в ту ж хвилину зжер чорта. Отже, хоч кіт і походить з рукавиці Пресвятої Богородиці, він усе-таки — тварина нечиста, бо з'їв чорта. Він володіє деякими недобрими властивостями. У хвості в нього є отрута, що викликає в людей нежить, коли кіт нап'ється води з посудини, з якої п'є людина, або коли сплять з котом . Щоб убезпечитися від цього, котові одтинають кінець хвоста . Якщо кудись ідеш, то в жодному разі не можна брати з собою кота, інакше кінь стане в дорозі . До кого приблудиться кіт, та людина неодмінно зубожіє; і навпаки, якщо приблудиться собака, то це — на щастя й достаток. Коли кішка перебіжить дорогу, то чекай невдачі, або ж здохне кінь; для відвернення лиха треба кинути паличку так, щоб вона перелетіла навхрест через слід кішки. Якої масті кіт приживеться у домі, такої масті треба тримати й худобу: домовик одразу ж задушить кота, якщо лиш йому буде не до вподоби його шерсть . Кіт, який прожив дванадцять років, перестає муркотіти і стає таким лютим, що може задушити людину, чому його тоді здебільшого й забивають.

5 учень.  Кріт за українськими легендами, належить до тварин-перевертнів. В одного багатія, -- розповідає легенда,  -- була якось спільна із злидарем нива. В один і той же час вони її засіяли, і навіть одним і тим же насінням. Засів злидаря Господь благословив, і на його ділянці ниви вродило, а на ділянці багатія зовсім не вродило.

Але багатий став відмовлятися від своєї ділянки й каже бідному: «Це на моїй ділянці вродило, а на твоїй не вродило». Які докази злидар не наводив багатієві, той і слухати нічого не хоче, а тоді пропонує йому для розв'язання суперечки таке: «Якщо ти вбогий, не віриш мені, то завтра вранці підемо на ниву, і нас сам Бог розсудить». На тому злидар і пішов собі додому. А багатій узяв та на ділянці злидаря викопав яму, посадив у неї свого сина й каже йому: «Дивися ж, синку! Коли я завтра спитаю, чия це нива, то ти відповідай, що це нива не вбогого, а багатого». Тоді прикрив сина в тій ямі соломою й пішов додому. Рано вранці зібрали громаду. Приходять на ниву. Багатий і питає: «Скажи, -- каже, -- Боже, чия це нива: багатого чи вбогого?» -- «Багатого! Багатого!» -- лунає голос з середини ниви. А Господь каже з гурту людей: «Не слухайте його: нива -- вбогого!» І тоді Господь усе розповів людям, а синові багатія каже: «Ото сидітимеш ти під землею поки світу й сонця!» Отак і зробився кріт із сина багатія.

6 учень.  Легенди кажуть, що кажани походять з простих мишей, які з'їдять паски чи взагалі чогось свяченого на Великдень. Тому біля церкви й буває багато кажанів, бо там після освячення завжди залишаються шматочки паски, які з'їдаються простими мишами, що відразу ж обертаються на кажанів. Коли зловиш кажана, то треба зварити його й розібрати кісточки. Поміж багатьма кісточками в нього є одна -- грабельки і друга -- вилки. Варто лише тими грабельками зачепити яку завгодно дівчину, і вона буде твоєю. Однак вона недовго житиме -- всього один рік, і потім помре. Як тільки почне виходити рік, слід відштовхнути її вилками, -- тоді вона відстане, і вже не помре

Кажана засушують і носять від лихоманки. Якщо худобу, призначену на продаж, загодувати засушеним кажаном, то вона сильно й швидко товстішає. Та це -- великий гріх: така худоба скоро пропадає. Людина, яку вкусить кажан, помирає. Якщо кажан «опакостить» голову, то буде лисина

Щодо звичайних мишей  є прикмета, що коли їх багато буває взимку, то наступного року буде врожай; якщо вони частіше гризуть верхню частину печеного хліба, то це на врожай, а якщо нижню -- на недорід. А щоб миші не знищували хліб, треба на Маковія принести освяченої в цей день води, піти з нею у комору, окропити її й промовити: «Миші! Не ходіть у комору: вас не пустить туди маковійська вода!»

 Коли миші величезними стадами переселяються до невідомих країв, то це провіщає війну .

7 учень. Їжак  після Покрови залягає в сплячку. За народними прикметами за   входом до нори і місцерозташуванням його барлогу судять, чи суворою буде зима і взагалі про погоду, яка має бути взимку: якщо лігвища їжака на узліссі, буде тепла зима, а якщо посеред лісу, то зима буде суворою. Вітер і сніг взимку мають бути з протилежного від нори до лігвища боку. Сало їжака за народними повір’ями  вживають як ліки для тих ран у худоби, в яких заводяться черви, а також для освітлення

Сторінка 2. Тварини – символи України

Слово вчителя

Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Її багатства – це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї, багатий тваринний світ. Кожен народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи тварин та рослин.

 Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

 У традиційних уявленнях українців значне місце відводилося багатому і різноманітному світу тварин. Звірі, птахи, плазуни, комахи присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет та ворожінь. Важко переоцінити роль свійських тварин , безпосередньо причетних до людського добробуту. Також важливе місце в народній символіці та уяві займало птаство.

8 учень. Тваринних символів у нас  є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня. Кінь здавна користувався традиційною пошаною: адже його роль у господарській діяльності та житті людини була неабиякою. Кінський череп наділявся властивостями оберега від нечистої сили, вважався символом родючості. Господарі нерідко застромляли його у тин на городі, щоб все родило або тримали на пасіці, щоб бджоли велися, прикріплювали на клуні від чарівників та інших злих істот. Вважалося, що зілля, яке проросло крізь очниці покинутого кінського черепа, має не тільки лікувальну, а й чудодійну силу.

Із цим віруванням тісно пов’язаний звичай прикрашати дах будівлі стилізованими кінськими головами, повернутими у протилежні боки. Оздоба, що мала назву « коник», зустрічалася у оформленні інтер’єру хати.

Магічні дії та повір’я також були пов’язані з кінською підковою. Загальнопоширеним було вірування, що знайти підкову на дорозі є доброю прикметою. Не тільки на селі, а й у містах існував звичай прибивати підкову до порога , щоб усяке йшло з добром до хати. Підкова, прикріплена до порога стайні , охороняла коней від злодіїв, а кинута у дійницю – оберігала корів від відьом.  

9 учень. Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог поручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".

Голос зозулі був передвісником доброго або поганого урожаю: коли закує зозуля до Юрія / 23 квітня/ на голе дерево, то буде голодне літо, а якщо на лист, то буде не голодне літо.

В українському фольклорі зозуля – один з улюблених поетичних образів. Вона порівнюється з дівчиною або молодою жінкою, нещасливою в шлюбі. Нерідко образ зозулі є символом горя, смутку. Над козаком, що загинув на війні, плачуть три сиві зозулі.

10 учень. Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

Так, з давніх давен лелеки були близькими сусідами людини. « Якщо на хаті звив гніздо лелека, то і в родини має бути лад» , - казали в давнину. Тому, очевидно , з такою шанобою ставляться до цього птаха. Згідно з повір’ям, якщо хтось зруйнує пташине гніздо, неодмінно накличе лихо. В таких випадках кажуть: « зруйнуєш буслове гніздо -   згорить хата». Власник обійстя, де гніздилися лелеки, вважався шановним  у селі чоловіком.

Як відомо, у народі не називали тварин і птахів людськими іменами. Однак в цьому суворому звичаї був один – єдиний виняток: до лелек зверталися як до людей: « Антоне, коли тепло буде?». Це було виявом особливої пошани. Про особливу пошану до лелек, говорить і величезна кількість імен, якими називають лелеку: боцюн, боцян, бусьо, бусел, гайстер, веселик, лелека, чорногуз.

Із лелеками пов’язано багато народних прикмет. Досить відомим по всій території України є повір’я: « Якщо з лелечого гнізда випаде яйце, то перезимуєш і за куряче яйце, коли ж пташеня – не перезимуєш  і за дитя».  Ще одна цікава повідка стверджує,  якщо комусь пощастить першому у селі побачити весняного лелеку і тричі присісти, прикривши ноги, то протягом року не хворітиме.   

11 учень. Символом матері є ластівка. Народознавець Г. Маковей пише, що на Петра і Павла вшановували найстарішого члена роду. Родина дарувала йому дубовий вінок як символ довголіття. А на другу Пречисту вітали матір. До християнства 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері - породілі. В цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою

пов'язано багато прикмет, повір’їв. Загальнопоширеним було повір’я, що ластівки не відлітають у вирій, а зимують на дні річок, озер, криниць або морів, з’єднавшись у вигляді ланцюжка. Доброю прикметою вважалося, якщо ластівка зів’є гніздо на хаті. Зруйнувати гніздо – великий гріх: на обличчі винного можуть з’явитися веснянки або ж ластівка буде літати до корови і зіпсує її молоко.   

12 учень. Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей. Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя. Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.

– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні. Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. А де все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...

Зачудовані солов'ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Сама у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.

Слово вчителя. Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках. Мабуть у кожного з вас є вдома рушник, чи вишиванка із зображенням тварин.

Отже перший розділ нашого журналу перегорнуто. Я думаю ви дізналися багато нового та цікавого про тварин. А зараз я пропоную завітати на наступний, не менш цікавий та пізнавальний розділ – « Розважальний»

Розділ ІІ . « Розважальний»

Конкурс 1. «Вгадай тварину»

  1. Ця пташка робить 200 помахів крил на секунду. (колібрі)
  2. Маса серця цієї тварини 0,5 т, а язика – понад 2т. (синій кит)
  3. В Англії була виставка блакитних, зелених, бурих, сірих яєць. Всього 919 різних яєць. Всі вони однієї пташки. Якої? (зозуля)
  4. Найбільший птах на Землі. Його вага 90кг. (африканський страус)
  5. У Парижі поставлено пам’ятник тварині, яка врятувала в Альпах 41 людину. (собака)
  6. Самий хижий динозавр. (тиранозавр)
  7. Тварина, що гуляє «сама по собі». (кішка)
  8. Найперша приручена тварина. (коза)
  9. Міфічний літаючий кінь. (пегас)
  10. До якого роду належала Моська з оповідання «Слон і Моська»? (собака)

Конкурс 2. « Загадковий»

  1.  Щоб не згинуть у біді, держить ножиці в воді. ( рак)
  2. Хвіст крючком, ніс п’ятачком ( порося)
  3. Серед двору стоїть копа

Спереду вила, а ззаду мітла ( корова)

  1. Біле, як сніг, надуте як міх, лопатами ходить, а рогом їсть ( гуска)
  2. Хоч не шию я ніколи, а голок завжди доволі ( їжак)
  3. Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю, сам високий я на зріст, замість рота в мене хвіст. ( слон)
  4. Влітку наїдається, взимку висипляється ( ведмідь)
  5. Хто товаришує з мухами, не кривдить комах, їсть траву і сам зелений?

 ( коник)

  1. З рогами , а не бик, доять а не корова, кору здирає, а кошиків не плете

( коза)

  1. Собою не птиця, співати не співає, а хто до хазяїна йде, знати дає

 ( собака)

Конкурс 3. « Тварини з казок»

1) Як звали півника в казці « Колосок»? ( Голосисте горлечко )

2) В чий будиночок забралася Коза-Дереза? ( Зайчика )

3) Кому з героїв у скрутну хвилину допомогло гусеня ?

( Івасику-Телесику )

4) Чим пригощала Лисичка Журавля? (Молочною кашею)

5) Кого зробив дід із соломи? (Бичка)

6) Хто бігав наввипередки з їжаком? (Заєць )

7) Кого купив дід на базарі за три копи? ( Козу-Дерезу)

8) Яка тварина прикинулася неживою серед дороги? (Лисичка)

9) Хто викрав Івасика-Телесика? (Змія )

10) Хто прогнав Козу-Дерезу із зайчикової хатки? ( Рак)

11) У якій казці битий небиту віз? ( Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат)

12) Кого в казці «Рукавичка» називали іклан? (Кабана)

Конкурс 4.  Гра «Ти жирафа знаєш?»

Діти показують тварин рухами

(слона, зайчика, бичка, ведмедя,  кота, горобця, їжака, крота, порося,

жирафу )

 Конкурс 5. «Шифрувальники» 

Розшифруйте які тварини ховаються у словах

Фелька                             

Сакарь

Акрук

Тсалівка

Нисияц

Бакасо

Ікшак

Азко

Дідьвем

Конкурс 6. « Пісенний»

Заспівати куплет пісні, в якій згадуються тварини

Конкурс 7. « Чиї це сліди?»

( заєць)

 

  ( вовк)

 

  ( кабан)

 

( борсук)

( ведмідь)

ІІІ. Підсумки заняття   

Інтерактивний метод « Прес» ( учні висловлюють свою думку щодо заняття за алгоритмом)

Отже,ми сьогодні дізналися про ………………….

Мене зацікавило …………………..

Надіюся, що наше сьогоднішнє заняття принесло вам лише позитивні емоції. Дякую вам за співпрацю. До побачення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
19 травня
Переглядів
80
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку