ВИХОВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА УРОКАХ СЛОВЕСНОСТІ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
Менжес Ірина Сергіївна,
учитель ІІ категорії з української мови та літератури
Буринської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1
імені В.М.Кравченка Буринської міської ради
Сумської області
ВИХОВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ
НА УРОКАХ СЛОВЕСНОСТІ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
Моральне обличчя особистості – найважливіший показник її всебічного і гармонійного розвитку, який не втрачає своєї актуальності і в умовах демократизації суспільства, переходу до ринкових відносин. У зв’язку з цим школа покликана створити соціокультурне середовище, що стимулює і забезпечує розвиток моральної свідомості, стійких моральних якостей, моральних потреб особистості, формування її активної життєвої позиції.
Найактуальніша проблема для кожного викладача - словесника - формування на уроках української мови та літератури найважливішої з ключових компетентностей - виховання морально здорової , високодуховної особистості, здатної у своєму житті стати творцем вільної, процвітаючої держави Україна
Перед сучасною освітою стоїть надскладне завдання: виховання особистості, орієнтованої на духовно значущі норми і цінності. Уроки словесності мають для цього величезні можливості. В.Сухомлинський зазначав: «Читання, як джерело духовного збагачення, не зводиться до уміння читати; цим вмінням воно тільки починається. Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».
Духовно-моральне виховання суспільства є одним із основних показників його розвитку, благополуччя.
Моральне виховання – це цілеспрямований і організований процес формування моральних якостей особистості, рис характеру, навичок і звичок моральної поведінки, на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.
Наше сьогодення доводить, що все в житті змінюється: ідеї, методи виховання. Але я ніколи не погоджусь (а такі думки є), що змінюються людські цінності. Не цінності змінюються, адже вони вічні, а змінилось наше ставлення до них. Любов, Милосердя, Благородство, Вірність, Віра, Повага, здаються нам якимись далекими, несучасними, фальшивими. І ось для того й існують уроки української мови та літератури, щоб за допомогою книги поєднати людину з життям, морально підтримати її в сьогоденному складному суспільстві, навчити любити не тільки себе, а й оточуючих. Дуже важко сьогоднішнім дітям допомогти пробудитися.
Адже, на жаль, не всі наші діти розрізняють прекрасне і потворне в житті, бачать різницю між добром і злом.
Мова і література - предмети, що дозволяють на кожному уроці саме засобами слова, живої мови, яскравих прикладів приділяти увагу питанням духовно-морального виховання учнів. Відбуватися це повинно ненав'язливо. Наприклад, на кожному уроці записувати під диктовку прислів'я, вивчаючи на їх прикладі не тільки орфограми, а й заглиблюючись у зміст записаного.
В Законі України «Про освіту», наголошено, що «..метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, відродження й розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації».[3,с.15]
Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності. Програмами з української мови та літератури визначається мета вивчення предметів:
– формування гуманістичного світогляду учнів, долучення їх засобами художньої літератури до загальнолюдських і національних цінностей;
¬ виховання національно свідомих громадян України;
– естетичний розвиток учнів, підвищення їх загального культурного рівня та розширення культурно-пізнавальних інтересів;
_ формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів;
– сприяння всебічному розвитку школярів, їх духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації в сучасному світі.
Як справедливо зазначає великий педагог-гуманіст В. Сухомлинський, „...суспільство українське тільки тоді матиме перспективу і буде гармонійно розвиватись, коли гуманітарні цінності стануть пріоритетними, а наша державна політика базуватиметься на трьох китах: освіта, наука, культура. Тому гуманітарний струмінь має бути присутній в усіх предметах. Бо саме тут насамперед виховується людина, формується особистість, гартується її духовний світ. Утвердити в кожній людині доброту, сердечність, чуйність, готовність надати допомогу, чутливість до всього живого і красивого – елементарна азбучна істина виховання, з цієї істини починається освіта». [1,с.341]
Сьогодні, як ніколи, перед нами, викладачами української мови та літератури, стоїть важливе завдання: сповна використовувати той багатющий матеріал, який несе в собі мистецтво слова. Саме українська література і є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління.
Вона є одним із найпотужніших засобів у формуванні національної свідомості, високих ідеалів добра, почуття гуманності і патріотизму. Адже всім відомий вислів, що найкраще виховує людину життя. Літературні твори – то і є життя.
Кінцева мета навчання на уроках словесності – вміння акумулювати отримані знання як ключові компетентності до спонукання позитивної життєдіяльності. На прикладах літературних творів учні мають зосередитись на моральних акцентах, на проблемі вибору своєї життєвої й моральної поведінки, вибудовувати вміння компетентно орієнтуватися в інформаційно-комунікативному сучасному просторі, застосовувати здобуті на уроках літератури знання, практичні навички для їх використання у соціумі.
Завдання педагога полягає й у розвитку та вдосконаленні умінь учнів спостерігати, аналізувати, робити висновки, викликати бажання відповідати загальнолюдським ідеалам.
Тому який би твір ми не вивчали, обов’язково робимо акцент на моральних цінностях суспільства. Кожен урок словесності – це урок виховання патріота України. Адже зберегти і зміцнити нашу державу можуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, готові відстояти її незалежність.
Патріотичне виховання органічно поєднує такі складові: громадянське, національне, правове, екологічне, естетичне, родинне, трудове.
Позитивними методами виховання особистості на уроках є:
- метод активного навчання, шо сприяє розвитку навичок критичного мислення й аналізу, спричиняє зміну усталених загальнолюдських цінностей;
- метод бесіди, шо зачіпає почуття учнів, сприяє формуванню чітких моральних переконань, які потім стануть мотивами їхньої поведінки;
-
метод сугестії, при якому виявляється вплив загальної думки,
поглядів почуттів, виражених у традиціях народної моралі.
Українська література дає багато прикладів справжньої дружби,
кохання, які окрилюють учнівську молодь, збагачують життя
юнаків і дівчат, облагороджують їхню поведінку.
«Приміряння» до образів літературних героїв розкриває погляди
учнів на моральні якості персонажів, бажання в чомусь досягти їх рівня. Виходячи з цього, я неодноразово переконувалася, що саме спільний підхід до засвоєння моральних якостей має непересічне значення у формуванні загальнолюдських цінностей. - застосування різних видів нетрадиційних форм вивчення української мови та літератури (дискусій, диспутів, використання завдань типу «Поміркуй», «Вислови власну позицію».
- залучення учнів до ситуації самостійного вибору загальнолюдських моральних цінностей у процесі навчання (застосування елементів літературного пошуку, літературної розвідки, віртуальної екскурсії, створення проблемних ситуацій у процесі навчання, написання вільних і формальних есе).
- використання народознавчого матеріалу, забезпечення єдності національних і загальнолюдських моральних цінностей, посиленням морально - естетичних функцій слова.
Таким чином, кожен урок української мови та літератури, кожен позакласний захід формує ключові життєві компетентності, виховуючи гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур, здатна до самовдосконалення.
Отже, навчаючи виховувати – основний девіз сучасної освіти. Кінцева мета навчання – вміння акумулювати отримані знання як спонукання до позитивної життєдіяльності. На прикладах літературних творів учні мають зосередитись на моральних акцентах, на проблемі вибору своєї життєвої й моральної поведінки. Завдання педагога полягає у розвитку та вдосконаленні умінь учнів спостерігати, аналізувати, робити висновки, викликати бажання відповідати загальнолюдським ідеалам.
Список використаних джерел
- Загальнолюдські й національні морально-духовні цінності як основа формування особистості // Проблема освіти: Науково-медичний зб. /Гол. Ред. В.О. Зайчук - К.: Науково-медичний центр вищої освіти, 2000. - Вип.20.-С. 193-201 .-341с.
- Загальнолюдське у формуванні світогляду школярів // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі / Наукові праці міжнародної науково-практичної конференції (27-29 вересня 1999р) /Відп. Ред.. докт. пед. Наук, проф. Євнух М.Б. та к. п. н., доц. Сипченко В.І. -Слов'янськ, 1999 - СІ 18-120-220с.
- Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Голос України. 2017. 27 верес. (№ 178-179). C. 10–22.
- Основні напрямки морального становлення особистості школярів //Теоретичні і практичні проблеми україністики / Збірник статей на пошану професора В.Т.Горбачука /За ред. докт. філ. наук., проф. К.Г. Городенської.- Словянськ: СДПІ, 2000-С137-141.-157с.
- Провідні напрямки формування духовності учнів на уроках української літератури // Громадянське виховання молоді засоби мови та літератури / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції(4-5 лютого 2003 року) / Гол. Ред.. док. іст. н., член-кор. АПН України Пащенко В.О. та ін. - Полтава, 2003. - СІ77-182. -380с.
- Формування загально людських цінностей у школярів засобами української літератури // Актуальні проблеми економіко-гуманітарно розвитку України на межі тисячоліть / Ред.кол.: Гавришко А.С. (відп. Ред.) та ін. -Краматорськ: КЕГІ, 2001. - СІ90-196. -335с.
Керівник ______________ Литвиненко Я.О. Кандидат філологічних наук
Підпис ПІП науковий ступінь, вчене звання
Слухач ____________ Менжес І. С. 066-37-65-438
Підпис ПІП мобільний телефон
Дата 29 листопада 2019р.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку