Вечір пам'яті «Біль Чорнобиля з роками не минає"

Вечір пам’яті «Біль Чорнобиля з роками не минає":

Звучить дзвін.Спокійний і величний. Жовте світло прожектора блукає по сцені.  Голос за сценою( фон сумний)

                     Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних звичаю не вчила?

Молилася...

(Акорди музики збільшуються, а потім стихають і натомість чути дзвін 10 раз. Під звуки дзвонів виходять  ведучі)

1-ий ведучий.  Стражденна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров’ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чується відгомін тяжкого людського стогону...

2- ведуча. Невже не досить було знищити Січ? Невже не вистачило голодомору?Невже навіть замало було репресій?

Доля, чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування – Чорнобиль. 26 років розділяють нас від тієї страшної трагедії, наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ... Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

90 Херосім – так розцінюється чорнобильська катастрофа. Ось уже 26 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й...

1-ий читець. Ти відомий сьогодні кожному —

Не ім'ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад Прип'ятською водою...

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

 Наче кров на твоєму обличчі.
1-ий ведучий.  Чорнобиль ... Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип'яті , що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. У 1983 році вже працювало 4 енергоблоки із запланованих шести. .

2-а ведуча.  Чи мислимо реквієм грати на руїнах? Чи мислимо ювілей святкувати на поминках? Але доведеться зробити саме так. Бо ювіляр мертвий, він загинув. Він загинув 26 років тому  та  ім”я  йому –Чорнобиль.

1-ий ведучий.  В історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф. Сьогодні Чорнобиль-це символ горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд і здичавілих звірів. Це земля, де стежки заросли травами, ними ніхто не ходить.

2-а ведуча.З чим привітати іменинника? Які 816 іменних свічок поставити, якщо йому спекли такий страшний іменний пиріг з такою смертельною начинкою від всіх таких ядерних відходів, радіоактивного сміття та брухту могильників , пекельних процесів розладу та розпаду сплюндрованих та поруйнованих сіл його терновий вінець з колючого дроту зони. Зони відчуженості.
музичний запис співу пташок
2-а ведуча    Була весна. Все потопало в зелені, пуп’янки абрикос, черешень  ось-ось розкриються біло-рожевим цвітом. А береги, пагорби вкрились жовтизною кульбаб. Повітря чисте і свіже,  і води Прип’яті-прозорі, як кришталь. Ніщо не передчувало біди. ..Напевне, вона б і не запам'яталась нам нічим особливим, якби...

Читець 2. Була весна, весела, щедра, мила

Промінням грала, сипала квітки

Вона летіла хутко,мов стокрила.

За нею вслід співучії пташки!

Прилинув вітер, і в тісній хатині

Він про весняну волю заспівав

А з ним прилинули пісні пташині,

І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала.

 Весни такої не було й не буде

Як та була,що за вікном цвіла.
2-а ведуча. Місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з найкращих ночей року, коли листя зеленим туманом проступало на деревах. Час року, коли сонце пригріває особливо ласкаво. Пора надій і чекань. Час юності і любові.
Спало місто Прип'ять, спала вся наша Україна , іще не знаючи про величезне нещастя, яке наступало на нашу землю.

Зміна музики-симфонія №5

Читець 3.  26 квітня! В ніч із забуття

Йде страшне творіння-атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема,

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків,й дітей.

Виродок створіння ціль страшну таїть:

Поглина сумління, душі нам двоїть.

Простяга до серця щупальця страшні,

І вселяє муки, муки неземні.

Присипляє мозок посвистом глухим,

Стронцієву дозу сипле, наче дим.

26 квітня ! Люди,не проспіть.

Атомне століття раною горить.

Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

26 квітня. Це траурна дата.

Не забудуть ні Прип’ять його, ні Чорнобиль.

Як на всю Україну четвертий реактор

Чорним вибухом атомні кинув хвороби.

2-а ведуча. Зупинився плин мирного часу над Чорнобилем. Почалися страшні години, хвилини, секунди . Відлік часу став уже не мирним, а бойовим. Усе змішалося: страх, і гнів, і горе. Не було часу шукати винних, потрібно було рятувати живих.Адже наш народ вперше зіткнувся зі страшною ядерною енергією, яка вийшла з-під контролю.

1-ий ведучий Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.
Чорних дат у людства є немало

Кожна з них - це міна під прогрес

Найстрашніше, що усіх спіткало -

Вибух на Чорнобильській АЕС.
запис-26 квітня
2-а  ведуча. У ніч з 25-го на 26-е квітня 1986 року о 1годині 23 хвилині 40 секунд над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум'я. Біда розчинилася у духмяному повітрі,  у біло-рожевому цвітінні.
1-ий ведучий. Та хіба тільки у цьому? Вона розчинилася у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Надто дорого заплатили і все ще платимо за Чорнобиль.

2-а ведуча. Чорнобиль... мертва чорнобильська земля. Мертві і спустошені села. Вони насторожують своїм мовчанням.Залишилися самотні подвір’я, стара груша, стежка, хвіртка, якою  безжалісно колихає вітер. Стоїть такий рідний дім, та живе в ньому тільки тиша і біль.

Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя...

Пісня « Бентежні журавлі»

4-ий читець. Зоря полинова горить
І осяває в дооколі.
Порожні села, ниви голі,
Бур'ян, що з вітром гомонить.
Печать і пустка — на віки.
Мов сльози, роси серебріють.
І страшно, хижо, дико виють
В безлюдній Прип'яті вовки.

5-й Читець  Стоять озера в пригорщах долин,
Луги цвітуть у придорожній смузі.
І царствений цибатий чорногуз
Поважно ходить в ранній кукурудзі.
Дівча козу на вигоні пасе,
Машини мчать, баранки крутять аси.
Малина спіє.. І на все, на все
Лягає пил чорнобильської траси.
Жоржини на чорнобильський дорозі
Вже другий рік, як струшують біду,
Прозорий жах обмацує ворота —
Чи можна людям в хату увійти?
Роса — як смертний піт на травах, на горіхах.
Але найбільше стронцію — у стріхах.
Хто це казав, що стріхи — традиційні?
У нас і стріхи вже радіаційні.
Летючі крони голубих дерев.
Із року в рік дожити до неділі.
Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.
Аборигени острова Надії.
Босоніж дітки бігають малі.
Пройшла гроза і не була озонною.
А де тепер не зона на землі?
І де межа між зоною й не зоною?
 

1-ий ведучий. Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда, придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося.

2-а ведуча. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. А прилади радіаційної розвідки зашкалювали.Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку. За чотири години колона з тисяч автобусів із вимкнутими фарами вивезла з ураженої зони багатотисячне населення Прип’яті- жінок, старих, дорослих людей, немовлят, «звичайних » хворих і тих, хто постраждав від опромінення.
1-ий ведучий. У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року за межу, позначену страшним словом «зона»  переселено 160 тисяч осіб. Більше 2 тисяч населених пунктів мають на сьогодні статус постраждалих.

6-й читець. Куди не глянеш — все мов нереальне,
Стоїть край шляху дерево печальне,
Гудуть дроти високовольтних ліній,
Чорніє човен між розквітлих лілій,
Лежить село, неначе на картині,
Біліючи хатами на долині.
А в тім селі ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку.
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.
Навколо пустка і печаль біблійна,
Навколо смерть, незрима і повільна.

Чортополохом обрій заростає,
Зело і квіти стронцій роз'їдає.
І час пересипається пісками
На полі, що шуміли колосками.
А по ночах, трагічне і фатальне,
На землю ллється світло астральне,
І фантастичне, сіре мерехтіння
Породжує примарливе видіння
Людей, які від наглої біди
Пішли із цього краю назавжди.
Поволі слід за ними заростає,
І дощ свинцевий землю засіває,
І дно ріки вселяють блискавки,
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють на Чорнобильських вітрах,
І чорні хмари навівають страх.

1-ий ведучий. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все пізнається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, а ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року, народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

Монолог-спогад «ЗАБУДЬТЕ ЧОРНОБИЛЬ!»

Я мрію назавжди забути квітень 1986-го. Чи то пак, “Чорнобильську трагедію”.Я хочу, щоб про це ніхто і ніколи не згадував. Щоби сьогодні ввечері не було чергового концерту “ з нагоди 26 річниці Чорнобильської катастрофи”. Щоб не показували фільму “Сталкер”, як і 10 років тому. Щоб не розказувала Ліна Костенко про свою подорож у Зону. Щоб не говорили чиновники про те, що і в яких кількостях зроблено для постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Щоб не розповідали активісти із Чорнобильського фонду про те, що держава не турбується... Я хочу просто все забути. Раз і назавжди. Я хочу стерти зі своєї медичної картки в поліклініці червоні літери – “евакуйована з Чорнобильської зони”. Я не знаю, чи люди вчаться на помилках. Зате я точно знаю, що люди бояться того, чого не розуміють. Після 86-го вийшло безліч книжок та було знято безліч фільмів про те, як відбувалася ліквідація аварії та евакуація людей із зони. Та ніхто не писав про те, що “евакуйовані” не хворі і не заразні. Зрештою, здається, і сьогодні ставлення до чорнобильців – приблизно як до хворих на СНІД – усі розуміють, що не заразишся, але руку потискати страшно.

 Я мрію назавжди забути квітень  86-го...

2-а ведуча. Минуло 26 років з моменту аварії на чорнобильській електростанції .Для України, для всіх хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків . Час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву-два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.

Пісня «Два кольори»
1-ий ведучий. Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а і Європу.Сьогодні ми називаємо їх «шеренгою № 1». Ніхто з цієї шеренги не здриг­нувся, не відступив перед неймовірною небезпе­кою. Шість чоловік загинули майже відразу. І всі молоді.

  8-Читець  Коли зловісна блискавиця

      Сторуко в серце уп’ялась,

      І обпалила ваші лиця,

      І в танці дикому зайшлась,

      Коли вже й хмари спопеліли

      У знавіснілому вогні,

      Ви смерть приборкати зуміли

      На тім останнім рубежі.

      Не віддали їм на поталу  

      Світанків наших ніжний щем.

      Ви, як один, супроти стали,

      Пекельним січені дощем.

      У тій жорстокій веремії

      Ви до кінця тримали бій.

      І пронесли свої надії

      Крізь вогнецвіт усіх надій.

2-а ведуча. А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною. Вони не озиралися, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов'язок до останнього подиху.

1-ий ведучий Запам'ятайте їхні імена! На все життя запам'ятайте.!

Виходять діти, тримаючи в руках портрети, перев'язані чорними стрічками.
2-а ведуча. Герой Радянського Союзу — лейтенант Правик Володимир Павлович.
Герой Радянського Союзу — лейтенант Кібенюк Віктор Миколайович.
Сержант Ващук Микола Васильович.
Старший сержант Ігнатенко Василь Іванович.
Старший сержант Титенок Микола Іванович.
Сержант Тищура Володимир Іванович.

1-ий ведучий. Шість портретів у чорних рамках, шестеро прекрасних молодих хлопців дивляться на нас із стін пожежної частини Чорнобиля, і здається, що в погляді лише одне німе запитання: як могло таке трапитись?
2-а ведуча. Але це тепер так здається. А тоді, у ту квітневу ніч, у хаосі і тривозі пожежі, не було в їхніх поглядах ні скорботи, ні докору. Ніколи було. Лише високі моральні якості, бойова готовність та професіоналізм дозволили їм працювати. Вони рятували інші блоки  атомної  станції, Прип'ять, Чорнобиль, Київ, Усіх нас.

1-ий ведучий. .Ліквідатори - люди, котрі, хто по добрій чи по іншій волі, взяли участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.Це люди різних національностей, віросповідань, професій, різного віку. Біда їх об"єднала, і де б вони не народилися, в яких краях не проживали - в їх життєвому паспорті значиться прописка: ЧОРНОБИЛЕЦЬ.
     2-а ведуча. ... Вони зробили все, що могли. Щоб приборкати такий немирний мирний атом, що зненацька вийшов з-під контролю, герої віддали свої життя. Їх імена довічно викарбувано на скромних плитах на підмосковноу Митинському кладовищі.

Вони зупинили біду. І за це заслуговують на нашу вічну вдячну пам’ять.

Вшануймо пам'ять загиблих і померлих внаслідок аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання. Цокання метронома. Діти запалюють свічки.

2-а ведуча. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

1-й ведучий:Йод – 131, цезій – 134, цезій-137(період піврозпаду 80 тис. років), стронцій – 90( перід піврозпаду 20 тис. років), плутоній – 239, плутоній – 240. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. А також в Австрії, Німеччині, Польщі, Румунії, Італії, Фінляндії, Норвегії,Швеції.

2-а ведуча Цезій-137 та стронцій-90 за своїми хімічними властивостями дуже схожі на калій та кальцій. Живі організми не можуть відрізнити цих ізотопів і накопичують їх, що є причиною найнебезпечнішого внутрішнього опромінення. Йодом -131 найбільше вражається щитовидна залоза, яка засвоює будь-який йод. Якби своєчасно відбувався  прийом йодовмісних  препаратів, то сьогодні не було б такого  рівня захворюваності щитовидної залози  та смертності від цього.

1-й ведучий:Площа радіаційного забруднення — це 11 областей із населенням понад 17 млн. осіб. Ще близько 1,5 млн. чол. живуть на території, де радіоактивний фон перевищує допустимі норми.

За даними ООН- З млн. 300 тис. людей постраждали внаслідок аварії. 299 — опромінено.

Евакуйовано понад 200 тис. осіб. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Фон ..сумна мелодія.

9-ий читець. Розколовся чорний грім,
Відкотилась чорна битва.
На калині соловей
Цілу ніч читав молитву.
Вмерли зорі, Місяць вмер —
Ані кого й ані чого...
На калині соловей
Цілу ніч молився Богу.
Мла чорнобильська сліпа,
Наче так у світі треба...
На калині соловей
Цілу ніч ридав до неба.
Облітають літо і літа
Золотом чорнобильського плоду,
Стронцієвим смутком обліта
Дерево вкраїнського народу.

10-читець. Поля і луки, ліса і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами; не п'є води, насиченої радіоактивною отрутою, і навіть повітря, яким ми дихаємо, стало ворогом.

11- Читець.На березі Припяті спить сатана.

Прикинувся, клятий, сухою вербою

На березі Припяті-березі-на

Ріки,що колись була голубою.

Стоїть йому атомна чорна свіча

Лежать йому села в біді і розрусі

Упявся в пісок пазурями корча
свистить йому вітер в дуплястому вусі.

Він скрізь по хатах понаписував мат

Ікони покрав. Загубив распіратор.

Тепер захотілось йому подрімать.

Оце його царство. Він тут імператор.

12-Читець.  Загинули ліси, а землю занедбали,

Поставили АЕС в верхів 7 трьох річок,

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін, і досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені,

Нікого з вас довіку не простять!

Звучить..Запис Аве Марія        Уся в чорному виходить жінка….

13- Жінка  Сади посадила , ріки приборкала,

Планету засіяла житом і потом.

Сьогодні в руках твоїх – атом і космос, А що буде потім?

Стрекочуть комп’ютери, служби сейсмічні,

Чутливі до кожного здвигу і поруху,

В руках твоїх – формули маси критичної, а що буде потім???

14- Читець. Не впізнаю,ні зблизька,ні здаля.

Це ти, Маріє,знов ідеш за гробом?

Тепер тут зона, а була земля,

Був Чорнозем тут, а тепер – Чорнобиль.

Тут все — було. Який минулий час!
З яких похмурих неземних граматик?
Чи тут вже апокаліпсис почавсь?
Чи знов пройшли тут гунни і сармати?
Все хоче народитися і жить.
І розцвісти. І збутись. І любити.
І вільний кінь вздовж берега біжить,
Не знаючи, що він уже убитий.
 

15-Жінка  Можливо, я колись прощу,
Але забути це не вдасться;
Біда забрала в мене щастя
Радіти теплому дощу.
Можливо, я колись втомлюсь,
Але забути — не забуду:
Бездомний пес по місту блудить,
І я , як всі, його боюсь.
І двір наш зовсім опустів.
Дітей із Києва вивозять.
У матерів — болючі сльози,
І їм не треба втішних слів.
Можливо, я колись навчусь
Міняти гнів на тиху милість.
А нині прошу: ваша гнилість,
Зійдіть з дороги, бо зірвусь!
Не можу більше біль таїть,
Не тішусь ранньою весною.
Мій світ, як хмара над Десною:
Як зупинилась, так стоїть.
Посеред мирних, добрих днів
Така печаль! Така пекучість!
Не «жить», не «буть», а «брати участь» —
Хтось зручно вигадать зумів.
І замість правди напівправда,
Вриває ниточку добра.
І воду п'ємо із Дніпра,
Яку ніхто вже пить не радить.
І бджоли з вуликів летять
На цвіт чорнобильського саду.

(дівчина поволі відходить у глибину сцени. Лунають дзвони.)

2-а ведуча. Прип’ять, Десна, Дніпро, Українське Полісся. Місця чудові. До того страшного дня вони були місцями відпочинку тисяч людей. Та не стало в той час ні рибалок, ні човнів. Річки рятували Головним було-не допустити рознесення по річках страшної і невідомої смерті.

16-Читець. Як страшно це: води не скуштувати.
У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро!
І хто посмів знічев'я відірвати
Від губ народу цілого відро?
Дивлюсь на землю, на річкові води
І думаю, аж чорна від журби.
А нам сказали: «Ви царі природи...»
А ми ж насправді — атома раби.

17-Читець Вертались в Україну журавлі,

Уже й перелетіли Чорне море,

Старого місця па старій землі

Поміж боліт уже шукають зором,

Аж Прип'ять, прип'ята надійно до землі, —

Урвалась дибки й ринула угору,

І вдарив грім, не з неба — із землі!

І першими упали журавлі,

В стовпах огню вони губили крила

І падали безкрилі...

Пісня «На Чорнобиль журавлі летіли» Сл. Д. Павличка,  Муз. О.Білаша.

2-а ведуча. Великою небезпекою є близько 1000  тимчасових могильників навколо АЕС і саркофаг над четвертим блоком. Могильники протікають, конструкції саркофага просідають, деформуються і надійність нерозповсюдження радіації зовсім не гарантована.
1-ий ведучий. Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них 800 тис. дітей.

18-ий читець. Є чорне золото, є чорний хліб.

Є чорний лебідь і лебідка чорна.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

Є чорна хмара й чорний-чорний дим,

Година чорна і тюльпани чорні.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

Є чорна Африка і чорний крук,

Він чорно-чорно-чорний,

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль!

1-ий ведучий. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. До чорнобильської теми звертається  багато відомих та маловідомих поетів та письменників. Це і Іван Драч, і Ліна Костенко, Володимир Яворівський . Про трагедію та її наслідки написано багато книг, статей,  створено документальні фільми. Серед них: поема «Чорнобильська Мадонна» Івана Драча, поезія «Зона мовчання» білоруського поета Сяргея Законнікова , «Променевий пейзаж», поезія «Сину, вбережи і захисти» Світлани Йовенко.

19-Читець  «Зона мовчання»

Вогонь, радіація люто звіріли

Кипіли графіт і смола

Не грішники-хлопці в тім пеклі горіли

І зона мовчання була.

Свій лік починала незнанна ще ера

Борні із новим найжахливішим злом

І грюкав, і гримав до кожного в двері

Четвертого блоку розлом.

І в Швеції приладів стрілки стрибали

Тривога весь світ пройняла

Це ж рвалося лихо вселюдське за шкали

І зона мовчання була…

Плювався отруйною парою кратер

І хмари зловіщі пливли,

А люди до першотравневого свята

Двори й тротуари мели.

Жінки на городах копалися в глині

Так буйно черемха цвіла….

Котилися з Києва геть лімузини

І зона мовчання була…

Чутки нечуванні повзли між народом

І пухла від них голова.

Дивились в надії на радіо: « Згодом

Усе розтлумачить Москва».

Ішли піонери в парадних колонах

Бадьорість з трибун висоти.

Стояли в чеканні німім ешелони-

«Як гримне,чи встигнеш втекти?»

Мені ж і тепер ще бракує озону,

У грудях задушлива мла…

Іще не було відгороджено зони,

А зона мовчання була.

2-а ведуча. І тоді згадали люди,що у Біблії,Єванеліє від Іоанна Богослова  говориться  про зірку Полин «Засурмив третій Ангел, — і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...». ( «Апокаліпсис»

20-ий читець. Впала з неба до долу потривожена Ангелом зірка.
Покотилась до обрію, збурила зоряну синь.
На душі стало сумно, на вустах стало солоно-гірко,
Бо чорнобиль-трава — то полин.
Чом же ти, Україно, вербова колиска,
Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої сльози. І болять твої рани так близько.
Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?
Ти завжди була з Богом,
Не нужденна ні хлібом, ні сіллю.
Як допустила, щоб скалічили душу свою.
Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...
Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,
І петля радіації стягує шию твою.
Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба,
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
21- Читець . Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

 І попелом накрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка —

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

Запала тиша...

пауза

(На тлі перших слів вірша «Чорнобильська волош­ка» учениця виходить до центру сцени з букетом во­лошок і по одній кидає додолу.)

22- Читець  Плаче зранена волошка від пилу та бруду,

У святих сльозах-росинках — гріхи всього люду.

Потемніли пелюстки, в жалю гублять вроду,

Плаче з нею Україна сльозами народу.

Облітають у волошки пелюсточки сині,

Гинуть вірні сини й дочки, ні в чому не винні.

Врятуй, Боже, рідну землю,

Спаси, Божа Мати, —

Забери туман полинний і тернові шати.

23-ий читець. Чорнобиль був і є, і завжди буде
В серцях дитячих, мов набатний дзвін.
Ані душа, ні розум не забуде,
Що долю багатьом скалічив він.
Та Бог нам дав життя і треба жити,
Щоб не музейним експонатом стать,
А вирости людьми і так творити,
Щоби нічим нікого не лякать.

1-ий ведучий. Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Минуть десятиліття, а чорний день  все одно хвилюватиме і тих кого він зачепив своїм недобрим крилом і тих,хто народився далеко від скривдженої землі. Кажуть-час лікує,затягує рани. Неправда. Нікого він не лікує. Просто біль відходить кудись далеко в серце, приживається там,освоюється.

2-а ведуча. Спалах над Чорнобильською атомною сліпучим сяйвом висвітлив добро і зло, розум і дурість, щирість і фарисейство, співчутливість і злорадство, правду і брехню, висвітлив кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поряд з бідою в ту трагічну годину, хто віддав свою молодість, життя і здоров'я заради врятування людей і рідної землі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на Землю гірка зірка Полин.
24-Читець. Триста літ поволеньки пролине

Стронцій розпадеться і помре,-

На новому полі неодмінно

Час його, мов попіл, приоре.

Час очистить Прип’ять незглибиму

Оживуть і луки, і сади,

Та чорнобиль вічно берегтиме

Хрест своєї чорної біди.

(Інсценівка вірша «Чорнобиль-трава») Входять дитина та учень. Звучить тужлива музика Liza Gerrard and Hans Zimmer „Sorrow”. На екрані демонструється презентація до вірша.

1 уч. Намалюй, – дитина просить, – радість і красу.

2 уч. І малюю я веселку,  квітку, і росу.

       З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,

         І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

1 уч. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

2 уч. Я малюю лист осінній, схилену вербу,

         Що спустила свої віти голі до землі.

         І ключами в синім небі линуть журавлі.

1 уч. Намалюй мені ще ніжність.

2 уч. Тема не проста.

         І малюю я рожеві мамині вуста,

         І метелика, і сонце, й квітку лугову,

         І зелену, шовковисту молоду траву.

1 уч. Намалюй, – дитина просить, – намалюй біду.

2 уч. Як її намалювати? Спосіб не знайду.

         Чи поранену пташину, може, ледь живу?

         А рука сама малює чорнобиль-траву…

1 уч. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

2 уч. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

         В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

         В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

1 уч. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

         А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

2 уч. Так, дитино, намалюю я життя тобі.

         І надії намалюю, й мрії голубі.

         Намалюю синє небо, чисте джерело.

         Намалюю я лелеку, поле і село.

         Намалюю віру, розум, доброту й любов.

         Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

1-й ведучий: У цьому році ми, як уже говорилося, відзначаємо річницю тих страшних чорнобильських подій. Але це не свято. Це зовсім інша річниця, яка не терпить фальші, показухи, надуманості. 26 квітня - це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою такі питання: Хто я? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію? Чим можу допомогти іншій людині, яка потребує моєї допомоги? Адже сама природа зробила нам застереження: люди, не будьте байдужими, жорстокими, безпечними. Пам'ятайте, що доля планети, доля всього людства, наше з вами майбутнє у ваших руках.

Лунає магнітофонний запис дзвонів.

2-а ведуча.Чорнобильську АЕС закрито 15 грудня 2000 року.Та щороку в квітні б'ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам'ятайте! Думайте, люди! Думайте серцем й душею!

Лунають дзвони Чорнобиля. Діти запалюють свічки і звертаються зі словами

- Б’ють тривожно Чорнобильські дзвони.

- Вони нагадують нам про страшнее лихо.

- Хай не повториться це ніколи.

- Нехай земля зацвітає навесні буйним цвітом.

- Нехай пахнуть трави співають пташки

- Нехай повертаються журавлі до рідної землі.

- Нехай кожен прийдешній день наповнює наші серця миром і спокоєм.

(Знову звучать дзвони)   Пам'ятаймо!

/Звучить фон пісні /
25-Читець:  Подай у душі доброго вогню -
Хай воскресає світ животворящий,
Хай до нащадків озоветься пращур,
Хай древній рід збере свою рідню.
Очисть від скверни воду нам і кров
Хай доля нас завчасно не займає...
Пошли нам, Боже, згоду і любов,
І той вогонь, що в світі нас тримає.

26-Читець. Якщо ти віриш у майбутнє

В його прийдешність, у життя

Дзвони у дзвони,кричи людям

Бо більш не буде вороття.

Віддай забуту свіжість травам

Відмий від бруду всі хмарк

Від реставруй нам синнє небо

І дощ крізь сито проціди.

Хай ожива вода Дніпрова

Правічні височать дуби,

І хай полин, трава-чорнобиль,

Не стане іменем біди!!!

Пісня « Молитва за Україну»