Видатні львів"яни - Левинський І.І.

Видатні львів'яни : Левинський Іван Іванович Зоряна Кучма-Сенищ ,Ліцей № 21 Львівської міської ради,Листопад, 2022р.

Левинський Іван Іванович(06.07.1851-04.07.1919)

Левинський Іван Іванович. Український архітектор, підприємець, педагог, меценат та громадський діячІван Левинський увійшов в історію архітектури України як митець ,що творив у стилі українського модерну, іноді- у закопанському стилі У свої проєкти вносив елементи традицій національного будівництва Гуцульщини, Бойківщини, Наддніпрянщини. Народився 6 липня 1851 року у м. Долині (Австрійська імперія)Батько- Іван Левинський гербу Сас- був директором народної школи. Мати- Йозефа з Гаузерів. Після смерті чоловіка була змушена переїхати до Стрия та піти працювати. Тут Левинський закінчив початкову школу .

Coat of arms of Eastern European Sas-Dragffy families. Сас( Драг)-шляхетський герб до якого належала українська шляхта в Галичині ( тоді-Червона Русь), походить герб з Угорщини. Українці гербу Сас започаткували православні церкви в Закарпатті, Буковині, Галичині.

Львів. За підтримки старшого брата, Лева Івановича Левинського ( 1845-1912), Іван Левинський переїхав до Львова , де закінчив навчання у Реальній школі- заклад освіти заснований у 1816 році з дозволу австрійського імператора Франца I . У 1868 році вступив до « Цісарсько- королівської технічної академії» (тепер Національний університет «Львівська Політехніка»)- найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Левинський закінчив навчання з відзнакою у 1875 році та став одним із засновників Політехнічного товариства. З 1901 року- надзвичайний професор будівництва Вищої технічної школи у Львові (тепер Національний університет «Львівська Політехніка»). Після захоплення Львова поляками під час українсько-польської війни, був звільнений, зазнавав утисків від шовіністично налаштованих осіб.

Фабрична діяльність. У 1885 році Левинський, здобувши невеликі фінансові статки на проєктуванні та будівництві, на спілку з Юліаном Захаревичем купив землі так званої Кастелівки в північно-західній частині Львова. На той час це була незабудована площа на околиці міста, поросла деревами та чагарниками. Саме тут, неподалік будинку при сучасній вул. ген. Чупринки, 58, він відкрив крамницю будівельних матеріалів, де поряд з іншим продавались вироби однієї з найвідоміших керамічних фабрик Європи «Варта і Тіхи» з Праги. Поступово Левинський починає створення власного виробництва, звернувшись передусім до традиційних промислів. Сучасники вважали, що «одним із тривалих пам'ятників його любові до української народної творчості — це створена ним фабрика кераміки. Для своїх керамічних виробів він використав багату скарбницю української орнаментики і показав світові велику артистичну вартість українського народного мистецтва». Jan Lewiński

 ” Фабрика кахлевих печей. Іван Левинський ” на давній Кастелівці.

Все розпочалось із невеликої гуртівні будматеріалів на цій ділянці. Згодом постала невелика двоповерхова споруда з устаткуванням та піччю до випалювання кахель, посуду, будівельних оздоб. Працювало тут всього 5 чоловік. Левинський першим звернув увагу на професійний розвиток гончарства і запровадив його до своєї керамічної фабрики через залучення гончарів, потім — професійних керамістів. У 1894 р. на фабриці працювало 25 осіб. В двоповерховій споруді були млинки до мелення глини, паровий мотор, печі для випалювання. На фабриці виробляли печі, вазони і вази, дахівку, цеглу, плитки, скульптуру. Кращі сорти вогнетривких глин привозились з Чехії, гірші з Глинська ( біля Жовкви ) та Олейова ( біля Золочева ).

Через два десятиріччя фабрика перетворюється в одне з провідних підприємств Галичини, функціонує довго й успішно. Кахлярський відділ та відділ плиток до підлоги та стін, посуд, декоративні вази, дрібна пластика та скульптура, допоміжні виробництва – від 25 працівників на початку до 800 робітників у розквіті кар’єри. Цифри говорять самі за себе !Іван Левинський дбав про своїх робітників. Так , на початку 19 ст.поруч із фабрикою побудували інщу-  фабрику штучної мінеральної та лікувальної води «Здоров'я», власниками якої був доктор Миколяш та професор Іван Левинський.(буд.№42 ,Чупринки).

КАСТЕЛІВКА ЛЕВИНСЬКОГОНазва «Кастелівка» походить від прізвища родини архітекторів та будівничих італійського походження. У документах Львова часів XVI століття згадується будівничий Захаріяш Кастелло з Лугано, у XVII столітті — королівські архітектори Томаш та Матеуш Кастелло, а також рід Кастеллі, чий маєток Кастелівка був у районі вулиць Сахарова та Нечуя-Левицького. Однією ж з найгарніших дільниць Львова Кастелівка стала завдяки архітекторам Івану Левинському та Юліану Захаревичу, які спроектували її у 1886-1888 роках як «місто-сад» з мальовничих вілл, розкиданих серед зелених насаджень.

вулиця Котляревського, яка колись називалася «На Віллах», та з її правого боку милуємося великою віллою з автентичними керамічними елементами декору на рівні другого поверху. Це будинок Івана Левинського та Юліана Захаревича, побудований у 1890-1891 роках для Павла Світальського. Одразу ж за цією віллою, теж справа, бачимо автентичний будинок з оригінальним високим дахом та різьбленим дерев’яним декором. Це вілла «Марія», яку теж збудували Іван Левинський та Юліан Захаревич наприкінці ХІХ століття.

черговий шедевр Юліана Захаревича та Івана Левинського — неоромантична вілли Казимири Скварчинської, яка встигла побувати багатоквартирним будинком, а зараз стала офісом банку.(вул. Чупринки)  «брат-близнюк» будинку Августа Богохвальського з вулиці Нечуя-Левицького...-  оздоблений ліпниною й плиткою із зображеннями листя , споруджений у 1906-1907 роках архітектурним бюро Івана Левинського.

Ще цікавішою є розташована поруч із віллою Казимири Скварчинської сецесійна багатоквартирна кам'яниця з дерев’яними елементами в народному стилі. Її також побудувало архітектурне бюро Івана Левинського у 1906-1907 роках. Авторство проекту, за деякими версіями, приписують Тадеушеві Обмінському та Олександру Лушпинському.

Далі привертає увагу невеличка вілла у стилі арт-деко з пірамідальним дахом. Це теж проект бюро Івана Левинського — її автором є Казимир Теодорович, а споруджений будинок був у 1892-1893 роках.(вул. Чупринки)

Далі бачимо невеликий вишуканий будинок з високою вежею та керамічним декором. Його спорудило наприкінці ХІХ століття бюро Івана Левинського. Авторство проекту приписують Івану Левинському та Юліану Захаревичу, а за іншими версіями — Михайлу Ковальчуку.(вул. Чупринки,19)

Найвідомішими мешканцями цієї вілли у стилі «піттореск» на перехресті вулиць Чупринки, Котляревського та Київської були професор математики і ректор «Львівської Політехніки» Плацид Дзівінський, посол до польського сейму Володимир Кузьмович та одіозний колекціонер Микола Островерхов — таємничий оперний стенограф, який зібрав таку колекцію творів мистецтва, що вони стали основою колекцій Львівської галереї мистецтв. Після смерті Островерхова віллу передали Науковому товариству імені Шевченка.

У провулку поруч бачимо розкішну віллу з вежею та дерев’яними верандами в стилі швейцарських шале. Її у 1891-1892 роках теж побудували Іван Левинський та Юліан Захаревич. Зараз цей будинок розташований на вулиці Котляревського, а колись це був провулок Собка. Він мав таку назву, оскільки виводив до однойменного ставу-купальні Собка, який існував до кінця ХІХ століття. Пізніше його осушили, оскільки він не витримав конкуренції з іншими купальнями. Зараз на місці ставу — стадіон ЛКП «Львівелектротранс».

Помер 4 липня 1919 року у Львові (ЗУНР, окупована поляками). Похований на Личаківському цвинтаріі Львова, поле № 73. Після смерті Івана Левинського фабрикою керував архітектор Броніслав Бауер. У силу непередбачених подій — закінчення світової та українсько-польської війни, хвилі бойкотів на підприємствах — над підприємством повисли великі іпотечні та вексельні борги сумою кількасот тисяч австрійських крон, хоча фабрика і мала гарантійні листи, проте мало хто з боржників фабрики міг і хотів розраховуватись. За декілька років на території фабрики Левинського її будівлі вже займали інші фірми та спілки.

1992 року на пошану Івана Левинського названа вулиця у місцевості На Байках у Львов, а також — у містах Долина та Івано-Франківськ. У 2019 році до 100-ліття від дня смерті зодчого за ініціативи Спілки архітекторів у Львові було оголошено «Рік Івана Левинського », який був наповнений різноманітними подіями: виставками, тематичними авторськими екскурсіями, цікавою лекційною програмою, дитячими майстер-класами та міжнародною науковою конференцією. Події презентувалися на вузьких львівських вуличках між забудовою Івана Левинського і у виставкових залах Львова, Долини і Відня (Австрія)[

Літервтура. Терлецький М. Контури роду Драго-Сасів — 2-е вид., змін. і доп. — Львів : Центр Європи, 2005.https://web.archive.org/web/20040414092157/http://roma-jh.narod.ru/March2004.html. Галицький Шляхетський Журнал. — 2004. — № 3.-https://photo-lviv.in.ua/fabryka-kahlevyh-pechej-ivan-levynskyj-nevidomyj-lviv/https://tvoemisto.tv/exclusive/neturystychnyy_lviv_kastelivka_levynskogo_zabuta_kupalnya_ta_keramichni_pavychi_99575.html. Віктор Гальчинський,- фото