Відкритий урок "Конкурс на кращого читця поезій Т.Г.Шевченка"

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель : Котенко Світлана Олександрівна

ТЕМА: « УРОК ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ.

КОНКУРС НА КРАЩОГО ДЕКЛАМАТОРА ПОЕЗІЇ Т.Г.ШЕВЧЕНКА»

 

МЕТА: удосконалювати вміння виразного читання, повторити особливості виразного читання (засоби, вимоги, техніку, паузи тощо); навчити учнів виразного читання поетичних творів і закріпити ці знання під час проведення конкурсу на кращого декламатора поезії; розвивати усне мовлення школярів, пам’ять, навички виразного читання поетичних творів;  збагачувати словниковий запас; сприяти розвитку декламаторських здібностей; виховувати в учнів етичні та естетичні смаки, любов до слова, рідної мови, народу, країни; прищеплювати інтерес до результатів власної праці.

 

ТИП УРОКУ: урок виразного читання.

 

ОБЛАДНАННЯ: портрет Т. Шевченка,  виставка «Кобзарів», крилаті вислови з творів поета, рушники, калина, запис виступу Б.Ступки,відеоролик гурту «Хочу все!» пісня «Тополя».

                   

                                                        ХІД УРОКУ

 

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми,мети уроку.

1. Вступне слово вчителя. Звучить музика. (СЛАЙД 1)

Шановні гості, дорогі діти! Рада вітати Вас.

Сьогодні на уроці ми вирушимо у подорож під назвою «Світ виразного поетичного слова». Ми зустрінемося з прекрасними ліричними творами, які приваблюють нас своїм лаконізмом, щирістю, емоційністю, образністю поетичної мови.

А які ж Ваші очікування від сьогоднішнього незвичайного уроку?( Звучать відповіді учнів)

Автором безсмертних поетичних рядків, які будуть звучати на нашому уроці,  є Т. Г. Шевченко, наш Великий Кобзар.

Його ім'я входить у наше життя з дитинства, з маминих пісень, з наших перших книжок. І з роками Шевченкове слово стає все ближчим, все дорожчим.

«Кобзар» є в кожному домі, він друкується мільйонними тиражами, десятками мов, але все одно в книгарнях не залежується. Люблять, шанують у нас геніального поета, художника, мислителя.

Тож пориньмо в прекрасний світ поетичного слова нашого великого співвітчизника. (Учні записують дату та тему уроку)

2. Робота з епіграфом уроку

Зверніть увагу на дошку. На ній ви побачете рядки з відомої поезії Т.Г.Шевченка

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!

На яку важливу особливість слова, мови вказує поет? (Звучать відповіді учнів)

3. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Повідомлення учнів

А що ви знаєте про великого поета? (Звучать повідомлення  учнів за здалегідь опрацьюваним матеріалом : «Доля поета – доля народу», « Щевченко – художник», «Сучасники говорять з Кобзарем» .

2. Мозговий штурм

1. Постановка проблемного питання: Чому твори Шевченка і досі викликають такий інтерес?
2. Обговорення проблемного питання в групах
3. Відповіді учнів
4. Підсумок обговорення .
5.  Слово вчителя:

Всі ви молодці, і висловили надзвичайно цікаві думки. Підсумовуючи все сказане, зазначу, що з цього приводу надзвичайно влучно сказав український письменник О. Гончар (СЛАЙД 3)

 Священним обов'язком для кожного митця є особисте слово про Кобзаря. Тож і маємо сьогодні величезну мистецьку Шевченкіану: у поезії й прозі, у бронзі й дереві, у листівках і на великих полотнах.

3. Бесіда про основні вимоги до виразного читання

Поезія примушує нас жити напруженим емоційним життям і прагне навчити сприймати дійсність  через поетичне слово. Виразне читання є одним із засобів перевірки розуміння нами твору. А що ж ми з вами знаємо про науку виразного читання?

• Що ми розуміємо під виразністю читання? (Виразне читання – один із методів вивчення літератури, воно забезпечує глибину емоційного сприймання і цілісного враження від твору )
• Які засоби виразного читання ви знаєте? ( Це сила, мелодика, тон голосу, темп читання, паузи, логічні наголоси)
• Чим повинен володіти читець під час виразного декламування твору перед аудиторією? (Обов’язок виконавця — малювати інтонацією, тобто технічно грамотно, логічно правильно, зримо та емоційно насичено відтворювати ідейний зміст тексту, збуджуючи уяву слухача, впливаючи на нього своїми почуттями та вольовими імпульсами)
• Для чого необхідно знати специфіку техніки виразного читання? (В ідеалі треба домогтися того, щоб промовляння чужого тексту сприймалося як процес говоріння, як акт формулювання власної думки. А домогтися цього допомагають саме засоби виразного читання)
• Яка роль надається розділовим знакам під час виразного читання? (Оскільки розділові знаки ставляться з метою розмежування окремих частин у потоці мовлення, то вони допомагають тому, хто пише, виразніше передавати свої думки і почуття, а тому, хто читає, - краще, точніше сприймати текст )
• Чому в процесі читання потрібно дотримуватись пауз? (Залежно від того, чи попереджує пауза думку, чи затримує увагу на сказаних словах, вона може стояти у будь-якій частині фрази. Емоційний вплив паузи сильніший вслід словам, які прозвучали, коли мовчанням ми ніби підкреслюємо їх важливість )
• Як на вашу думку, для чого читцеві під час виконання того чи іншого твору необхідно пройнятися ним, зрозуміти і сприйняти його героїв? (Вчитуючись у твір, декламатор намагається уявити собі живі картини і живих героїв, змальованих автором, збагнути найголовнішу ідею, висловлену у творі, осмислити свою виконавську позицію та свій виконавський намір і донести усе це до слухачів )
• Яке значення приділяється інтонації під час виразного читання? (Живої людської мови без інтонації не буває. Подібно до тональності в музиці, інтонація створює мелодійний ряд мови, надає словам звукового забарвлення, підкреслює смислові й емоційні відтінки фрази)

       Дякую! Дуже приємно вчити таких розумних дітей!

 

4. ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК.

 

1. Літературна розминка

Сьогодні наш урок присвячено видатному українському поетові та художнику Тарасу Григоровичу Шевченку, таким чином, ми маємо ще одну можливість вклонитися його світлій пам'яті. Тож легко пригадаємо з яких поезій ці рядки (СЛАЙД 4,5)

2. Відеоперерва

 

       Звичайно, що є читання, яке ми вважаємо зразковим. І зараз ви почуєте його.. Це запис вірша Т.Шевченка «Чи то недоля, чи неволя…» у виконанні незабутнього нашого артиста Богдана Ступки.

• Перегляд відео.(Окремий запис)

3.  Конкурс на кращого читця (СЛАЙД 6)

А зараз переходимо безпосередньо до конкурсу. У кожного Шевченко – свій,  тому і вірші ви обрали самі, керуючись власними уподобаннями та міркуваннями. Перед виступом не забудьте нам їх озвучити.  Також у вас є пам’ятки « Як навчитися виразно читати віршовані твори» та «Пам’ятки декламатора». Звертайтеся до них у разі потреби. (СЛАЙД 7)

А я представляю вашій увазі журі, яке і виявить  кращого декламатора поезії.(представити журі)

Отже, вкладіть у своє читання усю душу, передайте суть написаного колись Великим Кобзарем.

• Звучать виступи учнів.
• Дякуємо Вам за виступи, журі підведе підсумки, ми почуємо результат трохи пізніше, а зараз ще раз повернемося до думки про те, що кожен митець намагався сказати своє слово про Т.Шевченка. І сучасні молоді музиканти також часто використовують у своїй творчрсті скарби поетичної творчості Шевченка.

4. Осмислене споглядання

Пропоную вашій увазі пісню у виконання гурту «ХОЧУ ВСЕ!». Вона написана на слова відомої вам балади «Тополя». Скориставшись нашою схемою :СЛУХАЮ, ВІДЧУВАЮ, МІРКУЮ, ОСМИСЛЮЮ після перегляду спробуйте відповісти на питання:

Чи вдалося виконавчям передати завдяки музиці та відеоряду емоційне забарвлення балади чи ні?

         Перегляд відео.

          Міркування учнів.

 

5. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ (КОНКУРСУ).

1. Слово журі. Нагородження кращого читця.

6. ДОМПШНЕ ЗАВДАННЯ. Написати рецензію на один із виступів. Створити сенкан до слова «ПОЕТ» «Поезія»

Повертаючись до епіграфу нашого уроку: «Ну, що б, здавалося, слова.. Слова та голос – більш нічого.. А серце б'ється-ожива, як почує.. Знать, од Бога, і голос той, і ті слова ідуть між люди…»,можна сказати, що чарівну силу слова ви ще раз відчули сьогодні…. Тож, не втрачайте і не забувайте цього відчуття якомога довше. До нових зустрічей.

 

 

 

           Протокол конкурсу кращого декламатора поезій Т.Г.Шевченка

 

 

Максимальна кількість балів 12.

1 місце – 12-11 балів

2 місце -  10-9 балів

3 місце – 8-7 балів

Прізвище Ім я учасника	Назва твору	Кількість балів	Місце
Булай Максим	«ІВАН ПІДКОВА» «Було колись в Україні»
Багмат Віолетта	«ДУМКА» «Нащо мені чорні брови»
3.Веліков Дмитро	«Н. МАРКЕВИЧУ»
4. Гетманенко        Даніела	«ТОПОЛЯ» уривок
5.Пилипчук Вадим	«ЗАПОВІТ»
6. Якоменко Дар я	«МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО»
7.Мамонтова Тетяна

 

 

 

 

 

 

Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.
Серце в'яне, нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо ж мені краса моя,
Коли нема долі?
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люде — як чужії,
Ні з ким говорити;
Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати,
Чого серце хоче,
Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує;
Ніхто його не питає,
Не знає, не чує.
Чужі люди не спитають —
Та й нащо питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить!
Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе!
[1838, С.-Петербург]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли пановати.

Пановали, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили на полі.

Високії ті могили,

Де лягло спочити

Козацькеє біле тіло,

В китайку повите.

Високії ті могили

Чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини

З вітром розмовляє,

А внук косу несе в росу,

За ними співає.

 

Було колись — в Україні

Лихо танцьовало,

Журба в шинку мед-горілку

Поставцем кружала.

Було колись добре жити

На тій Україні...

А згадаймо! Може, серце

Хоч трохи спочине. /123/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бандуристе, орле сизий,

Добре тобі, брате,

Маєш крила, маєш силу,

Є коли літати.

Тепер летиш в Україну,

Тебе виглядають.

Полетів би за тобою,

Та хто привітає?

Я й тут чужий, одинокий,

І на Україні

Я сирота, мій голубе,

Як і на чужині.

Чого ж серце б’ється, рветься?

Я там одинокий.

Одинокий... А Украйна!

А степи широкі!

Там повіє буйнесенький,

Як брат заговорить,

Там в широкім полі воля,

Там синєє море

Виграває, хвалить Бога,

Тугу розганяє,

Там могили з буйним вітром

В степу розмовляють,

Розмовляють сумуючи,

Отака їх мова:

«Було колись — минулося,

Не вернеться знову».

Полетів би, послухав би,

Заплакав би з ними.

Та ба, доля приборкала

Меж людьми чужими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє.

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить,

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться — серце ниє:

Кругом ні билини.

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!

 

Хто ж викохав тонку, гнучку

В степу погибати?

Постривайте — все розкажу.

Слухайте ж, дівчата!

 

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила — не спинила:

Пішов — та й загинув...

Якби знала, що покине —

Було б не любила;

Якби знала, що загине —

Було б не пустила;

Якби знала — не ходила б

Пізно за водою,

Не стояла б до півночі /114/

З милим під вербою.

Якби знала!..

І то лихо —

Попереду знати,

Що нам в світі зострінеться...

Не знайте, дівчата!

Не питайте свою долю!..

Само серце знає,

Кого любить. Нехай в’яне,

Поки закопають,

Бо не довго, чорнобриві!

Карі оченята,

Біле личко червоніє —

Не довго, дівчата!

До полудня, та й зав’яне,

Брови полиняють.

Кохайтеся ж, любітеся,

Як серденько знає.

 

 

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу. /37/

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

 

Бридня!.. А й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим.

Людей і [Бога] не прокляв!