Виховна година: День захисників і захисниць України

Лівецький Андрій Антонович

учитель історії  і географії

Комунального закладу  «Михайлівський ліцей»

 Михайлівської сільської ради  Черкаського району  Черкаської області

 

Виховна година:  День Захисників і захисниць  України

 

Тема: День захисників і захисниць України: корені та сьогодення

Мета: (формувати компетентності): предметні – прослідкувати розвиток української самосвідомості та патріотизму в різних історичних періодах та становлення патріота - захисника України; ключові – виховувати в учнів національно-патріотичні почуття, повагу до захисників вітчизни; загальнокультурні – формувати вміння працювати в колективі, вносити свою частку в роботу групи.

Обладнання: мультимедійний проектор, авторська  презентація до даного заходу.

Форма проведення:  конференція

 

Хід конференції

Учитель   повідомляє  учням, що за  Новоюліанським православним  календарем свят , на  який з 1 вересня  2023 року перейшла Православна церква України -  1 жовтня ми  святкуємо день святої Покрови та  відзначаємо День захисників і захисниць  України.  Пропонує  учням заглибитись в історію та спробувати відшукати корені даного свята в українському минулому.

«Ланцюг асоціацій».

 Учитель пропонує учням висловити свою думку про те, хто такі захисники Вітчизни.  Після висловлювання учнів вчитель узагальнює сказане учнями  та разом    з учнями наводить  загальні    риси притаманні справжньому патріотові  - захисникові України.

Учитель нагадує учням, що вони завчасно були розподіленні на групи і отримали завдання підготувати виступи до конференції:

1-група про захисників Русі-України;

2-група про козаків - захисників України;

3-група про захисників під час подій  Української революції 1917-1920 рр.

4-група про українців-воїнів у Другій світовій війні.

Робота в групах:

Учитель пропонує учням розпочати виступи підготовані учасниками конференції.

( виступи учнів супроводжуються презентацією розробленою відповідно до плану роботи учнів у групах)

1-група

Розпочинає виступи 1-група, яка повинна розповісти про князів-захисників земель Русі-України. За погодженням з учителем учні повинні були підготувати доповіді про князів-захисників державності Русі-України та їх діяльність на захист незалежності держави.

(Орієнтовні  матеріали для створення повідомлень учнів з даної теми наведено в додатках: додаток 1)

Після того як учні  виступили, учитель разом з учнями роблять загальний підсумок:  у діяльності  князів Русі-України ми бачимо не лише прагнення до збереження державності,  а і прояви любові до рідної землі та патріотичні почуття до своєї Вітчизни.

 

2-га група

Учасники 2-ї групи готують розповіді про добу  козаччини.

Учні готують розповіді про  боротьбу козаків за волю та првославну віру на чолі з П. Сагайдачним, Б. Хмельницьким, П. Дорошенком, І. Мазепою та ін.

 (Орієнтовні матеріали для створення повідомлень учнів з даної теми наведено в додатках: додаток 2)

 Учитель доповнює розповіді учнів. На основі почутої інформації робимо висновки: за доби козаччини ми спостерігаємо значну активізацію національно-патріотичних почуттів, що проявляються в боротьбі українців з іноземними поневолювачами, та в прагненні до побудови власної самостій-ної держави, розвитку рідної мови та православної української церкви.

Учитель нагадує учням, що козаки були віруючими людьми, вважали своєю покровительницею   Святу Покрову, на честь якої була названа церква, що знаходилась на центральному майдані Запорізької Січі. День Святої Покрови святкували 14 жовтня - саме цей день пізніше почали відзначати як день українського козацтва - звідти й бере свої корені сучасне свято – День захисників і захисниць  України, яке ми теж відзначали  14 жовтня, а починаючи  з 1 вересня 2023 року, за новоюліанським календарем - відзначаємо 1 жовтня, про що вже говорилось вище.

3-тя група

Вчитель наголошує на тому, що на періоді козацтва розвиток українського захисника-патріота не завершується,  хоч Україна на тривалий час втрачає власну державність, він продовжується. ХІХ століття хоч і минуло без збройної боротьби українців проти поневолювачів та в даний час активно розвивається культурна самосвідомість наших предків – розпочинається період  Українського національного відродження. 

Наступною сторінкою в  процесі  боротьби українців за Незалежність із зброєю в руках є період Української революції 1917-1920 рр.  пропонується виступити третій групі.

Учні розповідають про діяльність українських патріотів у добу Української національної революції. Зазначають, що в їхній діяльності чітко простежується розуміння національної ідентичності українців як нації та прагнення до національної незалежності та створення власної державності.

 (Орієнтовні матеріали для створення повідомлень учнів з даної теми наведено в додатках: додаток 3)

Після виступу групи, учитель доповнює їхні розповіді, вдаючись до історії рідного краю, зазначає, що на території Черкащини  велася активна боротьба за незалежність. Яскравим прикладом чого є  Холодноярська республіка – розповідає про діяльність даної організації на теренах Черкащини. Наголошує, що наше рідне село теж входило до даної республіки, що свідчить про патріотизм та самовідданість наших земляків.

 

4-та група.

 Учні підготували розповіді про захисників вітчизни під час Другої Світової війни. Учням пропонувалось підготувати доповіді про роль українців у Другій світовій війні .

(Орієнтовні матеріали для створення повідомлень учнів з даної теми наведено в додатках: додаток 4)

Після виступів учнів учитель доповнює їхні слова. Також учитель може звертає  увагу і на той факт, що однин із названих напрямків у боротьбі   з окупантами - Українська Повстанська Армія - була заснована  теж на Покрову 14 жовтня, ( за новим календарем 1 жовтня)  цей факт вкотре доводить, що невипадково цей день обрано як свято - День захисників і захисниць України.

Учитель робить загальний підсумок систематизуючи сказане учнями та поступово переходить до сучасності.  Розповідає про патріотів  українців, що у 1991 році мирним шляхом вибороли незалежність нашої держави.

Нагадує про події Помаранчевої Революції 2004 року, коли на захист своїх прав та Української  державності на мирні протести вийшли мільйони захисників та захисниць.

Розповідь учителя продовжують події Революції Гідності – де українці також вийшли на мирні акції для захисту України, але, нажаль, вперше за час Незалежності пролилась кров наших співвітчизників, про анексію Криму та початок війни на Сході нашої держави, повномасштабне вторгнення країни-агресора росії  2022 року , про патріотів-воїнів, що захищають нашу рідну землю сьогодні. Наголошує  на тому ,що лише справжні патріоти можуть стати справжніми захисниками України і про те, що ми повинні бути вдячними і поважати їх, памя'тати  про героїзм, який тисячі наших захисників проявляють щодня на полях битв та  всіляко допомагати їм заради Перемоги над ворогом та побудови квітучої, незалежної України.

Пропонується хвилиною мовчання вшанувати пам'ять полеглих Захисників та Захисниць України.

Мікрофон

Вчитель запитує учнів чи змінилось їхнє уявлення про поняття « захисник  України» після почутого сьогодні, пропонує  на основі почутого і побаченого сьогодні сказати кожному з учнів кількома словами хто для них є захисник України, яким він повинен бути, які риси йому притаманні.

Підсумки

 Вчитель наголошує, що хоч поняття « захисник» асоціюється більше з чоловіками, та і в минулі періоди історії України і, особливо, під час теперішньої боротьби з окупантами, тисячі українок взяли до рук зброю для захисту Рідної землі – тому свято яке ми відзначаємо 1  жовтня носить назву « День Захисників і Захисниць України»

Наприкінці заходу, підводячи загальний підсумок, учитель ще раз дуже коротко нагадує названі сьогодні основні віхи становлення захисника-патріота в українській історії, наводить основні риси притаманні справжньому захисникові Вітчизни, та висловлює сподівання, що всі присутні є справжніми  патріотами захисниками України, але доводити це бажає лише в мирний час.

 

 

 

Використані джерела та література:

 

1. Шамрай М.Г. Етапи державності України. – Черкаси: Видавництво ЧНУ, 2003. - 244 с.

2. Цибульова Л.В. Довідник класного керівника. – Х.: Веста, 2007. – 160

3.https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/32284/

 4.https://www.museumsun.org/person/30/

 5.https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/informaciyni-materialy-do-150-richchya-pavla-skoropadskogo

 6. https://www.radiosvoboda.org/a/30667647.html

 7. https://sites.google.com/site/zahist56/partizanskij-ruh-v-ukraieni

 

 

                                                        ДОДАТКИ

 

ДОДАТОК 1

Величезна увага приділялася князем Володимиром захистові кордонів. Особливого значення при цьому надавалося укріпленню південних кордонів. Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів було наказано збудувати цілу низку укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна, та ін. Підступи до Києва прикривали потужні земляні укріплення з дерев’яними конструкціями, так звані Змійові вали.

Після відходу варягів з місцевого елементу постала і княжа дружина. Володимир особливо дбав про її розвиток та добробут. Літопис передає характерний епізод. Одного разу дружина почала нарікати для князя: "Лихо нашим головам – мусимо їсти дерев’яними ложками, не срібними". Тоді князь наказав викувати для дружини срібні ложки і при тому сказав: "Сріблом і золотом не здобуду дружини, але дружиною здобуду срібло і злото!". Цей епізод показує, що Володимир особливо дбав про боєздатність і благополуччя війська. То ж значення цієї реформи саме собою очевидне – адже без боєздатної армії годі було думати про свій авторитет, а значить, про перетворення Русі на могутню державу.

https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/32284/

 

ДОДАТОК 2

Блискучий полководець та політичний діяч, полковник, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорозької Січі, один із засновників козацького флоту. Завдяки гетьману Сагайдачному позиції козацтва на території України змінились на краще, військо запорозьке перетворилось на могутню воєнну силу, на яку мали зважати всі сусідні держави. Ім’я гетьмана Сагайдачного наводило острах на Кримський ханат і на Московське царство. Він - організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.

Петро Сагайдачний очолював морські походи на швидкісних човнах-«чайках». Чайки раптово з;являлися біля берегів Криму та стін Стамбула і викликали справжній жах у ворога.

Гетьман Сагайдачний був людиною освіченою, навчався в славетній Острозькій академії - центрі тогочасного інтелектуального й духовного життя. За сприяння Сагайдачного було відновлено православну ієрархію у Речі Посполитій. Підтримував Київське братство та школу при ньому, яка згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію.

https://www.museumsun.org/person/30/

ДОДТОК 3

 Народився 15 травня 1873 року в німецькому місті Вісбадені. Походив з одного з найстаріших козацько-шляхетських родів. Дитинство Павло Скоропадський провів у родинному маєтку Тростянець на Чернігівщині. На формування його поглядів великий вплив справив дід Іван, меценат, засновник Тростянецького дендропарку. Скоропадські шанували українські пісні, звичаї й традиції. Їхню оселю прикрашали портрети гетьманів, козацька зброя

 . У 1917 році, після початку революції в Російській імперії, долучився до формування та очолив І Український корпус, який постав на базі українізованого 34-го корпусу російської армії. До його складу входили 8 полків, об’єднаних у 2 дивізії. Полкам присвоїли імена: 1-й Київський імені Богдана Хмельницького, 2-й Стародубський імені гетьмана Скоропадського, 3-й Полтавський імені гетьмана Сагайдачного, 4-й Чернігівський імені гетьмана Полуботка і т.д. У жовтні 1917 року з'їзд Вільного козацтва в Чигирині обрав Павла Скоропадського отаманом. 

 29 квітня 1918 року внаслідок за підтримки німецьких військ Павло Скоропадський прийшов до влади в Україні. Прихильник козаччини, Скоропадський проголосив «Грамоту до всього українського народу», якою «призначив» себе гетьманом всієї України. Держава стала називатися Українською Державою, а форма правління –  гетьманатом. В Українській Державі Скоропадського розбудовувалися державні інституції, формувався розгалужений апарат на місцях, започатковано інститут державної служби в Україні.14 грудня 1918-го Скоропадський зрікся влади й таємно виїхав до Німеччини. Як виявилося, назавжди. Мешкав у Ванзеє, одному з районів Берліна. На запрошення Українського союзу хліборобів-державників (УСХД), створеного В’ячеславом Липинським та Сергієм Шеметом, у 1921 році Скоропадський став членом Ради присяжних УСХД. Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року від поранення, отриманого під час бомбардування в Баварії. Похований у місті Оберстдорфі в родинному склепі.

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/informaciyni-materialy-do-150-richchya-pavla-skoropadskogo

 

 

ДОДАТОК 4

Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.

Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні. УПА виступала за створення самостійної соборної української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.

Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року.

Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.

Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.

Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.

Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.

https://www.radiosvoboda.org/a/30667647.html