Уурок - екскурсія в природу під час літньої практики.Подорож до «Солодкого дерева»

 

 

Розробка уроку - екскурсії в природу під час літньої практики.

Тема:          Подорож до «Солодкого дерева»

 Мета:  виховання любові до природи, бережливого ставлення до неї шляхом постійного спілкування з природою,  вчити дітей «бачити» природу: дерева, кущі, квіти, помічати особливості і відтінки пелюсток, листочків, спостерігати, як набухають і розпускаються бруньки чи починають жовтіти листки намагатися щоб дитина знайшла друзів серед рослин і тварин, необхідно познайомити з ними, навчити бачити, помічати цей дивовижний світ, використовуючи їх в своєму житті.

(Учні отримали випереджаюче завдання)

Вступне слово вчителя:

-Добрий день, дорогі діти!

Сьогодні  вас чекає сюрприз — «Солодке  дерево».

А чи існує  таке в природі?

В кінці подорожі ви переконаєтеся самі.

Але шлях до нього буде складний. Перебороти труднощі зможуть тільки дружні, уважні і допитливі діти. Є серед вас такі? Щоб допомогти вам в пошуках ви отримаєте підказки.

-Як називається територія де ми живемо? (степ.)

-Які рослини можуть рости у степу? ( учні називають)

 Розповідь учнів про ковилу, перекотиполе.

Додаткова інформація.

Степи як особливий тип рослинності сформувалися у посушливому континентальному кліматі. В степах переважають багаторічні трав'янисті рослини, насамперед, злаки. Для зростання лісової рослинності клімат степів не підходить. Та й трав'янисті рослини степів відрізняються від тих, що зростають не в таких посушливих умовах — на луках, у лісах. Степові рослини пристосувалися до тривалої посухи. Одні з них мають опушення, інші - восковий наліт, вони нерідко шорстколисті, їхнє коріння глибоко проникає в ґрунт. Є серед степових видів і соковиті рослини сукуленти, які накопичують у своїх тканинах вологу.

За умовами, в яких формуються степи, та рослинами, які переважають в них, на території України розрізняють справжні, лучні, чагарникові, пустельні степи. На Кіровоградщині переважають лучні степи, виявлено чимало ділянок справжніх степів, фрагментарно трапляються чагарникові степи.

В Устинівському районі степи переважно лучні (в травостої їх найбільшу роль відіграють келерія гребінчаста, пирій середній, тонконіг вузьколистий), а на найбільш сухих та освітлених місцях формуються угруповання ковили. Ковила здавна є символом степів, але трапляється нині і особливо утворює угруповання на Кіровоградщині не часто. Найчастіше трапляється ковила волосовидна. Її ості позбавлені сріблястого опушення. Рідше, переважно на півдні та Придніпров'ї, збереглися угруповання пірчастих ковил.

Ковила — незвичайний злак. Плід його - гостра зернівка із довгою остю, вигнутою під прямим кутом. Частина його буває пірчаста, а друга, та, що ближче до землі, гвинтоподібно скручена. При підсиханні вона ще дужче скручується, а при зволоженні -розкручується. Коли плід ковили із остю зустрічає при своїх мандрах по степу яку-небудь перешкоду (камінчик, дернинку трави, стебло), він зупиняється і своїм гострим кінцем вгвинчується в землю, зариваючись все більше. Саме тому не люблять ковилу вівчарі - дуже важко виплутати ковилові остюки із шерсті овець.

Із видів ковили, що зростають на Кіровоградщині, найпоширенішою є ковила волосиста, періодично зустрічаються ковила Лессінга та пірчаста, дуже рідкісними видами є ковили пухнастолиста, вузьколиста та українська. Угруповання ковили волосистої трапляються у степах по всій території області, займаючи добре освітлені ділянки на схилах південної та східної експозицій. Вони трапляються в Україні й на північ від Кіровоградщини, доходячи у своєму поширенні до південної межі Полісся — трапляються під Києвом. Високі куртини ковили волосистої, хоч і не мають опушення на остях, помітні вже здалека, а особливо в першій половині літа, коли "волосатик" виколошується.

Зовсім іншою є ковила Лессінга. Нижча, із жовтуватими пірчастими остями, вона утворює степи у південній та південно-східній частині області — адже її ареал займає степову зону Євразії. На території Кіровоградщини проходить північно-західна межа її ареалу, території Черкащини степи з ковилою Лессінга вже не досягають.

Одним із найкрасивіших видів ковили є ковила пірчаста - досить висока, з гладенькими стеблами та довгою вузькою сріблястою волоттю. В Україні ця ковила зростає переважно на Лівобережжі, оскільки ареал її знаходиться у лісостеповій та степовій зонах. Тому на Кіровоградщині пірчасто-ковилові степи трапляються переважно у східній та південно-східній частинах області, на південних та південно-західних за своєю експозицією схилах. В Придніпров'ї знайдені рідкісні види ковили — вузьколиста та пухнастолиста, які зростають в Україні в основному на південному сході, знахідки цих видів на землі Кіровоградщини дозволять уточнити їхнє поширення в Україні.

Лише в одному місці в області, на Придніпров'ї, в урочищі Бузове біля   с. Попівка виявлена ще одна ковила, одна з найкрасивіших серед своїх сестер-ковил - ковила Граффа. Раніше вона називалася "ковила найкрасивіша". Принади їй надають довгі, до 0,5 м, пірчасті остюки. Цей євразійський степовий вид на правому березі Дніпра трапляється дуже рідко.

І все ж таки переважає у Кіровоградських степах не ковила. Тут найчастіше панує на степових ділянках типчак — невисока, щільна степова трава, серед якої зростають куртини ковили, інших злаків, яскраве степове різнотрав'я. Кіровоградщина входить до смуги різнотравно-типчаково-ковилових степів, які в Росії називають "красочными" – їх прикрашають різноманітні види різнотрав'я.

Постійними мешканцями степового різнотрав’я є шавлія дібровна, залізняк. Коли розповідаєш, особливо журналістам, про степові ділянки, не­одмінно почуєш питання — а чи зростає там перекотиполе? Зростає, вірніше, зростають, оскільки перекотиполе — це не якась одна рослина, а група степових рослин кулястої форми, що є пристосуванням для перенесен­ня вітром. Перекочуючись по степових про­сторах по скутій першими морозами по­сохлій землі, наштовхуючись на горби, вда­ряючись об землю, рослина-перекотиполе розсіює своє насіння на значній відстані. При перекочуванні вітром по степу кулі пе­рекотиполя зчіплюються одна з одною і ман­друють степом аж до тих пір, поки сніг не за­сипле землю. Серед степових рослин Кіро­воградщини чимало тих, які належать до життєвої форми перекотиполя - залізняк колючий, миколайчики польові, кермек (гоніолімон) татарський, лещиця волотиста та інші. Ось одна із найбільш характерних степових рослин — залізняк колючий. Від його товстого, багатоголового кореня відростають стебла, які поступово формуються у напівкулястий екземпляр залізняку, що здалека помітний у степу. Напрочуд гарний він під час квітування, весь вкритий рожевими квітами, зібраними у кільця. Засихаючи, стає твер­дим, звідси і назва — "залізняк". Це не лише один із символів степу, але й цілюща росли­на.

Середні частини схилів зайняті угрупуванням пирію повзучого та середнього.

Вчитель:

-Отже відправляємося на пошуки солодкого дерева.

Завдання 1: Щоб знайти «солодке дерево», потрібно бути уважним і любити природу, знати цікаву інформацію про рослини.

Хто впорається з цим завданням, той отримає смачне частування.

А перша підказка — у відгадці до загадки.

- Яка це рослина?

«Сидит дед во 100 шуб одет. Кто его раздевает, тот слезы проливает.»

-А як розмножується ця рослина?

-Які ще рослини розмножуються насінням та цибулею?

Цибулю люди часто вживають в їжу. На вашу думку де на території школи можна зустрітися з цибулею? Звісно  на  навчально-дослідних ділянках.

Завдання  2.

-Завітайте на галявину первоцвітів.

-Назвіть їх.

 Розповідь учня.

Серед  розмаїття природи  є і первоцвіти : підсніжники та проліски, сон чорніючий та горицвіт. Сон чорніючий поширений у Центральній, Східній Європі та у північних районах Балканського півострова. В Україні зустрічається на Поліссі, в Лісостепу та Степу. Спектр місцезростань досить широкий - соснові ліси, узлісся, лучно-степові ділянки, вапнякові та гранітні схили. Ця рослина є окрасою весняної флори. На Україні зростає сім видів сону. І дійсно квітки сону, ніби дзвони, розхитуються під поривами вітру. Квітка сону чорніючого схожа на темно-фіолетові дзвоники, вкриті сизуватим опушенням.

 

 

 

 

Оберігаючи пилок від роси і туманів, квітка схиляється, ніби дрімає. Тому і назвали в народі цю квітку сон-травою. В негоду та ввечері квітки сону закриваються. Ця квітка овіяна легендами, одна із них — про мисливця, який побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, а потім солодко заснув. Мисливець і собі покуштував кореня і також заснув. Рослина ця лікарська але вона і отруйна. Сон чорніючий розсіяно зустрічається в багатьох степових балках. На досить стрімких, звернених до сонця схилах, цей вид утворює рано навесні сизувато-фіолетові килими. Квітування сону чорніючого — це неповторна нота в чарівній симфонії весни.

Взагалі степи дуже багаті на види рослин. Важко навіть назвати найголовніші, найцікавіші. Безумовно, одним із символів степу є горицвіт, або адоніс весняний.

Рос­лина названа на честь красеня-юнака Адоніса, героя грецького міфу, якого покоха­ла Афродіта, богиня вроди і кохання. За рішенням Зевса Адоніс мав проводити час­тину року на землі, частину — під землею. І щороку навесні в степах з'являється гарна рослина із вузьколінійними частками листків і привабливими квітками яскраво-жовтого кольору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Це одна із найбільш цілющих рослин нашої флори (згадайте ліки "адоніс-бром") і водночас, як це нерідко бу­ває, — одна з найотруйніших.

         А ось — куточки рідної природи,

Які повинні ми оберігати.

Вони всі потребують допомоги,

Та вимушені тихо лиш мовчати.

Ось — сон-трава на пагорбі сільському

Підморгує звабливо, синьооке.

Вона прекрасна, і красу зірвати

Було б підступно, підло і жорстоко.

Ось джерельце співає стоголосе,

Несе водичку чисту і прозору;

Виблискує під сонцем яснолико,

Дарує радість світлу, неозору.

Куди не кинеш оком — рідні й близькі

Куточки життєдайної природи.

Вона дає нам силу безкоштовно,

Не вимагаючи за це винагороди

Проте люди не завжди відносяться бережливо до оточуючого середовища . Я надіюся на ваше бережливе ставлення до цих рослин. 

(Вчитель віддає підказку)

Підказка.

-Знайдіть  на території школи найвищі дерева в, а там — наступну поляну. (пірамідальні тополі).

Завдання  3     

-Що ви знаєте про це дерево?

(Розповідь учня.)

 

Тополі чудово очищають міське повітря, хоча, щоб звільнитися від шкідливих речовин, їм доводиться часто обновляти листя. Це красиве і корисне дерево. Якби не докучливий пух...

Утім, чоловічі дерева насіння з пухом не дають. Треба тільки навчитися розрізняти «стать» тополі під час посадки.

Вчитель:

-Але не тільки дерева приносять користь. Серед рослин є дуже багато лікарських . Ось зараз ви з ними познайомитесь!

Завітайте на галявину лікарських рослин тих що зустрічаються в природі та тих, що ростуть на підвіконні.

( Розповіді про лікарські рослини)

Вчитель дає підказку.

Якщо ти любиш природу, захоплюєшся нею, то під час спілкування з Природою «душа співає». Завітайте в класну кімнату та отримайте наступне завдання.

«Поетична галявина»  4.  

(Учні читають свої твори про природу)

Підказка:

-Знайдіть найбільше плодове дерево на території школи, а воно і буде солодким. Не вірите?

Перевірте!. Вперед!

(учні розшукують дерево з бананами, цукерками)

 Вчитель:

• Ось і отримали ви нагороду за свою працю і я надіюся, що ви навчилися бачити, цінувати, берегти  те, що вас оточує.