Варіанти граматичного зв'язку підмета та присудка
Про матеріал
Конспект уроку з української мови на тему: "Варіанти граматичного зв'язку підмета та присудка". 11 класТема Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка
Мета:
навчальна:
Формування знань, умінь і навичок із теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».
Засвоєння знань про узгодження форм підмета й присудка.
розвивальна:
Уміння визначати форми присудка залежно від позиції в реченні стосовно підметів.
Засвоєння знань про узгодження присудка з підметом, що вказує на часовий проміжок.
Систематизація вивченого з теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».
Практичне застосування знань, умінь і навичок, отриманих під час вивчення теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».
Виховна:
спонукати вивчати рідну мову
Розвиток мовлення. Уміння узгоджувати підмет із присудком.
Міжпредметні зв’язки: історія України, культурологія
Внутрішньопредметні зв’язки: культура мови і стилістика.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
Розповісти про дії під час тривоги.
Відмітити присутніх.
Записуємо число.
II. Ознайомлення з темою й метою заняття.
Запишемо тему уроку: «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка»
Наша мета:
1. Опрацювати правила граматичного зв’язку підмета й присудка
2. Застосувати ці правила на практиці
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Бліц-опитування
Що таке граматична основа речення?
Що називають підметом? На які питання він відповідає?
Якими частинами мови може бути виражений підмет?
Що називають присудком? На які питання він відповідає?
Які є види присудків за будовою?
Як пов’язані між собою підмет і присудок у реченні?
Орієнтовні відповіді для вчителя
Граматичну основу двоскладного речення становлять підмет і присудок.
Підмет — головний член двоскладного речення, що означає предмет мовлення й відповідає на питання хто? що?
Іменником, займенником, числівником, інфінітивом та іншими частинами мови в значенні іменника.
Присудок — головний член двоскладного речення, який означає дію, стан або ознаку підмета й відповідає на питання що робить предмет? що з ним відбувається? який він є? хто він такий? тощо.
Простий дієслівний, складений дієслівний, складений іменний.
Підмет і присудок утворюють граматичну основу речення та перебувають у предикативному зв’язку.
Плавний перехід до нової теми:
«Ми пригадали, що підмет і присудок — головні члени двоскладного речення. Але чи завжди вони узгоджуються однаково? Чому ми говоримо учень прийшов, учні прийшли, а в деяких випадках можемо використати різні форми присудка? Саме це сьогодні й з’ясуємо».
IV. Засвоєння нового матеріалу.
Перейдемо до опрацювання правил
Дієслово-присудок зазвичай узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині: Посадила стара мати три ясені в полі. (Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка: На чужину з України брати розійшлися. (Т. Шевченко)
Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: Був собі дід та баба. (Нар. творч.) Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: Був собі котик та півник. (Нар. творч.)
Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов’язується з ним прийменником з: Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут. (М. Бажан).
Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані із залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: Кілька відер води бухнуло на вогонь. (М. Коцюбинський) Більшість присутніх пристала на цю пропозицію.
Якщо підмет складається із числівників два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: Летить чотири утиці. (Б. Грінченко) На полу лежало три чоловіки. (Панас Мирний).
Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: Не вертаються три брати, по світу блукають. (Т. Шевченко)
Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: Тридцять один солдат вийшов з оточення.— Вийшло з оточення тридцять один солдат. Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання.
РЕЛАКС
V. Вправи.
2. Усно. За кожне правильне по 0.5+0.5 за пояснення
3. За кожне по 1 б. + 0.5 за пояснення
4. За кожне по 1 (перше як приклад)
5. ПРО КОМИН. Словникова робота
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BD
Українська піч — серце рідної оселі
Здавна українська піч була не лише джерелом тепла, а й символом родинного затишку, добробуту та духовного зв’язку поколінь. Її називали матір’ю-годувальницею, адже вона зігрівала оселю, дарувала хліб і смачні страви, оберігала родину.
З піччю пов’язано чимало народних звичаїв та обрядів. Під час сватання дівчина «колупала піч», ніби просячи благословення предків. У печі випікали весільний коровай, різдвяні страви та великодні паски. А на Гуцульщині існував цікавий звичай «женіння печі»: люди вірили, що напередодні свята Василя піч оживає й танцює, тому її ретельно очищали та звільняли від посуду.
Піч вважали оберегом дому. Біля неї не годилося сваритися чи лихословити. Недарма в народі казали: «Сказав би, та піч у хаті».
Отже, українська піч — це не просто частина традиційної оселі, а символ материнського тепла, родинної єдності, гостинності та незгасної пам’яті про предків.
VI. Рефлексія
«незавершене речення»
Мені найлегше/найважче далось правило…
Мені була найлегшою/найважчою вправою…
Я не зрозумів…
Мені найбільше сподобалось…
VIІ. Домашня робота.
Виконати завдання 7, с. 80
VIІІ. Оцінювання.