Виховна година"Дивись, не забудь – людиною будь!"

Пащенко Валентина Купріянівна

Носачівської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

Смілянської районної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дивись, не забудь – людиною будь!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю В. О. Сухомлинського (зокрема, із творами-мініатюрами «Добре слово», «Протоптали доріжку», «Відломлена гілка»); учити дітей висловлювати власне ставлення до прочитаного; удосконалювати вміння учнів правильно інтонувати мовлення дійових осіб; поглиблювати знання правил по етикету; сприяти збагаченню словникового запасу дітей; розвивати увагу, кмітливість, логічне мислення, уміння зосереджено сприймати зміст тексту; виховувати почуття вдячності за зроблене добро, бажання своїми вчинками приносити радість людям, віру в силу добра.

Обладнання: виставка книг В. О. Сухомлинського; його портрет; паперові квіти; сонечко; промінчики сонця з надписами {уважність, чутливість, тепло, усмішка, краса, ласка, співпереживання, великодушність, милосердя щедрість, любов, привітність).

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Ось дзвіночок пролунав,

Дзвінко пісню заспівав.

• Чули, діти? (Так!)

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

• Починаємо урок позакласного читання.

Хай сьогодні в кожне серце

Наш урок додасть тепла.

А ми гостям усміхнімось,

Побажаємо добра.

Тож нехай на нашому уроці пануватиме атмосфера доброзичливості, щирості, тепла і взаєморозуміння.

Щира усмішка, добре слово і хоча б краплиночка тепла мають дуже велику силу. На сьогоднішньому уроці вони допоможуть нам пройти дорогою добра за мудрими і вічними творами В. О. Сухомлинського.

• А хто такий В. О. Сухомлинський?

Експерти оцінюватимуть відповіді груп, наприкінці уроку вони повідомлять результати.

1-й учень. Ще з 2 класу ми знаємо, що В. О. Сухомлинський народився у с. Василівка на Кіровоградщині. Зростав жвавим, допитливим хлопчиком, дуже любив малювати. Але в той час були дуже важкі часи, тому зошити, пензлик, фарби можна було придбати за лікарські рослини. За 1 склянку насіння акації давали 2 зошити. Маленький Василько ціле літо був у лісі.

2-й учень. А мені матуся читала, що вже відомий нам Василь Сухомлинський так хотів малювати, що одного разу пішов із товаришами пішки у Кременчук, аж за 35 км.

3-й учень. А я знаю про нього те, що він, коли навчався, приходив до школи раніше всіх і перед уроками допомагав товаришам виконувати завдання з математики.

4-й учень. А коли виріс, вивчився, то став учителем, а тоді й ще і директором школи. І пропрацював 35 років. Для дітей написав майже 1500 творів- мініатюр та казок.

Він мав родину і двоє дітей.

Учитель. Зверніть увагу на виставку книжок! Серед них є і книжки В. О. Сухомлинського.

Усі його твори вчать доброти, щирості, людяності, справедливості.

• Діти, а хто пише казки, твори? (Письменники)
• Отже, В. О. Сухомлинський був ще й письменником.

2003.  було проголошено ЮНЕСКО (Світовою організацією з питань науки, культури та освіти) роком В. Сухомлинського.

• Ким був В. Сухомлинський? (Відповідь — на дошці.)

• Учитель
• Директор
• Педагог
• Письменник
• Батько

• В. Сухомлинському належать слова, що є провідною думкою сьогоднішнього уроку: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди. Значно більше треба для того, щоб залишатись людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить».

Девіз уроку:

Дорогою добра в житті ступай,

Образи вмій прощати і люте зло.

Бо ти — людина, завжди пам’ятай. Роби добро, щоб менше зла було!

О, пам’ятай, Людино, не забудь,

Що кожне серце має добрим буть!

Сьогодні ми пройдемо дорогою добра. Це дорога, якою має йти кожна людина — від народження й до смерті. Не завжди легка, але саме вона допомагає прожити життя недаремно, щоб залишити по собі вічний слід. Адже, «людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, а для того, щоб лишити по собі слід вічний».

Фронтальна бесіда.

• Кого ми називаємо добтою людиною?
• Чи легко бути добрим?
• Чи буває щасливою зла людина?
• Які добрі справи робите ви?

Кожна ваша жобра справа – це маленьке сонечко, що робить світлішим наше життя. Тож усі ваші добрі справи складімо в Торбинку Доброти і візьмемо з собою в подорож добра. (Учні називають свої добрі справи і «складають» у Торбинку).

• Чи можна цю Торбинку вже зав’язати?

Створення асоціативного куща «Доброта»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Діти, бачите, скільки промінчиків випромінює таке маленьке слово!

Із чим же можна порівняти доброту, добру людину?

1-й учень.

З чим можна порівняти нам добру людину?

З небом безмежним в погідну днину.

З сонцем, що сяє, всіх зігріває.

З ніжністю мами, що нас обнімає.

2-й учень.

Із джерельцем, що дає нам водиці.

Спраглим вустам у жару притулиться.

З ніжним теплом і усмішкою тата

І з вітерцем, що злітає крилато.

3-й учень.

З хлібом духмяним, що з печі виймають.

З веснами ще, як сади зацвітають.

І з вечорами, що йдуть оксамитками.

З теплим світанням, що ллє промінцями.

З чуйністю, ласкою й казкою мами. [2, 50]

•     На що ж схожа добра людина?

(Добра людина схожа на ясне сонечко, тому, що вона вміє зігріти й освітити своєю любов’ю, турботою, щирістю, чутливістю, усмішкою, ласкою, щедрістю.)

•     Таким був В. Сухомлинський.

Сьогодні на уроці читатимемо казку «Дві доньки». [5, 61]

(У кожного на парті — аркуш із текстом.)

Було в матері дві доньки — Щебетушечка та Похмурочка. Що то за різні діти були! Щебетушечка все коло матері в’ється та солодко виспівує: «Голубко моя! Матінко рідна! Я тебе люблю понад усе на світі!» А Похмурочка все мовчки робить, ніколи таких улесливих слів не почуєш від неї. Любила мати обох дочок, раділа їхній вдачі та частенько мріяла про майбутнє щастя діток та свою спокійну старість.

Та ось прийшла в сім’ю біда. Тяжко захворіла мати. Як не старалися доньки, які ліки не знаходили — все марно.

Якось дійшла до доньок чутка, що живе в лісі стара чаклунка, та таку силу має, що мертвий камінь оживляє. Зібралися дівчата та й хутко до лісу. Прийшли, а стара вже їх чекає, до хати запрошує...

Надвечір у село повернулася одна Щебетушечка. Зайшла до оселі, а мати вже й встала. По господарству порається, всміхається — хвороби як не було.

•                  А де Похмурочка? – запитує дочку
•                  Не знаю, - каже Щебетушка, - десь у лісі заблукала.

Йшов час. Мати й Щебетушка жили як раніше, а Похмурочка так і не повернулася. Ніхто не знав, де вона.

А з лісу в село стала приходити старенька бабуся. І все, куди б не йшла, коло хати матері й доньки зупиниться. Якось не втерпіла мати та до неї: «А чого те ви та все на нашу хату поглядаєте?» Запитала та й стихла. З лиця старої жінки на неї дивились очі її Похмурочки, рідної донечки. Та стільки печальної любові було в них, що заголосила мати: «Дитино моя! Що сталося з тобою?» І розповіла старенька, як вимагала стара чаклунка за материне здоров’я по 20 літ молодого життя, як Щебетушка змирилася з материною смертю і відмовилась, як віддала Похмурочка власні 40 літ, вроду та здоров’я. А тоді й каже: «Помират мені скоро, мамо, бо я вже стара. Це попрощатися приходила».

І подалася до лісу назавжди. А мати з Щебетушкою живуть і досі. Та чомусь не тішать маму мрії про щасливе майбутнє та спокійну старість.

ІІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Читає учитель, доповнює учень.

•     Що ви дізнались, прочитавши твір?
•     Хто з дочок вам сподобався більше?
•     Що трапилося з Похмурочкою?
•     Чому Щебетушка не знала де її сестра?
•     Що прикрашає людину: красиві слова чи красиве діло?
•     Чого вчить цей твір? (Щоб люди були щедри­ми на побажання, добрими, співчутливими до близь­ких, турботливими.)

А тепер відпочинемо граючись!

•    Діти, ви знаєте прислів’я про доброту? (Так)
•     Багато? (Так)

Зараз ми перевіримо це.

Гра у групах «Збери прислів'я»

Поєднайте першу половину з другою.

Від теплого слова...

Хто людям добра бажає,...

За добро...

Гостре словечко...

Раз добром налите серце

добром платять,

коле сердечко,

вік не прохолоне,

і лід розмерзається,

той собі має.

Представники груп читають відповіді, експерти оцінюють їх.

•     А можете ще назвати прислів’я на цю тему? (Відповіді дітей.)
•     Діти, продовжуємо ознайомлення з творами В. Сухомлинського. Послухайте оповідання «Протоптали доріжку» (переказування).
•     Яку добру справу зробили діти?
• Що відчувала бабуся, коли вийшла вранці на вулицю?

Зачитати ще раз кінцівку: «Спітнілі, втомлені, радісні діти йшли до школи...»

• Чому їм було весело, радісно? (Від того що зробили добрий вчинок.)
•     Чи важко робити добро?
•      А чи приємно?

Творіть добро завжди не заради слави, а за покликанням серця!

Тож, добро твориться просто — ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в’ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка. [3, 58]

Фізкультхвилинка Гра «Ромашка»

Ромашку розкладають на столі. Учні за бажанням і запрошенням учителя по черзі відривають пелюстки, читають у голос завдання і виконують його.

Приклади завдань.

1. Назви хороші якості свого товариша.
2. Розкажи який добрий вчинок ти зробив.
3. Розкажи про добрі вчинки своєї однокласниці.

Учитель читає оповідання «Відломлена гілка» (переказування).

Перед початком ознайомлення дітей з оповіданням він проводить бесіду.

►► Метод «Мікрофон»

• Уяви собі, що ти побачив зламане дерево. Як ти вчиниш? Що відчуєш?
•     Коли слід замислитися над вчинком — перед тим, як його здійснити, чи згодом?
• «Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного — бо він зламав гілочку. Менше і радості у світі».

Як розумієте ці слова?

• Що слід пам’ятати? (Берегти природу, охороняти її.)
•      Чого вчить цей твір? (До всіх — і тварин, і рослин, і людей — слід ставитися добре.)
• А як ви вважаєте, чи можна відчути доброту?
•     А де її можна побачити? (У добрих вчинках.)

1.        ПІДСУМОК УРОКУ РЕФЛЕКСІЯ

Дайте відповіді на такі запитання: «Що я знаю, умію, ціную?»

Я знаю

• Про доброту, людяність, щедрість.
• Про добро і зло.

Я умію

• Виконувати різні вправи.
• Давати відповіді на запитання
• Бути добрим.

Я ціную

• Власну думку і думку товаришів.
• Набуті знання та вміння.
• Корисні поради, мову та інформацію.
• Спілкування з товаришами.

Учитель. У житті потрібно не тільки чекати на гарні вчинки від інших, але й віддавати тепло своєї душі оточуючим. Адже людина живе для того, щоб творити добро. Тоді вона стає чистішою, духовно багатшою. Її можна порівняти з чистим джерельцем, що всіх радує своєю прохолодою, усі п’ють його чисту воду, а джерельце не мілішає від цього. Тож творіть добро просто так і воно повернеться для вас сторицею!

• Дамо слово нашим експертам!

Ви попрацювали сьогодні добре, тож отримайте сюрприз — подарунок від самої феї Доброти! Вона живе у кожному місті, у кожній оселі, у кожній школі, у класі, а отже, і у нас. Вона дарує вам цукерки — сердечка. Нехай кожного з вас зігріває тепло її серця.

-Відчуваєте тепло? Це тепло доброти.

Доброта душі — промінець сонця, що має світити людям у серцях. Доброта людська буде безмежною, якщо всі діти будуть добрими.

У грудях сонечко любові засвітити.

Для себе, для родини й України.

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,

Бо ти на світі білому — Людина.

Додаток

Прислів’я

• Добро переможе світ.
• Посієш вчинок — виросте звичка.
• Робиш добро не кайся,
• Робиш зло — зла й сподівайся.
• Не одежа красить людину, а добрі діла.
• Хто людям добра бажає, той і сам собі має.
• За добро добром платять.
• Добра не та людина, яка вміє робити добро, а та, яка не вміє чинити зло.
• От добра, добра не шукають.
• Добро не лихо, ходить тихо.
• Доброму Саві — добра слава.
• Худо тому, хто не робить добра нікому.
• Добре слово лікує, а зле вбиває.
• Добра слава лежить, а зла біжить.
• Життя минає, а добре ім’я не вмирає.
• Добрі наміри — добрі наслідки.
• За добро віддячують добром, за лихе — злом.
• Все добре переймай, а злого уникай.
• Добре роби — добре й буде.

ВІДЛОМЛЕНА ГІЛКА

Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками.

Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався. От зупинився біля однієї липи. Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячи листочки. Глянув і на липку.

З північного боку зяяла ранка...

Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці була недовго. Бо надворі був такий радісний, сонячний день... Хлопчик переступив гілочку і побіг далі. Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його пови­ростали.

Ось теплого весняного дня приходить він до того парку, де бігав колись малим пустотливим хлоп’ям. Уздовж алеї росли високі стрункі липи. Одна тільки була мовби з північного боку поране­на. У неї ніби руки не було. Замість гілки — глибокий шрам.

Дідусь зупинився. Упізнав липу. Це він давно колись відчахнув її гілочку. І тепер на високому стрункому дереві не було великої гілки. Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного — бо він зламав гілочку. Менше й радості в світі.

Дідусь зітхнув. Він стояв на алеї, дивився на рівну доріжку, по якій біг маленький хлопчик. [1, 40]

Список літератури

1. «Дивосвіт дитинства». Хрестоматія з етики для учнів початкової школи. За редакцією В.М. Хайруліної К., «Плеяди», 2005р.
2. Розкажи онуку: журнал с. 50-53, №10, «Київ»,2002р.
3. «Виховні заходи. 1-4 класи» Н. Красоткіна, Тернопіль «Мандрівець», 2005, с105
4. Л. Забашта «Людина починається з добра»
5. Нетрадиційні уроки в початковій школі. 3 клас/Укладач .Л.І. Нечволод. – Харків:ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006, с96