Узагальнення досвіду роботи над проблемою "Виховання культури толерантності в класному колективі"

Виховання культури толерантності в класному колективі

Освіта, яка не вчить жити успішно у сучасному світі, не має ніякої цінності.

Р.Т. Кіосакі

Сьогодні перед освітнім процесом постає завдання створити умови для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави. На жаль, події останнього часу в політиці, економіці та культурі України підтверджують очевидність втрати нашим суспільством патріотичної свідомості. Але найбільша небезпека, яка чатує на наше суспільство сьогодні, - не в розвалі економіки, не в зміні політичної системи, а в руйнуванні особистості. Нині матеріальні цінності домінують над духовними, тому у молодих людей спотворені уявлення про доброту, милосердя, великодушність, справедливість, громадянськість і патріотизм.

Отже, необхідність виховання моральних якостей підростаючого покоління зростає багаторазово, подальший процес позитивних перетворень всіх сфер життєдіяльності суспільства вимагає поновлення моральності, високої самодисципліни, волі і громадянської мужності народу. З огляду на викладене можна впевнено стверджувати, що проблема формування культури толерантності в класному колективі в складних реаліях нашого сьогодення набуває особливої  актуальності та значимості. Акти тероризму, загострення міжрелігійних та міжнаціональних конфліктів, ідейної нетерпимості лише посилюють актуальність цієї проблеми.

Проблема толерантності особливо цікава і актуальна для мене на даному етапі педагогічної діяльності, оскільки учні мого класу вступають в пору перехідного віку і бувають нетерпимі один до одного, до старших, до сторонніх людей.

Провідна ідея досвіду – виховання  толерантної особистості дозволить сформувати морально-духовну, відповідальну людину, спроможну змінювати на краще себе та навколишній світ.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дає підстави стверджувати, що ідеї виховання толерантності мають глибоке коріння в поглядах Ж.Ж. Руссо, Г.Сковороди, Л.Толстого, М.Монтессорі, К.Вентцеля, Р.Штейнера, М.Реріха, О.Швейцера, К.Ушинського, В.Сухомлинського, Ш.Амонашвілі (подаємо в хронології).

Дослідженню підлягали й окремі педагогічні аспекти толерантності. Зокрема, розглядалося формування ставлення вихованців до толерантності як суспільно значущої цінності (В. Береговий, І. Бех, Т. Болотіна, Б.Гершунський, О.Грива, О.Клєпцова, І.Крутова, В.Лекторський, М.Міріманова, Р.Ріердон, П.Степанов); виховання міжетнічної толерантності (Г.Абдулкарімова, Н.Єдигова, Н.Магомедова, Ф.Малхозова, Н.Мольденгауер, З.Мубінова, В.Тишков); формування міжособистісної толерантності учнівської молоді (Г.Безюлєва, Г.Скрябіна, Г.Солдатова, О.Шарова, Г.Шеламова); розвиток толерантності в контексті педагогічної взаємодії (Ю.Тодоровцева).

Розробкою методичних рекомендацій з формування толерантності в школярів займаються сучасні вчені: О. Асмолов, Л. Байбородова, В.Бєляєва, В.Глєбкін, М.Ковальчук, М.Магура, Г.Погодіна, М.Рожков, Г.Солдатова, Л.Федоренко, Л.Шайгерова, О.Шарова, О.Щеколдіна.

Теоретико-методологічні основи морального виховання глибоко і всебічно розкриті у Законі "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства", в національній програмі "Діти Україні", "Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти", Концепції позашкільної освіти та виховання, Національній доктрині розвитку освіти "України в XXI столітті", Державній національній програмі "Освіта України XXI століття", "Основних орієнтирах виховання учнів 1-12 класів". В "Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи" визначено, що "школа зобов’язана виробляти внутрішню потребу жити і діяти за принципами моралі, неухильно додержуватись правил співжиття. З ранніх років вона повинна виховувати в учнів колективізм, чесність і правдивість, вимогливість і принциповість, стійкість і мужність характеру".

Саме на ці наукові та практич­ні дослідження, а також нормативні документи спираюсь у своїй роботі.

У 2012 р, отримавши класне керівництво в 5-Г класі спеціалізованої школи № 63 м. Маріуполя, я зіткнулася з цілим рядом проблем дитячого колективу:

- наявність в класі «зірок» і «відторгнуті»;

- сварки, конфлікти і бійки між дітьми;

- неприйняття чужої думки;

- висміювання дітьми фізичних недоліків, помилок, рис характеру,

   особливостей життя сімей;

- невміння вести дискусію

Можна було зробити висновок, що поведінка дітей інтолерантна.

Це підтвердила і проведена діагностика (Додаток 1)

Щоб краще пізнати дітей, їх нахили, здібності, мотивації було проведено анкетування учнів, діагностику вихованості, були застосовані методи спостереження.

Враховуючи результати анкетування та спостереження була створена модель виховної системи класу, в якій основну мету діяльності було визначено як виховання культури толерантності в класному колективі. (Додаток 2)

Досягнення цієї мети виявилося досить складним і копітким процесом, що вимагає систематичної і вдумливої ​​роботи з урахуванням специфіки віку дітей, їх сімейного стану, вже сформованих поглядів та уподобань.

Необхідно було вирішити наступні завдання:

• сформувати в учнів уявлення про толерантність;
• створити умови для успішної взаємодії дітей, атмосферу прийняття та співпраці
• організувати різні види діяльності, що сприяють формуванню позитивної толерантної поведінки (розвивати критичне мислення, навички групової роботи, вміння вести діалог і аргументувати свою позицію, знаходити компромісні рішення обговорюваних проблем).
• виховувати терпимість до чужої думки;
• створювати умови для можливості живого спілкування, формувати комунікативні зв'язки у класі, в сім'ї, в соціумі;
• зароджувати, підтримувати та зберігати традиції спілкування, що створені в класі;
• допомагати учням прожити шкільні роки в дружній теплій атмосфері, залишитися дружними в подальшому житті.

Досягнути вирішення цих завдань, на мою думку, можна спільними зусиллями, у процесі колективної та індивідуальної діяльності, заснованої на принципах співпереживання, співпраці, взаємоповаги (Додаток 3).

У своїй роботі я дотримуюся принципів і правил, які допомагають мені побудувати процес взаємодії з вихованцями та їх батьками краще і результативніше. (Додаток  4)

Таким чином, враховуючи всі принципи і правила виховання толерантності в класному колективі, я організую виховну роботу, домагаючись високих результатів.

Для успішного функціонування системи я вибрала такі механізми:

1. Моделювання власної поведінки.

Рішення поставлених задач, на мій погляд, необхідно починати саме з цього. Обрану мною модель поведінки можна визначити як «Старший друг». Мені необхідно було продемонструвати власну толерантну поведінку і показати дітям, що я приймаю їх такими, які вони є. Така модель поведінки повністю виключає дратівливість, авторитаризм, придушення чужої думки. Учитель, в першу чергу сам повинен бути толерантним, він повинен бути готовий почути голос кожного учня, яким би наївним він не був.

2. Створення в класі нового простору як союзу однодумців, враховуючи інтереси і потреби дітей, сприяючи згуртуванню колективу та формуванню навичок толерантної поведінки.

Щоб запустити цей механізм у дію, необхідно ввести певні норми і правила взаємовідносин, вибрати форму введення таких норм. Ми з учнями та батьками створили в своєму класі особливу державу, яка називається «Країна мрій». Всі члени нашого класного співтовариства є рівноправними громадянами цієї держави. Держава функціонує і розвивається на основі законів, демократичних принципів самоорганізації, підтримуючи ініціативи своїх громадян. Всі громадяни держави мають свої права та обов'язки, діють органи самоврядування. (Додаток 5-10)

«Затишний куточок» класу в такій виховній системі просто необхідний. Це місце зустрічі членів класного співтовариства, де можна поговорити з друзями, поговорити з класним керівником, де є «свій живий дух», де завжди приймуть, допоможуть і зрозуміють. Таким місцем став наш шкільний кабінет. В класному куточку є своя атрибутика, у класу є девіз і герб. (Додаток 7)

3. Система класних годин, позашкільних заходів, занять різних форм і традицій класу.

В практичному відношенні реалізація поставлених завдань виявляється в  системі класних годин і колективних творчих справ, що виховують толерантність. Це класні години різних форм: бесіди, сюжетно-рольові ігри, класні години з елементами проектної діяльності та ін. Щоб максимально реалізувати всі плани та прагнення, мені, як класному керівникові, необхідно забезпечити оптимістичний (по А.С. Макаренко - "мажорний") тон життєдіяльності дитячого учнівського колективу.

Характерною для класу особливістю є висока активність у позакласних справах, ініціативність та творчий початок. З огляду на це в своїй практиці активно використовую інсценізацію, що розвиває пам'ять, творчу уяву, креативне мислення, мову, мовлення, вміння спілкуватися, самостійність.

 Як класний керівник намагаюся досягти найкращого результату у будь-якій виховній справі. Неабияку зацікавленість викликав загальношкільний захід, підготовлений учнями нашого класу до 200-річча Тараса Шевченка «Уклін і шана Кобзарю».

До дня толерантності було проведено урок-презентацію «Ми дуже різні, але ми разом». У ході спілкування діти сформулювали правила толерантного спілкування. (Додатки 11, 11А, 11Б)

Робота щодо виховання культури толерантності в класному колективі являється складовою частиною плану виховної роботи на 2014-2015 навчальний рік  (Додаток 12) У 11-13 років підліток дуже занепокоєний тим, як його оцінюють однолітки та старші друзі. Нажаль бажання отримати схвалення з боку однолітків нерідко призводить до виникнення форм не толерантної поведінки у деяких учнів, що може призвести до збільшення конфліктних ситуацій в класі. Тому, на перший план в 7 класі виходить питання формування вмінь конструктивно себе поводити під час конфліктів, завершити їх справедливо і без насилля.

Таким чином, я намагаюся створювати умови для формування в класі атмосфери дружби, взаєморозуміння та підтримки, розвивати вміння діяти відповідно до отриманих моральних знань в реальних життєвих ситуаціях.

Слід зазначити, що якщо в класі постійно трапляються конфліктні ситуації, то дитина може шукати комфортну для себе групу за межами класу і навіть школи. На жаль, часто в подібних групах заохочуються такі речі, як куріння, протиправні дії. Щоб цього не сталося, я намагаюся захопити учнів роботою, зацікавити якою-небудь справою, як в класі, так і в загальношкільних заходах, які проводяться в школі регулярно. Результативними були класні години на тему «Наші стосунки», «Вчимося домовлятися», «Посмішка і сміх приємні для всіх», «Шість кроків вирішення конфлікту», захист плакатів на тему «Ні – шкідливим звичкам!», психологічна гра «Хлопці та дівчата».

 Велику роль у формуванні стереотипів толерантної поведінки зіграли загальношкільні колективні творчі справи, приурочені до різних знаменних подій і дат: мітинги, присвячені Дню Перемоги, операції «Сюрприз» в День літньої людини і День вчителя.

Величезну користь при формуванні толерантних відносин принесла організація благодійних акцій: «Рука допомоги», «Проявляй милосердя!», Акції збору макулатури. Діти взяли в них активну участь. Всі ці справи залишили глибокий слід в душах дітей, змусили їх замислитися над витоками нетерпимості.

У моєму класі живуть свої добрі традиції, які, як я переконалася на практиці, дозволяють створити атмосферу дійсно відкритого, довірливого спілкування. Ці організаційно-педагогічні форми виховної роботи дозволяють домогтися бажаного результату: "Арбузник" (проводиться в день зустрічі учнів після літніх канікул), прогулянки до парків та скверів Маріуполя, на каток, на снігову гірку, "День іменинника" (під знаком Зодіаку) , Новорічні свята, Свято завершення навчального року, організація дітьми концертів для батьків. Традицією стало й написання листів один одному під час проведення гри «Пошта компліментів» та свята добрих побажань в кінці кожного семестру.

Підбити своєрідний підсумок життя класу я планую колективною роботою учнів по створенню «Портрету класу». Це буде проектна діяльність на тему «Розкажи про свого друга». Кожний учень напише про свого найкращого друга. Зібрані разом такі твори, проілюстровані малюнками та фотографіями, увійдуть до літопису класу, і, я сподіваюсь, надовго запам’ятаються дітям.

4. Система батьківських зборів та консультацій.

Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-важливих справах. Вважаю, що тільки за умови, якщо на проблему звертатимуть увагу і в школі і вдома, вона буде успішно вирішена. Тому особливу увагу я приділяю організації роботи з батьками. Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками: проводжу тематичні батьківські збори, такі як: «Виховання ненасильством в сім'ї», «Основи морального виховання», «Культурні цінності сім'ї та їх значення для дитини» та ін., круглі столи, батьківські тренінги (Додаток 13). Залучаю батьків до проведення виховних годин, екскурсійних подорожей, загальношкільних заходів та конкурсів. З багатьма батьками організую індивідуальні консультації.

До батьківських зборів готуюся ретельно та заздалегідь. Усім батькам на зборах завжди готую план проведення зборів, поради батькам в друкованому вигляді.

Спільні свята, походи з дітьми та батьками допомагають зміцнити відносини, більш шанобливо ставитися один до одного.

5. Співпраця зі шкільної психологічної службою і педагогами додаткової освіти.

Поряд з етичними бесідами, що формують моральні цінності дитини, зі святами, походами, що допомагають робити колектив класу більш дружним, необхідно проводити психологічні тренінги, які показують дітям реальні шляхи виходу з конфлікту. Психологічні знання, отримані моїми учнями на заняттях, допоможуть їм завершувати конфлікти без насильства і в дорослому житті. Тому я залучаю до роботи і тісно співпрацюю зі шкільним психологом Кокуриною Любов’ю Дмитрівною .

Завдяки спільній роботі зі шкільним психологом, мені вдається правильно підбирати необхідні діагностичні методики для виявлення проблем та їх причин, а також для відстеження результатів діяльності.

Ведеться індивідуально-профілактична робота. Всі проблеми з дітьми групи ризику намагаюся вирішити в рамках класу.

Разом з педагогами додаткової освіти організую дозвілля дітей, допомагаю дітям виявити і проявити свої здібності.

Результативність

Під час реалізації будь-якої виховної концепції важливо бачити і знати її результати. Для вивчення результатів виховного впливу використовую наступні методики: моніторинг, діагностику, анкетування.

Виховання - тривалий процес, що вимагає постійних змін, нових зусиль і дій. Але вже зараз є деякі позитивні результати:

- припинилися бійки між учнями класу;

- скоротилася кількість сварок;

- колектив (за результатами діагностики «Вивчення рівня розвитку колективу» по Лутошкина): у 5 класі - «м'яка глина», в 6 класі - «мерехтливий маяк»; на даний момент учні відзначають, що колектив знаходиться в декількох кроках від стадії «червоні вітрила» (Додаток 14, 15)

- діти (за результатами анкетування «Задоволеність учнями життям в класі») задоволені своїм становищем у класному співтоваристві, почувають себе комфортно і захищено і дякують за це однокласників і класного керівника;

- учні знають і виконують свої доручення;

- змінилися ставлення до колишніх «відкинутих»: їх не ігнорують, з ними спілкуються;

- використання моделі поведінки класного керівника дозволило добитися того, що діти більш вільно висловлюють власну думку, довіряють свої секрети, звертаються по допомогу;

- завдяки організації ігрового простору «Країна мрій» створені умови для успішної взаємодії учнів;

- 38% батьків є активними учасниками спільних заходів, допомагають в їх організації, а 77% батьків регулярно відвідують тематичні батьківські збори;

- охоплені позашкільною освітою в 5 класі - 61% дітей, в 6 класі - 70%, зараз гуртки та секції відвідують 88% учнів класу;

- у класі немає учнів, які перебувають на обліку в ССД, ніхто з дітей не поставлений на облік Радою профілактики школи;

- 69% дітей регулярно беруть участь в загальношкільних заходах.

Учні нашого класу регулярно перемагають у загальношкільних конкурсах. Так ми посіли перше місце у наступних конкурсах:

•                        5 клас:  «П’ять золотих», «Посвята в п’ятикласники», «Наша візитна картка»;
•                        6 клас: «Слідопит», «Проводи Масляниці»
•                        7 клас: «Школа має таланти»

Учні нашого класу брали активну участь у предметних олімпіадах І (шкільного) та ІІ (міського) рівнів. У конкурсах «Кенгуру», «Російське ведмежа», «Соняшник», «Патріот», «Олімпус», «Колосок». Є серед них і лауреати.

Для вивчення результатів виховного впливу використовую такі методики: моніторинг, діагностика, анкетування, спостереження.

Я планую продовжити роботу в системі, в результаті чого повинен сформуватися «толерантний клас», в якому вміють уважно слухати і чути, співчувати і співпереживати, забезпечувати ділову і моральну підтримку.

Я сподіваюсь, що система заходів щодо розвитку моральності дасть позитивні результати. Важко виміряти в цифрах атмосферу в класі, міжособистісні відносини тощо. Але ці виміри обов’язково відіб’ються на особистісному зростанні кожної дитини. Я вважаю, що це найважливіший результат нашої роботи.

Я думаю, що представлена ​​робота стане прикладом ефективності використання вибраних мною методів і форм роботи, зацікавить класних керівників, допоможе їм так, як допомагає мені більш ефективно організувати процес виховання.

Хочеться закінчити словами Гете: «Вчаться у тих, кого люблять». Наш вплив на інших прямо пропорційно нашому до них відношенню. Щоб змінювати інших, їх треба любити.

Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учня, він - досконалий учитель.

Л. Толстой

Література

1. Ващенко Г. Виховання любові до Батьківщини: / Націоналізм і інтернаціоналізм/. – Лондон: Вид. ККСУМ, 1954. – 40 с.
2. Виховуємо людину і громадянина : навч.-метод. посібник / упоряд.: С.Буров, О.Войтенко, І.Костюк. - К. : Відродження, 2009. - 127 с. : ілюстр. 
3. Войтенко О. Я, ти, він, вона…: посібник для вчителів з антидискримінаційної освіти / О. Войтенко, Ю.Комаров, І.Костюк. - К. : Відродження, 2009. - 119 с. : ілюстр.  
4.  Гармонія і різноманіття : 16 листопада - Міжнародний день толерантності // Позакласний час. - 2010. - № 10. - С. 24.
5.  Декларація принципів толерантності : проголошена та підписана 16.11.1995 р. державами-членами ООН  // Майбуття. - 2007. - № 23.  
6.  Джерела толерантності : каталог виставки. - вид. 2-ге. - К. :
7.  Докукіна О. Я живу без конфліктів : сутність, структура та особливості розвитку толерантності особистості / О. Докукіна // Шкільний світ. - 2008. - № 10. - С. 5-7. Дух і Літера, 2009. - 88 с.
8. Закон України «Про виховання дітей та молоді»: Проект // Освіта України. – 2004. – 14 верес. (№72). – С. 4 – 6.
9.    Зарівна О. Толерантність як елемент світогляду і культури  / О. Зарівна // Рідна школа. - 2008. - № 6. - С. 21-23.
10.  Зубова С. Крок назустріч!  : до дня толерантності / С.Зубова, О.Мельниченко // Психолог. - 2008. - № 45. - С. 19-23. 
11. Ігнатенко П.Р. та ін.. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч. Посібник / П.Р. Ігнатенко, В.П. Ігнатенко, В.Л. Поплужний, Н.І. Косарєва та ін.. / Бібліогр.: с. 245 – 249. - /Міністерство освіти України, ІЗМН/.
12. Кіндрат В.К. Щоб у серці жило чуття Батьківщини / В.К.Кіндрат // Почат. шк. – 1996. - №7. – С. 4 – 5.
13.    Класний керівник у сучасній школі: Метод, посібник /  В.М.Оржеховська, О.Шилипенко, С.В.Кириленко та ін. - К.: ІЗМН, 1996. С.97-98
14. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Шкіл. Б-ка. – 2003. - № 3. – С. 11 – 19. – Бібліогр.: 10 назв.
15. Лутошкин А.Н. Как вести за собой. М.: Просвещение, 1986. С. 208
16.  Музиченко Я. Такі ж, як ми : 16 листопада - Міжнародний день толерантності / Я. Музиченко // Україна молода. - 2010. - 16 листопада.
17.  Полікультуріка : як організувати виховання міжкультурної толерантності у школі та позашкільній діяльності : навч.-метод. посібник / авт-упоряд.: А.Ленчовська, К.Крейдерман, М.Грін-берг. - К.: Майстерня книги, 2010. - 344 с. : ілюстр.
18. Про національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні: Постанова Президії АПН України від 1 лип. 2004 р. Протокол № 1 – 7 / 6 – 98 // Освіта України. – 2004. – 3 груд. (№ 94). – С. 6.
19. Психологія і педагогіка життєтворчості. Ред. рада:  В.М.Доній, Г.М.Несен,  Л.В.Сохань та ін. - К.,1996. - С. 633-634.
20.  Пудак Р. Вчимося бути толерантними : тренінг / Р.Пудак // Виховна робота в школі. - 2009. - № 6. - С. 48-49. 
21.  Сидоренко Н.М. Толерантність і нетерпимість / Н.М. Сидоренко // Виховна робота в школі. - 2010. - № 10. - С. 40-43.
22. Толерантність – шлях до незалежності // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2010. - № 9. - С. 11-37. 
23.  Устинова Ю.Д. Толерантність – шлях до миру : виховна година / Ю.Д.Устинова // Виховна робота в школі. - 2011. - № 10. - С. 41-43.
24.  Формування толерантності школярів у процесі їхнього культурологічного розвитку // Українська мова та література. - 2010. - № 26-28. - С. 5-8.