1 ведучий
Всі читають урочисто
І безвусі, й вусачі,
Скільки мешканців у місті,
Стільки в ньому й читачів.
1 ведучий
У тролейбусах читають,
Щось мугикають під ніс,
Сторінки перегортають
Під ритмічний стук коліс.
Якщо хочеш поговорити з ким-небудь – відкрий книгу.
Якщо ти занудьгував – візьми книгу.
Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її у книзі.
Якщо прагнеш знайти друга – подружися з книгою.
Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги.
Якщо хочеш відчути безмежні можливості людського розуму – працюй з книгою
1
Книга — одне з найбільших див, створених людиною. З книги ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань: розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки. Як не можна жити без повітря, води та хліба, так не можна жити і без книги. Недарма і прислів’я є: «Хліб годує тіло, а книга — розум».
Якщо хочеш поговорити з ким-небудь – відкрий книгу.
Якщо ти занудьгував – візьми книгу.
Якщо хочеш одержати пораду – відшукай її у книзі.
Якщо прагнеш знайти друга – подружися з книгою.
Якщо мрієш стати справжньою людиною – читай книги.
Якщо хочеш відчути безмежні можливості людського розуму – працюй з книгою.
1 ведучий
Дорогі гості, мами й тата!
В нас сьогодні Свято Книги!
Будемо разом відзначати,
Книгу-друга шанувати.
2 ведучий
У книгах тих записано усе,
Що людське серце болем наповняло.
І те, що радість сонячну несе,
Що на заваді розвитку стояло.
1 ведучий
Шалені успіхи і радість відкриття,
Важкі невдачі, біль утрат і зраду.
З прадавньої пори і так усе життя
До книжки йшла людина на пораду.
2 ведучий
Бо книга — вчитель, добрий друг вона,
Завжди порадить щиро й допоможе.
В ній людства мудрість зібрана земна,
Тому вона — усе на світі може!
1 ведучий
Всі читають урочисто
І безвусі, й вусачі,
Скільки мешканців у місті,
Стільки в ньому й читачів.
1 ведучий
У тролейбусах читають,
Щось мугикають під ніс,
Сторінки перегортають
Під ритмічний стук коліс.
Книжка знає все навкруг:
Про старі й нові країни,
Космос і морські глибини.
Хто нам написав «Кобзар»,
І який де правив цар,
З чого зроблено намисто,
славетне місто наше…
Діти виконують пісню про книжку.
Як були маленькі
Все просили неньку
Казочку, будь ласка, прочитай!
І у світ казковий нас вели герої
По стежках в чарівний Дивокрай.
Приспів:
Світ чарівний книжечка для нас,
Любить читати наш веселий клас!
Про усе на світі
так цікаво дітям
книжечка новенька розповість.
Ми вже не маленькі
І не просим неньку,
А самі читаєм залюбки!
На сцену виходить хлопчик Нечитайло.
Нечитайло. Ой, і знову та книжка, де вона взялася на мою голову? Чого я такий нещасний? Треба було мені народитися ще до того, як винайшли ті книжки. От тоді було добре! Ніхто дітей не змушував читати, ніхто не примушував уроки вчити... Бігай собі, гуляй із раннього ранку до пізнього вечора і ніхто не кричав: «Читай! Вчи уроки!» От щасливчики ті, хто народився тисячі років тому — свобода була, воля, бігай собі, як вітер у чистому полі і ніяких книжок, ніяких уроків... А то... Просто жити не дають з тими книжками...
Пісня про книги
(на мотив «Пісеньки мамонтенка»)
Я книгу читаю цікаву завжди!
Відповідь на питання я хочу знайти.
Читання книжок і наука -
Це розуму знань запорука.
Приспів:
Нехай книга вчить,
хай книга розкаже.
Нехай вірний шлях у житті нам покаже,
Бо так не буває на світі,
Щоб були неграмотні діти.(2 рази останні два рядки)
Її не замінить комп'ютер і відік.
хай кожна дитина одне в цьому бачить
читання книжок і наука -
це розуму знань запорука.
Іринка Ти хто? Чого голосиш на цілий двір?
Нечитайло. Та хто-хто... Тупак в пальто. Бо як інакше скажеш? Я вже свого справжнього імені не пам’ятаю, лише прізвисько, яким мене всі називають. Так звик, що на інше і не відзиваюся. Нечитайло я. Ось хто. Нехай собі так кажуть, бо я і справді не люблю читати, ненавиджу книжки, від них лише голова болить. Нащо їх тільки придумали?
Наталка: Нечитайло... Оце так! Треба ж такому статися! Як ти до цього дожився, щоб такого гарного хлопця і погано так обзивали.
Нечитайло. А, не люблю я книжок. Нащо вони? Про все, що треба, я й так знаю, а більше мені й не треба знати. А то «Читай! Пиши! Вчи! Читай! Читай!» Аж вуха болять за цілий день. А як я не хочу... Не хочу і не буду. Отак!
Галинка: Нечитайло... Це ж, мабуть, тебе Михайлом спочатку звали, чи не так? А тепер — Нечитайло. Погано, що таке прізвисько дали... Та все ж, чому ти так настроєний проти книжки? Адже народна мудрість каже: «Вчення — світло, а невчення — пітьма». Це свята правда. Хіба не так?
Нечитайло. Ну, нащо мені так багато знати? Для чого? Хіба людина може все на світі знати?
Марійка. Нечитайко, треба прагнути знати більше, бо ж наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Що більше людина знає, то мудріша стає. Книжка якраз і допомагає в цьому. Так що ти подумай над цим.
Читати чи не читати
(На мотив пісні «Якщо у вас немає тітки»)
Якщо у вас немає книги,
То вас не врятує Інтернет,
І будні сумні настануть,
Якщо у вас, якщо у вас,
Якщо у вас книжок нема,
Книжок нема.
Якщо ви мало читали,
То вам бізнесменом не стати,
І ви чи навряд зможете
Фірму свою , фірму свою,
Фірму свою відкривати.
НЕЧИТАЙКО: Не хочу і не буду Я вже казав: не хочу і не буду.
Королева Книг: Я знаю, як з цим лихом впоратися. Сказати?
Наталка: Скажи, треба ж якось допомогти хлопцеві, зовсім пропадає..
Королева Книг:. Можна його відправити в минулий час, коли люди ще неписьменними були, а своїм потом, щоденною важкою працею з ранку до ночі здобували собі їжу, одяг, шукали захисток над головою, щоб їх вночі не роздерли хижі звірі... Вмирали від голоду, холоду, страшних хвороб... Ну, як?
Наталка: Ні, гадаю, що це надто жорстоко. Адже він ще дитина і не справиться з такою ситуацією, він же непристосований до такого життя. Може, щось ліпше є... Є ще якийсь варіант?
Королева Книг:. Що ж, можна його на кілька днів у ліс самого відправити. Хай набігається без їжі, без житла, страху натерпиться, може порозумнішає...
Галинка: Ну, що, Нечитайле, хочеш туди, де немає книжок?
Нечитайло. Звісно! З радістю!
Королева книг:. Тоді відправляйся! (Накриває чорним покривалом і виводить.)
Марійка. Не знаю я, що станеться з Нечитайлом, але вірю, що Чарівниця допоможе йому. Ми продовжуємо наше світле і радісне свято. Бо книжка — це вже свято! Недарма ж народ каже, що у Землі супутник — Місяць, а у людини — книжка.
Галинка. А воно і справді так. Адже улюблену книжку люди завжди беруть з собою у далекі мандри, бо вона зігріває людину своїм теплом, мудрими порадами, щирістю. Бо ж книга — твій друг, без неї, як без рук. От космонавти брали книжку з собою в космос, і вона допомагала їм у польоті.
Андрійко. Прадідусь розказував, що деякі бійці, коли ішли у бій, то на грудях тримали книжку «Біблію». Ще розповідав, що одного бійця у їхньому полку така книга від смерті врятувала, бо куля в неї попала, пробила наскрізь, бійця поранила, а от у серце не втрапила. Так він ту книжку ще більше полюбив, бо вона йому стала оберегом. От які чудеса трапляються!
Марійка: То як же книжку не любити, коли вона і навчає, і допомагає, і радить, і бажання виконує. Та все на світі людина бере з книги. Хороша книга яскравіша за зірку. З книжкою не будеш нудьгувати, вона завжди розрадить і звеселить.
Пісня про книжку
(на мотив української народної пісні "Ой, під гаєм, гаєм…”)
Ти, кохана книжко,
Учиш нас, навчаєш,
Про усякі дивні дива
Нам оповідаєш!
Любо вчиш нас, книжко,
Як у світі жити,
Батька, неньку шанувати
Рідний край любити.
Тож гукнімо, діти:
Нашій книжці – слава!..
В ній наука і розвага,
Втіха і забава!
Сашко. Книга — кому розвага, а кому — навчання.
Наталка: Що ти маєш на увазі?
Сашко. Та те, що наші підручники — теж книги, але вони створені не для розваги, а для навчання і в кожного учня завжди під рукою. Тому називаються — підручники. Вони діляться з нами своїми знаннями. Роблять дітей тямущими, розумними. З книгою подружишся — розуму наберешся. От ми зі своїх підручників з року в рік розуму набираємося.
Марійка. Правильно. Книга створена для людей, і кожен бере з неї те, що йому потрібно. Бо ж книга для розуму, що теплий дощик для посівів. Кажуть же люди: «Книгу читай, розуму набирай».
Дбайливо тоненьку книжку
Гортаю й рядок за рядком
Квапливо читаю.
Багато про що
Я довідаюсь з книжки:
Про лева, жирафу,
Ведмедя та мишку.
Про гори круті
Та бурхливії ріки,
Про джунглі густі
Та пустелі великі,
Про синіх китів,
Про акул і дельфінів.
Про хижих касаток
І добрих пінгвінів.
Про північ, про південь
Читаю невпинно
Про ближні країни.
Гортайте, гортайте
Сторінки. Мов диво,-
Весь світ в собі книжка
Вмістила дбайливо.
Галя. А скільки цікавих казок є у книжках! Кожна казка не тільки цікава, а ще й повчальна.
Прийшли ті казки з глибини віків.
Настя:
Ти знаєш, у нашому домі, |
Клопочеться гном у шафі, |
Пісня Гномів (На мотив пісні «Голубой вагон»)
Гноми
Про усе на світі знають гноми,
Бо читають книги ніч і день,
Хоч маленькі, та такі невтомні,
Ми є приклад добрий для дітей.
Приспів
Читати, читати, читати, читати,
Читати, читати просимо всіх вас.
Будете, будете, будете, будете.
Будете, будете знати більше нас.
Гноми книги поважають,
Шанобливо ставляться до них.
Гномам книги все розповідають,
Тож шануйте книги так, як ми.
Попелюшка Я заїхала на одну хвилинку. Я дуже поспішаю на королівський бал. Дуже суворо наказала мені моя добра фея повернутися до півночі. А якщо я запізнюсь хоч на хвилинку, моя карета знову перетвориться на гарбуз, коні - на маленьких мишок, а моя святкова сукня знову стане старенькою. Та ви не хвилюйтесь, у мене в запасі є ще кілька хвилин. А давайте заспіваємо разом!
Співають пісню на мотив «Маленька країна»:
У кожній хаті, в кожнім домі
Друзі твої живуть,
їх кожен з вас, напевно, знає. Бо їх книжками звуть.
Є в них і мудрість, і наука,
Є туга в них і сміх. І той щасливий, хто за друга,
Власне, тримає їх.
Приспів:
Дивний книжковий світ
Мрій і думок політ. Нині казкові всі герої.
Шлють вам палкий привіт.(2 рази)
Попелюшка
До побачення друзі. Сподіваюся, що книги вам допоможуть вирости хорошими людьми.
Незнайко
Доброго дня! Я – Незнайко. Дуже хочу багато знати, але в мене не завжди виходить.Я книжки читаю, як той вітер: в одне вухо влітає, у друге – вилітає. А ось послухай.
На вікні лежала книжка.
Вітерець підкрався нишком,
Сторінки погортав.
Каже: Вже я прочитав!-
- А про що ж ця книжка? -
Та… вона, - Вітрець шумить,
- З мене вивітрилась вмить!
Хай цей вірш запам'ятає,
Хто отак книжки читає!
Марійка. Колись люди мріяли, а от сьогодні їхні мрії збулися і стали реальністю.
Сашко. Чи ж збулися? Таке скажеш!
Наталка; А що, ні? Давай подивимося на життя сьогодні. Люди мріяли про таку тарілочку, на якій би вони могли все бачити, і є сьогодні телевізори. Увімкнеш, а тобі про все покажуть з іншого кінця світу, хіба не так?
Андрійко: Справді так, я й не подумав. А тепер і сам можу навести приклад. Раніше мріяли люди, щоб перелітати на килимі з одного кінця світу в інший, а сьогодні швидкісні лайнери занесуть тебе за кілька годин куди завгодно. Це ж так здорово!
Марійка. Раніше мріяли про те, щоб передавати слова на великі віддалі. Навіть у казках були герої, що голосно уміли кричати, а тепер і кричати не треба. Взяв телефон і куди завгодно подзвонив.
Сашко. Отже, мрія людей стала реальністю і в цьому величезна заслуга книжки.
Стукають у двері).
А хто це так стукає? Що там?
Це я,ваша найкраща подруга Старушка Шапокляк».
«Здра-здуй-те, школярики-нечитайлики!
Ви не бійтеся, діти,
Я - старенька бабуся,
І лихого я вам не зроблю.
Я люб’язна й ласкава,
Уладнаю всі справи,
Бо гарненьких діток люблю.
Приспів:
Ну, навіщо ті уроки!
Їх так довго й нудно вчить!
Та у тебе ж від навчання
Голова болить.!
Дам вам цінну я пораду, що робить, щоб стать «гарним» читачем, а щоб вас похвалили. Ось мої поради для вас!
Прокидайтеся вранці якомога пізніше, тоді ви обов’язково запізнилися на уроки. Портфель з книжками зовсім не готуй.
Спочатку поклади туди підручника, до них додай відро води!
Дрібненько зошити поріж. Гарненько розмішай... Але все це ти сам не їж — товаришу віддай»
Королева Книг: Ні, діти! Ні! Ми з вами знаємо, що книги і зошити — наші друзі й помічники. А хіба можна так поводитися з друзями?
Діти. Ні!
Інсценівка «БРУДНА КНИЖКА»
(Чути стукіт). Книжка.
Ой-ой-ой!
Не маю сили! Ви на мене наступили!
Я подерта, я потерта,
Кутики загнуті,
Сторінки пом'яті.
Люди скажуть: «Ой, чия ти?
Як тепер тебе читати?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких».
Я терпіть не маю сили.
От подалася в світ блукати,
Долі кращої шукати.
Королева Книг. Що трапилось, Книжечка? Хто тебе образив?
Книга. Ой, я втекла від дівчинки, яка мене била і зовсім не берегла.
Заходять діти — «сторінки», в руках кожен тримає аркуш паперу, на якому великими літерами написано фразу з певної казки.
Перша сторінка
Я — вирвана сторінка,
Втекла я щойно з школи.
До учнів не вернуся
Нізащо і ніколи.
Друга сторінка
Нас дуже ображали,
Ніяк не цінували!
Третя сторінка
Мене ж іще й помалювали,
Немов моїх малюнків мало!
Четверта сторінка
А на мені — грубе слово
Не потерплю я більш такого!
П’ята сторінка
А з мене хлопчик Вася
Літак зробить старався.
Втекла до вас, малята,
Я захисту шукати!
Шоста сторінка
Всіх нас із казок забрали,
Поверніть, будьте ласкаві.
(забігає дівчинка).
Дівчинка. Ось де ти! Книжечко, моя дорогоцінна! Я тебе шукаю скрізь, а ти тут. Я тобі нічого поганого не зробила, тільки вдарила кілька разів свого сусіда по парті та вчора забула тебе у дворі. А вночі пішов дощ. Ранком я пішла тебе шукати, а ти ось де!
Книжка. Королево, я не хочу повертатись до цього дівчиська. Заберіть мене до себе у бібліотеку.
Королева Книг. Добре, ми тебе вилікуємо у книжковій лікарні і читатимуть
тебе добрі дітки, які не залишатимуть тебе під дощем.
Дівчинка. А я залишатимусь без книжки? Я ж її дуже, дуже люблю!
Королева Книг. Ну, якщо любиш, то перш за все вилікуєш її.
Лікарю! Лікарю!
Лікар.
Є в новому домі
Двері заповітні.
Ще не всім відомі,
Та до всіх привітні.
В книжчиній лікарні,
У новім будинку
Я щодня працюю
Не одну годинку.
Хто навчитись хоче
Книжку лікувати,
Приходьте, будь ласка,
Буду вас навчати.
Королева. Забирайте, лікарю, книжку у лікарню.
Лікар.
Бідна ти моя понищена каліко.
Хто ж тобі заподіяв стільки лиха?
Але сама я тобі не допоможу,
По ножиці побіжу.
Ножиці.
Шкода мені тебе, книжко гарна,
Хтось понищив твої сторінки намарно.
Допоможу, щоб ти гарна, стала знову,
Щоб вела з дітьми розумними розмову.
Клей.
З ніжки на ніжку я стрибаю.
Книжки лікувати допомагаю.
Всі діточки, всі сторінки
Приведу до порядку.
Буде ця книжка мати
Мій слід на згадку.
Та щоб все привели до ладу,
Я ще по гумку піду.
Гумка.
Я – Гумка, Гумка, Гумка.
Та хочу вам сказати,
Щоб всі ці неподобства
Не сміли більш писати.
Щоб стала книжка ще гарніша
Треба покликати обгортку.
Обгортка.
Я така гладенька. Блискуча. Ніжна.
Ця книжка зі мною буде, мов царівна.
Я оберігаю всі книги на світі,
Тому обгортайте свої книги, діти.
Але для повного порядку
Книзі потрібна ще й закладка.
Закладко, до мене біжи,
Нашій книжці допоможи.
Закладка.
Я дуже потрібна. Друзі. Вам,
Нелегко без мене книжечкам.
Бо діти сторінки обривають,
Якщо мене в книжку не закладають.
Ось до тебе. Книжечко, притулюся
Не раз при читанні тобі знадоблюся.
Пісенька про книжку
Хто з книгою щиро дружить,
Тому вона вірно служить
І в житті допомагає,
Уму-розуму навчає.
Приспів:
Я ж тебе, я ж тебе обгортаю,
Я ж тебе, я ж тебе доглядаю,
Ти для мене – вірний друг,
Бо відкрила світ навкруг.
Лікар. Забирайте свою книгу. а дівчинка нехай прочитає і запам’ятає правила поводження з книгою.
Дівчинка.
Дівчинка. А я їх ніколи не мию).
2 Сторінка: Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки
Дівчинка. (А ви також перегинаєте книжки, як і я?).
Сторінка: Не кладіть до книжки олівців та інших предметів, від цього вона рветься.
Дівчинка. (Ніколи б і не подумала).
3Сторінка: Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками
Дівчинка. (А в мене їх немає).
4Сторінка: Не читайте книги під час вживання їжі.
Дівчинка. (А коли ж?).
5Сторінка: Щоб книга або підручник довше служили вам, обгорніть їх.
Дівчинка.
(У мене жодна книга не обгорнута).
Королева Книг. Чи запам’ятали ці правила, діти? А ти, дівчинко?
Дівчинка. Я все зрозуміла, обов’язково виправлюсь.
Книжка всім знання дає, в кожній щось цікаве є
То ж на книжці не малюй, та не рви її, не псуй.
Книга. А чи знаєте ви , друзі, як я народилася? Багато людей сумлінно працювали, щоб я була гарною, цікавою а корисною.
Письменник (в окулярах, з ручкою і зошитом)
Я — письменник, автор тексту,
Автор задумів, ідей.
Я пишу цікаві твори
Для дорослих і дітей.
Приспів: Шпаківні-читальні,
Яскраві та гарні,
До вас прилетіли,
Принесли КНИЖКИ!
Читальні-шпаківні!
Усюди в країні
Всі діти читають -
Читай з нами ТИ!
(ad libitum або реп):
Художник (тримає пензлик та палітру з фарбами)
Я — художник, я малюю
Ілюстрації для книг,
Фарбами розповідаю,
Про усе, що йдеться в них.
Редактор (має в руках стос паперів з надрукованими текстами)
Я — редактор.
Тексти всі
Я перевіряю,
Помилки й неточності
Уважно виправляю.
Художній редактор (має медаль з написом «Головний редактор»)
Я — редактор головний,
Мій обов’язок святий –
Видавництвом керувати,
Працю всіх перевіряти,
І лише найкращі твори
В світ книжковий випускати.
Друкар
Я для вас книжки друкую,
Отже, звуся я друкар.
Поставляю в магазини
Тільки якісний товар!
Книгар (тримає 5-6 книжок)
Я працюю у книгарні,
За прилавком я стою,
Читачам книжки чудові
Із любов’ю подарю!
Книжка — це ваше обличчя. Коли книжка чистенька, охайна, то говорять, що у неї добрий господар. Тож будьте добрими господарями для своїх книг.
Королева книг. Що робити з нашим Нечитайлом? Де то він зараз пропадає, може вже нагулявся? То, може, заберемо його додому?
Діти. Давай заберемо.
Королева книг: Будь по-вашому. Тари бари розтабари, розступіться чорні хмари, сонечко сюди впустіть, Нечитайла принесіть. (Діти-Хмари в чорному приводять Нечитайла. Він обідраний, в лахмітті, замурзаний.)
1 Хмара
Ось ваш хлопець непутящий,
Нечитайло ваш ледачий.
Думав вік без книг прожити,
Довелось його провчити.
2 Хмара
У минуле завели,
Де ще книги не знайшли.
Жив в печері кам’яній
І ховався він у ній.
1 Хмара
То ж: не все було так тихо,
Там зазнав він горя й лиха.
Сам свій голод тамував,
Корінці в землі шукав.
2 Хмара
Був голодний більш, як ситий,
Звірами не раз побитий.
Його страх такий скував,
Що хлопчина не гуляв.
1 Хмара
А від звірів все ховався,
Дуже хлопець налякався.
Ще й від холоду дрижав,
Сам додому забажав.
2 Хмара
А від страху неземного,
Зрозумів — книжки для чого.
Він тепер усім поклявся,
Що уже за розум взявся.
Нечитайло
Ой, нічого не питайте...
Краще книжку, книжку дайте!
Був я дуже необачний,
Я не знав, що там так лячно.
Люди ті ще зовсім темні,
Зовсім, зовсім неписьменні.
У страху живуть, страждають,
Нічогісінько не знають.
Нічогісінько не вміють,
Про добробут тільки мріють.
Ні, не хочу я так жити,
Краще буду вчитись, вчити
І писати, і читати,
Розум буду розвивати.
Йому дають книжки, він бере їх, притискає до себе.
Королева Книг: Тепер ти зрозумів для чого книжки людям?
Нечитайло. Так. Я зрозумів, яку силу має книга. Я тепер буду читати, вчитися, бо вчення — це світло. А книга — це ключ до знань. Правду каже мама, що золото добувають із землі, а знання — з книги.
Королева Книг: Ну, що ж, іноді треба страху натерпітися, щоб зрозуміти істину. Але то нічого, я рада, що ти зрозумів і тепер серйозно візьмешся за книжку.
Нечитайло. Дякую, Королево Книг, твій урок я добре засвоїв. Це корисно було для мене, бо допомогло зрозуміти істину. Дякую! А вам, діти, не бажаю того, що пережив сам. Ох і страшно було, жах!
Дівчинка. Усе пізнається у порівнянні. От і наш Нечитайло, тобто — Михайло, теж зрозумів, яку силу має книжка, лише тоді, коли відчув на собі те життя, коли люди були неписьменні. Тепер його вже не хочеться називати Нечитайлом, він знову для всіх нас — Михайлик, а точніше — Михайлик-читайлик. Правда, діти? Все добре, що добре закінчується.
Пісенька юних читачів
Мій друже й супутнику,
Книго моя,
Завжди на дозвіллі,
Де ти — там і я.
Ми добре з тобою
Проводимо час.
Чудова розмова
Ллється у нас.
Навчаєш відважним,
Правдивим рости,
Любити природу,
Свій край берегти.
Вчитель.
Оживе Україна.
Коли допоможемо книзі.
Всіх огорне вона задушевним теплом.
Будуть люди міцніші
Незламної криці,
Не грошима багаті –
Вселюдським добром.
Вчитель. Шановні учні, замисліться, яке місце у нашому житті займає гарна
книжка. Вона завжди веде нас за собою. І так буде постійно: подорослішаєте, а з вами назавжди залишаться ваші друзі –герої улюблених книг, які надихають жити, вчать бути мудрими, добрими, справедливими. Читайте, читайте й читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги. Закінчилось наше свято, але не завершується зустріч з книгою. Бажаю вам назавжди подружитись з нею
Я сподіваюся, що після нашого свята ви будете любити, берегти і цінувати книги.
Подаруй книгу бібліотеці!
Дорогий друже!
Мабуть, у тебе вдома є книги. Які ти давно прочитав. Вони сиротливо стоять на твоїй книжковій полці і мріють про те, щоб їх прочитати твої друзі і ровесники. Поділися з ними радістю спілкування з книгою. Якщо тобі дозволять батьки. Подаруй книги нашій бібліотеці. Хай їх прочитають інші діти. Кожна подарована тобою книга буде мати твій іменний знак.
Завчасно дякуємо тобі!