Уявна гра-мандрівка «Пророк Наум, настав на ум!»

Уявна гра-мандрівка

«Пророк Наум, настав на ум!»

Мета: Розширювати уявлення учнів про навчання дітей в давнину; викликати бажання старанно вчитися та інтерес до читання і навчання.

Наочне оформлення: плакати: "Добре того навчати, хто хоче все знати", "Мудрим ніхто не вродився, а навчився", гусячі пера і писало, презентація уявної гри-мандрівки.

Обладнання:  виставка  книг: І. Франка – "Грицева шкільна наука", П. Харчука – "Йосип з гроша здача", В. Яна – "Никитка і Микитка".

Хід уявної гри-мандрівки

Ведуча. У давні часи навчальний процес  розпочинався взимку, 14 грудня. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Цього дня колись відкривались церковно-приходські трикласні школи для сільських дітлахів. Батьки відводили до школи дітей саме на це свято, бо «Пророк На­ум наставить на ум».

    Під час нашої гри-мандрівки, ми з вами будемо подорожувати такими стежками-доріжками: "Народ скаже – як зав'яже", "Послухай і запам'ятай", "З книгою", "Хвилина поезії", "Бліц", "Довідкове бюро Сови", "Поміркуйте", "Спогади, спогади…", "Скарбничка пам'яті".

Згодні працювати за таким планом? (Так) То ж ступаємо на першу стежину "Народ скаже – як зав'яже".

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Не кажи "не вмію", а кажи "навчусь".

Добре того навчати, хто хоче все знати.

Хто хоче більше знати, тому треба менше спати.

На тé коня кують, щоб не спотикався.

Не на користь книжки читать, коли тільки вершки хапать.

Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати.

Вчитель: Про що ці прислів'я?

Діти: Про навчання, про знання, про розум.

Вчитель: Тож сьогодні ви дізнаєтесь про те, як колись навчалися діти, хто їх навчав, що носили з собою діти до школи. А дізнаєтесь ви про це, побувавши на стежинці "Послухай і запам'ятай". Переходимо на цю стежинку.

    14 грудня, збираючи дітей до школи, батьки вели їх спочатку до церкви.   У церкві  ставили свічку Пророку, а  потім батько тричі цвьохав школяра вербовою гілкою:

 «Тією Святою вербицею, що Христа зустрічали, виряджаємо тебе, синку, на на­вчання. Хай наука тобі легко дається».                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

         За народними уявленнями, Наум — покровитель розуму,   знань і доброчинства; він  був монахом-просвітителем, який, мандруючи по селах, без­коштовно вчив дітей.      

        Збереглися його заповіді, які актуальні і тепер:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

1.«Не можна під час навчання  їсти, бо заїсиш вивчене.

2. Якщо  закінчив читати, то закрий книжку,  бо вивчене забудеться».

     Є й молитва: «Господня духа зійшли мені, щоб вложив у серце моє слово».

Хоч згодом терміни початку навчання були переміщені, але в ремісничих цехах і при братствах продовжували дав­ню традицію — майстри набирали собі учнів на свято На­ума. На його честь влаштовували цікаві обряди, професійні посвяти.

      З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. Хто не зміг осилити професійних навиків, таких у народі на­зивали партачами.   І сьогодні можна почути слова: спартачити чи напартачити, тобто виконати роботу неякісно, зіпсувати.

 Діти, ви, готуючись, відшукали  прислів'я, що склав на­род  до свята Наума.

1-й учень. «Партача й Наум не наведе на ум».

2-й учень. «Наум наставляє на ум».

3-й учень. «Батюшка Наум, виведи синка на ум».

4-й учень. «Я не знаю ні «аз», ні «буки» — прийде На­ум і змусить до науки».

Ведуча. А зараз ми вам покажемо сценку про те, як ро­зпочиналась у давні часи  підготовка до навчання у день Наума.

(Зустрічаються дяк і батько).

Батько. Добрий вечір, отче!

Дяк. Добрий вечір яка у тебе справа?

Батько. Та ось, отче, маю сина. Завтра Наума, то при йшов просити вас прийняти його до школи.

Дяк. А чого ж, можна прийняти, нехай приходить завтра.

Батько. Дякую, бувайте

Дяк. Бувай здоров.

 (Ідуть).

(На лаві сидить батько і син, мати за столом вишиває. До хати заходить хрещений батько з букварем і ножицями).

Хрещений батько. Добрий вечір, куме.

Батько. Добрий вечір!

Син. Добрий вечір, тату! (Цілує руку хрещеному батькові).

Хрещений батько. А що, пора, Іване, до школи?

Син. Пора, батьку.

Хрещений батько. Одарко, принеси ікону, я буду благословляти хрещеника на навчання.

(Мати стає з іконою біля сина, який сідає на стілець.

Хрещений батько бере ножиці, відрізає у хлопчика кілька волосин, тричі промовляючи: «Батюшка Наум, виведи синка на ум. Потім бере синка за руку, садовить за стіл і показує букви.)

Хресний батько (показує). Це «аз».

Син. «Аз».

Хресний. А ця «буки».

Син. «Буки».

Хресний. А ця «глаголиця».

Син. «Глаголиця».

Хресний. Зрозумів, а йдіть-но, куме, сюди, послухайте, який ваш синочок учений. Ану, синку, які це букви?

Син. Аз, буки, глаголиця.

Батько. Молодець!

Хресний. Ну що ж, мені пора додому. Щасти тобі ,синку, в науці!

(Цілує хлопчика в голову).

Ведуча. Як бачите, діти, учнів навчали у давні часи в основному дяки. Грамотну людину дуже поважали, тому всі прагнули навчатись. Уранці школяр зодягав нову сорочечку й штанці, молився перед Євангелією  і разом із татком ішли до школи. При цьому годилося взяти із собою горщик з кашею. Доки батько узгоджувався з дяком, а пізніше – з учителем про умови навчання, майбутній школяр мусив стояти в кутку біля пучка різок. Вони нагадували йому: якщо погано вчитимешся, то доведеться скуштувати "березової каші". Це означало, що вчитель має право відшмагати за непослухи березовою різкою.

Щороку на свято пророка учні мали приносити до школи горщик з кашею. Це був природний вияв високої поваги до свого навчителя. Йому складали віншувальні адреси та вірші, в яких щиро дякували за отримані знання.

 Як бачите, діти, учнів навчали у давні часи в основному дяки. Грамотну людину дуже поважали, тому всі прагнули навчатись.

Ось такі обряди, пов'язані з навчанням, були колись у наших пращурів.

Вчитель: Хто навчав дитину перших літер? Що ніс кожен учень до школи? Для чого стояли різки в куточку?

Як ви вважаєте, чи завжди були в Україні школи?

Вчитель. Перша школа в Україні була заснована князем Володимиром Великим у 988 році. Це було більше тисячі років тому. А якщо ви – хороші математики, то можете сказати точніше – 1026  років тому. Ця школа була зовсім не схожа на сучасну. У класі було від 5 до 8 учнів. Її називали школою "книжного учіння", бо вчитель багато читав учням, а їм треба було все запам'ятовувати. 

"Добрий дядько придає  ума дитятку"

"Які  дядьки, такі й дитятки"

Трохи пізніше в школах почали навчати дітей читанню і письму. А відкривали школи при церкві. Підручників і зошитів не було, а для письма використовували спеціальні дощечки з паличками: цера і писало. Цера виготовлялася з дерева, мала неглибоку виїмку. Це коритце заливали розтопленим воском. По поверхні застиглого воску школярі стержнем – писалом зображали слова, речення. А потім лопаточкою (іншим кінцем стержня) згладжували написане. Для того, щоб зберегти написане, його прикривали дерев'яною кришечкою, яка прив'язувалася шнурком (Демонструє). Про такий зошит самі учні навіть загадку склали: "Два  листа, а середина пуста".

При кожній церкві була початкова школа. Підручників у дітей не було, а вчились вони за церковними книжками. Книги були дуже дорогими, вони дуже цінувались, а тому їх приковували ланцюгами до вчительського столу (Показує книгу, цеп). Це вже дорослі люди, але подивіться, яке було бажання вчитися. Кому не вистачало місця, той сидів на підлозі, підстеливши трохи соломи чи сіна.

Перша спеціальна книга для навчання дітей – Буквар. Перший буквар був виданий 440 років тому у Львові книгодрукарем Іваном Федоровим.

Давайте уявно побуваємо в одній із шкіл минулого, ніби відкриємо двері , підглянемо в щілинку. Посеред кімнати стоїть стіл, під стіною стоять лави, на стіні висить батіг. На лавах сидять учні. За столом сидить учитель, а перед ним – учень, стоячи на колінах, відповідає урок. Всі слідкують за його відповіддю за книжками. Тут же інший учень, який чимось завинив, чекає покарання. Заняття в такій школі починалися десь із сьомої години ранку і продовжувалися до вечора. Перерва – 2 години, щоб учні встигли сходити пообідати та й знову повернутись на уроки. Кожний учень отримував від учителя окреме завдання. І кожен вчив усе вголос. Навіть прислів'я таке було: "Азбуку вчать – на всю хату кричать". Кожна літера староукраїнської азбуки мала свою назву.

А – аз (тобто Я)

Б – буки (Буква)

В – відаю (Знаю)

Г – глаголь (Говори)

Д – добро.

А читали так. Спочатку називали букви, з яких складалось слово чи склад, а потім вимовляли так, як треба. Давайте спробуємо і ми!

Буки, аз – ба

Відаю, аз – ва

Добро, аз – да.

Вчитель: Важко так читати? Важко, тому і помилялись діти. За що і карав їх учитель по суботах. Послухайте вірш "Як церковний грамотій в давнину навчав дітей" і скажіть, як він їх учив.

В давнину навчались діти.

Їх навчав церковний дяк.

Йшли до школи на світанку

 Й повторяли букви так:

А та Б – як АЗ та Буки

В – як веди, Г – глаголь.

І учитель для науки

По суботах бив малят.

Ось така чудна спочатку

Наша грамота була.

Ось таким пером писали

Із гусячого пера!

Тяжко грамота давалась

Нашим предкам в давнину

І дівчатам полагалось

Не навчатись нічому.

В школі вчилися хлоп’ята

Дяк  з  указкою в руці

На розспів читав книжки.

Вчитель: Що нового ви дізналися?(Відповіді дітей)

Вчитель: Навчальний рік у давнину розпочинався 1(14)  грудня – в день пророка Наума, бо взимку було менше роботи, а часу для здобування знань – більше. І тривав тодішній навчальний рік всього 3-4 місяці.

Минав час і шкільне обладнання змінювалося, змінювалась і школа. З'явилися гусячі пера, чорнильниці, рахівниці, дошка, крейда.

У школяра в торбині було кілька добре загострених пір'їн, а на шиї на шнурочку висів каламар з чорнилом. Чорнило учні готували собі самі. Збирали восени на дубовому листі горішки, заварювали їх, а до відвару додавали вишневий клей і мед.

Ми були на стежині "Послухай і запам'ятай". Що ви дізналися і запам'ятали?

Ви чули вислови "Мало каші з'їв", "Скуштував березової каші", "Зарубай на носі"? Всі ці вислови пішли з тих часів.

Вчитель. Переходимо на стежину "Бліц". Я називатиму слово, а ви повинні швидко дібрати до нього фразеологізм.

Нервувати – "сидіти, як на голках".

Дотримуватись таємниці – "тримати язик за зубами".

Раптом (не очікувано) –"як сніг на голову".

Сказати неправду – "покривити душею".

Мовчати – "набрати в рот води".

Запам'ятати – "зарубати на носі" .

Як ви вважаєте, чи завжди були в Україні школи?

Вчитель: А зараз ми відправимося в "Довідкове бюро Сови", щоб дізнатися про нове.

(До дошки виходять діти, тримаючи в руках портфелі і пенали)

1 учень: Слово "Портфель" прийшло до нас з французької мови. "Порт" – носити, "Фель" – листок. Портфель так називається тому, що в ньому носять аркуші паперу, зошити, книжки.

2 учень: В латинській мові "Пена" – означає Перо. А ящичок для зберігання пер назвали "Пенал". Тому що після гусячих пер з'явились металеві пера, які прикріплювали до дерев'яних ручок.

(Учень показує пенал, металеве перо і ручку)

Вчитель: Різними були портфелі в різні часи, різними були підручники, та й задачі були не такими, які ми розв'язуємо зараз.

На стежині "Поміркуйте" ми поміркуємо над старовинною задачею. "У пастуха, який гнав 4 бичків, запитали: "Яку частину биків своєї численної череди ти женеш?" Він відповів: "Я жену половину від третини худоби". Скільки бичків було в череді?". (4×2×3=24(б.) – було в череді.)

(Діти розв'язують задачу)

А зараз перейдемо на стежину « Грамотійко».

1.     Згадайте прислів’я, у яких є будь-які числа

( Один за всіх і всі за одного.

Один в полі не воїн.

Одна голова добре, а дві краще.

За двома зайцями поженешся, ні одного не спіймаєш.

Обіцяного три роки чекають.

Знати як свої 5 пальців.

7 разів відмір, а 1 раз відріж.

Кішка падає на 4 лапи.

Кінь на 4 ногах, але і той спотикається.)

2. Назвіть прислів’я або приказку за поданим словом:

Друг (Не той друг, що медом маже, а той, хто правду каже.) 

Біда  (Друзі пізнаються в біді)

Дим  (Диму без вогню не буває)

Вовк  (Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться)

Страх ( У страху очі великі)

Вчитель.  Кожна людина може згадати про свої шкільні роки, про дитинство дуже багато цікавого.

На стежині "Спогади" ви послухаєте оповідання Остапа Вишні, яке так і називається "Як ми колись учились". Подумайте, що було головним у навчанні в давні часи.

(Діти розповідають, що головним було навчити пасти гусей, свиней, корів, овець, косити, тесати, полоти, коноплі драти).

Вчитель. А що говорить письменник про школу?

Діти. У школу ходили тільки ті, хто мав чоботи.

Бібліотекар.  Про навчання дітей у минулому можна дізнатись ось з таких книг: "Грицева шкільна наука" І. Франка, "Йосип з гроша здача" П. Харчука, "Никитка і Микитка" В. Яна.

Закінчується наш урок на стежині "Скарбничка пам'яті". Зверніться до скарбнички пам'яті і пригадайте. - Коли виникла школа в Україні? (У 988 році)

- Хто був її засновником?  (Князь Володимир Великий)

- Якими були перші зошити в учнів?

- Коли розпочинався навчальний рік?

- Звідки прийшло прислів'я "Наум наведе на ум"?

- Що означають вислови "Скуштувати березової каші", "Зарубати на носі"?

(Відповіді дітей)

Вчитель: Я бачу, що ви поповнили свою скарбничку пам'яті, дякую за вашу плідну роботу.  Віриться, що під опікою святого Наума  і ви  зростатимете  мудрими й добрими людьми.