Відкрита виховна година для учнів 5-9 класів
Відкрита рана нашої землі
„Відомая” на всі її округи.
Ти чорна пляма у історії її,
Ти – місце, де померли люди.
Чорнобиль …
І бринить у слові цім
І жаль, і відчай
Нашої держави.
Болючий спогад
Про батьків й дідів,
Що полягли на місці цім кривавім.
Серед „пустелі” ця химера розляглась
Протяжністю у тридцять кілометрів.
Це поле битви,
На якім тепер
Життя завмерло у полоні смерті.
Усе понищив він,
Все зруйнував;
І ще, напевнеє, на довгі роки
Залишиться у пам'яті у нас,
Як вічна рана, цей страшний Чорнобиль.
День Чорнобильської трагедії для українців особливо трагічна дата.
Вона стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики у світі.
Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв. км території, постраждало понад 3,4 млн. людей, з яких 1,5 млн. — діти. Смертоносна пляма накрила понад 1000 українських міст і сіл, а на карті України з'явилась 30-кілометрова «зона відчуження».
З метою вшанування пам'яті постраждалих від Чорнобильської катастрофи в нашій школі відбувся виховний захід "На Чорнобиль журавлі летіли", який підготували учні 9 класу разом з педагогом-організатором Вєльчевою Н.В..
Учениця.
Чи знаєш ти, світе, як гірко ридає полин?
Як тяжко, як тужно моєму народу болить?
А світло сузір’я семи лебедиць, як струна,
І ворон осліплий від нього безкрило кона?
Не можна про це не сказати,
Мовляв, це було вже давно.
А перед очима батько – мати
І Україна, і Дніпро...
- й ведучий.
Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном, протяжно.
- й ведучий.
Та дзвонять дзвони не хатині,
Де слід лишила свій війна,
То стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
- й ведуча.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
- й ведучий.
І попелом покрились села,
І згинуло усе живе.
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
- й ведучий. Чорнобиль - невелике українське містечко, що потопає в зелені
вишень та яблунь. До трагедії - спокійний, неквапливий доброзичливий світ.
Тут, у цілковитій гармонії краса поліської природи, і сховані в бетон
чотири блоки АЕС.
- й ведучий. Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, молоці корів, у всій красі зелені...
Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась в людях. День 26 квітня 1986 року ввійде в історію як найбільша трагедія і незвичайна рана на тілі України. Надто дорого ми заплатили і ще заплатимо за людську недбалість. 1-й учень.
Чи буде квітень, як завжди,
Дарунком весняної здоби,
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його «Чорнобиль»?
- й ведучий. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як пригадують очевидці, найтихішою і найтемнішою. Ніщо не віщувало біди. Ніхто навіть не міг подумати, що над квітучою землею нависла ядерна смерть.
2-й ведучий. Люди мирно спали, додивляючись останні чарівні сни вдома. А над їхніми оселями вже навис дамоклів меч. Між долею людей «до» і «після» відлік йшов на хвилини, секунди... О 1 годині 23 хвилини 40 секунд над четвертим реактором Чорнобильської станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Зойкнула земля чаїним криком:
- Сину, збережи, сину, захисти!..
- й ведучий. Уже через кілька хвилин за тривогою прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню. А молодому лейтенанту було лише 23 роки і не було права на помилку.
- й ведучий. До 5 години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець. І величезний стовп диму, пилу, кіптяви відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, Росії, сіючи за собою смертоносну радіацію.
1-й ведучий. Ціною 28 пожежних було врятовано інші блоки, Україну та багато країн від ще страшніших наслідків катастрофи, про які навіть моторошно думати.
2-й ведучий. Відважними і героями не народжуються. Ними стають в екстремальних умовах, в надзвичайних ситуаціях. Під час гасіння пожежі в Чорнобильській зоні було і те, і друге, разом узяті.
- й ведучий. Вічна пам’ять і слава вам, низький уклін усім покійним нині від врятованого вами народу, від усього людства.
(Хвилина мовчання).
- й ведучий. За офіційними даними, із зони вивезено понад 90 тис. жителів, загублено 48 тис. га землі, виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій, втрачено 900 тис. кв.м житла, 10400 приватних будинків.
На сьогоднішній день понад 2 млн людей проживає в забрудненій зоні, з них 800 тис. дітей. Смерть 35 тис. людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
- й ведучий. Гудуть екологічні дзвони. Тривогою і болем наповнені їх звуки. Болем - за нашу землю, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси... Тривогою за майбутнє наших дітей і онуків.
- й ведучий. Гудуть, стогнуть, б’ють тривожним набатом дзвони, вони кричать нам. І найгіркішими нотами звучать у їх гулі голоси Чорнобиля, катастрофи, яка вразила весь світ, змусила здригнутися все людство, пам’ять про яку невигойною раною залишиться в душі нашого народу. Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться!
- й ведучий. А на квітучій українській землі з’явилися порожні міста і села, покинуті школи, будинки, гойдалки, що застигли у німому криці... Мертвий ліс, в який не можна входити, волає про допомогу... Сади з рясними плодами, які не можна їсти, стоять у скорботі... Вода, яку не можна пити, тьмяніє від горя...
- й учень.
Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
Світу мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків - як танець бджоли,
Танець бджоли до безсмертного поля.
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок –
Ржава сережка під кігтиком клямки.
- й учень.
За віщо спіткала тяжка злая доля
Наш споконвіку великий народ?!
Піднімаймося вперто, невпинно і з болем
Ще крок вперед, за кроком - ще крок.
Проти «мирного» атома встанем до бою
За знедолені ниви, убиті гаї,
Візьмемось за руки, сестри й братове,
Щоби Вкраїна жила на Землі.
- й учень.
Над Чорнобилем літо сплива,
Спрагло пахне і хлібом, й ріллею,
То чому ж так стогне земля,
То чому невесело над нею?
Вже курличуть увись журавлі,
Вже збираються вдалеч гуси,
То чому ж на отій землі
Не стогують снопів стовусих?!
А тому, що змертвіла земля,
Скам’яніла од болю й горя,
І веселий клич журавля
Вже сюди не долине ніколи...
- й ведучий.
Радіаційна днина б’є на сполох,
Радіаційні стогнуть небеса.
Двадцятий вік - як доля, а не спомин.
Як хліб душі, як мамина сльоза.
1-й ведучий..
Людство прагне Всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне «бути чи не бути?»
Страшно над планетою летить.
- й ведучий.
Прилетіли птахи навесні,
Натомили у польоті крила.
Знову чути щебіт і пісні,
І тривоги стримати несила.
- й ведучий. Земле наша, матінко-годувальнице! Прости нам, твоїм нерозумним дітям, які заподіяли тобі таке чорне горе. Хтось могутній і нерозумний, недалекоглядний вклав грізну і підступну силу у слабкі і недолугі руки. А ті - не витримали, не справилися. І хмари та вітри рознесли отруту на поля, на ліси, на води.
- й ведучий. Страшну спокуту понесуть за нас наші діти, онуки, правнуки... Але всі ми повинні прагнути до того, щоб злу не залишалося на землі місця. Тільки добро треба робити на землі!
- й ведучий.
Все на Землі, все треба берегти:
І птаха, й звіра. І оту травинку.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти - лише її частинка.
Вчитель.
Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в нім - і нашу рідну Україну.
Ліси і гори, ріки і моря,
Тварину і рослину, і людину...
про публікацію авторської розробки
Додати розробку