Виховна година "День вишиванки" - 2 клас

         

 

 

 Виховна година   «День  Вишиванки»    (2 клас)

 

Тема: продовжити  знайомство дітей з відродженням обрядових звичаїв і традицій нашого народу, познайомити  з історією виникнення  свята Вишиванки в сучасній Україні, розширити і поповнити знання про традицію застосування і призначення української вишиванки;

сприяти розвитку  інтересу до національних звичаїв та обрядів; викликати почуття національної гордості і пошани традиціям  власного народу;

виховувати почуття любові до рідного краю, до українського народу.

 

«Вишиваночка»     Л. Сердунич

Чом довкола все співа,
Як весною в лузі?
Вишиваночка нова
В мене! Гляньте, друзі!

Це бабусечка моя
Склала візерунок.
Найдорожчий в світі я
Маю подарунок!

Веселкові барви всі
З ниточок шовкових
Поєднались у красі –
На моїй обнові.

 

З піснею-веснянкою,
Щоб гуляти в лісі,
Вдягнем вишиванки ми
Наші, українські!
 

      Кожного  третього   четверга  травня  по  всьому світу  святкують  

День вишиванки — свято національної єдності.  Святкуємо і ми з вами.

      Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.

 

Вічна пісня барв і кольорів,
Неповторна музика натхнення!
Шепіт трав і шелест яворів,
І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,
Поспліталось, блиснуло веселкою
Ніжність материнської руки
На святому рушникові стежкою

Дух народу в колір заплете,
Проросте і піснею, і цвітом.
А над світом, гляньте, а над світом
Українська вишивка цвіте!

 

       Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом. Свято не передбачає обов'язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки.  У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

      Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

 

Вишиванка       Т.  Винник

Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З вирiю далекого
Повернувся птах – 

Дивнi вiзерунки 
Сяють, мов живi –
Мама вишивала 
Оберiг менi! 

 

 

Вишила мати сорочку,

На свято вдягнула на дочку.
Шила вона, вишивала,
Пісні українські співала.

 

Бажала їй світлої долі,
Здоров’я та щастя доволі.
Троянди на грудях розкрились,
Мов зорі на небі з’явились.

 

На рукавах – намистинки,
Розсипались грона калинки,
Матусю щоб не забувала,
Та землю свою шанувала.

 

А на подолі скромненькі,
Ростуть незабудки синенькі,
Щоб працьовитою доня зростала
Та рід український свій пам’ятала.

 

 

      Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича –  Леся Воронюк.  

     Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося

 

 

до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

     День вишиванки відзначається з 2008 року. У рамках святкування цього дня у Чернівцях в 2012 році побили рекорд Гіннеса — в одному місці цього міста одночасно зібралися 4189 чоловік у вишиванках. 

 

            

 

        Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Символічне  значення також має гамма кольорів українських вишиванок. Кожен колір і поєднання кольорів має своє особливе значення, яке обов'язково враховують українські вишивальниці.

       Білий  колір символізує енергію, силу, життя, духовну і фізичну чистоту. Цей колір - символ Бога-Отця. Вважається оберегом, що захищає людину від поганих людей і тяжких думок. 

      Слід зазначити, що чорний колір в Україні не є однозначним символом сумних подій. Досить широко поширені в українців чорні вишиванки. Вони символізували мудрість і накопичені знання поколінь, тому їх носили літні люди в багатьох регіонах. Крім того, чорний колір символізує землю, родючість, добробут. 

       Червоний колір - символ любові. Він висловлює стихію Вогню - такий же яскравий, гарячий, зігріваючий. Нерідко червоний колір в орнаменті являв собою кров, яку проливали хоробрі українські воїни в битвах за свій народ.

       Синій колір - символ Води.

       Жовтий і золотистий кольори - сонячне світло і багатство. Вважається, що ці кольори символізують Сонце, небесний вогонь, сяйво  мудрості, а також багатство.

 

 

 

 

Сорочку – вишиванку             Ганна Глок

До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину.

Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею

Яблука барвисті.

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Барви кольорові:

Зелень – то діброви,                                     

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

Й плодовита осінь,

І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

Синії стежини –

То морські глибини,

До людей довіра й безкінечність вся.

Ну а чорний килим –

Туга по загиблим,

Що за землю рідну віддали  життя.

 Хрестики червоні –

То калини грони,

І вогонь гарячий, і пролита кров,

Але ще й родина,

Ненька-Україна,

І родинне щастя, й вічная любов.

 Я візьму льон білий,

Нехай рух несмілий,

Але ж вишить спробую сорочку таку.

Ниточка до ниточки,

Квіточка до квіточки,

Щоб нащадки згадували на довгім віку.

 

 

 

 

 

       Орнаменти вишивок за мотивами прийнято поділяти на три групи: геометричні, рослинні та зображенням  тварин. Геометричні візерунки складалися з  кружечків, трикутників, ромбів, зиґзаґів, ліній, хрестиків.       

       В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовують такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу.

     Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, а краси невмирущої.        

     Про калину відомо  як про кущ  роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

       Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини.

       Із давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.  Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду.

       Таємницю життя приховує в собі й квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти.

 

 

 Якби я вміла вишивать,
Розшила б я дніпрові зорі,
Щоб їх тобі подарувать —
Якби я вміла вишивать!

Якби я вміла малювать,
Намалювала б ніжні маки,
Щоб їх тобі подарувати —
Якби я вміла малювать!

Благословенні ми життям,
Козацький маєм хист і вдачі.
Під кольоровим вишиттям —
Серця нескорені, гарячі.

Дівча розчісує косу,
Є святість в ніжнім силуеті.
Ми українці — і красу
Несемо по земній планеті.

 

 

Ми, українці, нація прадавня,
На цій Землі — багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.

В нас звичаї свої, неписані закони,
По них пізнає українця вся земля.
Своє світосприймання й заборони
Як і свої ліси, річки й поля...

Свої казки, легенди і повір’я,
Дотепні жарти і слова ясні,
Своя хатина біла і подвір’я,
І неповторні, трепетні пісні.

Усе, що є в нас, в праці здобували,
Пройшли дорогу в світі нелегку.
Та завжди хлібом друзів зустрічали
На вишитому шовком рушнику..

Народ цінує землю цю єдину,
В якій коріння наше з правіків.
Вітчизну любить і свою родину,
Бо тут народжений й життя прожив.

 

 

       Проведення такого свята демонструє, що ми з вами відчуваємо  себе справжніми українцями та налаштовані на збереження культури, звичаїв й традицій  свого народу.

 

«Українська вишиванка»    М.  Шерник

Зроби: вдягнись з самого ранку,
Як небо пахне ще зірками,
Ти в українську вишиванку,
Живими шитими шовками.

 

Люби свою сорочку шиту,
В ній України вся родина.
Легенду бережи нажиту,
Вона, - як життєдайна днина!

 

 

Злюби, мов світло сонця з ранку,
Що йде до тебе від заграви,
Свою вкраїнську вишиванку,
Злюби - без поспіху й забави.

 

Тобі всміхнуться хмари сині,
В прийдешнім дні - найкращим
Скажи ще - Слава Україні!
Понад усе її, як любиш.

 

Вдягни сорочку-полотнянку,
Де ниток барви рукотворні
Іскряться сонцем спозаранку,
Як Україна, неповторні.