Увок на тему"Невибухові інженерні загородження, їх будова та порядок облаштування."

Тема.Невибухові інженерні загородження, їх будова та порядок облаштування.

 Мета.Ознайомити учнів з системою невибухових інженерних загороджень та визначити способи їх облаштування.

Лекція-семінар.

Для чого облаштовують загородження?

Наведіть приклади з історії застосування загороджень?

Невибухові інженерні загородження — це штучні перешкоди, які створюються з місцевих матеріалів або конструкцій промислового виробництва для затримки просування противника, утруднення його маневру та створення умов для ефективного ураження вогнем. 

 Класифікація невибухових загороджень

В системі інженерних загороджень, які створюються в обороні, значне місце займають невибухові загородження, які за своїм призначенням розподіляються:

• – на протитанкові;
• – протипіхотні;
• – протидесантні.

До протитанкових невибухових загороджень належать:

• – рови;
• – ескарпи (контрескарпи);
• – надовби (дерев'яні, металеві, залізобетонні, кам'яні);
• – бар'єри в лісі з колод і на берегах водойм з льоду;
• – загородження з металевих їжаків;
• –- барикади в населених пунктах;
• – снігові вали;
• – смуги обмерзання на гірських схилах;
• – ополонки (майни) на річках і водоймах;
• – затоплення місцевості;
•  завали в лісі та населених пунктах.

 Протипіхотні (ППЗ)

Використовуються для затримки живої сили противника та створення умов для її обстрілу. Основні види:

• Дротяні сітки (на низьких або високих кілках): Складаються з декількох рядів колючого дроту.
• Дротяні спіралі (наприклад, спіралі Бруно): Об'ємні циліндри з колючого або ріжучого дроту.
• Дротяні рогатки та їжаки: Переносні загородження для швидкого перекриття проходів.
• Засіки (лісові завали): Дерева, повалені верхівками в бік противника, часто переплетені дротом. 

Протитанкові невибухові загородження облаштовуються згідно з місцевістю, на якій розташовуються підрозділи з урахуванням маскуючих і тактичних властивостей місцевості.

. Протитанковий рів

Вириваються на рівній місцевості й на схилах з ухилом до 15 градусів. Для риття 100 метрів рову потрібно 20-25 маш./год роботи ЕОВ-4421.

Рови можливо облаштовувати вибуховим способом, укладанням подовженого заряду (масою 12-14 кг/п. м.) на глибину 1,2-1,3 м за всією довжиною рову.

. Ескарп

Вириваються на схилах, повернених до противника, які мають крутість 15-45 градусів. Для облаштування 100 метрів ескарпу потрібно 10 маш./год ЕОВ-4421.

. Контрескарп

Вириваються на схилах, повернених убік своїх військ, що мають крутість 15-45 градусів. Для облаштування 100 м контрескарпа потрібно 20 маш./год роботи ЕОВ-4421.

У сучасних умовах застосування контрескарпів майже виключено.

. Надовби

Установлюються з колод діаметром 28-30 см, залізобетонних або металевих балок або каміння, встановлених у три-п'ять рядів у шаховому порядку й з'єднаних між собою колючим дротом. Для встановлення одного ряд)' довжиною 100 метрів потрібно 60-90 шт. надовб і від 50 до 125 люд./днів.

. Бар'єри у лісі

Розміщуються на дорогах, просіках і на ділянках рідкого лісу. Для облаштування 5 м бар'єра потрібно 12 штук 3,5-метрових колод, 24 штуки 5 м колод, 7 кг дроту й 4 люд./дня.

Бар'єри в горах

Розміщуються на гірських дорогах, в ущелинах і каньйонах. Для облаштування одного 5 м бар'єра потрібно 30 м3 каміння і 7,5 люд./днів.

. Бар'єри з льоду

Розмішуються на берегах водойм за товщини льоду більше 20 см. Лід для облаштування бар'єрів беруть у берега водойми з ополонки. Для облаштування 100 м бар'єра потрібно 600 м3 льоду й 50 люд./днів.

. Барикади

Облаштовуються в населених пунктах на вулицях і в проміжках між будівлями із застосуванням цегли" каміння, мішків із землею та інших місцевих матеріалів. Їх скріплюють з міцними будівлями й огорожами. Для облаштування 5 м барикади потрібно 10 м3 лісоматеріалу, 2 тони металу, 50 м3 каміння і 7,5 люд./днів.

. Їжаки

Установлюються на дорогах, вулицях населених пунктах у два-чотири ряди у шаховому порядку з відстанню між рядами 2 м. їжаки скріплюють між собою балками або колодами за допомогою дроту. Для встановлення 10 готових їжаків потрібно 5 кг колючого дроту, 400 кг двотаврових балок і 2 люд./днів.

. Завал у лісі

Облаштовуються глибиною не менш 30 м на узліссях, галявинах і дорогах з дерев діаметром не менше 20 см з відстанню між ними не більше 6 м. Зруби (комлі) дерев дротом прикріплять до пнів, висота яких має бути 60-120 см. Для влаштування завалу довжиною 100 м потрібно 400 кг колючого дроту, мотопила і 3,5 люд./днів.

. Завали в горах

Облаштовуються на гірських дорогах, в ущелинах, каньйонах шляхом обвалення гірських порід вибуховим способом або засобами механізації (ТБС-86, бульдозером). Для облаштування одного завалу потрібно 200-500 кг ВР, 10 маш./год роботи бульдозера і 15-30 люд./днів.

. Завали в населених пунктах

Облаштовуються на вулицях у проміжках між будівлями з використанням зруйнованих будинків. Для облаштування одного завалу потрібно 200-300 кг ВР, 5 маш./год роботи бульдозера і 10-20 люд./днів.

Снігові вали

Улаштовуються з пухкого снігу. Сніговий покрив попереду вала залишають цілим. Поверхню валу злегка втрамбовують, перехід від валу до снігового покриву роблять плавним. Для обладнання 100 м снігового валу потрібно 4-5 маш./год роботи БАТ-М (ТБС-86) і 40-50 люд./днів.

. Смуги обмерзання

Облаштовуються на передніх схилах із крутістю не менш 15 градусів. Сніг з наміченої смуги обмерзання прибирають убік противника, потім на ній наморожують льод. Наморожування здійснюють шарами поперек схила. На облаштування 100 м смуги обмерзання потрібно 15 люд./днів.

. Ополонки

Облаштовуються за допомогою бензиномоторних пил на водоймах уздовж свого берега за товщини льоду більше 20 см. Вийнятий лід використовують для облаштування бар'єрів у проміжках між ополонками. На облаштування 100 м ополонки потрібно 5 люд./днів.

 Побудова та улаштування

При побудові невибухових загороджень дотримуються таких принципів:

1. Раптовість та прихованість: Загородження повинні бути непомітними для противника до моменту безпосереднього зіткнення.
2. Поєднання з вогневою системою: Будь-яка перешкода має прикриватися вогнем стрілецької зброї, артилерії або ПТРК.
3. Природні властивості місцевості: Максимальне використання ярів, річок, крутих схилів, що значно прискорює створення загороджень.
4. Глибина та ешелонованість: Загородження встановлюють не однією лінією, а декількома поясами для виснаження противника. 

Висновок

Невибухові інженерні загородження — це штучні перешкоди, які створюються з місцевих матеріалів або конструкцій промислового виробництва для затримки просування противника, утруднення його маневру та створення умов для ефективного ураження вогнем.

Домашня робота.

Переглянути відео за посиланням: https://www.facebook.com/watch/?v=786869615212153