Відкритий виховний захід свято Калити у 8 класі

Про матеріал


Розробка відкритого виховного заходу свято "Калити" спрямована на виховання любові до своєї Батьківщини, піднесення патріотичного духу серед підлітків.

Під час виховного заходу учні розкривають самобутність української культури, згадують традиції обряди українського народу.

Учні усвідомлюють необхідність збереження та подальший розвиток культурних надбань українського народу.

Виховний момент простежується протягом усього заходу. При проведенні свята спрямовується увага на патріотичне виховання. Розширюється кругозір і обізнаність учнів про рідну країну.

Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити. виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.

Задачі:

підняття престижу української мови та культури;

орієнтація дітей на пріоритет духовно-моральних цінностей в

системі ціннісної орієнтації дітей;

сприяння розвитку та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів кожної дитини через залучення її в світ українського мистецтва;

вироблення в учнів комунікативних компетенцій ;

зміцнення та стабілізація міжособистісних, міжстатевих стосунків шляхом сумісної творчої діяльності.

Перегляд файлу

Великоновосілківська ЗОШ І-ІІІст.№2

 

 

Сценарій відкритої виховної години

«Андрію, Андрію

на тебе вся надія» https://i.ytimg.com/vi/yLjrp85GxqE/hqdefault.jpg

 

Підготувала  Коваленко В.В.

 

 

 

 

 

 

 

Розробка відкритого виховного заходу спрямована на виховання любові до своєї Батьківщини, піднесення патріотичного духу серед підлітків.

Під час виховного заходу учні розкривають самобутність української культури, згадують традиції обряди українського народу.

Учні усвідомлюють необхідність збереження та подальший розвиток культурних надбань українського народу.

Виховний момент простежується протягом усього заходу. При проведенні свята спрямовується увага на патріотичне виховання. Розширюється кругозір і обізнаність учнів про рідну країну.

Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити. виховувати в учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.

Задачі:

  • підняття престижу української мови та культури;
  • орієнтація дітей на пріоритет духовно-моральних цінностей в

системі ціннісної орієнтації дітей;

  • сприяння розвитку та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів кожної дитини через залучення її в світ українського мистецтва;
  • вироблення в учнів комунікативних компетенцій ;
  • зміцнення та стабілізація міжособистісних, міжстатевих стосунків шляхом сумісної творчої діяльності.

 

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч. Учні – в українських народних костюмах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

Хід заходу

Муз. фон 0

Галдобіна Д.:                      Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

        Доброго дня всім, хто в гості завітав!

 Доброго дня, великій цій родині!

                                         Шановні гості, ми вітаємо вас!

 

      Кл. керівник: Добрий день дорогі друзі. Ми раді вітати Вас в нашій господі.

Одне із зимових свят, Андрія Первозванного, або в народі кажуть свято Калити.  Воно улюблене серед молоді. Це свято відзначають 13 грудня. В цей день молодь збиралася на вечорниці, щоб повеселитись, танцювати, співати, а  дівчата пов'язати, повишивати, а ще поворожити на свою долю.          Уявіть собі подорож. Ні, не комерційний тур. Відвідувати будемо інший часовий вимір, ну хоч би ХІХ ст. Задля цього досить перевтілитися в наших прабабусь та прадідусів і піддивитися, як саме їм вдавалося без телевізорів, дискотек, музичних центрів та комп’ютерів цікаво та весело проводити дозвілля?

    Муз. фон 1.    Отож, перенесімося з вами в минуле і уявимо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє. Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. То хлопці й дівчата збираються на вечорниці. Святкова українська світлиця, стоїть стіл, накритий до обрядової вечері: миски з варениками, пирогами, глечик з узваром, інші пісні страви. У кутку біля печі стоять віник, рогач, коцюба та горщик із сажею. В світлиці господиня яка чекає  на гостей.

Муз. фон 2

.    Господиня (Кл. кер): (Наряджається у господиню. Запинає хустку, дивиться у дзеркало).

  • Ой лишенько, що ж це я так забарилася, поки все повимітала, по прибирала в хаті, самій вже ніколи в дзеркало глянути.  А зараз вже і люди будуть сходитися.(див у дзеркало) Ну от, наче все готово. Скоро дівчата прийдуть, хлопці... Як подумаю коли ми дівували, зачули де-небудь вечорниці, та гайда аж тини тріщали. Сходились  всі... А весело              було...
  •  (стукіт у хату)

Господиня:  Заходьте дівчата, давно на вас чекаю...

 

Балабан А.     Добрий вечір господине, славна молодице,           

                          Чули, ми що у цій хаті ,будуть вечорниці!

Галдобіна Д.: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині, чи веселі вечорниці будуть у нас нині?

  Горбенко А.: Аби щастя було в хаті,

                      Щоб усі були багаті,

  Григор М.:     Аби було любо , мило        

                   Аби всі були щасливі.

 Іванова І.:     Будем з вами добрі, щирі

                  То і будем жити в мирі.

 

 Господиня: Прошу, проходьте. Поспішайте , дівчата, все приготувати, бо зараз хлопці прийдуть, треба щось повишивати, а іще їх чимось пригостити.

 

Дівчата:  А ми ось пиріжків напекли.

Господиня: Напекли! Молодці. А я вареників наліпила, поставила варитись.

 

Малихіна Я.:   Ой зваримо вареників

                   Біленьких, смачненьких

                   Та й запросим до нас в гості

                   Хлопчиків гарненьких...

 

Сапожник О.  Щоб вони разом із нами

                    Дружно працювали

                    Ну, а наші вечорниці

                    Піснею стрічали.

 

3.  «Одна калина»

Сумно сумно аж за край

Не дивись на мене грай музико грай

Зимно зимно на душі

Забирай що хочеш тільки залиши

 

Пр 2р

Одну калину за вікном

Одну родину за столом

Одну стежину щоб додому йшла сама

Одну любов на все життя

Одну журбу до забуття

І Україну бо в нас іншої нема

 

 

 Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися всі ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.

 

Дівчата:    Так, хочемо!

 

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що на вишивали, нав'язали?

4 муз. фон  ( Дівчата показують )

Торсукова М.: А я ось рушник вишила на щастя на долю.( всі дивляться говорять, який гарний)

 

 

 

 

Хомченко Ю.:

 Рушникове обличчя веселе,

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Шимякова Є:   Рушничок на стіні – давній звичай,

         Ним шлюбують дітей матері,

         Він додому із далечі кличе,

         Де в калині живуть солов”ї.

 

Балабан А.:    Він простелений тим, в кого серце

      Не черствіє й дарує тепло,

      Хай цей символ лишається вічно

      В нашій хаті на мир, на добро.

 

Галдобіна Д: А я вишиванку вишила.

Горбенко А.: Це кому така гарна?

Григор М.:  Чи не Матвію?

 Іванова А.:: Чи Дмитру?

Малихіна Я.: А може Микиті?

 

Сапожник О. З вечора тривожного аж до ранку

                       Вишивала дівчина вишиванку.

                       Вишивала дівчина, вишивала,

                      Чорну та червоную нитку клала.

 

Торсукова М. Ой та чорна ниточка — то страждання,

                         А червона ниточка — то кохання.

                        Тому чорна ниточка часто рвалась,

                       А червона ниточка легко слалась.

 

Хомченко Ю.З вечора тривожного аж до ранку

                            Вишивала дівчина вишиванку.

                            Вишивала дівчина, вишивала,

                            В тую вишиваночку душу вклала.

 

5   Пісня «Мамина сорочка»

Господиня: Вишиванням споконвіку займалися жінки. Вишиванням займалися кожну вільну хвилину, на вечорницях і в досвітках, довгими осінньо-зимовими вечорами.

Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть, привітаємо їх.

 

Балабан А: Та ні, тітонько, ще подивимось чи гідні вони того.

 

Бойко Д:                 Ой дівчино відчини

                             Своє й моє серденько звесели 

 

Галдобіна Д.:     Ой небуду, відчинять

           Бо ти будеш, серденько, жартувать

 

Братушка М.:      Ой не буду, не буду

          Пожартую трішечки та й піду

 

Горбенко А. : Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.

 

Букін В.   Не пустите ... Не пустите то підемо до інших  дівчат.

 

Малтабар М. Дівчаточка, голуб’яточка,

        Та ми прийшли не битися,

        Та ми прийшли миритися.

         І гостинці принесли,

        І музику привели.

 

Григор М.  Так би одразу і сказали. Заходьте!

6. Муз. «Полюбила коваля…»      (Хлопці входять під музику.)

 

Балабан А.:            Полюбила Коваля така доля моя

                                 Я ж думала кучерявий в нього чуба нема

 

Галдобіна Д.:      Ой хто ж то іде попід вербами,

                               Чи то мій чи то твій, світить ребрами… ОООЙЙЙ

 

Руденко М : Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які люті.

 

Господиня. Ну що ж, хлопці, покажіть, на що ви здатні. Здавна на вечорницях хлопці розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити дівчат?

Бойко Д.Балакучий Пилип (гумореска)

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип.

Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип.

Ледь не плаче: — Ой братішка, може, скажеш ти,

Де міліція районна. Як туди пройти? —

А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать?

Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять.

— А дільничний де приймає? — аж трясеться тип.

— Та ніхто тут не буває, — відмахнувсь Пилип.

Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…

— Ну, тоді витрушуй гроші і знімай пальто!

 


Букін В..        Ас-велосипедист

Дід свисточка вирізає

Для онука Феді,

Доки той педалі крутить

На велосипеді.

Вкотре швидкість набирає,

Мчить і каже діду:

– Я без рук ганяти вмію,

Ось поглянь, як їду!

Ледь загавився та й врізавсь

У старого дуба...

Повз дідуні знову їде:

– Я лечу без зуба!


 

Федчишин Є:     НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИТЬ

                         - Хочу я спитати, - просить мати в Люби. –

                          Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?

                         - Що тут думать довго. Це просте питання.

                           Я найбільше люблю в нас урок останній.

 

Рудено М.

                                          ТАЛАНТ

                    - Син приходить часом сонний, в’ялий  він доволі. -

                      Каже якось батьку вчитель у музичній школі.

                     Тато радий: - То є добре! Сумніву немає!

                      Це у нього, щоб ви знали, мій талант дрімає.

 

Господиня: - Ну і веселі ж наші хлопці! А як жартують !

Букін В.: -Та , пожартували й досить.    Мій живіт вже їсти просить.  

     Господиня: . Ось і калита готова! Яка ж вона гарна! А ще принесли і квача з сажею!

 

Кузнєцов М.  Хлопці, давайте  ми почастуємо калитою дівчат.

 

Букін В: Та ні , спочатку побачимо, які вони кмітливі. А відгадайте мою загадку. -  Саме з води і на воді плаває?

 

Малтабар М: А мою.

Коли можна воду носити в решеті?

 

Руденко М: І мою.

Без ніг, а біжить, без рук, а рукава має?

 

Снитко С: Ще і мою. Де є річка без води?

 

Федчишен Є: Давайте ще й мою.

             Що стоїть посеред моря?

 

Господиня:  Бачте які в нас дівчата кмітливі . А тепер вже час пограти в  «Кусання Калити»!

 - Хто буде паном Калитинським? 
Федчишен Є. : - Я буду. 
Господиня: - Тоді тримай калиту! Хто буде паном Коцюбинським? 
Братушка М.: - Я буду. 
Калитинський- Федчишен Є: - Ну що ж, пане Коцюбинський, витанцюй собі коня!

Братушка М -7.  Коцюбинський танцює танок під мелодію «Іванко»

Гра «Кусання калити» 
На підлозі хлопці кладуть навхрест коцюбу та рогач, треба станцювати танок так, щоб не зачепити їх . Якщо не зачепив, то хлопець бере коцюбу, сідає на неї, як на коня та їде до пана Калитинського кусати калиту. А якщо хлопець збивається з ритму або зачепить ногою рогач чи коцюбу, то пан Калитинський маже йому сажею обличчя, а вкусити калиту не дає. Якщо хлопець зразу йде кусати калиту, а коня забув витанцювати, то його теж вимазують сажею, а калиту вкусити не дають.

Коцюбинський : - Їду, їду калиту кусати! 
Калитинський : - А я буду сажею писати! 
Коцюбинський: - Напишеш чи ні, а я на коні, калита мені.(Хлопець підстрибує, кусає корж та каже:)- Смачна калита, вкусив так, аж душа сонцем запалала.

(Хлопець кладе коцюбу на підлогу та сідає на лавку до дівчат.)Пан Калитинський зазиває нового хлопця, той іде кусати калиту, але забуває витанцювати собі коня. Його Калитинський маже сажею і не дає калити, цей хлопець вибуває з гри. Пан Калитинський знов зазиває, наступний Коцюбинський каже:

Хлопець- Я спочатку витанцюю собі коня.(Хлопець танцює танок під мелодію пісні «Іванко», а всі підспівують та плескають у долоні, щоб підбадьорити гравця.)Так в грі приймають участь всі хлопці, хто вправний, той кусає калиту, хто збивається, того мажуть сажею. Потім господиня бере залишок калити, ламає її на маленькі шматочки та пригощає всіх дітей і гостей свята. Калитинський: Калинники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте!

А ви, дівчатонька, калиту діліть!

1-а дівчина: Ой наша калита та й солодка була! А ми її розламаємо, бо до весняного сонечка поспішаємо

8. муз. фон Калита!(роздають всім по кусочку Калити)

 

Господиня: - Калита – це символ старого зимового сонця, люди вважали, якщо з’їсти це «старе сонце», то швидше народиться нове літнє тепле, яскраве, лагідне сонечко. Тому на вечорниці діти намагалися з’їсти калиту всю до останньої крихточки. 

Господиня: Ну пограли з хлопцями тепер може дівчата давайте поворожимо, та подивимось у кого яка  доля.

Дівчата: Давайте!

9. муз. фон гадання

 Господиня: Дівчата давно ворожили по всякому, виходили надвір із зав'язаними очима підходили до плоту і вибирали кілок, який попадеться чи кривий чи високий чи маленький, такий буде хлопець у тої дівчини.

 

Григор М.: Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

 

Іванова А. :  Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.

 

Господиня: А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.

 

Малихіна  Я.. А я чула про ворожбу зі свічкою.

 

Торсукова М. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки  підпливе свічка, такий і буде суджений.

(гадають)

 

Шемякова Є :   А я знаю теж таке ворожіння. Треба в темноті люстеречку сказати:

Ворожу осібне,

На люстерко срібне!

Ворожу на саму себе.

І сужений на тебе.

Потім, повертається, спиною:

Андрію, Андрію

На тебе маю надію,

Долю хочу знати,

Прошу допомагати.

Прийди як твоя воля

Покажи, святий Андрію, яка моя доля?

(Тоді різко повернувшись і дивлячись в люстеречко каже-)

.                                                          - Бачу, бачу, ой який красень

 Сапожник О.. Перед тим, як лягати спати, дівчата умивалися і не втиралися, а клали рушник під подушку, вірили, що в такий спосіб можна побачити судженого уві сні. Під ліжко клали миску з водою і двома прутиками (місточком), щоб приснилося, як суджений переводить через місток.                                                                                                 Господиня.- Дівчата, а на чобіт поворожимо?- Всі знають це ворожіння?

Дівчата: навчіть тітонько..

Господиня.- Та добре, давайте  Всі скиньте по правому чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик — там і милий.

10. Звучить весела музика (Дівчата кидають чобітки. Хлопці жартома ворожать, сміються та імпровізують наречених).

Хомченко Ю.  -     Мій кудись на Київ  показує!

Шемякова Є:-     А мій – на Тернопіль!

Балабан А:-     А мій, здається, – на Париж!

Іванова А.   - А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня.- - То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

- Дівчата, не взувайтеся! Ви ж іще чобітки не переставляли, щоб дізнатися, хто з вас найпершою заміж вийде! Хочете дізнатись?

Дівчата: – Так!

Господиня.- - Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

11. Звучить музика. (Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують):

 

-       Я перша заміж вийду!

-       А я друга!

-       А я третя!

 

 

Бойко Д.               Ой на Андрія гадали дівки,

                                 Щоб не лишали їх парубки.

 

Братушка М. А ми всі ходили в сусіднє село,

                            Щоб нашим дівкам заздрісно було.

 

Господиня:  Ой, заграйте, музики, в мене нові черевики. Танцювати  хто мастак український наш гопак. 

 

12. Танок Гопак

 

Господиня: Ну, сьогодні ми співали і ворожили, частували один одного. Ну, що ? Стомилися? Пора і вареників покуштувати.

 

Балабан А.-          Милі гості, просим сісти,

                            Вареники будем їсти

Галдобіна Д.         Вареники непогані,

                            Вареники у сметані.

Горбенко А.    -    Їжте, просимо Вас,щиро,

                            Вареники наші з сиром,

Григор М.            Хоч попадуться із перцем,

                            Зате,знайте,з щирим серцем.

 

Іванова А. : Спасибі вам, тітонько, що запросили нас , нам всім сподобались вечорниці.

 

Господиня: Спасибі вам хлопці і дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і мені веселіше було з вами.

    Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне,

щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником  світяться обереги пам'яті!

 

Балабан А.-         Нехай слова і пісні милозвучні

   Для вас лунають знов і знов,

Галдобіна Д.:        Хай будуть в серці нерозлучні

   Добро, надія, віра і любов!

Горбенко А            Хай вам сміється доля журавлина,

   Поля розлогі колосом цвітуть,

Іванова А.        Нехай червоні ягоди калини

   На  вишиванках осявають путь.

Григор М.              Людське безсмертя з роду і до роду

Малихіна Я.         Увись росте з коріння родоводу.

Сапожник О        І  тільки той, у кого серце чуле,

Торсукова М.       Хто знає, береже минуле

Хомченко  Ю.      І вміє шанувать сучасне, -

  Шемякова Є     Лиш той майбутнє

                                Вивершить прекрасне!

 

Всі разом вклоняються і співають пісню

13.  пісня «Музика рідного дому»

 

Господиня ще раз вітає всіх зі святом, дівчата пригощають усіх варениками і пирогами.

 

 

КАЛИТА

Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита - це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у готуванні калити. Тож місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до маймолодшого дівчати.

Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі "на сухар" - щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього - тоді калита підстрибне угору.

Біля калити стає вартовий - "Пан Калетинський": це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського - розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку.

 

docx
Додано
13 грудня 2018
Переглядів
414
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку