Вечір пам’яті «Ангел та його загін, на небі та на землі» приурочений  вшануванню пам’яті про героїв російсько-української війни Вадима Ангела, Богдана Мельника, Олега Повелія, випускників Хмельницької ЗОШ №14

БЛОК 1

Вед. 1. Встала мати Україна –

Сонце засвітило,

Пробудилася народна

Незнищенна сила.

 

Вед. 2. Сотні літ нас розпинали,

Та не побороли,

Бо не вмерла Україна

І не вмре ніколи.

 

Вед . 1.Слава тобі, Україно,

Невмируща слава,

Да святиться твоя воля

І твоя держава.

 

ГІМН УКРАЇНИ

Вед. 1: Сьогодні 21 листопада. Уже 10 років у цей день в Україні відзначається День Гі́дності та Свобо́ди. Свято приурочене початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року).

Вед.2. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.

Вед. 1. У 2013 – 2014 роках в Україні народ повстав проти свавілля корумпованої влади. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

Вед. 2.«Ми – не раби, і ніколи ними не будемо.»

«Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію.»

«Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати.»

«Ми – єдина нація.»

«Наш шлях – до європейських цінностей» - такими були основні гасла Революції гідності.

Вед. 1.  Під час акції протесту на Євромайдані з грудня 2013 року по лютий 2014 року, у найгостріший момент Революції Гідності, під прицілом снайперів і не тільки, загинуло  багато невинних українських громадян, їх назвали «Небесною сотнею».  

Вед. 2. Сьогодні ми з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі стали символом боротьби за утвердження прагнень українців до європейських цінностей.

Вед.1. І за цю боротьбу, за нашу з вами правову свободу та громадянську рівність, за демократичне оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі українці. І більшість з них – молоді, сильні, ті, хто лише починав жити.

Вед. 2: Героям революції Гідності, Безвинним жертвам мирних жителів, Воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

 Відео « Плине кача»

 

БЛОК 2.

Вед. 3.  Революція Гідності закінчилася у 2014 році. Але, на жаль, до цих пір на території нашої держави немає спокою. Після Майдану  розпочалися військові дії на Півдні та Сході України, в ході яких було анексовано Крим та окуповано Донецьку та Луганську області, було втрачено десятки тисяч життів українських солдат та мирних жителів під час АТО  та ООС.

Вед.4. Але ворогу, російській федерації, було не достатньо тримати Україну в політичній та економічній напрузі та довготривалій визвольній боротьбі за свою землю.

Вед.3. Безжальний ворог, як ненаситний лев, хоче відкусити всю руку. Тому 24 лютого 2022 року на українській землі почалася  неоголошена війна, загарбницька для ворога, священна для України.

Вед.4. Сьогодні уже 1002 день або 2 роки, 8 місяців, 25 днів від початку повномасштабного російського  вторгнення в Україну. 3927 днів або 10 років, 9 місяців, 1 день від початку окупації росією Криму і Севастополя.

Вед.3.  А чи знаємо ми, Скільки території окупував та розорив ворог, Скільки мирних жителів постраждало та померло в окупації, Скільки дітей вивезено з України в росію, Скільки воїнів вже полягло, захищаючи рідну землю, а Скільки ще й досі, тримаючись з останніх сил, прикриваючи плечем  побратимів, воюють на фронті там і тим самим, бережуть наш сон тут?
Вед. 4.  Шановна шкільна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, які були українцями і стали на захист рідної землі у час кривавого протистояння України з ворогом протягом 2014-2024 років, здавалось би, у цивілізований час  ХХІ століття.

 

Вед.3.  Це випускники нашої Хмельницької ЗОШ №14, які віддали своє життя, щоб ми з вами могли жити далі, а саме:

Мельник Іван Іванович,

Ангел Вадим Миколайович,

Богач Олег Віталійович,

Андріїшин Богдан Ферорович,

Мельник Богдан Васильович,

Повелій Олег Михайлович,

Бочковський Роман Андрійович,

Коваль Олег Олександрович,

Нагорний Олег Михайлович,

Бондарчук Олександр Леонтійович

Деркач Олег Альбінович,

Деркач Андрій Альбінович,

Бесчастний Олександр Федорович.

Вед. 4.  На сьогоднішньому вечорі пам’яті «Ангел та його загін, на небі та на землі» Ми з вами  згадаємо про  трьох героїв російсько-української війни, випускників нашої школи Вадима Ангела, Богдана Мельника, Олега Повелія. 

Вед. 3.  25 липня 2024 року рішенням Хмельницької міської ради Хмельницькій середній загальноосвітній школі №14 присвоїли ім'я  Вадима Ангела. Одночасно заклад змінив свій статус і став Гімназією №25 імені Вадима Ангела.

 

Вед. 4.  І уже третій рік поспіль ми присвячуємо Вечір пам’яті до дня його народження 23 листопада. Йому назавжди залишиться 30 років

Вед. 3.  17  листопада минув рік після загибелі Мельника Богдана Васильовича. А   29 листопада буде вже рік  як Олег Повелій поповнив ряди небесного воїнства.

Вед. 4. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Такі прекрасні обличчя на світлинах. Молоді юнаки, чиїсь діти, кохані, брати і батьки, неможливо виказати весь сум і жаль за обірваними життями.

 

БЛОК 3.

Вед.1. Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце — щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони — солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.

Вед. 2.  Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, ніби лебідь у небесах. Вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співає народ, у шкільних уроках, які формуватимують знання майбутніх поколінь про своїх історичних Героїв, у розмовах  рідних, друзів та колег, які з гордістю розповідають життєві історії наших Героїв та про їх призначення на цьому світі.

Вед. 1.  Тож почнемо ми нашу розмову з  Героя-воїна, військового, захисника, який на жаль перший, як випускник нашої школи, загинув у період повномасштабного вторгнення в Україну.

Вед. 2.  Ангел Вадим Миколайович, народився 23 листопада 1991 року у місті Хмельницькому. Батько, Микола Устинович, і мати, Віра Анатоліївна, разом зі старшою донечкою Альоною дуже раділи поповненню в сім’ї.  Вадим виростав спокійною, слухняною, життєрадісною дитиною. В 3 роки пішов у садочок № 23, де із нестримною цікавістю пізнавав навколишній світ.

Вед. 1.  З вересня 1998 року по 26 червня 2009 року Вадим Ангел навчався у Хмельницькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №14. Хлопчина був вихованим та дисциплінованим учнем, спокійним і доброзичливим.  Його оточували турботливі небайдужі люди: вчителі, однокласники. Не раз долучався до творчого шкільного життя: малював картини на замовлення вчителів для заходів, захищав честь закладу на міських конкурсах.

Вед. 2.  Ще у старшокласника Вадима Ангела було цікаве мистецьке захоплення. Він полюбив брейк данс, танцював у «вуличній групі» та брав участь з партнерами у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Перлина Поділля».

Вед. 1.  З 2001 року по 2007 рік Ангел навчався у Хмельницькій дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. У 2005 році став лауреатом художньої премії імені Людмили Мазур. Творча душа Вадима завжди вимагала більшого і він залюбки поринав у витончену та клопітку роботу, створюючи паперові копії  різної зброї, автомобілів, будинків.

Вед. 2.  Після закінчення школи у 2009 році Вадим вступив до Державного навчального закладу ˮВище професійне училище №11 м. Хмельницькогоˮ, яке закінчив у 2010 році.

Вед. 1.  У 2011 році Вадим Ангел був призваний на строкову військову службу до Збройних сил України, яку проходив у військовій частині А1451-РУ у місті  Харків. Вед. 2. У 2012, після демобілізації з армії, наш герой розпочав трудову діяльність у рідному місті Хмельницький на підприємстві  “ПРИНЦИП”, де працював до 2014 року. На роботі в «Принципі», Вадим зустрів свою майбутню дружину Юлю. Вони  зустрічалися 5 років, а у 2019 році одружилися.

 Вед. 1.  У 2014 році він був призваний до лав Збройних сил України та направлений в зону проведення антитерористичної операції.

Вед. 2.  Протягом  2015 року,  після  служби в АТО,  Вадим працював на ТДВ “Хмельницькзалізобетон”.

Вед. 1.  З 2016 року по 2020 рік проходив службу за контрактом у Збройних силах України у 8 полку спеціального призначення. Військовий  розвивався, удосконалював свої знання, навчався на курсах, відпрацьовував навички на полігонах.

Вед. 2.  З 2020 року по лютий 2022 року  Ангел Вадим з дружиною переїхали  за кордон. Там вони працювали та мріяли про світле сімейне майбутнє.

Вед. 1. У лютому 2022 року з початком повномасштабного вторгнення в Україну ворогів Вадим Ангел повертається з-за кордону та стає на захист рідної держави.

Вед. 2. 26 червня 2022 року  в районі міста Сєверодонецька Вадим Ангел загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок.  

Вед. 1. Поховали його у місті Хмельницькому на Алеї Слави, останньому прихистку українських героїв – хмельничан.

Вед. 2. Також за рішенням Хмельницької міської ради Вадиму Ангелу присвоєно звання Почесного громадянина міста Хмельницького. Згідно з указом Президента України військовослужбовця посмертно було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вед. 1. Життєва історія Вадима Ангела живе у його друзях, однокласниках, колегах, побратимах, вчителях та наставниках. Вона тут, серед нас. Вона у кожному, хто про нього знає.  

Вед. 2. Запрошуємо до слова родичів Вадима …

Вед. 1. Запрошуємо до слова друзів та знайомих Вадима Ангела…

 

ПІСНЯ «Не твоя війна»

 

БЛОК 4.

Вед. 4. Так сталося, що у листопаді 2023 року, у той день, коли у школі мав відбутися другий Вечір пам’яті Вадима Ангела, ми дізналися про героїчну смерть ще одного нашого випускника Мельника Богдана Васильовича.

Вед. 3. Цього року минув рік після його смерті. Рік душевних мук за сином для матері, рік сердечних сліз для кохаючої дружити, рік сумуючих за батьком поглядів та очікувань для 2-х маленьких дітей, рік постійних приємних спогадів для друзів та знайомих.

Вед. 4. І ми з вами неодмінно маємо знати усю життєву історію наступного нашого сьогоднішнього Героя-воїна Мельника Богдана Васильовича.

Вед. 3. Богдан Мельник народився 16 березня 1992 року у місті Хмельницькому в сім’ї Мельника Василя Володимировича і Наталії Петрівни. Чекав народження Богданчика і старший братик Сергій.

Вед. 4. Хлопці зростали весело, дружньо, підтримували один одного, разом пізнавали світ, разом ставали міцною надійною опорою для матері та всієї родини.

Вед. 3.  У 1999 році Богдан пішов у перший клас Хмельницької ЗОШ №14. Він був цікавою жвавою доброю дитиною і сумлінним, справедливим учнем. Мав багато товаришів, вірних друзів. Любив природу, подорожі.

 

Вед. 4.  У 6 років Богдан Мельник почав навчатися у Дитячій юнацькій спортивній школі №1.  І саме футбол став найбільшим захопленням для  хлопця протягом усього життя. Багато разів Богдан також захищав честь рідної школи у складі її футбольної команди.

Вед. 3.  У 2008 році захисник закінчив 9 класів Хмельницької загальноосвітньої школи №14.   Та здобув спеціальність електромеханіка у Політехнічному коледжі.

Вед. 4.  Богдан Васильович ставав свідомим справедливим юнаком, підставляв у важкий час своє надійне чоловіче плече для матері та брата, пізніше для власної сім'ї. Тому свою трудову діяльність він розпочав досить рано на важкій фізично будівельній роботі.

Вед. 3.  З 2011 по 2012 рік юнак проходив строкову військову службу у військовій частині міста Гайсин Вінницької області.

Вед. 4.  Повернувшись після служби, наш герой знову продовжував працювати у сфері будівництва доріг, на СТО.  У цей час у Богдана зародилося  кохання  до,  ще з дитинства знайомої дівчини, Олі. Вони почали тісніше спілкуватися, постійно зустрічатися і вже у 2013 році створили міцну щасливу сім'ю.

Вед. 3.  У 2014 році , коли в нашій державі почалися військові дії на Півдні і Сході Мельник Богдан був мобілізований на службу у антитерористичній операції і один рік відслужив у 8 полку міста Хмельницького.

Вед. 4. Після демобілізації  він працював на ДП “Новатор”. Ці роки запам'яталися тим, що чоловік продовжував захоплюватися футболом, виступав за футзальну команду “Новатор” на чемпіонаті міста, був призером різноманітних змагань.

Вед. 3.  У перші дні повномасштабного вторгнення ворога в Україну у 2022 році Мельник Богдан Васильович прийняв тверде чоловіче рішення,  і не запитуючи у дружини та мами, пішов на фронт добровольцем . Спочатку він був військовим у 8 полку розвідників міста Хмельницького. Через рік перевівся на фронт на Херсонський напрямок у населений пункт Кринки.

Вед. 4.  Воїн вірив у перемогу свого війська, хотів його підтримати, підсилити і стати міцною опорою. «Хто, якщо не я?» Такою була відповідь Богдана на вмовляння та застереження дружини Олі та матері Наталі. «Я йду захищати свою сім'ю!»

Вед. 3.   Перші дні на фронті були найшокуючі для захисника. Усюди розруха, постійні обстріли, поранення та смерті людей. Але як справжній Герой, він вирішив йти до кінця. Щодня з побратимами тримали себе на позитиві, підтримували один одного, разом підсилювали свій дух боротьби.

Вед. 4.  Війна – це завжди втрати. Воїни не впевнені у майбутньому, хоч вірять у краще. Ніхто не знає, що буде наступної хвилини. Але коли життя підходить до кінця, не кожному дає дивний шанс завершити свій життєвий шлях гідно.

Вед. 3.   Ранковий дзвінок до дружини, з ніжним зізнанням у коханні та проханням берегти дітей та жити будь що далі, до 10-річної дочки – з ласкавими словами батьківської любові, став останнім шансом попрощатися. Бо тривожне передчуття біди, яке нестримно гнітило дружину, також було присутнє і у самого захисника.

Вед.4 .   17 листопада 2023 року Богдан вирушив на незаплановане бойове завдання в населеному пункті Кринки на Херсонщині, врятував життя побратиму, але сам уже живим не повернувся.

Вед.3.   Тепер йому назавжди 31… Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Вед.4 .   У полеглого Героя залишилися мати, брат, дружина та двоє дітей. Вони ніколи не забудуть свого любого надійного синочка і брата, ніжного кохаючого чоловіка, чудового дбайливого батька для «найкращої дівчинки на світі» Вікусі та «омріяного довгожданого синочка, якому сам обрав ім'я  - Захар».

Вед.3.   Запрошуємо до слова …………………………………………………………….

Пісня «ЛЮДИ ТИТАНИ»

 

БЛОК 5.

Учень  1. Моя хата не скраю

Тому і вмираю я за Україну, ЇЇ честь та славу.

Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну Проти осатанілої зграї.

 

Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,

Що одного ранку прокинешся Та й мене пробачиш.

Учень 2 
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну, В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець, Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Учень 3 
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Вед. 1. Під кінець листопада 2023 року ще одна сумна звістка сколихнула нашу  шкільну родину. Знову загинув наш випускник Повелій Олег Михайлович. І йому ми теж присвячуємо сьогоднішній вечір пам'яті.

 

Вед. 2. Олег Повелій народився 29 серпня 1980 року у місті Хмельницькому. Його невелика, але дружна сім'я у складі батька Михайла Феодосієвича, мами Тетяни Іванівни та бабусі Анни Дем’янівни дуже раділа гарному спокійному і надзвичайно доброму хлопчику. Бо саме таким був  Олег у дитячі роки. Особливе, трепетне  ставлення до онука було саме в бабусі. Вони безмежно любили один одного та підтримували.

Вед. 1. У 1986 році він став учнем 1 класу Хмельницької ЗОШ №14. Навчався до 9 класу і отримав атестат про неповну загальну середню освіту у 1995 році. Навчання в школі було цікавим, Олег завжди міг знайти спільну мову з оточуючими завдяки щирості та доброму ставленню, мав гарних шкільних друзів, з якими і в школі та на районі любив гуляти, грати футбол. Однокласники ще потім довго крокували по життю Олега як вірні друзі.

Вед. 2.  Протягом наступних трьох років наш герой навчався в училищі №11 за спеціальністю «Митна справа». А в 1998 році Олег став солдатом строкової служби, служив у внутрішніх військах, слідчо-судовій роті в місті Золочів Львівської області, де отримав звання старшого сержанта.

Вед. 1.  Після строкової служби в армії Повелій Олег заочно закінчив Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут за спеціальністю «менеджмент».

Вед. 2. Якщо говорити про професійну діяльність нашого  героя, то майже усе своє життя  він працював в Хмельницькому на швейному виробництві.

Вед. 1. За словами родичів, колег і знайомих Олег Михайлович був дуже товариською, добродушною, радісною людиною, завжди допомагав рідним і сусідам як словом, так і ділом. А чого тільки була  варта його посмішка, яка притягувала, заворожувала добром, щирістю та любов'ю до життя.

Вед. 2. Не був Повелій Олег і байдужим до долі своєї Батьківщини. У серпні 2023 року став до лав Збройних Сил України. Служив у бригаді морської піхоти, старшим сержантом.

Вед. 1. Вирушаючи у військо, він розумів, що війна це жорстока неминуча реальність нашого буття і чутлива, добра людська душа буде страждати у такій атмосфері. Не раз Олег, спілкуючись з мамою, говорив, що він ніби в пеклі, а не на землі.

Вед. 2. Але обов’язок свій, поставлене перед ним бойове завдання, наш герой виконав до кінця. Проте з бою вже повертався трьохсотим. Довга дорога евакуації та доставки до лікарні мала важку ціну. Воїн помер від важких поранень, які отримав у бою на Херсонщині, 29 листопада 2023 року.

Вед. 1. Олегу Повелію тепер назавжди 43 роки... У воїна залишились батьки та наречена. Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Вед. 2. Просимо розказати  про Олега його родичів, друзів, однокласників….

 

Танець «Мальви»

 

БЛОК 6

Вед. 3. Шановні учасники нашого заходу,  Ми з вами сьогодні вшанували пам'ять українських  героїв, воїнів російсько-української війни, випускників Хмельницької ЗОШ №14. Але, на жаль, це не увесь список випускників, про яких нам треба знати і пам’ятати їх. Для нас вони є символічним  небесним загоном, який очолює Вадим Ангел, а на землі  нас захищає інша частина загону, яка сьогодні боронить українську землю, даючи нам можливість жити і працювати.

Вед.4.  Кожного дня, щогодини Україна завдяки відважним чоловікам-героям, серед яких і наші славні випускники та працівники школи, виборює право бути суверенною, незалежною, єдиною державою.

Вед. 3. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими, якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

Вед.4. : А також щиро просимо вас підтримати наш Благодійний збір коштів на зимову гуму для машини 55 штурмової бригади  ЗСУ, у якій служить наш випускник і колишній працівник Ровінський Ярослав. Це молодий хлопець, який уже більше 2-х років на фронті захищає свій народ і нас з вами, дуже чекає від нас допомоги та підтримки.

Вед.3. Ми щиро віримо у мирне, процвітаюче та щасливе майбутнє України…у наше щасливе майбутнє і сподіваємось, що всі  ми будемо жити у тій Україні, яка для кожного з нас є найкращою!

 

Вед.4  Живи, Україно, живи для краси, 
Для сили, для правди, для волі!.. 
Шуми, Україно, як рідні ліси, 
Як вітер в широкому полі.

Вед.3.  Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.

Вед. 4  Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод –
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.

 Пісня «Молитва за Україну»