Вечорниці на Андрія
Сценарій розваги для дітей старшого дошкільного віку.
Мета: Познайомити дітей з традицією святкування вечорниць в Україні. Прищеплювати любов до народної пісні, таночку, гри. Берегти та пам’ятати звичаї рідного краю.
Обладнання: Декорація хатини, піч, стіл, лави, прялка, рушники, скатертини, портрет Т.Шевченка.
Хід розваги:
Діти під пісню «Вечорниці» заходять до залу, сідають на стільчики.
Господиня: Дорогі діти, щиро вітаю вас у своїй господі. Сьогодні я вас запросила відсвяткувати День Андрія Первозванного. Це свято припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та у околицях нашої столиці — Києва. У староукраїнському літописі, що датується XIII століттям знаходимо такий переказ: «Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром та прийшов і став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город і Бог збудує багато церков! І вийшов на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром…».
Хоч Андрій Первозванний — християнський святий, але у народній традиції звичаї та обряди у день святого мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, закликання, ритуальне кусання калити.
З усього циклу зимових традиційних свят День Андрія Первозванного — найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією.
Свято Андрія та Катерини (7 грудня) об’єднуються у «андріївські вечорниці», бо обидва пов’язані з гаданням та ворожінням.
У нас у гостях є бабуся Ганна. Послухайте її розповідь про святого Андрія.
Бабуся Ганна: 12 грудня ввечері дівчата сходилися до хати, де проводили вечорниці, ворожили. І перше, що воно робили — це пекли калиту і балабушки. Калита — це круглий з діркою корж з білого борошна, притрушений маком, а балабушки — невеличкі пампушки з білого борошна. Воду на тісто мали дівчата наносити від криниці ротом. Старалися це робити, щоб хлопці не бачили, бо розсмішать. Але хлопці ще вдень біля кожної криниці вартових ставили. Тому й просилися дівчата:
— Ідіть собі, хлопці, ми води наберемо. А хлопці:
— Макітру вареників — і тоді підемо.
Дівчата змушені були погоджуватися, щоб наносити води.
Калиту місили всі дівчата, навіть підлітки. Коли калита була готова, її зберігали до наступного дня для кусання. А з балабушками у цей же вечір проводили гадання.
Господиня: Дякуємо тобі бабусю за цікаву розповідь. То ж будем розпочинати наші вечорниці.
Дитина: Всіх шановних гостей
Щиро ми вітаємо,
І годину вечорниць
Вже розпочинаємо.
Дитина: Гей, на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи й танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці.
Господиня: Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату!
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
за нашим звичаєм – це, як годиться,
Завжди варенички на вечорниці.
Стіл накритий рушниками,
Ось і миска з пампушками
Є й засмачна паляниця!
Нумо ж, будем веселиться!
Зручніше сідайте
Та й пісню заспівайте.
Пісня ( дівчатка ) «Гоп, гоп, черевики»
Дівчина: Ой, чогось зовсім невесело без хлопців. І де вони забарились? Може не прийдуть ?
Встають хлопці.
Хлопець: Добрий вечір добрим людям!
Чи приймаєте нас до гурту ?
Дівчина: До нас, до нас парубочки,
Бо в нас, гарні вечорниці.
А в нашої господині
Рум’яні паляниці.
Господиня: Припасла я для вас забав
На різний смак, кому – казку,
Кому – правду, кому – пісеньку.
Хлопець: Дівчата! Нумо позмагаємось,
Хто кого переспіває?
Пісня «Ти ж мене підманула»
Хлопець.: Ой, заграйте, музики,
В мене нові черевики.
Танцювати я мастак
Український наш гопак.
Діти виконують укр. таночок.
Після таночку всі сідають на лави. Виходить Гриць.
Гриць: Оце треба було так горлати?
Не дали мені й поспати.
На печі так зручно лежати,
Що не хочеться й вставати.
( До господині ) Що тут відбувається ?
Господиня: А у нас вечорниці! Грицю, а як тобі спалося?
Гриць: Розбудили, а їсти не дали! А мені якраз вареники снились.
Ох і люблю ж я їх!
Дівчина: Будуть тобі, Грицю, вареники. Але спочатку розкажи щось
смішне.
Гриць: Гаразд. Слухайте!
Їхав я конячкою на базар. А вона ж, поганенька, їхала-їхала… та й стала. Так я сам запрігся, а її прив’язав до воза, та й кажу: – Не хотіла їхати, то йди пішки!
( Двоє дівчат )
- Ой, кумо, зима люта буде.
- Невже ?
- Страшенні морози будуть !
- Та ну !
- Так буде холодно, що аж ну !
- А звідки ти знаєш ?
- Бо у мене кожуха нема !
Хлопець. Ой-ой-ой! Торохтіла сорока, як діжка з горохом!
Хлопець. Вихвалялася кума, що пироги пекла, бо й ворота в тісті.
Дівчата. Тринди – ринди з маком борщ!
Дівчина. Хлопці, нащо вам музики, коли у вас довгі язики?
Хлопці. Їм кажеш – ячмінь, а вони тобі – гречка.
Хлопець. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Згода, дівчата?
Дівчата. Та вже згода!
Хлопці. Досить жартувати! Нумо веселої співати!
Пісня – інсценівка «А мій милий вареничків хоче»
Господиня: Ось погляньте, діти,
Сонце вже заходить,
Сонце вже заходить,
А калита сходить.
Славна та ясна,
На весь світ прекрасна,
Добрий вечір з калитою,
Будьте всі здорові!
З калитою золотою,
З пресвітлим празником Андрія!
( Вклоняється всім гостям )
Діти (хором). Ой калита, калита,
Із чого ж ти вилита?
Дівчина ( за калиту ): Ой я з жита сповита
Та й сонцем налита –
Для красного цвіту
По білому світу.
( Дорослі беруть калиту, прив’язують до неї червону стрічку. Призначають до калити вартового-хлопчика і дають йому другий кінець стрічки. Це пан Калитинський. Йому також дають великого квача з чорної тканини, начебто намащеного сажею. Проводиться гра «Пан Калитинський і пан Коцюбинський» ).
- Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!
( Один із хлопчиків бере коцюбу поміж ноги і під’їжджає, мов на коні, до вартового. Між ними відбувається розмова).
- Добрий вечір, пане Калитинський!
- Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Куди їдете ?
- Їду калиту кусати!
- А я буду по писку писати!
- А я вкушу!
- А я впишу! І якщо Пан Калитинський не розсмішить Пана Коцюбинського, другий кусає (без допомоги рук) калиту. Якщо ж розсміється, то Калитинський пише сажею по обличчю. Андрієм стає той, хто найбільший кусок калити вкусить. І він роздає калиту дівчатам даремно, а хлопці платять йому гроші.
Гра «Кусання калити».
( Сперечаючись, пан Калитинський намагається розсмішити противника – жартує, сміється, пританцьовує, розповідає смішне. Присутні можуть допомагати йому )
Пісня ( танок ) «А на нашім святі»
Дівчина: Скільки б не співали, а кінчати час,
Кращі побажання ви прийміть від нас.
Хлопчик: І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.
Дівчина: Хай у всіх буде – в місті і в селі –
Радісно на серці, повно на столі.
Хлопчик: Хай біда і горе обмине ваш дім,
Доброго здоров’я зичим вам усім.
Дівчинка: Прощавайте, друзі, вам низький поклін
Щастя вам бажаєм всі ми, як один.