Відкритий виховний захід "Невідомі герої"

«НЕВІДОМІ ГЕРОЇ»

(відкритий виховний захід для учнів 8-11 класів до Міжнародного дня волонтера)

Мета: Ознайомити учнів із поняттями і законами доброти, честі, справедливості; формувати у школярів найвищі людські цінності: ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любові і поваги до ближнього; ознайомити  дітей із історією волонтерського руху в світі, видами волонтерської діяльності, найвідомішими доброчинцями; виховувати в учнів відповідальність, активну життєву позицію; познайомити учнів із поняттям «волонтер».

Милосердя – це прагнення всім серцем допомогти іншим, підтримати

матеріально й духовно, грошима і доброю порадою, підтримати в радості та втішити у біді. Краще за все втайні, без зайвого галасу, не сповіщаючи інших, що ти

такий добрий і хороший. 

Соломон

Вчитель: Тема нашої сьогоднішньої виховної години – «Невідомі герої». Сьогодні ми поговоримо про доброту, милосердя, готовність прийти на допомогу, про безкорисну допомого нужденного, про Волонтерство та волонтерів. Ми часто чуємо слова: доброта, сердечність, людяність, милосердя. Сьогодні ми порушимо проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді. Цілком природнім і закономірним вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого, заступитися за беззахисного.  Кожен із вас, хто сидить у цьому залі, вже думає про своє подальше життя, про своє майбутнє. Кожен хоче жити добре, красиво. Але не потрібно забувати в той же час про свою душу. Дбаючи про матеріальне, не забувати про духовні цінності. 

   Добрі слова          і         вчинки        спрямовані на      порозуміння               між    людьми, взаємодопомогу, підтримку одне одного. Вони породжують радість, задоволення, повагу, любов між людьми.

Вчитель: Діти, підкажіть, доброта – це якість людини, що дається при народженні, чи її потрібно виховувати? (Діти висловлюють свої думки). Я також довго думала над цим питанням і дійшла до висновку, що людина повинна постійно удосконалювати себе протягом життя.  А давайте спробуємо з’ясувати що таке добро? (Учні висловлюють свої думки) Учень. Ти добро лиш твори всюди,  Хай тепло тобі повнить груди. 

Ти посій і доглянь пшеницю, 

Ти вкопай і почисти криницю, 

Волю дай, нагодуй пташину,  Народи і зрости дитину!  

Бо людина у цьому світі 

Лиш добро повинна творити. 

Вчитель: Я б хотіла, діти щоб ви усвідомлювали свої вчинки, несли за них відповідальність, бо без відповідальності за них не буде добра  і милосердя. Перед вами плакат: «Мої відповідальні вчинки». На ньому п’ять хмаринок – п’ять принципів відповідальності. Бо добро і милосердя може бути тільки, тоді, коли ви берете відповідальність за тих, хто з вами поруч.

Принципи відповідальності. Плакат 1.Я несу відповідальність за все, що роблю.

2.                        Я несу відповідальність за своє навчання.

3.                        Я несу відповідальність за своє шанобливе ставлення до людей, до батьків.

4.                        Я несу відповідальність за своє місто, країну і цілий світ.

5.                        Я несу відповідальність за дбайливе ставлення до довкілля та збереження його для наступних поколінь.

Вчитель: Людяність, милосердя,  добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра? Чомусь сьогодні наше суспільство інфіковане вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствіли людські серця, заросли ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди. Нині великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса і телебачення. Багато фільмів пропагують жорстокість, насильство, злобу, ненависть. Де ж поділись ті риси, які з давніх-давен жили в характері нашого народу: чуйність і справедливість, уміння розділити чужий біль, допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, захистити старість і немічність, розрадити самотніх. Учень: Коли ти будеш добрим, Про тебе люди скажуть.

 Ніколи не забудуть про ввічливість твою.

У школі і удома усім давно відомо

Що добрих не народжують, а добрими стають.

Учень: Не лінуйтесь робити добро

Лише зла не бажайте нікому

Бо воно, як велика гора

Стане вам на шляхові земному. Учень: І старайтесь робити добро День і ніч, і у кожну хвилину,

Щоб серденько, як сонце цвіло,

Це хорошою робить людину

Учень: Правда в світі є дуже проста:

Сонце землю теплом зігріває.

А людину – її доброта

І любов у житті прикрашає.

Учень: Не кажіть про любов – докажіть, що ви любите тих, хто страждає!  Добрі справи нужденним чиніть –  цього вічна любов вимагає!

Учень: Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека.

Добро твориться просто – ні за так, 

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в’ється і сміється пташка,    Як трудиться мурашка – горопашна.

Вчитель: Ми маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує. 

 Але скажіть, будь ласка, як же могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність? А його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити  доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному житті немає людей, які потребують допомоги?

Є і дуже багато таких людей. Але за своєю заклопотаністю про свій зовнішній вигляд, гонінням за кращим комп’ютером, найдорожчим мобільним телефоном ми не бачимо  цих обділених людей.

Вчитель: Давайте кожен з нас подумає і назве хоча б один вислів, прислів’я, приказку про добро та милосердя: 

1.Добро плодить добро, а зло плодить зло. 

2.Добро не пропадає, а зло умирає. 

3.Не все добре, що солодке. 

4.Ти до нього з добром, а він до тебе з колом. 

5.Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа. 

6.Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже. 

7.Від лиха до добра недалека дорога. 

8.З добрим дружись, а злого й лихого стережись. 

9.Не сподівайся за добро дяки. 

10.Злий плаче від зависті, а добрий під радості. 

11.Все зле — все немудре. 

12.У кого є злість, той своє серце їсть. 

13.Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра. 

14.Злий сам себе б'є. 

15.Злість до добра не доводить. 

Сценка «Диваки – рятівники світу»  

Вчитель: Поглянь, це мабуть, один із тих диваків, який з’явився, щоб прикрасити наш світ.

Учень 1   Він із ліхтарем удень!  

Учень 2   Хто ти і що шукаєш у нашому храмі науки серед білого дня з ліхтарем?

Діоген     Я- грецький філософ Діоген і прийшов до вас з IV століття до вашої ери. Я шукаю людину!

Учень 1   Ну й дива! Він шукає людину, а хіба ж ти не зустрів по дорозі сюди тисячі людей? Хіба ж ти без ліхтаря не бачиш, яка перенаселена наша планета. Куди б ти не пішов чи поїхав, то ніде розминутись з людьми.

Діоген     Так, я бачу, що всі маєте вигляд людей. Але мати вигляд неважко, а от бути людиною важко. Чи знаєте ви, що значить бути людиною.

Учень 2   Бути благородним.

Учень1   Горіти заради іншого, як горить свічка.

Учень 2  Бути надією для будь-якого подорожнього.

Учень 1  Допомагати іншим, турбуватись один про одного.

Учень 2   Допомагати кожному в біді.

Учень 1    В наш час також є багато прекрасних і благородних людей.

Діоген      Я задоволений. Я ще бачу у вас людяність і заповідаю вам: будьте Людьми, а я піду шукати далі.

Вчитель: У світі є сім тілесних доброчинностей, які ви повинні запам’ятати і виконувати. 

Сім тілесних доброчинностей 

Вчитель: Якось священик зустрів на вулиці жебрачку, котра просила милостиню. Вона розповіла історію свого життя. 

Була колись молода, вродлива, багата, жила в своє задоволення, мала все, чого душа забажає. І це все призвело її до такого жалюгідного стану. Чи ми з вами часом не схожі на цю жебрачку?

Так, ми моральні жебраки, бо маючи все, стоїмо на краю прірви. «То те нам спати не дає, то се. Придбав одне – дивись за іншим помчав. Ми рятуємо нині землі і води, бо дійшли до крайньої межі. А чому? Чому довкола стільки зла? Чому діти такі жорстокі?

Адже вони мають все: комп’ютери, мобільні телефони, музичні центри, різноманітні ігри. Одним словом – механізми. А душа, що там діється? Де шукати порятунку? Послухаємо.

Учениця. (із запаленою свічкою у руках читає молитву до Матері Божої)

Царице Небесна, Господня Мати, Тобі довелося найбільше страждати:

На смерть віддала Ти єдиного сина.

Подбай же про долю синів України.

Врятуй їх од скверни, злої напасті.

Не дай у краях чужинницьких пропасти.

Де дикість породжує помсту й розплату, Де брат піднімає меча проти брата.

І де їм накажуть також убивати За пільги високі, солідну зарплату.

Пречиста Марія, Тебе ми благаєм:

Життя збережи їм для рідного краю.

Ти наша опіка й опора віками.

До Тебе ішли ми з своїми жалями.

У днини погожі і ранки невтішні,

Хоч знали, що ми недостойні і грішні.

В Тобі воскресали забуті надії,

Здійсни ж їх і нині, Пречиста Маріє.

Вчитель: Лікуються добротою не лише хворі, самотні, а й цілком благополучні, здорові люди, у котрих душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне тим, хто не бачить і не чує кривди і болю, несправедливості і горя. Із такими сліпими і глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життємовним і проникливим. «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…». Так писав письменник – гуманіст А.П. Чехов.

Учень.

Штормує море, ще й при лютій стужі,

І аж уже в останнім сподіванні, Розпачливо луна сигнал – благання:

«Ми тонемо! Рятуйте наші душі!».

Житейське море – теж підступне дуже,

І теж бува шукаєм ми спасіння, Бо тонем у глибокім збайдужінні,

У черствості й безвір’ї наші душі.

Учень: Легенда про добро і зло

Жили на вулиці двоє сусідів. Одного разу один зробив іншому велике зло. Ображений чоловік, прагнучи відповісти помстою, вирушив до мудреця за порадою. Що ж мудрець йому запропонував? Відповісти зловмиснику добром! Сусід послухався, а у відповідь знову був «нагороджений» злом. Мудрець і тут порадив не шкодувати добра. Сусід ще раз послухався, віддячив добром. Але через деякий час у відповідь отримав зло. Сусід прийшов до мудреця і той знову йому сказав  віддячити добром.

–        Але я вже стомився віддячувати йому добром, — заперечив сусід.

–        Якщо зловмисник не стомився від зла, то чому ти стомився від добра? — відповів йому мудрець.

Учень: Людських бажань стає все більше і більше 

То те нам спати не дає, то се…

Придбай одне – і вже дивись, за іншим Помчав: а раптом знов повзе?

Є поміж нами і багаті, й бідні,

Кому що треба – доля не пита,

Та є другії речі, всім нам необхідні:

На світі – мир, а в душах – доброта.

Учень: Кажімо більше ніжних слів Знаним, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів,

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь гірку загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній, - Коли б то знали наперед).

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське жорстоке,

Жорстокі в нас слова черстві… Кажімо більше ніжних слів!

Вчитель: Людина приходить у світ для добра. Вона наділена розумом, тому може дуже багато чого навчитися, здатна творити сама свою долю. Але щоб бути господарем власної долі, їй потрібно з дитинства вчитися, багато працювати над собою, гартувати волю і характер, набувати добрих звичок, вдосконалювати дух і тіло, виробляти різні вміння і навички. Все це під силу кожній людині, бо знання, вміння і навички самі не приходять, їх треба здобувати наполегливою працею. З дитинства людина повинна зайняти активну життєву позицію і досягати всього сама. І щоб жити в цьому багатогранному і складному світі гідно, треба багато чого навчитись, знати, вміти, а головне – бути доброю і мудрою людиною.

Вчитель: 5 грудня світ відзначає Міжнародний день  волонтера.  Тому саме через це наша виховна година має назву «Невідомі герої». Адже волонтери – це герої, які не вимагаючи за свої дії ніякої плати, часто залишаючись невідомими, роблять колосальний внесок у доброчинність та інколи змінюють життя інших, не просячи за це нічого. Все більше людей долучається до волонтерської справи, все більше молоді свій вільний час віддає іншим …Але не будемо забігати наперед…

Учень: Волонтерами спочатку називали людей, що добровільно та виключно зі свого бажання вступали на військову службу в деяких європейських країнах (наприклад, Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення «волонтерства» залишилося лише слово «добровільно». Правда, додалося ще й «безоплатно».

Учень: Волонтерів називають по-різному, але всі знають, що волонтер – це людина, що допомагає сусідам, співвітчизникам та людям, які потребують допомоги вдома чи за кордоном. Волонтери працюють в школах, лікарнях, бібліотеках, таборах з біженцями, при захисті навколишнього середовища – всюди.

Учень: Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник – журналіст Анрі Дюнан, вражений картинами битви при Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські організації у всьому світі. 

Учень: Практично кожен із нас хоча б раз у житті по своїй волі брав на себе виконання трудових обов’язків, не вимагаючи грошової компенсації. Поняття «волонтер» і «волонтерство» є дуже широким. В основу добровільності покладена здатність однієї людини безкорисливо та, у більшості випадків, анонімно виконувати роботу на благо іншої. Тобто частину часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Однак, термін «волонтерство» означає передусім діяльність на основі доброї волі. 

Учень: Існує припущення, що волонтерство як суспільний рух виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які почали надавати допомогу усім, хто її потребував.  Деякі дослідники виділяють ХХ століття як головну віху у розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення першої світової війни з'явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей час були створені перші волонтерські організації. На сьогодні засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штабквартирою у Парижі.

Волонтер (від лат. «voluntarius» – воля, бажання, від англ. «voluntary» – добровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін «волонтер» часто трактується як «особа, яка добровільно вступила на військову службу». Нині волонтерство майже не пов’язане із військовою службою. Воно розвивається, орієнтуючись на надання допомоги усім, хто її потребує.  

Учень: Волонтерський рух — доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

Волонтерство є однією з форм благодійності і однією з підвалин громадянського суспільства. За деякими оцінками, кожного року в світі у волонтерській діяльності беруть участь понад 100 млн осіб. З 1985 року щорічно 5 груднявідзначається Міжнародний день волонтера.

Учень: У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно (без примусу та вказівок «згори») витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною людям і суспільству загалом.

У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства. Серед них:

–         турбота про людей;

–         солідарність і гуманна корисливість;

–         духовна якість і громадянська чеснота;

–         багате джерело людського досвіду;

–         нові інтелектуальні ресурси;

–         участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції;

–         етичний стандарт;

–         забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми; –       нове бачення соціальної діяльності.

Учень: Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 р. були визначені три характерні особливості волонтерської діяльності:

–         діяльність має бути неприбутковою;

–         діяльність повинна бути добровільною, згідно з особистою волею індивідуума;

–         діяльність повинна бути корисною кому-небудь, не тільки волонтеру, або суспільству загалом.

Учень: У Загальній декларації про волонтерську діяльність, яка була прийнята на XVI Всесвітній конференції волонтерів у 2001 році в Амстердамі (Нідерланди), визначено такі принципи діяльності волонтерів:

–         кожна людина, незалежно від раси, віросповідання чи фізичних особливостей, має право на певне соціальне та матеріальне становище;

–         поважання гідності й культури всіх людей;

–         надання допомоги, безкоштовних послуг особисто чи організовано в дусі партнерства та братерства;

–         визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх забезпеченню;

–         перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу та творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.

Учень: Разом із відновленням традицій благодійності як невід’ємна її складова у незалежній Україні починає активно розвиватися волонтерський рух. Це благодійна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства загалом; гуманістична діяльність, яка спрямована на соціальну допомогу певним верствам населення, розвиток добробуту та процвітання суспільства. 

На думку вітчизняного науковця Н.В. Заверико історія волонтерства в Україні нараховує понад сто років. Першими вітчизняними волонтерами можна вважати представників Червоного Хреста, який організовував добровільний запис у сестри милосердя для роботи в шпиталях та лікарнях для бідних.

Учень: У незалежній Україні розвиток волонтерського руху датується початком 90-х років XX ст., коли було створено службу під назвою «Телефон Довіри», де працювали волонтери.

Із 1992 року в Україні починає активно розвиватися мережа соціальних служб для молоді. Головна мета їхньої діяльності – реалізація державної молодіжної політики та завдань, окреслених у законодавчій базі України. Саме створення центрів соціальних служб для молоді  спричинило активний розвиток волонтерського руху.

Їхній тодішній кадровий склад був невеликим, а об’єм соціальних програм та проектів, які необхідно було реалізовувати, був таким, що вимагав залучення добровільних помічників. Лише соціальна служба для молоді м. Києва в 1997 році нараховувала близько двох тисяч волонтерів з числа учнівської та студентської молоді. При соціальних службах у всіх областях України створювалися волонтерські молодіжні загони.

Учень: У цей період активно здійснювалася підготовка волонтерів до реалізації різних вузькоспеціалізованих програм, а саме: робота з безпритульними, соціальнопедагогічна підтримка дітей та молоді з особливими потребами, консультування у службі «Телефон Довіри», просвітницька профілактична діяльність з найгостріших проблем – наркозалежності, ВІЛ/СНІДу, тютюнопаління та зловживання алкоголем тощо.

Праця волонтерів була суттєвою допомогою соціальним педагогам та соціальним праціникам.

Учень: На 52-ій Генеральній Асамблеї ООН було проголошено 2001 рік Міжнародним роком волонтерів. На Асамблеї було прийнято рішення закликати уряди держав, громадські, волонтерські, урядові та неурядові організації до співробітництва в цій галузі та окреслити шляхи поліпшення роботи, співробітництва та популяризації волонтерського руху.

Отже, сьогодні в кожній області, кожному місті та майже кожному селищі нашої держави є хоча б одна група волонтерів, що свідчить про визнання українським суспільством значущості волонтерської діяльності та повернення до християнських цінностей милосердя та благодійності. Це ще раз засвідчує те, що милосердя та благодійність залишаються незмінними атрибутами життя людини в сучасних соціокультурних умовах.

Учень:  Види робіт, в яких задіяні волонтери, дуже різні:

-   організація  і проведення свят, спортивних змагань, фестивалів;

-медична допомога під час стихійних лих;

-пропаганда здорового способу життя;

-організація харчування учасників масових заходів;

-пошук джерел фінансування;

-інформаційне забезпечення  про поранених та нужденних  тощо.

Учень: В залежності від виконуваної роботи волонтери мають свої емблеми

(приклади емблем)

Учень:  Волонтерська діяльність ґрунтується на засадах 

-   добровільності та доброчинності;

-   законності і гласності; - відповідальності.

Учень: Волонтерами можуть бути: підлітки, учні старших класів, студенти, пенсіонери, лікарі, вчителі, священослужителі, психологи, юристи, всі, хто має добре серце, не байдужий  до чужого горя, бажає працювати без винагороди.

Учень: Девізом волонтерів усього світу є:

Зрозуміти!Допомогти!Підтримати!

Вчитель:

1.Хто зображений на цьому слайді? Що ви можете розповісти про діяльність цієї людини?

2. А хто зображений на цьому фото?

Учень: Це Мати Тереза – одна з найвідоміших, найталановитіших і найулюбленіших особистостей минулого століття. У жовтні 1979 року їй, скромній, проте могутній силою духу індійській черниці, було присуджено Нобелівську премію миру.

Папа Римський Павло шостий на знак вдячності «за її всесвітню місію любові» подарував Матері Терезі власний розкішний білий Лінкольн. Жодного разу не скориставшись автомобілем, Мати Тереза влаштувала лотерею і на одержані кошти заснувала заклад для лікування хворих на проказу.

Учень: Агнес Гонкса Бояскіу народилася у 1910 році в місті Скоп`є  (Македонія) у заможній албанській родині. Батьки назавжди залишились для неї взірцем подружньої вірності та взаємної любові.

Агнес вирішила служити Богові. Двадцять років вона викладала в монастирському коледжі географію і історію. У 1948 році вона, непримітна черниця, покинула коледж і, маючи лише невелику валізку і п’ять рупій готівкою, вирушила допомагати скривдженим долею й суспільством бідолахам. Щоранку ця невтомна тендітна жінка вирушала в найнебезпечніші, глухі й брудні завулки Калькутти, щоб надати медичну допомогу хворим, нагодувати голодних, втішити стражденних. Так розпочалася ця місія.

Самотні, нужденні отримували від неї справжню поміч, яка ґрунтувалася  на її глибокій шані до людей і непохитній вірі в неоціненність людського життя. У своєму житті вона керувалась незаперечною істиною: «Найбільше щастя – віддавати себе іншим». Для улюблених своїх бідаків вона давала те, що є найзначущішим у житті кожної людини – час. Час, щоб запропонувати дар дружби самотнім, розраду згорьованим, визнання – зневаженим.

Вчитель: Отже, головними рисами  цих людей були милосердя і доброта.

Словничок

Милосердя – це безкорислива допомога або співчуття до ближнього, яку здійснює людина від щирого серця. А що ми називаємо добротою?

Доброта – це чуйність, щиросердне ставлення до людей, прагнення зробити добро людям.

Пропоную вам пройти тест на доброту. 

Я зачитуватиму вам по черзі 12 тверджень. Якщо ви згодні – відповідаєте «так», якщо не згодні – «ні».

1.                        У тебе є гроші. Міг (могла) б ти витратити все, що є, на подарунки друзям?

2.                        Приятель розповідає  про свої проблеми. Але це тебе мало хвилює. Чи даси йому зрозуміти, що тебе це зовсім не обходить?

3.                        Твій партнер із шахів або якоїсь іншої гри грає погано. Чи будеш ти йому піддаватися, щоб зробити приємно?

4.                        Чи часто ти говориш людям гарні слова?

5.                        Чи любиш ти злі жарти, розіграші?

6.                        Чи довго ти пам’ятаєш нанесені тобі образи?

7.                        Зможеш ти терпляче вислухати те, що тебе абсолютно не цікавить?

8.                        Чи вмієш ти на практиці застосовувати свої здібності?

9.                        Чи залишаєш гру, коли починаєш програвати?

10.                    Якщо ти впевнений (а), що правий (а), чи слухаєш заперечення співрозмовників?

11.                    Чи охоче ти виконуєш прохання?

12.                    Чи насміхаєшся ти над ким-небудь, щоб розвеселити компанію?

Вчитель: Фахівці стверджують, що добрі справи впливають на наше психофізіологічне здоров’я.  З’ясувалося, що стан людини, охопленої поривами доброти організм сприймає як позитивний стрес і виробляє величезну кількість захисних речовин. Таким чином, по-справжньому добрі люди набагато рідше хворіють. Крім того, у стані добросердя виробляються гормони, що активізують розумову діяльність і стимулюють творчий потенціал.

Отже, який рівень доброти у кожного з вас – зараз з’ясуєте. 

Підрахуйте кількість балів.

Якщо у вас 8 і більше балів – ви люб’язний і доброзичливий. Вмієте спілкуватися з людьми. Тільки одне побажання – бути щирим.

4 – 8 балів: ваша доброта має вибірковий характер; ви можете бути добрим до одних людей і черствим – стосовно інших.

0 – 4 бали: спілкування з вами буває нелегким, вам не вистачає доброзичливості до людей, відкритості.

Вчитель: Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Сусіди завжди допомагали один одному під час осінніх робіт у городі чи полі. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення  у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн.

Серед відомих нам українців, що творили добрі справи безкорисливо, виділяються Костянтин Острозький – київський воєвода, князь, який за власні кошти відкрив перші школи у деяких містах західної України (16 ст.), в яких училися і діти шляхти, і селянські діти. Окремим фондом здійснювалася підтримка дітей – сиріт.

Гетьмани  Петро Сагайдачний і Іван Мазепа у 1702 році на благодійні кошти звели новий великий корпус Києво-Могилянської академії.

Михайло Грушевський – видатний український історик, у 1898 році на власні кошти заснував у Києві школу, в якій діти мали змогу навчатися рідною українською мовою.

І це далеко не повний список відомих українців, які були не тільки відомими політиками, культурними діячами, а й меценатами і благодійниками.

Вчитель. Англійський письменник Джек Лондон сказав: «Істинне призначення людини – жити, а не існувати». Люди, які стають волонтерами, розуміють це і відчувають. Вони приносять користь суспільству, натомість отримують задоволення від життя, задоволення від своєї роботи, визнання своєї діяльності іншими (друзями, колегами), отримують вдячність людей, почуття необхідності та можливість змінити щось на краще, отримують позитивні емоції, нові знайомства та нових друзів, можливості реалізації себе як творчої особистості, вони само розвиваються, само реалізовуються, здобувають самоосвіту, мандрують врешті-решт.

Питання до дітей. Що за фото на слайді? Як волонтери пов’язані з нашою пам’яткою архітектури? А що це за будова? Що ви знаєте про зв'язок її з волонтерами?

Вчитель. Спробуйте за емблемами визначити, чим займаються волонтерські організації.

Вчитель. Свого часу ваші бабусі і дідусі, а також батьки, бали участь у «суботниках» і «недільниках». Ви також працюєте на таких шкільних заходах. Часто можна було почути, і зараз також, фразу стосовно цього – «добровільно-примусово». Саме таке ставлення заважає відновити престиж і статус волонтерської праці у сучасних умовах. Матеріальні проблеми, засилля світогляду «моя хата скраю», надмірна прагматичність пересічного українця не дають змогу явищу «волонтерства» зацвісти в повну силу. З іншого боку, не дарма кажуть:

Хочеш змінити країну – зміни своє місто,

Хочеш змінити місто – зміни свою вулицю,

Хочеш змінити вулицю – зміни свій будинок,

Хочеш змінити будинок – зміни свою сім’ю, Хочеш змінити сім’ю – зміни себе!

Нажаль, багато поряд із нами людей, які з різних причин ледве виживають. Якщо кожен із нас буде небайдужим до чужого горя, то це полегшить їхнє життя.

Учень: Проте, волонтерство в Україні розвивається. Ще у травні 1998 року Україна серед інших країн Європи розпочала реалізацію  регіональної програми «Ініціативи по роботі на добровільних засадах». У межах цієї програми був створений Центр волонтеріату  «Добра воля», який почав залучати волонтерів і спрямовувати їх у громадські організації. Сьогодні такі організації підтримують і державні структури.

У 2006 році було вперше проведено «Всеукраїнський конкурс «Волонтер року».

Серед 240 заявок, комісія обрала 17 переможців. 

Вчитель. Незабаром ви закінчите школу і перед вами стоятиме вибір професії. Ви станете студентами, щоб здобути потрібну освіту. Саме студенти сьогодні в Україні частіше беруть участь у волонтерських програмах. Це дає їм змогу не тільки реалізувати себе як людину, але й відвідати інші країни, всесвітньо відомі місця, пам’ятки архітектури, культури, створити щось власними руками, і що не маловажно, удосконалити знання з іноземної мови через безпосереднє спілкування з іноземцями – волонтерами.

Вчитель:Добро живе в серці кожного з нас і це так прекрасно і неповторно! Ми можемо творити добро своїми руками! Ми- творці добра на всій землі! Настала незвичайна мить. Саме зараз ми створимо усі разом велике серце доброти, вклавши у нього зі своїх сердець затонку добра!

Учень: Я вважаю, що добро починається з батьківських сердець. Кожна мати, виховуючи своє дитя, не шкодує тепла, ніжності, любові свого серця! Я шаную своїх батьків, вдячна їм за те, що вони подарували мені життя! Батьки – мої друзі і порадники! Щоб жили довго і щасливо на цій землі, треба шанувати своїх батьків.

Тому я віддаю у серце доброти сердечко поваги, вдячності та шани батькам.

Роби добро, мені казала мати – І чисту совість не віддай за шмати!

Благословенний мамин заповіт

Ніхто в мені не зможе поламати.

Учень: Я хочу підсилити його життєдайність своєю частинкою доброти, яка завжди присутня у взаєморозумінні між людьми.

Зрозумійте мене,

Я ж людина на цій Землі,

З неповторними струнами неба.

Ви почуйте всі радощі мої,

А засуджувати мене не треба!

Ви послухайте музику серця мого:  В двоголоссі звучить туга й щастя.

Я  прагну, щоб ви зрозуміли мене, 

Вірю, що в доброті це Вам вдасться! Ось моє сердечко взаєморозуміння.

Учень: Співчуваю, серцем співчуваю я чужому горю і біді,

Руку допомоги простягаю всім, хто потребує на путі.

Не пройду з байдужістю повз горе, в цьому зміст мого життя,

Вселю віру тим, хто упав духом, у прекрасне й світле майбуття. Візьміть моє сердечко співчуття та допомоги.

Учень: Кожен з нас повинен зробити вибір – як чинити в тих чи інших ситуаціях. Який шлях обирати в житті – добра чи зла? Кожен із нас вирішує для себе сам!

Чи ти замислювався про ціну буття,

Про те, що і від тебе теж залежить, Яким же буде наше майбуття?

Про що ти мрієш,

Те тобі й належить!

Знайди себе, посій і прорости,

Зійди зорею над землею ясно,

Адже залишити у вічності сліди

Добра, любові, миру так прекрасно! Я віддаю своє сердечко права вибору на загальне благо.

Учень: Лише добро прагне миру і злагоди з усіма! Добро ніколи не будує свого щастя на чужій біді. Тому сердечко миру і злагоди я вкладаю у серце доброти.

Не лінуйтеся робити добро, 

Лише зла не бажайте нікому,

Бо воно, як велика гора,

Стане вам на шляху земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов’ю живіть з юних літ,

Будьте чуйним, веселим і добрим. 

Вчитель: Биття нашого серця доброти все гучніші та гучніші, його ніжний голос сягає наших сердець.

Учень: Пам’ятайте! Основою будь-яких добрих справ повинна бути любов.

Хай Любов завжди буде у центрі вашого серця, вашої доброти.

Любов на світі не одна.

Вона земна і незамінна,

Вона, як сонце, як зоря,

Завжди горить і не згора.

Тож і я додаю до серця доброти сердечко любові і хочу, щоб вона «розлилася рікою» у кожну добру справу і в усій повноті увійшла у ваші серця!

Учень: Я помічаю, що добра навколо нас стає більше, а ніж зла. У моєму серці народжується віра і надія, що прекрасна у людині переможе потворне, що завтрашній день буде кращим за попередній. Присягаюсь залишатись вірним ідеалам доброти. Виношу з серця вірність доброти   І обіцяю вірність цю плекати: 

Всіх шанувати, всім нести тепло,

Завжди добро всім людям дарувати.

Я дарую серцю доброти вірність свого серця.

Учень: Мені так добре і спокійно на душі. Мені не хочеться згадувати про образи та непорозуміння. Я не ображаюсь ні на кого, я прошу пробачення у всіх, кого образив. Пробачте мені, будь-ласка!  Зі свого серця я віддаю саме цінне - уміння прощати.

Учень:  А мені так хочеться щось зробити, допомогти комусь! І мені не шкода часу, який витрачу на це. Я хочу бути причетною до щастя і успіху інших. 

Якщо поруч є людина,

Що в тяжку негожу днину,

Допоможе і розрадить,

Прихистить і щось порадить,

Тоді й в хаті оберіг,

Запашний лежить пиріг

Й паляниця на столі,

Мир і спокій на землі Я дарую серце підтримки Учень: Я стала бачити красу добра в усьому! 

Писати хочу вірші та  пісні. 

Я намалюю вам добро з любов’ю,

                        Творити хочу щастя на землі!          

Врятує світ краса –

Завжди ми так говорим.

Тепер врятує світ лиш доброта,

Бо однієї вже краси занадто мало,

Бо стільки всюди зла –  Людина вже не та.

Вчитель:Я вдячна вам за ті частинки, які ви відірвали від ваших сердець і віддали для створення серця доброти. Яке ж серце ми отримали: любляче; чуйне; ніжне; здатне вибачати; здатне сподіватись; відкрите для всіх; вірне; здатне творити добро. Знайте, що доброта є чистою криницею, черпайте з неї! І не була б доброта добротою, якби не віддавала себе іншим. Ми пропонуємо вам також приєднатися о створення великого серця доброти і приклеїти свої сердечки. (роздають сердечка гостям)  

Вчитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх тратити його на погані справи. 

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом 

Необхіддно допомагати знедоленим і нещасним, дати притулок бездомним, захистити слабшого, порятувати хворого. 

І коли ви будете дотримуватись цих семи доброчинностей, то виростете по – сравжньому добрими людьми. 

Прошу пам’ятати, що князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав:

-                        не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть вдову;

-                        не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;

-                        не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово мовте; -          на світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть:

«Господи, додай мені літа до літа, щоб честю й добром виправдав життя своє».

Вчитель. Ось і добігла кінця наша з вами зустріч. Я сподіваюсь, що ви у своїх вчинках будете керуватись добром, милосердям, співчуттям. Пам’ятайте, що саме ви – капітан свого корабля життя. І куди ви його спрямуєте – до хорошого, чи поганого – залежить тільки від вас, від вашої особистості.