Варіанти граматичного зв'язку підмета та присудка

Кліцук Богдана Василівна 13 листопада 71 Відгуки відсутні

Про матеріал

Конспект уроку з української мови на тему: "Варіанти граматичного зв'язку підмета та присудка". 11 клас
Перегляд файлу

Тема          Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Мета:

навчальна:

  •         Формування знань, умінь і навичок із теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».

  •         Засвоєння знань про узгодження форм підмета й присудка.

розвивальна: 

  •         Уміння визначати форми присудка залежно від позиції в реченні стосовно підметів.

  •         Засвоєння знань про узгодження присудка з підметом, що вказує на часовий проміжок.

  •         Систематизація  вивченого з теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».

  •         Практичне застосування знань, умінь і навичок, отриманих під час вивчення теми «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка».

Виховна: 

  •         спонукати вивчати рідну мову

Розвиток мовлення. Уміння узгоджувати підмет із присудком.

Міжпредметні зв’язки: історія України, культурологія

Внутрішньопредметні зв’язки: культура мови і стилістика.

ХІД УРОКУ

І.  Організаційний момент.

Розповісти про дії під час тривоги.

Відмітити присутніх.

Записуємо число.

II. Ознайомлення з темою й метою заняття.

Запишемо тему уроку: «Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка»

Наша мета:

1. Опрацювати правила граматичного зв’язку підмета й присудка

2. Застосувати ці правила на практиці

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Бліц-опитування

  1. Що таке граматична основа речення?

  2. Що називають підметом? На які питання він відповідає?

  3. Якими частинами мови може бути виражений підмет?

  4. Що називають присудком? На які питання він відповідає?

  5. Які є види присудків за будовою?

  6. Як пов’язані між собою підмет і присудок у реченні?

Орієнтовні відповіді для вчителя

  1. Граматичну основу двоскладного речення становлять підмет і присудок.

  2. Підмет — головний член двоскладного речення, що означає предмет мовлення й відповідає на питання хто? що?

  3. Іменником, займенником, числівником, інфінітивом та іншими частинами мови в значенні іменника.

  4. Присудок — головний член двоскладного речення, який означає дію, стан або ознаку підмета й відповідає на питання що робить предмет? що з ним відбувається? який він є? хто він такий? тощо.

  5. Простий дієслівний, складений дієслівний, складений іменний.

  6. Підмет і присудок утворюють граматичну основу речення та перебувають у предикативному зв’язку.

Плавний перехід до нової теми:

«Ми пригадали, що підмет і присудок — головні члени двоскладного речення. Але чи завжди вони узгоджуються однаково? Чому ми говоримо учень прийшов, учні прийшли, а в деяких випадках можемо використати різні форми присудка? Саме це сьогодні й з’ясуємо».

IV. Засвоєння нового матеріалу.

Перейдемо до опрацювання правил

Дієслово-присудок зазвичай узгоджується в числі з підметом речення: якщо підмет стоїть в однині, то й дієслово-присудок також виступає в однині: Посадила стара мати три ясені в полі. (Т. Шевченко); а множина підмета зумовлює й множину дієслова-присудка: На чужину з України брати розійшлися. (Т. Шевченко)

Проте бувають випадки, коли дієслово-присудок стоїть в іншому числі, ніж підмет: Був собі дід та баба. (Нар. творч.) Здавалось би, що за наявності в цьому реченні двох підметів — дід та баба — дієслово-присудок слід було б поставити в множині, але якщо дієслово-присудок стоїть перед двома або кількома підметами, а перший підмет стоїть в однині, то й дієслово стоятиме теж в однині: Був собі котик та півник. (Нар. творч.)

Дієслово-присудок виступає в однині також тоді, коли підмет має при собі додаток, що становить із підметом одну підметову групу речення й пов’язується з ним прийменником з: Гарматний відгомін з першим громом мішався раз у раз в одних розкатів жмут. (М. Бажан).

Дієслово-присудок буде в однині й тоді, коли за підмет правлять збірні слова — більшість, меншість, частина, ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина та інші, поєднані із залежними від них іменниками (прикметниками) в родовому відмінку: Кілька відер води бухнуло на вогонь. (М. Коцюбинський) Більшість присутніх пристала на цю пропозицію.

Якщо підмет складається із числівників два, три, чотири й іменника, а в реченні мовиться про спільну дію, дієслово-присудок слід ставити в однині: Летить чотири утиці. (Б. Грінченко) На полу лежало три чоловіки. (Панас Мирний).

Якщо в реченні треба підкреслити, що особи, які складають підмет із числівником, діють кожна окремо, дієслово-присудок годиться ставити в множині: Не вертаються три брати, по світу блукають. (Т. Шевченко)

Якщо підметом є складений числівник, де останнє слово — один, дієслово-присудок може стояти в однині в чоловічому роді або в безособовій формі на -ло: Тридцять один солдат вийшов з оточення.— Вийшло з оточення тридцять один солдат. Якщо перед таким підметом є означення в множині (усі, наші й под.), присудок має форму множини: Усі двадцять один учасник конкурсу вийшли на змагання.

РЕЛАКС

V. Вправи.

2. Усно. За кожне правильне по 0.5+0.5 за пояснення

3. За кожне по 1 б. + 0.5 за пояснення

4. За кожне по 1 (перше як приклад)

5. ПРО КОМИН. Словникова робота

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BD

Українська піч — серце рідної оселі

Здавна українська піч була не лише джерелом тепла, а й символом родинного затишку, добробуту та духовного зв’язку поколінь. Її називали матір’ю-годувальницею, адже вона зігрівала оселю, дарувала хліб і смачні страви, оберігала родину.

З піччю пов’язано чимало народних звичаїв та обрядів. Під час сватання дівчина «колупала піч», ніби просячи благословення предків. У печі випікали весільний коровай, різдвяні страви та великодні паски. А на Гуцульщині існував цікавий звичай «женіння печі»: люди вірили, що напередодні свята Василя піч оживає й танцює, тому її ретельно очищали та звільняли від посуду.

Піч вважали оберегом дому. Біля неї не годилося сваритися чи лихословити. Недарма в народі казали: «Сказав би, та піч у хаті».

Отже, українська піч — це не просто частина традиційної оселі, а символ материнського тепла, родинної єдності, гостинності та незгасної пам’яті про предків.

VI. Рефлексія

«незавершене речення»

Мені найлегше/найважче далось правило…

Мені була найлегшою/найважчою вправою…

Я не зрозумів…

Мені найбільше сподобалось…

VIІ. Домашня робота.

Виконати завдання 7, с. 80

VIІІ. Оцінювання.



В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів