Відкритий урок з української літератури за темою «Ідейне спрямування роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

 

 

 

 

 

 

СЗШ І-ІІІ ст. №3 м. Гайсин Вінницької області.

 

Відкритий урок

з української літератури в 10   класі

за темою

«Ідейне спрямування роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Художня майстерність(пейзажі, портрети)».

 

Автор уроку:

Вчитель української мови

та літератури

Ковальчук Анна Миколаївна,

Спеціаліст ІІ  категорії

( 7 років педагогічного стажу)

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Ідейне спрямування роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Художня майстерність(пейзажі, портрети).

Мета: з'ясувати ідею роману, проблематику твору, їх зв'язок із сучасністю, визначити рівень художньої майстерності автора та зна­чення роману й пояснити роль ліричних елементів у виявленні ідейного змісту твору; розвивати творчі здібності учнів при роботі з текстом, виховувати в учнів почуття гідності й прагнення бути особис­тістю на прикладі життя П. Мирного.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: портрети П. Мирного, І. Білика,  ілюстрації до твору , відеоматеріал, презентація, роздатковий матеріал.

Епіграф уроку:

 Без землі — нема волі. Земля тебе годує, земля хазяїном робить. А без землі усе пропало, і  моя надія пропала. 

П. Мирний
Заглянув у душу чоловіку глибоко, глибоко.

Іван Франко

Хід уроку

І. Організаційний момент.

• Емоційне налаштування до уроку «Троянда»

- Я пропоную Вам, скориставшись романтичною наукою «селам», яка з’явилася в 17 столітті в Константинополі, з’ясувати відчуття, які супроводжують Вас останнім часом. Отже, оберіть троянду, що припала Вам до душі. Пояснення: Вибір кремової троянди свідчить, що останнім часом ви відчуваєте радість, навіть виконуючи домашнє завдання. Якщо Ви обрали червону троянду , то вам притаманні відчуття  експресивності, бадьорості. Вибір рожевої квітки свідчить: ви легко долаєте будь – які перешкоди, що виникають на життєвому шляху.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

• Учні зачитують порівняльну характеристику Чіпки і Грицька, складений сенкан з ключовим словом Чіпка.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Літературна гра «Хто з героїв і героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

1.  «...дізнавшись від бабусі, що бог усіх «хлібом годує», дивується, чому це мати сама «хліб заробляє,— ось досі з роботи нема»?( Чіпка)
2. «...мав чотири прізвища»? (батько Чіпки)
3. «...до батьків горнувся, а на голоту дивився згорда, хоч сам вийшов із бід­ноти»?(Грицько)
4. «...часто вживав прислів'я «своя сорочка ближча до тіла», «дарованому коневі в зуби не дивляться», «як багатство, то й щастя»?( Максим)
5. «...намагалася повернути свого чоловіка до чесної праці, а, втративши надію на щасливе життя з ним, накладає на себе руки»?(Галя)
6. «...дізнається про страшний злочин сина і, перемагаючи материнське по­чуття любові, йде до волості, щоб заявити на нього»?(Мотря)
7. «...покарала наймичку тим, що почепила їй на шию ненароком задавлене кошеня й примусила так прилюдно мазати панські кухні»?( Генеральша)
8. «...любив вживати високопарні, незрозумілі для простих селян слова на зразок «всесловность земська», «інтелектуальная деятельность», «ал­тарь общественного благополуччя»?( Василь Семенович)
9. «Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, жорстоким, як на ведмеді волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима, з товстою, униз обвислою губою»?( Василь Семенович)
10.         «...низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина»?(Мотря)
11.         «А й дитина ж то вийшла — на славу. Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе»?(Чіпка)
12.         «З молодих літ зсушена то працею, то нуждою, суха, як опеньок, тиха, бідненько зодягнена»?( Мотря)  

IV. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

• Перегляд буктрейлера  книги Панаса Мирного та Івана Білика  «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

• Робота з епіграфом твору.

1.Слово вчителя

   Роман Панаса Мирного та Івана Білика « Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є першим соціально-психологічним романом в українській літературі. У ньому змальовано історію села Піски, відтворено майже столітню історію всього українського селянства. Зі сторінок роману постає перед нами Україна, якою вона була до закріпачення. Письменники розкрили психологію головного героя, його внутрішній світ, погляди на життя.

2.Бесіда з учнями.

1. Що таке соціально-психологічний роман?

2. Визначте основну тему роману. (Розкриття соціальної дійсності у всіх її суперечностях, у найрізноманітніших виявах -  соціальних, національних, історичних, побутових; показується як соціально-економічні умови формували характер особистості, визначали її поведінку)

4. Чим зумовлена складність композиції? ( Зовнішню структуру роману складають І V частини, що містять 30 розділів.)

5. Що зображено у кожній частині роману? ( У першій частині зображено дитинство, юнацькі та парубочі літа Чіпки. Формування його характеру; в другій частині докладно простежена історія села Піски, розкрито соціально-історичну основу, зображені селянські кривди та біди. У третій частині подано причини, що поставили Чіпку на « слизьку дорогу»; у четвертій – розкрито трагедію бунтаря-розбишаки, « пропащої сили».

6.Чи сповідував у своєму житті  святі моральні принципи головний герой  Чіпка Варениченко

• Літературна розминка.
• Що ви можете розповісти про батьків Чіпки?

• Які риси характеру проявляв Чіпка в дитячі роки та в юності ? Яке ваше ставлення було до нього?
• Розкажіть про Чіпку, який любив працювати на своїй землі?
• Як герой сприйняв подію, коли в нього  забирали землю?
• Що є свідченням того, що Чіпка був невольовим?
• Хто підтримував його в складну хвилину?

• Які вчинки героя викликають у вас осудження?
• У яких вчинках він порушує найголовніші правила народної моралі й етики?
• А в яких епізодах роману Чіпка проявляє кращі риси свого характеру — справедливість, шляхетність, великодушність?
• Завдяки чому Чіпка знову зажив кращим життям?
• Оцініть вчинки Чіпки після вигнання із земства?
• Яке із запропонованих  прислів'їв, які ви бачите на екрані , могло б стати коротким під­сумком його вчинків?

У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замис­лювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кри­вавими злочинами.

Слово вчителя. Народ, найсправедливіший суддя, каже: «Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше». Про це варто знати кожному.

3.Метод «Два –чотири-всі разом»

• Проблемне питання  «Що зробило Чіпку меркантильним, жорстоким?»

 

 

4.Визначення ідеї твору

• Яка ж головна ідея роману«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»?

Автор правдиво показує в романі стихійну боротьбу селянства проти
буржуазно-поміщицького земства. Вороги трудящого селянства — це насамперед царизм, поміщики й капіталісти і, нарешті, попи та куркулі. Всім    змістом свого роману автор наштовхує читача до такого висновку: трудящі селяни бунтують, повстають, царська поліція і армія придушують ці бунти, повстання

      Головна ідея твору криється в його алегоричній назві: воли – символічний образ уярмленого селянства — не ревли б, якби було що їсти й пити. Автори намагалися показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, спричинило трагедію.

5.Випереджувальне завдання. Повідомлення.

Підготовлений учень розповідає про реформу 1861 року.

 

6.Робота в групах.

• Визначте, які проблеми, порушені у творі Панаса Мирного, є тогочасними, а які вічними.

Тогочасні проблеми	Вічні проблеми
Кріпацтво; бідність безземельних селян;  свавілля поміщиків; порядки в земстві; селянські заворушення; реформа 1861 року	Злочин і кара; Кохання, родинне життя; Батьки і діти; Добро і зло; « Пропаща сила»; Життєвий вибір.

 

7. Художня майстерність

• У чому ж найяскравіше виявилася художня майстерність письменника у творі?
• Який вплив вона мала на розвиток української худож­ньої літератури й української літературної мови?
• В чому полягає особливість пейзажів, портретів, описів душевного стану Чіпки, які зустрічаються у творі? (Учні зачитують цитати з роману)
• Чи характерні роману ліричні відступи й роздуми?( відповіді учнів)

8.Творче завдання

• Наведіть приклади художніх засобів, які вам сподобалися, запам'яталися, які вас вразили або принесли вам естетичне за­доволення. Обґрунтуйте свою думку, зробіть висновки.

• Учні інсценізують один із  епізодів   роману .( Чіпка вирішує засватати Галю)

  V. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Робота в парах.

Записати паспорт твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Асоціативна квітка « Створення портрета головного героя Чіпки»

 

 

                                             

 

                                            Чіпка

 

 

 

VІ.Підсумок уроку.

1.Інтерактивна вправа «Мікрофон».

•Продовжіть речення.

«Твір Панаса Мирного вразим мене найбільше тим ...»

2.Мозковий штурм.

—У чому актуальність роману?

3.Хвилина поезії.

              ПАНАСОВІ МИРНОМУ

Ти вчив любить народ, любив голодних, гнаних,

І словом огненим за них ти воював.

Ти в творчості своїй, подібний океану,

І гаю в бурі час, у клекоті заграв,

Що грізно так стають на синій оболоні.

Ти рідний нам без меж, між нами, як живий,

Ти з нами в час новий і з нами в громі броні,

І в дзвоні молотів, за щастя йдеш на бій.

Встають в уяві знов Полтава й Ворскли води,

І Гадяча сади, воли й мантачки дзвін...

Безсмертний, славний син вкраїнського народу,

У праці й боротьбі ти всіх народів син.     (В. Сосюра)

4.«Чарівний кошик» (учитель просить учнів уявити, що перед ними знаходиться великий кошик, де вміщені всі знання, уміння, навички, ідеї, почуття, що вони отримали на уроці і зараз кожен може взяти собі будь-що, ідучи додому. Він пропонує по черзі сказати: «Я йду з цього уроку…(і назвати те, що кожен бажає узяти з собою з уявного кошика).

VIІ. Повідомлення домашнього завдання. Написати твір-роздум за темою  «Чи міг би Чіпка змінити свій спосіб життя?»

 

 

 

 

 

 

 

Додаток до уроку №1.

Селянська реформа (1861 р.)

Селянська реформа (1861 р.) скасувала кріпосництво, позначилася на правовому становищі селянства та інших суспільних верств, визначила розвиток суспільних відносин російської України на другу половину XIX - початок XX ст.

Правову основу селянської реформи в Україні становили спеціальні загальноімперські законодавчі акти, а також видані окремо для українських губерній царські укази й постанови (всього 19 окремих законодавчих актів). Цими законами передбачались особисте звільнення селян, надання їм земельних ділянок і викуп останніх, визначалися селянські повинності й організація селянського самоврядування Головні положення селянської реформи були викладені у царському маніфесті від 19 лютого 1861 р. та Загальному положенні про сет, звільнених із кріпосної залежності. В Україні поземельні відносини між поміщиками й селянами визначалися трьома місцевими положеннями про поземельний устрій поміщицьких селян, що їх спеціально видали для губерній Лівобережжя, Правобережжя та Півдня України. Були опубліковані також додаткові правила. Вони визначали становище різних категорій колишніх кріпосних селян (дворових, фабричних). Наприклад, Положення щодо влаштування дворовій людей оголошувало їх особисто вільними, однак зобов'язувало протягом двох років служити своїм власникам або платити оброк. За положенням, землю отримували лише ті з них, хто мав її до реформи, але фактично більшість цієї категорії селянства землі не мала.

 

Правовою основою здійснення реформи в регіонах, де переважало общинне землекористування (зокрема, у трьох південних губерніях України - Катеринославській, Херсонській, Таврійській, а також у південній частині Харківської) було Великоросійське місцеве положення. За цим документом земля розподілялася в межах сільської громади на зрівняльних засадах із періодичними переділами. В основі наділення селян землею тут лежав єдиний указний наділ (розмір коливався в різних місцевостях) на кожну ревізьку душу. Якщо дореформений наділ перевищував установлені норми, то поміщик міг відрізати надлишок на свою користь.

        На Лівобережну Україну з подвірно-сімейним землекористуванням поширювалося Малоросійське місцеве положення. Його специфіка полягала в тім, що в основу наділення селян землею було покладено принцип спадкоємно-сімейного землекористування. Тобто, землю відводили всій громаді, а потім виділяли селянським сім'ям у спадкове користування. Розміри наділів залежали від господарської забезпеченості тяглом. Найпоширенішими були такі види наділів, як садибні, піші, додаткові. Пішими наділами забезпечували всіх селян, для категорії тяглих селян існували додаткові наділи. Поміщики одержали право на зменшення наділів селян, заміну угідь, перенесення їх, садиб тощо.

         На територію українського Правобережжя - в Київську, Волинську і Подільську губернії - реформа поширилася кількома роками потому. Правовою основою її проведення стало Окреме місцеве положення, а також близько десяти спеціально для Правобережної України додатково виданих (1863 р.) законодавчих актів. В основу цих документів уряд поклав Інвентарні правила (1847-1848 рр.). Землю виділяли на сільську громаду і закріпляли за селянами у спадкове подвірне землекористування. Селянам надавалося право на одержання повного інвентарного наділу. У випадку, якщо фактичний наділ був меншим, ніж інвентарний, селяни могли подавати клопотання до мирового посередника щодо повернення в їхнє користування відрізаної поміщиками мирської землі.

Однак земля, якою наділяли селян, перебувала в їхніх руках у тимчасовому користуванні. Власниками землі, а отже, й вільними (селянами-власниками) селяни могли стати лише після викупу своєї землі (укладення викупної угоди). Порядок викупу землі та розмір викупної суми визначало спеціальне Положення про викуп. Садиби можна було викуповувати будь-коли за умови відсутності на селянському дворі казенної та поміщицької недоїмки. Викуп польової землі міг бути здійснений за згодою поміщика і навіть проти бажання селян. Укладаючи викупну угоду, селянин особисто вносив відразу не менше 20% викупної суми, а на решту його кредитувала держава (на 49 років), яка за нього сплачувала поміщикам.

     До оформлення права власності на землю (викупної угоди) селяни вважалися тимчасово зобов'язаними та платили поміщикам за користування садибою (оброк) і польовим наділом (оброк або відбували панщину). Поміщик із тимчасово зобов'язаним селянином укладав і підписував уставну грамоту - своєрідний договір про умови звільнення, розміри повинностей і польового наділу. (Для укладення уставних грамот, а також для вирішення суперечок і скарг у поземельних справах було створено інститут мирових посередників). Категорія тимчасово зобов'язаних первинно передбачалася на два роки, а насправді розтягнулася на більш як 20 років. (Остаточно зникла 1883 р., коли уряд двома роками раніше, прийнявши закон про обов'язковий викуп земельного наділу, змусив селян укласти викупну угоду або позбутися землі).

     На державних селян в Україні реформа поширилася з 1866 і 1867 рр. (Правобережжя). Усі землі, угіддя й надалі залишалися власністю держави, їх закріплювали за селянами або давали безстроково користуватися за щорічні державні оброчні податки (до 1913 р.), або передавали у власність із правом викупу протягом шести років. Викуп дозволявся тільки одночасний, кредити державним селянам не надавалися. З метою забезпечення сплати оброчних податків зберігалася община, а де її не було, вводилася кругова порука за сплату податків. Селяни мали безстрокове право добровільного викупу наділів. Щоби вийти з общини, потрібна була згода не менше двох третин її членів. Селяни, які не мали поля до реформи, його не отримали. У 1886 р. для державних селян було введено обов'язковий викуп землі. Викупні платежі цих селян були меншими порівняно з поміщицькими селянами, проте вони перевищували ринкову вартість землі. У цілому в господарствах державних селян були сприятливіші умови розвитку порівняно з поміщицькими.

       Результатом реформи стало набуття селянами статусу суб'єкта цивільно-правових відносин. Вони ставали вільними, а отже, могли купувати, володіти і продавати рухоме й нерухоме майно, вільно торгувати, записуватися в цехи і гільдії, вести підприємницьку діяльність, найматися на різні роботи, без дозволу поміщика одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади, переходити в інші стани, із землевласників знімались їхні зобов'язання щодо постачання продовольства та опікування селян, відповідальність за внесення селянами державних податків, виконання ними грошових і натуральних повинностей, зобов'язання клопотатися за селян у справах цивільних, кримінальних, у всіх казенних стягненнях. Водночас селянська реформа зберігала щодо селян значні обмеження, що й надалі робили їх нижчим станом. Селяни отримували паспорт лише на рік, платили подушну подать, несли рекрутську повинність, їх могли карати різками (тілесні покарання скасували лише 1903 р), зберігалися окремі селянські суди. Там, де існувала община, зберігалася

кругова порука у сплаті податків і виконанні повинностей. Без дозволу общини селяни не могли вільно залишити село. Створені сільські та волосні органи селянського управління мали поліційно-фіскальний характер. їхні рішення залежали від дворянства й чиновників.

        Селянська реформа 1861 р. започаткувала докорінні зрушення в розподілі земельної власності. Попри те, що після реформи поміщицькі землеволодіння були збережені та розширені за рахунок селянських наділів, невдовзі через погіршення фінансового стану (викупні платежі через нестачу коштів держава виплачувала поступово) відбувався процес його поступового зменшення. Особливо швидко дворянське землеволодіння скоротилось у степових і лівобережних губерніях. Земля стала товаром. Купували землю селяни, купці, товариства. Колишні землевласники ставали чиновниками або представниками "вільних" професій. Спостерігалось інтенсивне формування буржуазії та промислового пролетаріату.

Роль буржуазії в політичному житті поступово збільшувалась, особливо з початком XX ст., коли самодержавство здійснювало політику сприяння буржуазії та захисту її економічних інтересів. Зокрема, держава пильно захищала інтереси буржуазії, охороняючи її від іноземної конкуренції створенням на кордонах високого митного бар'єра і навпаки, значно знижуючи митне обкладання для експорту хліба й цукру.

Велику роль у лобіюванні інтересів буржуазії відігравали їхні представницькі організації - союзи, комітети, з'їзди підприємців. Самодержавство з XIX ст. визнавало право буржуазії на створення таких органів, хоча Положення про з'їзди представників промисловості й торгівлі було затверджено царатом тільки у серпні 1906 р. Найбільшими представницькими організаціями, які охоплювали промисловців України, були: з'їзд гірничопромисловців і з'їзд цукрозаводчиків. Кожен з'їзд мав постійні виконавчі органи: раду й комітет з'їзду.

У правовому становищі робітників у пореформений період тривалий час не було ніяких зрушень. Умови найму, робочий час, розміри заробітної плати повністю залежали від підприємців. І тільки в останній чверті XIX ст. царський уряд почав регулювати відносини між робітниками й роботодавцями через запровадження фабрично-трудового законодавства і законів про страхування робітників (23 червня 1912 р.). Останніх було декілька: "Про заснування присутствій у справах страхування робітників", "Про заснування ради у справах страхування робітників", "Про забезпечення робітників у разі хвороби", "Про страхування робітників від нещасних випадків". Закони про страхування встановлювали безліч умов, за якими робітники позбавлялися права на допомогу і таких, які ставили справу страхування не тільки під контроль, а й у пряму залежність від підприємця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2. Фотоматеріали з уроку.