"Від маленького серця до великого миру"

Додаток № 1

Літературно-музична композиція «Від маленького серця до великого миру»

 

Мета: виховувати в учнів гордість за свій народ, нагадати про подвиг дідів та

прадідів, формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників, поваги до старшого покоління; формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу, вшановувати пам’ять людей, що загинули в роки війни, вшановувати ветеранів Другої світової війни.

 

Ф.1 (Звучать позивні, виходить ведуча)

Ведуча:

З кожним днем ми все далі віддаляємось від тих страшних років Другої світової війни. Поступово в коловороті сучасних викликів в людській пам̕ яті стираються події тих часів. Поміж нас стає все менше ветеранів, час невблаган-

ний… Тим кому довелося в далеких сорокових у вісімнадцятирічному віці піти на фронт, зараз далеко за 90. І це – живі свідки історії, наша гордість, наша пам’ять…

Друга Світова війна – одна з найжахливіших воєн. Вона не тільки вбивала й калічила тіла, але й нищила душі молодих, ні в чому не винних людей. Тому треба славити тих, хто вижив і згадувати тих, хто загинув у боях.

Що таке День Перемоги? У першу чергу, це день вшанування пам’яті людей, які стали жертвами страшної війни. 8-го та 9-го травня згадаймо про те, що це ми – одне з тих поколінь, за майбутнє яких боролися солдати.

А той, хто забуває минуле, не має майбутнього.

Ми сьогодні зібрались разом, щоб ви-молоде покоління,знали! Щоб розуміли! Щоб пам’ятали!

Музика. Виходять хлопці і дівчата

Ф.2 Танок  Вальс

Ф.3  (на сценку «Розставання і протягом вірша)

 

Ось  і все. Вже час скінчився.

Лиш на пару хвилин зупинився.

Та цю мить нам ніяк не збагнуть.

Ота дівчина все розуміла.

Ота дівчина серцем благала.

За рукав його міцно вхопила.

Поклянись, що тебе не уб’ють. (дівчина)

 

1.   Відеоролик про війну протягом вірша(без звука)

 

(Виконує дівчина, яка залишилася на сцені)

 

Це на світанку сталося колись: 
Стривожений, із муками і жалем 
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 
Неначе розпанаханий кинджалом.
Війна назустріч молодому дню 
Із гуркотом, із брязкотом котилась, 
Лавиною металу і вогню 
На нашу землю й долю навалилась. 
Тремтять гармати. Б’є на сполох дзвін. 
Залізні круки вилітають з хмари. 
Горить Вкраїна з чотирьох сторін 
І на чужинців просить з неба кари. 
Синів, дочок благає:- Захистіть !- 
Страждає в муках Україна мила. 
І піднімається з глибин століть 
Непоборима, нездоланна сила. 
Хто б це вгадав і по якій причині, 
На скільки літ розтягнеться війна? 
І звісно всім: земель багато в світі, 
А рідна, батьківська – лише одна. 
Гримить гроза війни, іде розплата. 
Покладено судьбу на терези. 
Але коли ж порадує солдата 
Веселий грім весняної грози? 

 

 

2. Відеоролик «Пам’ятаємо. Перемагаємо»

 

1-й: Ніколи в нашій пам’яті, в наших серцях не вщухне гнітюча біль втрати тих, кого торкнулась своїм чорним крилом Друга світова війна. Скільки прекрасних життів унесла вона,  скільки матерів не дочекались своїх синів, скільки дітей не побачили своїх татусів,скільки жінок залишились вдовами. У війни своя статистика.

2-й: Майже 4 тисячі рубіжан загинули на фронтах Другої світової. Кожен третій не повернувся. На каторжні роботи в Германію було відправлено більше 2.5 тисяч людей, під час окупації міста було розстріляно більше трьохсот ні в чому не повинних мирних жителів, 101 дитина народилася у концтаборах.

Рубіжани низько схиляють голови перед подвигами дідів і прадідів, перед минулим і з високо піднятою головою йдуть в майбутнє, навчаються, працюють і вірять в своїх дітей, свою молодь, їх розум і порядність гідних синів. Ми є!!!

1-й: І журавлиної зграї клекіт

Роздасться в небі наді мною

Про тих, хто в тій війні загинув.

Хто став гранітом після бою.

 

Ф. 4. Танець «Журавлі»

3. Презентація (На екрані прізвища рубіжан, які загинули в роки війни )

 

Ф.5 ( виходять читці під музику)

4. Вічний вогонь (протягом вірша і метроному)

 

1-й:

Безкінечні бої. Нескінченні хвилини.

Незлічені втрати назавжди у думках.

Не проходила кров. Не проходили кулі.

Лиш мінялись тіла у червоних ровах...

2 –й:

Їм шукати б миру, їм би щастя шукати.

Розгинати сутулі зміцнілі спини,

 а не в полі смерть уникати.

Їм би серцем кохати...

3-й:

Всі світанки напам'ять зі страхом в'їлися в очі,

кожні очі у страти, кожні страти в життя,

А воно лиш у груди ранить бо нема забуття...

Бо не має вже більше спокійного ранку,

приємної ночі й звичайного сну.

Бо немає нічого,немає, немає..!

Лиш покійного сльози в найщасливішу в світі весну...

4-й:

Люди плачуть у свято. Люди палять свічки на вікні.

Вони дякують небу і богу і долі.

Вони знають що поки що тут не одні.

І на мить замовчавши дякують долі.

5-й:

Вони вставши змовчать, затамують дихання.

І вшанують пам'ять загиблих в війні.

Бо це буде хвилина. Хвилина мовчання.

Бо це будуть секунди сумні.

 

Ф.6    (Хвилина мовчання. Метроном )

Голос: Зараз мало залишилося в живих ветеранів Другої світової війни. Але є інше покоління, на яке війна вплинула ще більше. Це покоління, якому війна затьмарила дитинство. Їх так і називають - дітьми війни.

 

Сценка «Діти війни»

Ф.7 ( грохот чути далеко, вибігає дівчинка)

Д: Мамо!.. А ви не бачили моєї мами? Коли стало гриміти навкруги , я злякалася і побігла. А Сашко де? Братику мій любий(шукає його, вибігає Сашко)

С: Ось ти де, а я тебе скрізь шукаю (грім) Треба в бомбосховище бігти…

Д:Там наша мама?

С: Як я їй скажу…(обнімає сестру)

Д: А ти бачив які здоровенні танки сусідську хату розчавили, наче іграшкову…

С: Бачив…бачив, сестричко. Я ледве втік звідти.

Д: Сашко, страшно мені, та де ж наша мама?

С: Не бійся, сестричко…Все буде добре…

Ф.8 (сильний грохот)

С: Лягай!!!(накриває собою сестру)…Наче затихло…

    Ходімо, Соню. Ти ж зовсім голодна…, може щось знайдемо поїсти

Д: Ходімо…

 

Ведуча: Один день війни... Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя. Як пережили ці страшні роки жителі нашого міста? Що відчували діти, які вмить стали дорослими? Чи так само яскраво, як сьогодні, усміхалося сонце в окупованому нацистами рідному місті? Про це нам сьогодні розповість очевидець тих подій…

Заст. голови ради ветеранів м.Рубіжне Ващук Надія Олександрівна

Слово гостям

 

Ведуча: А що ми з вами знаємо про війну? Що таке війна?(запитую у дорослих ).

А зараз послухайте,що думають про війну наші учні.

 

У коло стають  учні різних класів та дівчинка всередині. 

 

Ф.9  Що таке війна (на фоні музики)

Третьокласник: Війна - страшне і лякаюче слово. Моя прабабуся розповідала мені, що вона не знала свого батька через війну, а мама завжди плакала, бо не знала чим нагодувати дітей, бо хліб давали на вагу один раз в два дні.

Четвертокласниця: Війна – це смерть,біль, жорстокість, розбиті серця  та скалічені долі. Це коли дітей зганяють в концтабори і змушують їх тяжко працювати. Це зруйновані домівки, страх і страждання!

П’ятикласник: Війна - це коли на фронт йдуть солдати - багато - десятки, сотні, тисячі. Вони воюють за свободу моїх братиків і сестричок. Мами шиють солдатам теплий одяг, старші дівчатка готують їжу, хлопчики - снаряди, кулемети. Це все потім вирушає на фронт. Війна - це завжди погано, але наша країна завжди перемагає!

 Восьмикласниця: Війна - це коли на полі бою зосереджені сили всієї держави, коли всі люди стають братами і сестрами і прагнуть до єдиної мети - перемогти спільного ворога.

 Десятикласник: Війна - це бездумна віроломна подія, яку влаштовують багаті впливові «господа» в цілях власної вигоди. Таким був уряд фашистської Німеччини,який прагнув поневолити весь світ.

Дівчинка.

Війна! Навіщо ти нам потрібна? Дай відповідь! В чому привабливість забирати з сімей ні в чому не винних людей? Що тобі це дає? Чи може ти так граєшся? Заради втіхи віднімаєш? Війна, навіщо ти почалась?! Скільки безневинних життів ти забрала? Скільки дітей залишила сиротами?!скільки людей скалічила?! Ти забираєш юнаків, багато з яких ніколи не повернуться додому! Їхні батьки назавжди залишаться без своїх, можливо, єдиних дітей! Їхні наречені, дружини будуть довіку чекати їх з фронтів. Навіщо ти несеш похоронки у міста і села? Навіщо залишаєш в пам’яті людській жахи, які будуть передаватися з покоління в покоління? Стій, війна! Геть!!! І ніколи не повертайся до нас!!!

 

(голос за кадром)

Стрілецької роти рядовий

Додому йду з війни живий.

Сміюсь чи плачу, річ не в тому.

Живий! Живий іду додому!

 

Сценка «Лист з фронту»

 (виходить Дуняша,сідає на стільця, починає вишивати, бормоче собі під ніс пісеньку, хтось постукав у двері,заходить Тетянка)

Тетянка:  Привіт

Дуняша:  Привіт, Тетянко, тож заходь до хати…

Д: А що це ти така весела, невже від Михайлика листа одержала.

Т: Ага! Все добре, скоро повернеться додому з перемогою.(вся сяє від щастя).

Д: Та що таке с тобою. Ти вся сяєш, як рання зірка.

Т: Сказав, що дуже скучив за мною…, цілує (сміються обидві, Дуняша засумувала).

Т: Дуняша…, танцюй…

Д: Невже від Гришка звісточка .

Т: Танцюй-танцюй…(бігають одна за одною, Дуня розгортає листа, починає читати, потім скрикує..)

Т: Що сталося?

Д: Тяжко поранений… у госпіталі …( не зговорюючись зовуть матір)

Д,Т: Мамо! - Тьотьо Ганно! ( виходить матір).

М: Та тихіше ви,дівчата,  тільки но меншу уклала спати. Чого вам? Що… Щось з Грициком…, доню…, чому ти мовчиш…

Д:  Мамо та ні, листа від нього одержали…, та не хвилюйтеся ви так,…поранений…

М:  Живий…Мій синочку…Дякувати Богові….Поранений ?…Читай, доню...як він там почувається?(шум на вулиці, лай собак)...Та що там за галас на вулиці, донечку, піди подивись.

Д: Мамо, мамо, гляньте, якийсь солдат йде до нашої хати…

М: Це мій Гришко…Я серцем відчуваю…Дівчата, та чого ж ми сидимо, хутчіше стрічати солдата…( вибігають)

Ф.10 (музика, вихід ведучої)

Ведуча: І дійсно материнське серце не підвело. Молодий, вісімнадцятирічний хлопчик майже одразу з батьківської хати став рядовим 11-тої гвардійської бригади. 1943-й. Курська дуга. Центральний фронт. З 5 липня по 23 серпня страшні, криваві бої. Треба відстояти  вузлову станцію Каргачево. Саме тоді Григорія Шехвіца було тяжко поранено в ногу. Далі - госпіталь. Три складні операції. Коли після останньої операції Григорій отямився, лікарі його запитали: «Ну що, солдате, ким плануєш стати після війни?».

«Лікарем», -відповів молодий рядовий Шехвіц, що визвало посмішку майбутніх колег. «А ми думали, що генералом!»

І ось все своє життя, колишній солдат, який захищав нас від нападників, в мирний час повертає здоров’я  і радість життя. Більше 5 тисяч операцій, тисячі вилікуваних людей. Це дає право буди Хірургом з великої літери. Почесна людина міста, наш шановний ветеран Другої світової війни Шехвіц Григорій Олександрович і зараз « в строю». Він з нами. Давайте привітаємо нашого шановного гостя бурними оплесками.

 

Слово ветерану Другої світової війни  Шехвіцу Григорію Олександровичу

 

 Дівчина читає вірш ( за кадром)

 

Війна- це біль, це смерть,сльози,горе,

На братських могилах тюльпанів море.

В країні і зараз іде лихий час.

Бентежить війна, непокоїть всіх нас.

Ми вас закликаємо! нам це важливо!

Нехай буде мир і  родина щаслива!

І сонце ласкаве усім нам засяє.

А війна більш ніколи,ніде не буває!

Нехай Україна прекрасна моя

Мирно і гідно квітує.

І хай довіку на рідній землі

Радість і спокій панує.

 

5. кадр Україна ( до виходу ведучої )

 

Ф. 11   Пісня Україно - ненько

 

1-й:Україна - ненько! Яка вона прекрасна: хлібосольна, щедра, красива. В ній є все: і гори, і ріки, і степи, і поля. Це наша земля!..

 

2-й: Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди, але вони знають і пам’ятають. Адже пам’ять – душа народу. І поки ми будем пам'ятати героїв –вони житимуть!Головне, щоб це більше не повторилося!

Разом: Пам’ятаймо!

 

    6. кадр 9 травня (до кінця заходу)

 

Ведуча:

Смак незабутній перемоги
Лунає досі у серцях.
Блиск переможної дороги
Дарує радість у роках.

Героїв мало вже лишилось,
Покрила скроні сивина,
А щастя у серцях з'явилось,
Лише в душі гримить війна.
На грудях ордени, медалі,
В строю їх чутно тихий дзвін.
Нам ветерани спасли долі -
За це їм наш низький уклін.

Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют.

День Перемоги – то найкраще свято!

 І на землі хай в мирі всі живуть!

(виходять учасники заходу)

 

Ф. 12  Фінальна пісня «Перемога»

(на приспіві виходять учні, одягнені в солдатську форму та дівчатка, які дарують їм квіти)