«Вічна загадка любові Григора Тютюнника. Новела «Три зозулі з поклоном» - твір про щиру і вірну любов.»

ТЕМА. «Вічна загадка любові Григора Тютюнника. Новела «Три зозулі з поклоном» - твір про щиру і вірну любов.»

Мета: розкрити глибину «повної  болю» і любові до людини душі Григора Тютюнника; відпрацьовувати  навички аналізу образів героїв новели « Три зозулі з поклоном», з`ясувати, у чому полягає філософічність і психологізм твору; виховувати почуття любові, доброти, терпимості, уміння співчувати та співпереживати.

Обладнання: мультимедійна презентація «Григір Тютюнник», грамзапис пісні «Летіла зозуля», схема «Магічне  число три  в новелі «Три зозулі з поклоном».

Перебіг уроку

Мотивація навчальної діяльності учнів

1. Вступне слово вчителя.

Життя Григора Тютюнника – то шукання того головного, найважливішого смислу. Він був впевненим, що «життя дає страждання і щастя, а мрія приносить Нуль, якщо за неї не боротись, якщо її не зробити  життям». Мрія, яку зробив життям Григір Тютюнник – то всеобіймаюча Любов до всього сущого на землі бо, писав він, «мало – бачити, мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту, є вічна загадка Любові». Тож про загадку любові Гр.Тютюнника – відомого українського письменника, лауреата премії ім.Лесі Українки та державної премії ім.Тараса Шевченка ми й поведемо мову сьогодні на уроці. А також ми з`ясуємо загадку любові його героїв, що кохають і не зрікаються свого кохання; спробуємо розкрити ідейно-художній зміст новели, визначити її особливості та символіку, а ще -  подумаємо над тими проблемами, що порушені у творі.  

Оголошення теми та мети уроку  (слайд)

«Вічна загадка любові Григора Тютюнника. Новела «Три зозулі з поклоном» - твір про щиру і вірну любов.»

Епіграфом нехай стануть слова Ліни Костенко: 

                                               Очима ти сказав мені люблю.

                                        Душа складала свій тяжкий екзамен.

                                           Мов тихий дзвін гірського кришталю,

                                               Несказане лишилось несказанним.

Вчитель. Новела «Три зозулі з поклоном» - одна з найчарівниіших перлин української літератури. Вона чи не найглибше відзеркалює внутрішній світ Гр.Тютюнника, його прагнення гармонії, злагоди, доброти й усепрщення. Здається, до її написання він прямував усе попереднє життя, а поштовхом стала, здавалось би, незначна подія.

Учениця. Із біографії відомо, що часто згадує Григір, як осінного дня 1937 року він малий, 5-літній, біг за возом, на якому везли з рідної Шилівки до Полтави, а далі - на край світу, аж до Сибіру неісходимого його безвинно взятого під варту батька Михайла. Там він, бідний, і загинув.

• Як же називається твір, у якому є факти із життя письменника та його рідних? (автобіографічним).

Учениця. А ще у своєму "Щоденнику автор познайомив нас із жінкою, котра дуже любила його батька. Коли в сім`ї сталося нещастя, мама його кинулася в горі саме до неї. Ця жінка була набагато старша і за тата і за маму. Але обоє вони ніколи не посміли зневажати ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія, так звали жінку, пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала і побивалася. Удвох вони і поїхали шукати батька, не знаючи, що слід його уже загубився навіки. Оце благородство, оце краса обох жінок, оце так самозреченість тоді ще зовсім молодої мами. Мабуть вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. Дивина - та й годі. У житті всяке буває.

Учениця. Було то 1976 року. До Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, особливо  вразила одна — «Летіла зозуля че­рез мою хату...». Йшлося в ній не просто про нещасливе кохання, а й про вічне, не переборне ніким і нічим страждання людини.

Вчитель. Для того, щоб наші гості могли уявити, про що піде мова науроці, пропоную буктрейлер. Я сподіваюсь, що ви зацікавитесь новелою і обов`язково її прочитаєте.

(Перегляд буктрейлера)

Вчитель. Ви прочитали новелу. Чи сподобалася вона вам? Які думки і почуття виникли у вас під час читання? (здивування, біль, смуток, тривогу) Кому співчували? Чому?

Про що цей твір? (звичайно, про любов)

Які основні проблеми в ній порушені? (сила вірного кохання, трагедія людини в системі тоталітарного режиму, філософія життя, усепрощення)

ПАСПОРТ ТВОРУ

Яку тему порушує Григір Тютюнник?

Тема. Складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

На чому гостро наголошує автор? Що він доносить до сучасного читача?

Ідея: возвеличення Любові Всевишньої, як вічної загадки життя, яка підносить людину на вершину щастя або робить її безмежно нещасливою.

Вчитель. Кому присвячена новела?

Твір має епіграф - присвяту: «Любові Всевишній присвячується». Над усім грішним і земним піднесена саме  любов. Всевишня любов у розумінні Тютюнника - це даність із неба. Всевишній вживається тільки зі словом Бог. Мабуть, автор вказує на найвище, найпрекрасніше людське почуття - кохання. Бо воно - найодухотвореніше. У новелі це любов душ, тобто любов вищого за тілесний рівня. Це кохання, в якому залишається кожен чесним перед собою. Це безпретензійне кохання, в якому не було й тіні заздрощів і суперництва. Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово КОХАННЯ (Обожнюваність, чуттєвість, позитивні емоції, інтимність і близькість, підтримка, романтичні почуття, піклування і турбота, вірність, взаємність, відданість, ніжність, самопожертва, сім`я та шлюб)

Любов всевишня

Хто ж є носіями цієї любові у творі?

Чи тільки про любов ця новела? Про що ще?

•                 Про людські долі, які нещадно калічила тоталітарна система.
•                 Про високий духовний світ простої людини.
•                 Про весь уклад довоєнного і повоєнного села (тяжку працю

жінок на полі, світло каганців, відсутність культурних розваг, окрім вечорниць по сусідах, брак чоловіків - одні інваліди).

•                 А ще "вічна" тема "любовного трикутника" (Марфа - Михайло - Софія)

Підпишіть вершини трикутника  іменами персонажів. У якій послідовності ви їх розмістили б ? Свій вибір обгрунтуйте.

(Михайло, Марфа, Соня)

•                   У центрі трикутника символічний образ душі. Він розкриває духовний світ, риси характеру і вдачу героїв, їхні вчинки, щирість почуттів одне до одного. Це історія двох жінок, що кохають одного чоловіка, причому одна з них -  його дружина і мати його сина.
•                   До якого жанру належить твір? (Це новела) 
•                   Що таке новела? Доведіть, що це новела.

 Метод"Прес"

Словник

•                 прозовий твір, схожий на оповідання.
•                 дуже стислий твір за обсягом.
•                 у ньому розповідається про одну незвичайну подію, що стала поворотною у долі персонажів у даному випадку (Михайла, Марфи, Соні.
•                 Дія напружена, розвиток сюжету по-драматургічному стрімкий, гостро конфліктний.

•                   Літературознавці стверджують, що це новела у новелі. Особливість її в тому, що  тут відсутні драматичні сюжетні зіткнення, але кожне слово відгукується щемом у серці.

     Перш ніж перейти до характеристики образів головних героїв, давайте пригадаємо сюжет новели.

Сюжет:

•  Софія розповідає своєму синові історію кохання, пов’язану з його батьком.
• Марфа Яркова кохає набагато старшого від себе Михайла, в якого є своя сім’я.
•  Страждання Марфи посилюються тим, що живе з чоловіком, якого не любить.
• Михайла заслано до Сибіру, щомісяця він пише листи своїй дружині Софії.
• Прихід листів душею відчуває Марфа і щоразу чекає листоношу, який потай дозволяє пригорнути їх до грудей.
•  Софія  знає про цю любов, проте не сердиться, а навпаки, розуміє і співчуває.
• Три долі –Марфи, Михайла та Софії – пов’язані тугою і стражданням та освячені любов’ю «всевишньою».Чи випадково автор добирає такі імена для своїх героїв?
• 1. Лінгвістична хвилинка
• Михайло – (давньоєвр.) «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно, любить співати.
• Софія – (грецьк.) «мудрість, розум». Софія - ніжна, добра, вона здатнавиявитиспівчуття до слабкої й беззахисної  істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище.
• Марфа – (арамійськ.) «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.

Чи випадково автор дає саме такі імена своїм персонажам?

 (Не випадково. Імена відповідають персонажам і   допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ)

Що переважає в новелі: зображення подій чи почуттів?  (почуттів)

Кохання – це прекрасне почуття. Воно залишає слід на все життя. Але приходить воно до кожного по - різному. Володимир Винниченко, наш земляк, сказав : «Кохання приходить зразу, в один момент, і може одійти з такою ж  раптовістю і несподівано. Любов приходить помалу, непомітно, стає господинею і одходить трудно, з муками, із смертю.»

Та в житті буває, що ні мук, ні страждання не можуть затьмарити світле почуття.

Вчитель. У вас є декілька хвилин, щоб подумати над тим, як саме в образі головних героїв письменник показує любов і почуття.

Кохання Марфи – щире, чисте, всепрощаюче, всевишнє, дане Богом, вірне, нерозділене, однолюбка, емоційна,, відчайдушна у своєму коханні, безнадійно закохана, але не претендує на чуже щастя, страждає через нерозділене кохання.

Кохання Софії – вірне, чисте, палке.

Кохання Михайла – вірне дружині і синові, чисте, віддане.

Вчитель. Лінгвістична хвилинка. Що ж означають імена наших героїв?

• Михайло – (давньоєвр.) «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно, любить співати.
• Софія  – (грецьк.) «мудрість, розум». Софія – ніжна, добра, вона здатна виявити співчуття до слабкої й беззахисної істоти й надати посильну допомогу людині, що потрапила в скрутне становище.
• Марфа – (арамійськ.) «пані, господиня, володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім`я Марфа простодушна та мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й вимоглива.

Вчитель. Чи випадково автор дає саме такі імена своїм персонажам?

 (Не випадково. Імена відповідають персонажам і   допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ)

•                   А зараз давайте розглянемо образи цієї новели «під мікроскопом» (за рядами), використовуючи текст.

Що нам відомо про Михайла?

•                 Опис зовнішності в молодості, яким ми бачимо   його з листа. Це            свідчення чого? (іній)
•                 Він кохає свою дружину, обожнює сина.
•                 Безневинно взятий у Сибір .(щоб не засмучувати рідних - лист)
•                 Любить співати.

В образі Михайла ніби постає історичне минуле: репресія 1937 року, горе і страждання народу, мільйонів дітей, яких осиротив Сталін.

•                   Чи зраджував він дружині? А міг би зрадити?
•                   Михайло кохає Марфу?
•                   Чи відчуває кохання Марфи? (відчуває нещасну душу, та не може допомогти, бо далеко).
•                   Як поводився між двома закоханими жінками? (спокійно, ніколи не видавав ніяких емоцій, був вірним дружині).

Що нам відомо про Софію?

•                   Як же жилося Софії - дружині Михайла?

• Палко кохає свого чоловіка.
• Гарна дружина і мама, виховує сина сама.
• Спокійна, врівноважена.
• Співчутлива, без заздрощів ставиться до Марфи, навіть  Михайла просить допомогти їй.

• Не сердиться на Марфу, бо в горі ні на кого немає серця.
• Риси характеру: любов до ближнього, милосердя, всепрощення, доброта.

•                   Яке горе прийшло в  її сім"ю ?
•                   Як переживає його Софія з сином?
•                   Чи була вона нещасною?
•                   Чому Софія не сердиться на суперницю ?(у горі ні на кого нема серця, у розмові з сином очі сухі, голос не здригнеться, спогади закаменіли).

- А тепер слово про грішну безгрішницю Марфу.

 Чи згодні ви з таким визначенням-характеристикою?

Зачитайте опис зовнішності її в юності і сучасної Марфи. Чи змінилася? Чому?

Що відомо про неї?

• Одружена, 2 роки в шлюбі була, зараз удова.
• Свого Карпа не любила. Чому?

Чому ж тоді заміж вийшла? /Це була життєва помилка: чи то з відчаю, з жалощів, чи то з покірності долі/. Розгледіла, та вже було пізно (товстопикий, товстоногий, їв без міри, рудий, як стара калоша - автор його теж не любить). Ось і покохала чуже. Чи виправдано це?

З літературних вузликів

Ліна Костенко говорила:

Чужа душа – то тихе море сліз.

Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна!

Тож ми не маємо права осуджувати людину.

А чи була б щаслива з Карпом? (Бог, мабуть, того і забрав його). 

Що тримає Марфу на світі? (кохання, листи, які читає таємно, адже вони не їй).

Чому так часто позирає на Михайлового сина? (Бачить у ньому коханого, бо той схожий на батька).

То у чому ж її гріх? Чи можна її осудити? (Ні, чужому щастю на

заваді не стала, вона розуміє, що не в праві кохати, а кохає, мучиться). 

Це щастя? 

Моделювання ситуації від імені персонажа

•                   Спробуйте перевтілитися в Марфу і вмотивувати її поведінку

Я- Марфа. Я люблю одруженого чоловіка...

•                   Спробуйте перевтілитися в Софію...
•                   Спробуйте перевтілитися в Михайла...
•                   Хто ж із цих героїв знедолений? /усі/.

/Михайло - репресія,

 Софія - дружина репресованого, тяжко працює, сама виховує сина,

Марфа - нерозділене кохання, молода вдова, тяжко працює,

Син Михайла – сирота,

Карпо – нещасливий у подружньому житті.

Знедолений   увесь український народ у період репресій.

•                   Чия це провина? (Тоталітарний режим)
•                   Що об`єднує цих жінок?  (Передчасно постаріли, згорьовані, змучені працею.  Хоч іще не старі, а вже сині губи у Софії, зовсім сива Марфа.)

Вправа «Я – дослідник»

Дослідити  художню  майстерність  Григора Тютюнника у новелі «Три зозулі з поклоном», показати  вміння автора використовувати тільки необхідні слова, влучні художні засоби.

("Сидить на моріжку, обриває пелюстки на ромашці, шепочучи: "Є - нема, є - нема, є ...". Порівняння:"А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов'язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить - не висушить сльози у її очах". Епітети: "Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі", "Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору...". " Карпо (чоловік Марфи) тьопає (їсть) як за себе кидає...". "Товстопикий був, товстоногий. І рудий ... . Як стара солома. Марфа проти нього перепілочка ... а сльози в очах - наче дві свічечки голубі ..." тощо.) Отже, автор уміє добирати тільки необхідні слова, влучні художні засоби.

Дослідити образи – символи новели

У новелі зустрічаються такі образи-символи:

Ріка. Час - це ріка, води якої згладжують усе. Образ річки з'являється /Михайлові у сні. Вона тече там, де росте посаджена ним самотня сосна, де його відсутність спустошила душі Софії і Марфи. Проте життя йде, тече, як і ріка, змінюється./

Ромашка - символ кохання. /Сидить Марфа на поріжку і обриває

пелюстки, шепочучи: "Є, нема, є, нема", ніби - любить, не любить./

Колосок (синок мій колосок) - це символ основи життя, адже син Михайла -  продовжувач роду.

Центральним у новелі є символ зозулі - символ суму, символ душ, тривоги, провіщення нещастя. Три зозулі з поклоном у листі - це святість трьох душ, що їх автор втілює в образах Михайла, Софії і Марфи.

•                  Чому в новелі саме три зозулі? До чого такий заголовок?

Кування зозулі – ніби заклинання, що означає: покинь, забудь, відпусти.

Несказане лишилось            несказанним!!!

•                   Якими словами закінчується новела?

(шумить велика татова сосна).

З`ясуйте конкретне і символічне значення сосни у творі

Сосна – цар – дерево, вічнозелене (символ туги, самотності)

Конкретне          Символічне

-Перед хатою на піску посаджена сосна   - Для  сім`ї – пам`ять про тата.

-Молода сосна –символ рідного житла.                  -  Для односельців – спогад про

-Вона співає тихим голосом, майже    хорошу людину: безневинно пошепки свою пісню,в якій ледь уловима туга                                                        загублену.

 самотності.       -Для тата – символ рідного

-Сосна, яку посадив Михайло , нашіптує    дому,трепетна надія на щось особисте,

у сні про присутність самотньої жінки , що його              натяк на те, що чекає  тата

 кохає.                                           в майбутньому, і спроба

-Сам оповідач наприкінці новели    лишити щось по собі.

 звертається до сосни подумки, а Татова сосна   - Смола сосни – живиця, вона гоїть

відповідає :  « Тоді не було б тебе».                                          рани  ,а значить ,   допоможе з»ясувати

                                                                                                      болючі для сина питання.

-Біля Карпової хати – одинока Марфа.

Дослідити наявність у новелі магічного числа 3

• Тричі Михайло просить прощення за відмову  від Марфи, за байдужість до неї, за неможливість відповісти взаємністю, посилаючи три зозулі з низьким, земним  поклоном, бо найтяжчий гріх – убити кохання, зрадити його або з байдужістю  поставитися до закоханої в тебе людини. Зозуля – птах одинокий, що не має родини, птах віщий: Михайло – безталанність.
• 3 – християнський  символ: не засуджувати, розуміти, прощати.
• Можливо, у Григора Тютюнника це три долі: Марфи, Михайла, Софії. Михайло, передаючи Марфі три зозулі з поклоном, бажає їй душевного спокою, щастя, любові.

ВЧИТЕЛЬ. «Останній лист від тата» — це новела в новелі, і розкриває він цілий світ почуттів — сум за родиною, за втраченою свободою за життям та безмежну любов.

«Лист до Софії».

(Учень читає напам’ять)

«Софіє! Соню!

Учора дав менітовариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова вся, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернувдолонею — ні, не іній...

Більше не дивитимусь.

Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фильончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі... А руки як не свої. Дерево тут хороше, у нашій стороні з нього білі палати робили б. Але сире. Та й інструмент не той, що в мене був. Ти його ще не спродала? Як буде скрута — не жалій. Коли повернуся, на новий розживемось. Соню, аби ти знала, як хочеться вижити. Не так то й далеко я зайшов, та далеко вертатися.

Ти питаєш, як нас годують, як одягають на зиму. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п'ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! Вдягачка звичайна, селянам до неї не звикати.

Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, й вища. Сосна — а за нею річки синє крило... Ніти, нісинок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтеся.

Сусіда мій по землянці молиться увісні, а Бога не називає. До кого молиться?..

Соню!

Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, щодесь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна, Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу.

Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття.

Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму...»

Рефлексія

•                  Які моральні уроки ви винесли для себе з твору?

Слово вчителя

     Григір Тютюнник з такою любов`ю  змалював  своїх героїв, що серед цієї трійці, як не дивно, ми не бачимо третього зайвого. Хочеться доземно вклонитися кожному з них за любов і страждання: за мудрість -  Софії, за відданість – Марфі, за чоловічу ніжність – Михайлу. І варто пам`ятати, що людина в будь – якій ситуації має залишатися людиною.

Над  вечірнім простором солоним,

 Подолавши даль гірких років,

 Три  зозулі прилетять з поклоном

 До квітчасто чистих рушників.

І душа здригнеться рушниково,

 І дитинність вирветься з оков,

 Як джерельце Григорове слово –

З первозданним іменем: Любов.

А зараз  сюрприз - Конверт щирості.

Ви уже дорослі, і тому дайте відповіді  на питання із конверта  щирості.

•                  Що для людини важливіше: кохати чи бути коханою?
•                  Що робити: якщо зустрів людину, покохав її, а вона в шлюбі?
•                  Скільки разів у житті можна кохати?
•                  Чи можна зберегти любов і пошану до людини, з якою розлучився? («Вміє розставатись той, хто вмів любить»)
•                  Чи буває кохання з першого погляду?
•                  Чи можна покохати людину, якщо вона не завжди буває порядною, вдячною?
•                  Чи варто в коханій людині шукати пріоритети, чи її можна любити просто так?

Твір має епіграф - присвяту: «Любові Всевишній присвячується». Епітет «всевишня» налаштовує на високий регістр, викликає асоціації з християнська, вселенська, адже  слово всевишній є синонімом до слова Бог. Отже, над усім грішним і земним піднесена саме  любов.

Які ще присвяти  до яких творів вам відомі? Робота з картками. Встановити відповідність.

1. Любові  всевишній присвячується

2. Кононівським полям

3. «Цвітові яблуні»

4. Іскрєннєму моєму Якову де Бальмену

5. Жуковському

6. Своєму батькові

7. Григоровичу на пам'ять 22.04.1838

А  М.Коцюбинський «Intermezzo»

Б «Катерина» Т.Шевченка

В  М.Хвильовий  «Я (Романтика)»

Г  Гр. Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

Д  Т.Шевченко «Гайдамаки»

Е  О. Кобилянська «Земля»

Є  Т.Шевченко «Кавказ»

1Г  2А   3В   4Є   5Б   6Е   7 Д 

Розгадати кроссенс