Виховально-пізнавальна година "Що я можу у свої 15?"

                                                    Що я можу у свої 15?

                                              Виховально-пізнавальна година

Мета: спонукати учнів до самовдосконалення, самовиховання і самоствердження; розвивати інтерес до життя, свого внутрішнього світу, своїх інтелектуальних можливостей.

                                 Перебіг виховної години

I. Вступ

Класний керівник. Тема нашої виховної години дуже багатогранна, тому, природно, ми не можемо висвітлити її цілком за урок. Але сьогодні ми спробуємо торкнутися її хоча б побіжно, подивитися на себе збоку, почути про інших, навчитися міркувати й відповісти на запитання: «15 років. Багато це чи мало? Чи можна жити так, щоб юність була для мене пам’ятною? Що я можу у свої 15?».

«Перед вами відкриті всі шляхи» — цю фразу кожен із вас чув неодноразово. Ви вже звикли до рожевого оптимізму цих слів і не часто над ними замислюєтеся. А варто було б!

Справа в тому, що з кожним прожитим роком можливості людини звужуються. От із цього моменту їй уже не бути музикантом-віртуозом, із цього — поліглотом, із цього — майстром спорту, а з цього — фахівцем своєї справи. І раптом виявляється, що до щасливого вечора, коли директор вручає тобі документи про освіту, перед тобою відкритою залишається аж ніяк не кожна дорога. Безглуздо вважати, що свою біографію людина починає писати лише після того, як напише екзаменаційну роботу. Ні, цю «контрольну» за всіх часів справжні люди починали виконувати набагато раніше. Слід лише пам’ятати, що робота ця не на 45 хвилин і що списати нема в кого, навіть чернеток на ній не дозволяється.

Потрібно знати й пам’ятати, що в кожної людини: і дорослої, і підлітка — обов’язково, нехай неявно, підсвідомо, але живе в душі мрія. Ця чудова можливість мріяти, звичайно, більшою мірою властива юності, підростаючому поколінню, коли все життя попереду, коли так хочеться досягти в ній досконалості й висот.

Але мрія від мрії різниться. У когось через лінощі й безвільність і мрії такі самі: от підхопить мене фортуна й винесе на берег статків, і житиму я, не знаючи горя, як у казці про Івана Царевича.

А є інші мрії, яким можна дати інше визначення: це життєві цілі. Цілі — досягти свого особистого самоствердження, знайти й реалізувати своє «Я», стати гідною людиною в очах оточуючих.

Над утіленням у життя цих справді чудових мріянь слід потрудитися. І починати це потрібно вже сьогодні та із самого себе. Чому? Бо замолоду легше розкрити свої крила, легше сконцентрувати в собі вольові якості й довести всім необмеженість своїх можливостей.

Інформація про приклади розкриття в юні роки свого «Я» видатних людей

Автор підручника «Алгебра й початки аналізу» академік Колмогоров писав, що у 12 років він доклав чимало зусиль, збираючи докладні відомості про незаселені острови південних океанів, тому що хотів організувати на цих островах якусь ідеальну державу, для якої навіть написав конституцію. Згодом він захопився математикою, розв’язував складні задачі, що виходили за межі шкільної програми. «А  остаточне рішення стати математиком-дослідником, самому робити серйозні відкриття, своїми роботами рухати науку вперед,— писав Колмогоров,— народилося пізніше. Років у 16». У сімнадцять років він вступив на математичне відділення Московського університету й остаточно поринув у науку.

Відомий у великому спорті хокеїст Владислав Третяк уже в одинадцятирічному віці потрапив до столичного клубу ЦСК, пристрасно мріючи стати згодом класним хокейним воротарем. До цього часу Владислав уже чудово катався на ковзанах й вирізнявся сміливістю — незамінною для хокейного воротаря рисою. Тренер команди Єрфілов розповідав, що визначну роль у формуванні найважливіших якостей хокейного воротаря Третяка мала воістину фантастична фізична підготовка хлопця. Його труд і завзятість сприяли включенню хлопця в п’ятнадцятирічному віці до складу юнацької збірної країни другим воротарем. Чотири роки він виступав за юніорську збірну — рекорд, що й до сьогодні ніхто в Європі не перевершив. Водночас Третяк побив ще один світовий рекорд — йому не ще виповнилося 18 років, коли він уперше грав за збірну СРСР на дорослому чемпіонаті світу та в її складі провів 117 матчів.

Заслужений майстер спорту, баскетболіст Олександр Бєлов став перед уболівальниками, коли йому ще не виповнилося 16, а в 17 він уже був чемпіоном Європи серед юніорів.

          Житель Звенигородки Черкаської області Віталій Нечаєв став наймолодшою в усьому світі дитиною, яка удостоїлася титулу абсолютного переможця XII Міжнародної премії імені Джузеппе Шіакка. На той час Віталік Нечаєв знав напам'ять Шевченкового "Кобзаря" і біографії всіх українських гетьманів, а настільними книгами для нього були енциклопедії. Зараз Віталію 12 років, він учиться в 7 класі спеціалізованої школи №3 з поглибленим вивченням іноземних мов Одним із улюблених предметів хлопчика залишається історія - він навіть пише свій підручник з історії України.

   Харків'янин Лев Бондаренко, 6 років, двічі рекордсмен Національної книги рекордів: у лютому 2016 року у конкурсі "Диво-дитина" перерахував 310 наукових назв живих істот і розповів про особливості їхньої поведінки. Рекорд досягнутий за 20 хвилин.  Мріє стати вченим - зоологом або хіміком, як Дмитро Менделєєв, полетіти в космос у якості репортера і розповісти світові про побачене.

П'ЯТНАДЦЯТИРІЧНИЙ МАРК ДРОБНІЧ З УЖГОРОДА ПРИДУМАВ СЕРІЮ РОБОТІВ

Зі своїми розумними машинами ELFі, які керуються голосом, хлопець не раз завойовував перші місця на світових наукових конкурсах. Востаннє про Марка як про юну зірку-винахідника говорив увесь світ 2 роки тому, коли він потрапив до фіналу Google Science Fair, престижного наукового конкурсу для молоді. Його проект, який називався "Шкільний презентаційний мікроскоп з дистанційним управлінням", увійшов до числа робіт 15-ти фіналістів, які відібрало журі Google в ході конкурсу. Мікроскоп для Google Science Fair хлопець зібрав самостійно, використовуючи запчастини конструктора LEGO. Усі свої роботи Марк створює на основі конструктора LEGO. Докуповує для них плати та інші комплектуючі - навіть у Китаї. Зараз хлопець працює над розробкою відеоуроків, які незабаром викладатиме для загального доступу в Інтернет - аби за його інструкціями інші діти теж могли створювати своїх роботів.

Перегляд відео «Папір з опалого листя- винахід українського школяра»

Вислови. Прочитаймо їх.

Коли людина не знає, до якої пристані прямує,
                                                           для неї жоден вітер не буде попутним.

                                                                                                                 Сенека

Хто хоче жити гідно під старість, повинен навчитися цього замолоду.

                                                                                                               Спенсер

Уже в 15 років час чітко розрізняти мріяння і реальний план    

                                                                                майбутнього життя.

                                                                                                        Колмогоров

Ці слова, нехай не повною мірою, але частково дають відповіді на поставлені перед вами питання: «15 років — багато це чи мало?», «Що я можу у свої 15?».

Майже кожен із вас потрудився дістати реальні відповіді на них, і сьогодні ми розповімо про це одне одному.

                              Світ захоплень наших учнів

     Класний керівник. Як кажуть, за талантами далеко ходити не треба. Ось наші учні, у душі яких палає вогник, які шукають себе і пробують, навіть не усвідомлюючи того, що тим самим сходять до вершин особистого самоствердження, роблять перші кроки назустріч своєму покликанню.

     У нас же для реалізації свого «я» є безліч можливостей:  різноманітні конкурси, огляди талантів художньої самодіяльності, спортивні змагання. Та хіба все перелічиш? Але найголовніше – слід учитися стати майстром своєї майбутньої справи. Хіба це не можливість  жити гідно в майбутньому, усвідомлювати свою власну в ній значущість? Сьогодні вони поговорять про себе.

                               Розповіді учнів про себе

Класний керівник. Здається, що кожен з вас щиро сприйняв усе почуте сьогодні. Як добре було б навчатися легко й без проблем, досягти в житті великого успіху. Хто із вас хотів би цього? Але «без труда не виймеш рибку зі ставка». Потрібно подолати свої лінощі для розвитку закладених у вас здібностей.

     Тож поквапимося! Попереду – невідкриті зірки, ненаписані вірші, незорані поля.

     Позаду… озирніться, вам 15 – уже 15 років. А що зроблено?

     Мить. Секунда. Хвилина. Скільки всього можна зробити за хвилину? Здається, що так мало. Але тих хвилин сила – силенна і нікуди вони не дінуться. Вони майже нічого не вартують поодинці. Бо ж щось дійсно варте за 1 хвилину просто нереально зробити – прочитати мудру книжку, збудувати будинок, виховати дитину…

     Проте, так само за ту ж саму 1 хвилину ми можемо змінити все. Словом. Поглядом. Думкою. Вчинком.

     Для прикладу, за 1 хвилину можна щось знайти. За ту ж хвилину можна загубити і картати себе весь день за неуважність. А можна дати гроші жебракові на вулиці й отримати вдячний погляд у відповідь. А можна й не отримати. А можна й не дати.

     За 60 секунд можна кардинально змінити своє життя словами. Можна сказати: «Я люблю тебе!» - і зробити тим самим перший крок до щастя. А можна сказати: «Я не люблю тебе!» - і завершити стосунки, які вже давно себе вичерпали. Можна сказати: «Вибач!» - і отримати пробачення, скинути камінь із душі. Можна сказати: «Я вибачаю!» - і скинути той камінь із чиєїсь душі. Можна казати зовсім різні слова. Протилежні, але такі важливі. Їх можна сказати всього за 1 хвилину. А ми іноді витрачаємо на це все життя. А можна нічого не казати. Можна просто поглянути, посміхнутись і подарувати трохи щастя комусь: чи то коханому, чи то незнайомцеві на вулиці. Можна подати руку тому, хто падає. Або не подати і піти далі своєю дорогою. За хвилину можна стільки всього зробити. Можна знайти. Можна втратити. Можна збудувати. Можна зруйнувати. Головне – відчувати цінність тих хвилин, які ми маємо. І говорити ті важливі слова, які можуть змінити все. Іноді достатньо просто сказати «так» чи «ні». Іноді достатньо просто промовчати ту хвилину і тим самим сказати щось важливіше.

     Мить. Секунда. Хвилина. Година… Життя триває.

Якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо ви мрієте залишити після себе глибокий слід на землі – не обов’язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елемента періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків для своїх дітей.