Відкритий виховний захід «Роду наш красний, роду наш прекрасний!»

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

   «Роду наш красний,

             роду наш прекрасний!»

ПІДГОТУВАЛИ:

Щвець  Я.М.

Розум’як  І.С.

2016-2017 н.р.

Мета:  ознайомити вихованців з оберегами української родини; вчити продовжувати сімейні традиції, розвивати почуття родинності, відповідальності за своїх батьків; розвивати вміння виразного читання, творчі та акторські здібності, вміння самостійно опрацьовувати матеріал, взаємоповагу в колективі; виховувати любов та повагу до своєї родини, допомогти дітям зрозуміти, що родина є найвищою цінністю в житті людини, про роль батьків у дитячому житті.

Обладнання: плакати; дитячі малюнки про сім’ю, обереги справжньої української сім’ї; роздатковий матеріал; святково прикрашений актовий зал.

Музичне оформлення: фонограми до пісень та таночка.

Хід заходу

Відеоролик з пісні Ніни Матвієнко «Роду наш красний, роду наш прекрасний»

Ведучий 1:

Добрий день, шановна родина! Україна – це наш рідний край, наша дорога й мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили й пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку – це наша найдорожча у світі Батьківщина.

Ведучий 2:

Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі. Шановні гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, мудре, на свято родини "Роду наш красний, роду наш прекрасний!"

Учень

У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває, 
Місця, де родилися, завжди святі. 
Хто рідну оселю свою забуває, 
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає, 
Лелеки здалека нам весни несуть. 
У рідному краї і небо безкрає, 
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині, 
Її підхопили поля і гаї. 
Її вечорами по всій Україні 
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами, 
І серцем вбираю, мов спраглий води. 
Без рідної мови, без пісні, 
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
М. Бакая

Учень

 Гостей дорогих

 Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом,

 Любов'ю і миром!

 Учень

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

Учень

Хліб ясниться в хаті,

 Сяють очі щирі.

 Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

  (Учениця вручає на вишиваному рушнику коровай).

Ведучий 1:

Родина – найдорожче для кожної людини. "З родини йде життя людини", - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові й добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Ведучий 2:

З давніх-давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно. З кожним членом роду були пов’язані цікаві історії, чим більше людина знала про свій рід, тим довше жила пам’ять про померлих родичів, тим більше берегли й підтримували живих.

Відео « Українська родина», (учні виконують пісню)

Ведучій 1:

Майже не залишилося в наших домівках необхідних речей, які вважалися оберегами для хати – вишиті рушники, відро з водою на лаві, вишиті подушки, у візерунках яких було "заковано" багато знаків – оберегів, а тіло й душу оберігала вишита сорочка. На стінах висіли родинні портрети, які ніби охороняли сім’ю від усього лихого й недоброго. Бо хата є тим місцем, де все рідне і звичне.

Ведучий 2:

Зараз ми продемонструємо Вам речі, які вишивали наші рукодільниці мами та бабусі.

(Демонстрація учнями українських виробів) 

 (Танок дівчат з рушниками).  

Ведучий 1:

Батьки були в усьому прикладом для дітей, то ж  і в прислів’ях говориться про це. Зараз Ми пограємо у гру «Збери прислів'я».

Вихователь.

Давайте поділимось на дві команди по троє учнів. Вам потрібно із двох половинок скласти прислів’я, які лежать на партах. Представник однієї команди показує і називає першу половину прислів’я, інша команда відшукує і показує продовження, тобто другу частину прислів’я. Тож розпочинаємо.

Гра «Збери прислів'я»

1. Шануй батька й неньку — буде тo6i скрізь гладенько.

2. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець,

3. Яке дерево — такі й квіти, які батьки — такі й їxні діти.

4. Яка сім'я — такий i я.

5. Який дуб — такий тин, який батько — такий син.

6. Який кущ — така й калина, яка мати — така й дитина.

7. Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

8. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів — батька.

9. Добре дитяті, коли добрі батько й мати, коли в xaті лад.

10. При сонці тепло, при матері добре.

11. До людей по розум, до матері по серце.

12. У сокола i діти — соколята.

Ведучий 1

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинними сім’ями. Для того, щоб річка завжди була повноводною, а велика родина українська щасливою, нам треба любити й шанувати свій народ.  

 Учень

 Я землі цієї паросток зелений,
 З цієї висі крапля дощова.
 Заплелось у мене, приросло до мене
 Жито і дерева, квіти і трава.       

Учень

 Я чую твій голос,
 Пшеничний твій колос
 У душу мені засіває зерно.
 Моя Україно, білявко хатинка,
 Пізнати тебе мені щастя дано.

Пісня " Про родину!”(англ)

Ведучий 2:

Є скарби, заховані в землю, є такі, що розташовані на поверхні й передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка, дідусева казка – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія.

Ведучий 1:

Завжди створювала затишок і лад у сім’ї  жінка, тому й назвали її берегинею сімейного вогнища.

Ведучий 2:

Мамо, Берегиня наша! Це ти тихою колисковою оберігала мій сон в дитинстві, це ти навчила жити за законами життя, у вихорі доріг будила совість, берегла від ганьби. І я стою на коліна перед любов’ю й добротою, перед мужністю твоєю.  

Учениця:

В хаті сонячний промінь косо
На домівку лягла з вікна.
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили -
Це життя турботливого плід.
Але в кожному русі – сила,
В очах юності видно слід.

Учень:

Мамо моя рідна і єдина,

Ластівко добра і теплоти,

Я для тебе був і є дитина,

І для мене найдорожча ти.

Доки в грудях буде серце битись,

Втратити тебе я так боюсь.

Я на тебе хочу надивитись,

За здоров’я Богу помолюсь.

Скільки ти зазнала горя й муки

У своєму нелегкім житті!

Я цілую ці дбайливі руки,

Мозолисті, вмілі, золоті

Учень:

Найкращі дні для наших матерів -
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот щоденних вистачає.

Я по собі давно вже знаю сам,

Як часто маму стомлюють пе­чалі.

 Пісня про маму

Ведучий 2:

В народі існує така легенда про матір. Тож послухайте одну із них.    

1-а учениця:

Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожче від неї у світі не мав,
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.   

Учень:

   "Тебе я кохаю. За тебе умру...
    Віддам за кохання і неньку стару!”

2-а учениця:

    Та мила його не боялась гріха:
    Була, як гадюка, сварлива, лиха.
    Всміхнулась лукаво і каже йому:

1-а учениця:

     "Не вірю, козаче, коханню твому.
      Як справді кохаєш, як вірний єси,
       Мені серце неньки живе принеси”.

2-а учениця:

    Юнак, мов стерявся: не їв і не спав,
    Три дні і три ночі він десь пропадав.
    І стався о півночі лютий злочин:
    Мов кат, витяв серце у матері син.
    І знову до милої, з серцем в руках,
    Побіг, і скажений гонив його жах.
    Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
    Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
    І серденько неньчине кров’ю стекло,
    І ніжно від жалю воно прорекло...

   Востаннє озвалось до сина в ту мить:

3-я учениця:

"Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?
Микола Вороний.

Ведучий 1:

Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків – все закінчується. Любов – або безкорислива, або її нема.

Учень

Мати піде – в серці лишить рану.
Всохне корінь наш і родовід...
Заклинаєм: бережіть всі маму!
Діти світу, маму бережіть!
І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани – від дітей!

Ведучий 2:

У кожного з вас, я сподіваюся, є велика родина. На хвилину пригадайте обличчя тих, кого ви любите понад життя. Я впевнена, що у цю мить перед вашими очами повстав образ коханої матусі. Щоб вам зараз хотілося б їй побажати?

• - лиш матір вміє жити, аби світитися, немов зоря;
• - материнське щастя твориться дитиною;
• - людина у своєму моральному розвитку стає такою, яка в неї мати;
• - забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість;
• - про старість треба говорити тільки з повагою;
• - шануй батька свого і неньку свою, щоб добре тоді було та щоб довголітнім ти був на землі!!!

( учні на плакаті висвітлюють свої побажання матусі у вигляді сердечок )

Ведучий 1:

У кожного з нас незабаром буде своя родина, свої сім’ї. Зараз прогляньте відеоролик наших доповідей щодо любові й поваги до мами, тата, родини...

Учень. – Немає рідніших на землі людей, ніж батьки. З самого нашого народження вони піклуються про нас, люблять більше за все на світі. Вони ладні зробити все, аби ми були здорові та щасливі. І ми маємо бути вдячними за це. Тому кожен з нас має пам’ятати:

• Учень: - У тебе єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.
• Учениця: - Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.
• Учень: - Як ти шануватимеш своїх батьків – так твої діти шануватимуть тебе.
• Учениця: - Твоє недобре слово – подряпина на нижній душі батьків.
• Учень: - Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.
• Учениця: - Не роби старість батька й матері бідною.
•  
• Усі разом учні говорять девіз: «Сім’я – ось що найважливіше, ось що змушує битися моє серце!»

Ведучий 1:

В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник.

Учень

Батьку любий, тату милий
Нинішньої днинки,
Ти прийшов до нас на свято,
Нашої родини.
Ми тобі складаєм нині
Щире побажання,
Щоб прожив ти многі літа,
Не зазнав страждання,
Щоб ти вивів нас у люди
Та пишався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.

   
Учень

Вірш про тата

Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти.
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
(Т. Корольова)

Учениця

    У мирні дні, забувши про утому,
    Плекати хліб духовний і насущний.
    Трудами наближати день грядущий,
    А ставши батьком і главою дому,

     В  ім'я  її  величності  любові
    Долати всі незгоди побутові.

 (Пісня про тата).

Ведучий 1

А зараз ми послухаємо гуморески, які підготували нам родини.

 Гумореска № 1 (Батько, син)

- А ти, татку, в школі вчився?
- Учився, Андрійку.
- А то правда, що ти, татку, був одержав двійку?
- Було таке, траплялося...
- Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався.

 Гумореска № 2

    На дивані сидить тато, розгадує кросворд. Входить син:

- Тату, допоможи розв’язати задачу.
- Прийде мама – допоможе!

Син виходить, знову заходить:

- Тату, там на кухні кран порвало, вода тече.
- Прийде мама – відремонтує!

Син виходить, батько встає, водить носа. Входить син:

- Що це пальним пахне?
- А, на кухні білизна горить.
- Чому ж ти мовчиш?
- Прийде мама – погасить!  

Ведучий 1:

У гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з нас люди – ваші бабусі та дідусі. Вони невтомні трудівники, скарбничі мудрості нашого народу, хранителі звичаїв та обрядів.

Ведучий 2:

Бабусі! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але така ніжна, щира! Скільки вона недоспала ночей, голублячи нас – онучат. Подивимось в бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів.

Ведучий 1:

Цей погляд добра й любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля.

Учень

Бабуся сива, мов квітуча вишня,

Моя бабуся — вишенька в саду.

Мене ти знову зустрічати вийшла

І по стежині я до тебе йду.

Пробач, що я буваю неслухняна —

Трапляється всіляке у житті.

Я знаю, що, бабусенько кохана,

У тебе серце й руки золоті!

Учениця

 Пробач мені, люба бабуся,
 Провини дитячі мої
 Люблю я тебе, моя рідна,
 Ласкаві очі твої.

 Як виросту, люба бабусю,
 Дороги твої я встелю.
 Квітками з весняного дива
 За ласку й турботу твою.

Учениця

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов і розлуки

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро завжди дарувати.

Бабусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу...

Ти знаєш, бабусю,

Як дуже тебе я люблю!

Учень

ДІДУСЬ

Оцей дідусь колись весною

Маленькі яблуньки садив...

Розрісся сад, умивсь росою,

З плодами віти опустив.

Тепер дідусь погожим літом

У гості внука вигляда,

І яблуневим білим цвітом

Його сміється борода.

Учениця

      Ти нас батькові й матусі
      Помогаєш вчити,
      Як зростати чесним, добрим
      Як по правді жити.
                   Ми твої слова розважні
                   Пам’ятати будем
                   І в житті твою науку
                   Пронесемо всюди!

Учениця

Хай тішаться онуками бабуся і дід!

Хай татко та мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

Хай злагода й мир панують в родині!

Пісня про бабусю

Слово класного керівника.

• Доброго дня, шановна родина! Я дуже рада, що ми всі тут зібралися на святі «Роду наш красний, роду наш прекрасний». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Родина – це не тільки родичі, це друзі, наш клас, школа й увесь народ.

Для мене, крім моїх батьків, родина – це мої 18 учнів, з якими ми несміливо 1вересня 2015 року переступили поріг 5 класу. Спитаєте, чи було страшно? – Так! Але на сьогодні ми – дружня, цікава, єдина родина, частинка родини школи-інтернату.  І я намагаюся робити все, аби зберегти родинний вогник у кожного з них.

Наш клас – також одна  сім’я, одна родина, маленька часточка великої держави.

Вихователь.

• Ми усією класною родиною створили ось таке наше родовідне дерево (вихователь звертає увагу на плакат). Починаючи свій шлях  ще з першого класу і кожний наступний навчальний рік – це нова сходинка шкільного життя дітей. Ви можете побачити фотографії учнів 1 класу ще як тільки вони ступили на порігшколи, якими вони були і до сьогодення 6 класу – якими учні стали тепер.
• У світі є батьки і діти. Ваші батьки й матері – діти своїх батьків і матерів, ваших дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь. Це велика мудрість нашого буття. Повага, шанування старших поколінь – закон життя.

Тож будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. 

Людське безсмертя з роду і до роду,
Увись росте з корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,-
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Учениця

   Вклоняємось всім вам доземно,
   Як батьківській хаті з далеких доріг,
   Як хлібу, що матінко чемна
   Кладе на вкраїнський рушник.

Учень

   Бо ж нашому роду нема переводу,
   Хай пісня єднає коріння святі.
   Дай, Боже, нам віру і братню згоду
   На довгі роки, на вічні віки.

( Флешмоб, пісня "Наша родина" Наталії Май)