Виховна година «6 грудня – День Збройних Сил України»

Тема: «6 грудня – День Збройних Сил України»

Мета: Ознайомити учнів із славними традиціями українського війська, що бере початок ще з часів Київської Русі та Запорозької Січі, із героїчними сторінками періоду XX ст.; виховувати почуття патріотизму, людяності, любові до своєї Батьківщини.

Обладнання: аудіозапис піеснь «Пісня про рушник», «Україно», ілюстрації до Дня збройних сил України, вислови про цей день, кросворд

 

Хід виховної години

 

Учитель: Доброго дня, діти, шановні гості! Незабаром 6 грудня народ України святкує День Збройних Сил України. В цей урочистий день ми вшановуємо всіх, хто причетний до цього високого звання, звання єдиного для всіх: від вкритих сивиною й увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму. І цього зв’язку не порушать навіть найбільші зміни в сучасному світі. Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в нас, і в усьому світі. В інших вимірах живе й наше суспільство. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам’ять про нашу перемогу і про тих, хто її  виборював і платив найдорожчою ціною.

Усі ті, хто є причетними до Збройних Сил України уособлюють всі етапи розвитку нашого славетного війська: ті, хто вів смертельний двобій із фашистом, брав участь у так званих локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності, несе сьогодні нелегку військову службу на благо Україні.

Як зазначив Тарас Шевченко, « у своїй хаті – своя сила, і правда, і воля», тож маємо обов’язково шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

 А сьогодні хочемо зробити невеликий екскурс у минуле. Якою ж була наша армія в минулому?

Ведучий: У часи Київської держави військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили грішми, давали землі.

Другою частиною війська було народне ополчення – вої. До ополчення приймали міський люд, селян-хліборобів. При цьому до боротьби з ворогом залучали всіх, незважаючи на вік, озброєність, досвід.

Ведуча: Починаючи з Аскольда і закінчуючи Святославом, кожен з руських князів вважав за необхідне створити власне військо або, точніше, дружину і організувати декілька походів на Візантію. Походи їхні були дуже вдалими, що говорить про добре організоване військо. Святослав неодноразово здійснював військові походи ще й на Балкани, де також мав успіх. Але й доводилося не тільки ходити у походи, а ще й захищати власні території, як це робили Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Данило Галицький.

Учень:  Україно!

Сивий степ – моя колиска.

І спасибі, що його ти зберегла.

Я вклонюся цьому степу низько-низько,

Поцілую чисту воду джерела.

  Я приляжу серед літа, серед віку,

Припаду чутливим серцем до трави

І почую: десь підкова плаче гірко

І тупоче тьма лихої татарви.

  Я почую: розмовляють між собою

Скромний горбик і запорошений курган.

Ох, чимало костомахою-косою

Накосила тут розлючена карга!

  Україно! Чую голос недалеко:

Ти могил не обмини, не обмани!

Я не знаю – джерело чи око предка

Пильно дивиться на мене з глибини.

Ведучий: Україно! Важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Протягом віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої простори, грабували твої багатства, терзали твої серце і душу

Учень: В наших грудях — кулі і ножі,

Нас розп’ято й знищено не раз,

Наші душі нидіють в іржі,

Але промінь віри — не погас.

Ведуча: Героїчною сторінкою історії українського війська, була Запорізька Січ, незламними лицарями духу були запорізькі козаки, такі як Д.Вишневецький, П. Сагайдачний, Б.Хмельницький, І.Мазепа.

Учитель: Зараз, за допомогою інтелектуальної розминки, давайте пройдемось сторінками історії  українського козацтва. Розгадавши кросворд, ми з вами дізнаємось ключове слово, що  потрібно кожному з нас любити, не цуратись і захищати.

(Учні розгадують кросворд)

Учитель зачитує учням запитання, на які вони мають дати відповіді.

 

ш

а

б

л

я

д

р

у

ж

и

н

а

ф

о

р

т

е

ц

я

о

с

е

л

е

д

е

ц

ь

ч

а

й

к

а

с

і

ч

ш

а

р

о

в

а

р

и

г

е

т

ь

м

а

н

щ

и

н

а

х

р

и

с

т

и

я

н

с

ь

к

у

к

л

е

й

н

о

д

и

г

е

т

ь

м

а

н

 

 

1. Зброя козака.
2. Давнє військо
3. Оборонна споруда часів козацтва
4. Зачіска козака
5. Козацький човен
6. Центр козацтва
7. Козацькі штани
8. Яку назву мала Україна за часів Б. Хмельницького?
9. Яку віру сповідували козаки?
10. Відзнаки козацької старшини
11. Хто очолював козацьке військо

 

Учитель: Молодці, ви добре справились із завданням. Отже, ключовим словом є слово «Батьківщина».

Мій край чудовий – Батьківщина!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

Усе найкраще і єдине,

І радощі всі, і жалі…

Мій рідний краю, Батьківщино,

Найкраще місце на землі!

Діти, що є батьківщина для кожного із вас? (Учні висловлюють свої думки)

А що ж сталося далі із козацтвом?

Ведучий: Після приєднання України до Московщини права і “вольності” війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорізька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити.

Але пам’ять про славне козацтво , його традиції, пам’ть про Січ не вмерла.

Учень: За Дніпровськими порогами,

              За південними дорогами,

              За степами за широкими,

              Наші прадіди жили.

              Мали Січ козацьку сильную,

              Цінували волю вільную,

              Україну свою рідную,

              Як зіницю берегли.

Учень: За Вкраїну – неньку

              Бились козаки –

              Свист шабель і дзенькіт

              Чую скрізь роки…

              Так усе це близько, -

              В снах біжу навстріч!..

              Бачу рідне військо –

              Запорізьку Січ.

Ведуча: Пройшли роки, пройшли віки у неспокої та боротьбі, і практично без захисту тоді, на теренах нашого краю, наприкінці 19 століття, зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва.

З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України та здобуття довго омріяної самостійності.

Учень: Україно моя!

Ти не вправі тих хлопців забути, —

їх стежки пролягли, наче зморшки,

до твого чола

Побратими мої!

 Ви не вправі тих хлопців забути

Бо жива Україна, і правда на світі жива.

Ведучий: У 1918 році війська Української Центральної Ради були знищені разом зі спробою побудувати Українську державу. І знову, незумівши себе захистити, Україна втратила незалежність.

Ведуча: Під час другої світової війни українці прославили себе і як оборонці рідного краю, і як патріоти, що боролися за незалежність України. І які б зараз не були суперечки, але і збройні формування (ОУН - УПА), і бійці Радянської Армії та учасники партизанських загонів робили все можливе, а інколи і неможливе, для того щоб ми могли жити з вами на своїй землі в мирі. Кожне серце і сьогодні повинно берегти пам’ять про тих, кого немає більше з нами, хто поліг на полі бою.

Учень: В нас клятва єдина і воля єдина.

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

  Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна

Розтрощимо вщент ворогів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

  Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів!

Учитель: Довгим і тернистим шляхом йшла Україна до дня своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів випало на долю українців у боротьбі за свободу та незалежність. І завжди в цій боротьбі поруч із народом йшов воїн-солдат.24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною державою. Перш за все настала потреба створення національної армії, армії держави, яка отримала незалежність і лише стала на шлях свого відродження та розвитку. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Збройні Сили України». Саме ця подія і стала підставою для офіційного встановлення свята - Дня Збройних Сил України.

20 років, які минули з того дня, вже стали надбанням історії.

Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні на Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній – справа честі та обов’язку кожного справжнього патріота рідної землі.

Учень: Проводжали хлопця в армію служити,

А в очах юначих іскорка жива,

Пахнуть стиглим садом,

Пахнуть спілим житом

Вишиті любов’ю батьківські слова.

Проводжають хлопця.

Друзів повна хата,

За столом розмова повінню тече,

Лиш притихла мати, лиш схилилась мати,

На уже доросле синове плече.

Учень: Співає вулиця святкова,

В солдати проводжає хлопця,

Веселий сміх, жива розмова

У бризках вранішнього сонця.

  Луна на всі лади співучі

Дзвінка мелодія баяна.

І поруч ніжна і присмучена

Із хлопцем дівчина кохана.

  Ще буде зустріч, наче спалах

Нової радісної зірки.

І губи солодко підпалить

Весільне веселисте “гірко”

  А зараз вулиця святкова

В солдати проводжає хлопця,

Веселий сміх, жива розмова

У бризках вранішнього сонця.

  В душі схвильованій юначій

Кружля земля і небо синє,

А мати схлипне – та й заплаче

І не надивиться на сина.

Учитель: Хто знає, що, як оберіг, дає мати в дорогу призовнику?

(Учні дають відповідь на запитання)

Учитель: Дійсно мати давала рушник на долю і на щастя своєму сину. (Коли вчитель говорить свої слова, починає тихенько звучати запис пісні «Пісня про рушник».Потім запис вмикається голосніше і всі присутні слухають уривок із пісні)

Учитель: У Конституції України сказано, що служба в Збройних силах України, захист Вітчизни, її незалежності та територіальної ціліснос ті - почесний обов'язок кожного молодого громадянина. І ми віримо,що наші хлопці і юнаки з честю виконуватимуть свій обов’язок перед Батьківщиною, і що наше українське небо буде мирним і безхмарним!

А зараз пролунають привітання для наших майбутніх воїнів

Учениця1

Бешкетній нашій половині

Вітання надсилаємо свої.

І для вітання є у нас причини.

Ура — завзятій хлопчиків юрбі!

Учениця2

Коли на ваші спільні бійки

Ми на перервах глядимо,

То віримо, що Батьківщину

Вам без вагань довіримо!

Учениця3

Нехай же квітне під очима

Синець пурпурно-голубий.

Спочатку важко у «навчанні»,

Та потім легко йти у бій!

Учениця4

А ми під захистом у вас

Спокійно будемо навчатись.

Дамо списати вам не раз —

На це вам можна сподіватись!

Учениця5

Тому, хлоп'ята, від душі

Без зайвих слів, усі підряд —

Руді, чорняві і біляві —

Прийміть вітання від дівчат!

Учениця1

Сьогодні справжніх хлопців свято,

А в нас у школі їх багато:

Сміливих, веселих і мужніх,

Кмітливих, шляхетних і дружніх!

Учениця2

Хто сказав, що справжні хлопці

Лиш в казках існують?

Хто говорить, що в школі

Дівчата сумують?

Учениця3

Якщо є такі розмови,

Ми відповідаємо:

Кращих хлопців й веселіших

За наших не знаємо!

Учениця4

Ми бажаємо вам, хлопці,

Друзі наші щирі,

На «відмінно» всім навчатись

І жити у мирі!

Учениця5

Щоб зростали і мужніли

Ви кожну годину,

Щоб батьки пишались вами

У будь-яку днину!

Учениця1

Ну а ми, дівчата, разом

Хлопцям обіцяємо:

Про оцінки ваші добрі

Ми завжди подбаємо!

Учитель: Хлопчики, пам’ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, дослідники, але й воїни. Змалку готуйте себе до військової служби. Будьте витривалими, терплячими, не бійтеся труднощів. З дитинства вчіться бути вірними слову. Будьте благородними у дружбі.  Залишити товариша в біді – ганьба. Відмовитися від друга, якщо твій друг допустив помилку – безчесно. Якщо ви зустріли людину з медалями на грудях – поклоніться їй. Вони грудьми захищали твоїх рідних. Завдяки йому ви живете на світі -  щасливі і вільні. Якщо ви зустріли офіцера, воїна України, поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою і щастя. Армія – могутній щит і меч нашої Вітчизни. Ми не збираємося ні на кого нападати, але якщо нападуть на нас, ми повинні знищити ворога. І завжди пам’ятайте слова Олександра Невського : «Хто з мечем до нас прийде, від меча й загине».

Учень: Земля безкінечна і море безкрає.

В незнані країни нас водить буття.

Та з мандрів далеких завжди повертаєм

В той край, де матуся дала нам життя.

В творінні й коханні, щоб бути щасливими,

Щоб діти співали, щоб квітли сади,

Любіть Україну, як матір єдину,

Любіть її всюди, любіть назавжди.

Щоб ваші серця у ярмі не стогнали,

Щоб ви не відчули душі пустоти,

Любіть Україну, як матір єдину,

Любіть її всюди, любіть назавжди.

( У виконані учениць звучить пісня  «Україно»)

Україно

І

Серед хлібів волошки сині

Зачарували нам серця,

Мабуть тому, що в Україні

Ці кольори так до лиця.

Серед хлібів волошки сині,

Добра і миру кольори,

Тільки у нас на Україні

Такі чудові прапори.

Приспів:

За сонце, за небо, за спів солов’я,

Ця пісня про тебе, Вкраїно моя.

Хай нас обминають печалі й жалі,

Хай квіти буяють на рідній землі

ІІ

Два кольори, дві половинки,

Добра і миру прапори.

Та не розділять Україну

На схід і захід вороги.

Одна сім’я, одна родина

Карпати, південь і Донбас,

Одна єдина Україна

Назавжди об’єднала нас.

Приспів(2р)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

на тему:

«6 грудня – День Збройних Сил України»

 

 

 

 

 

 

                                                   Класний керівник

                                        Черних Ю. В.