Вечір-реквієм «Радіаційна утопія 1986-го» для 8-9-х класів

Вечір-реквієм «Радіаційна утопія 1986-го»

для 8-9-х класів

 

Мета: осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій 1986 року; пробудити почуття відповідальності перед майбутнім поколінням; виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім'я майбутнього життя людства; розвивати почуття гордості за свій народ; прищеплювати любов до рідного краю та виховувати дух патріотизму.

Виходить, кульгаючи учень, в темному старому вбранні та сідає на лаву.

 

Монолог:

Не впізнаю — ні зблизька, ні здаля.

Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?

Тепер тут зона, а була земля...

Тут був чорнозем, а тепер — Чорнобиль.
У нас і стріхи вже радіаційні.

Летючі крони голубих дерев.

Із року в рік дожити до неділі.

Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.

Аборигени острова Надії.

Босоніж дітки бігають малі.

Пройшла гроза і не була озонною.
А де тепер не зона на землі?

І де межа між зоною й не зоною?..

Оксана Пахльовська

Під час розповіді ведучих а екрані транслюються кадри Прип’яті до аварії

Ведуча

Прип’ять – яскраве та заквітчане місто. Одна із українських перлин вісімдесятих років з величезним промисловим гігантом – атомною електростанцією.

Ведучий

Гордість науковців та інженерів, важка і кропітка праця будівельників, зусилля і згуртованість персоналу. Все наче в казці, такий собі ідеальний світ, про який мріяли не один рік.

Ведуча

Як бджоли у вулику, люди гуділи містом. Всі жили звичним життям: дорослі на роботі мріяли про відпочинок на вихідних, учні рахували дні до літніх канікул, бабусі та дідусі готували городину та чекали у гості онуків.

Ведучий

Здавалось, ніщо не зможе порушити цю утопію….

Неподалік сцени стіл, за ним телеведуча з випуском новин

Телеведуча

Доброї ночі! На календарі 26 квітня 1986 року. В ефірі «Перший канал». Екстрений випуск новин! Світ сколихнула страшна трагедія. На Чорнобильський атомній електростанції стався потужний вибух, 4-й реактор повністю зруйновано. З пожежею борються пожежні та військові частини. Полум’я не згасає. У небо підіймаються сотні тон радіоактивних речовин. З найближчих міст та селищ евакуйовують людей. Будемо й надалі інформувати вас про події з місця аварії.

Ведуча

Таким міг бути випуск новин у наш час. Інтернет би ряснів фото та відео матеріалами, на всіх каналах транслювали лише б одну новину, люди були б проінформовані вчасно.

Ведучий

Та як же воно було насправді? Спробуємо відтворити хронологію тогочасних подій.

На фоні слів грає спокійна музика. Продовжується показ кадрів міста та ЧАЕС до аварії та під час вибуху

Учень1

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

Учень2

Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.

Учень3

12 годин до вибуху. Початок непідготовленого експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті якого станеться найбільша техногенна катастрофа в історії людства.

Учень4

23 хвилини до вибуху. Експеримент на Чорнобильській АЕС проводиться
на зростаючих потужностях реактора.

Учень5

Перша година двадцять три хвилини. На Чорнобильській АЕС стався вибух. 4-й реактор повністю зруйновано. А мільйони людей солодко сплять.

Учень6

5 годин після вибуху 69 пожежних ліквідують пожежу, яка знов спалахне вже ввечері. Загасити реактор повністю вдасться лише через 3 тижні.

Учень7

7 годин після вибуху. Під час вибуху в атмосферу потрапило майже 200 тон радіоактивних речовин, а діти в Прип'яті, як завжди, ідуть до школи.

Учень8

10 годин після вибуху. Рівень радіації у Прип'яті у 1000 разів перевищує норму.

Учень9

36 годин після вибуху. Повідомлення про евакуацію населення лунає з радіоприймачів Прип'яті. Починається евакуація населення.

Інформаційні данні з інтернету

 

Звучить сигнал евакуації

Виходить дівчина з двома маленькими дітьми та розповідає вірш

 

Монолог:

Софіє! Богдане! Із-під копита

Втікає майдан.

Хто залишиться з вами?
А син маленький так тихо пита:

— Куди це ми їдемо, мамо?

Не знаю. Мовчу. Темнота. Сліпота.

Розстріляні хмари, і сонце з громами.

А син мене знову і знову пита:

— До кого ми їдемо, мамо?
У київським небі здригнувся літак.

Немов до Дніпра — до віконець — губами

Малі серденята не в такт і не так

Забились.

— Ми більш не повернемось, мамо?

Леся Оленівська

Ведуча

Ніхто не знав, повернеться у рідну домівку чи ні… Люди намагалися втекти подалі від «страшного атома».

 

 

Ведучий

Все зійшло нанівець,

Ось і казці кінець,

Що народу нема переводу.

Хто в своєму дворі

Позасіював смерть,

Дочекався таки врешті-решт

Відповідного сходу

І плоду.

Тарас Петриненко

 

Виходить хлопець у пожежній формі

Пожежник

Вступивши в полум'я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, ми в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України. Ми намагалися вистояти. Ми хотіли захистити усіх, та не змогли…

Перші 28 пожежників загинули в тяжких муках. Це були здорові відчайдухи, вони не боялися смерті. Вони лише хотіли всіх нас врятувати.

За життя. За майбутнє. За країну.

Ведучий

Дійсно, найперші ліквідатори наче супер-герої стрімголів поспішали на місце вибуху. Вони намагалися зробити все можливе, щоб ліквідувати пожежу. Та їх сил було замало, атомний змій виявися сильнішим і забирав кожного у своє смертельне полум’я. Після зустрічі з радіацією виживали одиниці…

Сидить хлопець за столом, імітуючи написання листа і зачитує його.

Грає сумна мелодія.

Лист

«Доброго дня, кохана. Живу я добре. Поселили нас у клініці для огляду, як ви знаєте. Тут усі, хто тоді був там. Так що мені весело, адже мій караул увесь при мені. Ходимо, гуляємо, милуємося вечірньою Москвою. Одне погано, що милуватися доводиться через вікно. І це триватиме, мабуть, місяців півтора-два. На жаль, тут такі закони: доки все не обстежать, не випишуть. Надійко, живи у батьків, я приїду прямо туди. Та ще хай моя дорога теща підшукає для мене роботу, щоб я міг перевестися. Надійко, ти читаєш мого листа і плачеш. Не треба, витри слізки, усе обійшлося добре, ми ще проживемо до ста літ, і донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три...»

З листа В.Правика дружині. Травень 1986 року

 

Ведуча

Скільки треба мужності, людяності, любові, щоб так спокійно вимовити своє останнє слово прощання. Адже він тоді знав, що ніякого повернення додому не буде. Він більше не побачить своїх близьких. А вони з ним зможуть попрощатися лише через важку металеву труну.

Учень10

Живі і мертві... всі відважні

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось... не з їх вини!

З інтернету

 

Учень11

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь.

 І не забути, доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

З інтернету

 

Ведучий

Вшануємо ж хвилиною мовчання

Героїв тих, що віддані біді.

Запалимо свічки до їхнього згасання

Молитву прочитаєм за дідів.

Анна Капуста

 

Звучить хвилина мовчання

 

Ведуча

Ну от і все. За межу, позначену страшним словом «зона», було виселено 135 тисяч чоловік. Радіаційна статистика нараховувала величезні та страшні цифри.

 

Ведучий

Всього у ліквідації аварії на ЧАЕС візьмуть участь 600 000 осіб. Із них кожен десятий помре, кожен четвертий залишиться інвалідом. Понад 115 000 евакуйованих втратили домівки. Близько 60 000 ліквідаторів померли.

 

 

 

Ведуча

Колись квітуча Прип’ять бузковим та духмяним ароматом розносила страшну заразу, яка з кожним днем все більше в’їдалася у землю, і спустошувала душу тих, хто переніс на собі горе Чорнобиля. Чорний біль – страшніше смерті, суцільний ад.

Учень12

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей…

Анна Багряна

Ведучий

Аварія на ЧАЕС була глобальною. Біль відгукнувся у серцях мільйонів людей. Проходять роки, але біль не вщухає. Він був і залишиться трагічною сторінкою життєпису нашої країни.

Ведуча

А ми з вами повинні знати і пам’ятати свою історію. І ми маємо зробити все, щоб не допустити подібного, щоб вже наші з вами діти могли жити в мирній та квітучій державі. За нами майбутнє!

Ведучі разом

Миру, злагоди, здоров’я та многії літа життя усім вам!