Виховна година до 75-річчя визволення Донбасу від нацистів та до Всесвітнього Дня миру"Донбас заслуговує на мир"

Мета: Виховання в учнів поваги до історії рідного краю, своєї держави, необхідності боронити її незалежність на прикладах героїзму воїнів – визволителів Донбасу.

• Слайди 2-3  Пісня “Наш рідний край»

Нам всім під сонцем довелось зрости,

Де пролягли далекі сині гони,

Це ти, моя Донеччино, це ти,

Позначена шапками териконів.

• Слайд 4

Де спалахи відсвічують заграв,

І дзінко котить луни залізниця.

Де кожний з нас уперше покохав

І вийшов в степ,що росами іскриться.

 Серця у нас гарячі, як вогні,

Ми прагнем єдності і злагоди у всьому,

Щоб гріли душу рідні нам пісні,

І процвітало щастя в нашім домі.

    Ведучий 1. 22 вересня 2018 року Донбас святкує ювілейну дату – 75-річчя звільнення краю від німецько-фашистських загарбників. 75 років тому завершилася Донбаська наступальна операція, у ході якої були розгромлені нацисти  на території багатостраждальної Донецької землі.

• Фільм «Окупація Донбасу»

Слайди 5-6  Ведучий 2. Визволення Донбасу було  дуже складним. Німці ще у грудні 1941 року на правому березі річки Міус збудували укріплений оборонний рубіж, так званий Міус - фронт. Глибина укріплень лінії місцями доходила до 11 кілометрів.  Також були використані обриви, висоти, яри і скелі, характерні для даної ділянки Донецького кряжу. Відкривала дорогу на Донбас   Савур - могила  — пануюча висота   в Шахтарському районі Донецької області. Гітлерівці тоді  вважали, що доля Донбасу вирішуватиметься саме тут.

Слайд 7  Ведучий 3.  Перші спроби звільнення від нацистів  Ворошиловградської(Луганської) та Сталінської(Донецької) областей були ще у травні 1942 року.   18 грудня 1942 г. Перша армія під командуванням генерал-лейтенанта В.Кузнєцова визволила перший населений пункт на українській землі – село Півнівку на Луганщині.   14лютого радянські війська звільнили Ворошиловград (зараз це місто Луганськ). До кінця лютого 1943 року від фашистів було звільнено більше 75 % території області. 

Слайд 8  Ведучий 4. Важкі бої йшли за визволення Сталінської (Донецької) області.  Воно почалося   29 січня 1943 р. У ході двотижневих боїв війська Південно-Західного фронту підійшли на лівому крилі від Сіверського Дінця до Міусу й вийшли на рубіж Красноармійськ - Слов'янськ -   Родакове – Дьякове. Було визволено  40 населених пунктів.  Одночасно війська Південного фронту під командуванням генерала Ф. Толбухіна звільнили східні райони Донбасу і близько підійшла до річки Міус.

   Ведучий 1.  Гітлер, який прибув на південну ділянку фронту, вимагав від своїх військ утримувати Донбас за будь-яких обставин. У фашистів була багатократна перевага в силах,що дало їм можливість знову повернути собі північно-східні райони області. 

 Слайд 9 Влітку 1943р. гітлерівці продовжували укріплювати Міус - фронт. Вони стягнули сюди 22 дивізії і створили тут гарно укріплений плацдарм.  

Слайд 10  Ведучий 2. Визволення Донбасу, а також і всієї території СРСР, стало можливим після перемоги  радянських військ у Сталінградській та Курській битвах, які стали  корінним переломом  у Другій світовій війні.                                                             

Слайд 11 Ведучий 3. Донбаська операція почалася 13 серпня 1943 року, коли  війська Південно-Західного фронту почали штурм оборони противника на Сіверському Донці. Бої за визволення  Донбассу вела 3-тя гвардійська армія под командуванням генерала Д.Д. Лелюшенко.   Найважчі бої знову проходили на річці Міус. 

Слайд 12 Ведучий 4. 16 серпня перейшли у наступ війська Південного фронту, які прорвали німецьку оборону. 23 серпня було звільнено  Харків, який  повністю зруйновали фашисти.

Слайди 13-14 Ведучий 1. 30 серпня було звільнено місто Таганрог, що завершило  розгром Міус - фронту.   Вогонь п'яти тисяч знарядь і мінометів, удари авіації, стрімка атака піхоти і танків, мужність  солдат і офіцерів зруйнували ворожу оборону.

Слайд  15 Ведучий 2.  Штурм Савур - могили радянськими військами був розпочатий 28 серпня 1943 року.  1 вересня німецькі війська почали відступ з Донбасу по всьому фронту.

Слайди 16-17-18 Ведучий 3. 3 вересня 1943 року буде звільнено Дебальцево, 4 вересня Горлівку, 5 вересня Артемівськ ( сучасний Бахмут) і Часів Яр, 6-го Макіївку і Костянтинівку, а  8 вересня -  центр Донбасу — місто Сталіно.(сучасний Донецьк).

• Фільм «1943рік. Звільнення міст Донбасу»

Слайд 19 Ведучий 4. До 14 вересня 1943 р. жодного фашистського окупанта вже не було на донецькій землі. У містах Донбасу проходили мітинги, присвячені звільненню від німецько-фашистських загарбників.

Слайд 20 Ведучий 1. Переслідуючи противника, війська Південно-Західного фронту 22 вересня відкинули його за Дніпро, на ділянці Дніпропетровськ-Запоріжжя. Війська Південного фронту в той же день вийшли до річки Молочна. Тут було знищено 13 фашистських дивізій, з них дві танкові  Цим і закінчилася Донбаська операція.

Слайд 21 Ведучий 1. Масовий героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками показали мешканці Донеччини. Понад сто тисяч донеччан нагороджені орденами й медалями СРСР, 184 відзначені званням Героя Радянського Союзу, 58 стали кавалерами орденів Слави трьох ступенів, 310 під час війни отримали звання Героя Соціалістичної Праці.

Слайд 22   Ведучий 2. Кожен рік віддаляє нас від тієї великої кровопролитної світової війни. Живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир і свободу,  врятував світ від нацистської навали.

Слайд 23 Ведучий 3. Перемозі й звільненню Донбасу передували майже 700 днів окупації, наповнені болем, страхом, масовим винищуванням мирного населення.  

Слайд 24 Тільки на шахті № 4/4-біс "Калиновка" у місті Сталіно за період з листопада 1941 року до перших чисел вересня 1943 року було розстріляно й скинуто в шурф шахти близько 75 тисяч чоловік.  Один з гітлерівських пособників на судовому процесі показав: "Немовлят, а також дітей у віці 5-6 років матері брали на руки й з ними підходили до стовбуру шахти, німці розстрілювали одночасно матір і дитину".

 Слайд 25 Ведучий 4. 7 вересня 1943 року німці, відступаючи з міста, зігнали в підвал будинку № 52 по вул. Університетській  мешканців, переважно жінок і дітей, і заживо спалили.

Слайд 26 Ведучий 1. Масовому винищуванню піддавали також військовослужбовців Червоної Армії, що потрапили в полон. Для цих цілей у січні 1942 року на території міста Сталіно  був організований Центральний табір військовополонених. Умови утримання  були жахливими. У тридцятиградусні морози полонені перебували під відкритим небом,а у спекотні  літні місяці вони по 3-4 доби  не одержували питної води. Годували їх два рази в день буряковим наваром або просом. При мийці полонених у лазні особливо знущалися над євреями - їм мили спини залізними щітками. У результаті такого режиму смертність серед в'язнів досягала до 200 чоловік у день.

Слайди 27-28 Ведучий 2. У місті Бахмуті   близько трьох  тисяч мешканців Артемівська та Часів Яру у 1942 році  були вбиті або заживо замуровані в алебастрових шахтах. Вбивати нещасних людей фашисти почали в ніч з 10 на 11 січня. Частина була страчена у газових душогубках, інших вивезли в алебастрові штольні. Останній шлях від входу в шахту до камери №46 був неймовірно тяжким. Багато людей вже розуміли, що іх чекає. Не могли повірити, але розуміли. Понад трьох тисяч людей зігнали в камеру №46 і заживо замурували. Крики, стон та плач людей ще довго було чути за стіною зловісної  камери.

 Слайди 29-30 Ведучий 3. Про злодіяння фашистів на нашій землі можна говорити дуже довго. Це не правда, що час лікує. Час тільки додає свої обставини. Про це не можна забути,ми повинні про це знати і пам’ятати.

Ведучий 4. Жоден промисловий район світу не переживав такого спустошення, як Донбас. За час окупації на території області було вбито й замучено 174 416 мирних громадян, 149 367 військовополонених,  252 тисячі громадян були примусово вивезені на роботу у Німеччину,  матеріальний збиток склав 30 мільярдів рублів. 

Слайд 31 Ведучий 1. У цей день ми схиляємо голови перед подвигом тих, кого немає серед нас , хто захищаючи нашу Батьківщину, пав смертю хоробрих у смертельних боях, хто помер у госпіталях,  від ран у післявоєнні роки,   хто мріяв бачити нас вільними й щасливими. Ми пам'ятаємо солдатський і трудовий подвиг свого народу.

Пам'яте, стій, зупинись на хвилину!

Серце, замри….

Це потрібно не мертвим..    Це потрібно живим!

• Слайд 32 Хвилина мовчання

Слайд 33

Ніхто не забутий, 
на попіл ніхто не згорів... 
Солдатські портрети 
на вишитих крилах пливуть…

Стоять, замислившись, тополі, 
Бійців нагадують мені — 
Отих, полеглих в травах, в полі, 
В кривавих січах на війні. 

Тут сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєм ми  після війни.

 Назавжди будуть в пам’яті народній

 Всіх цих полеглих мужні імена,

  Хто бився з ворогом у тій безодні,

  Кому життя урвала та війна…

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

 Учитель історії:

• Слайд 34   Відступаючи із нашого міста, фашисти перетворили нашу школу на руїни.

• Слайди 35-36-37 Хочу привітати  всіх з ювілеєм звільнення Донбасу від німецько-фашистських загарбників. У цьому році виповнюється 50 років з дня відкриття у нашому Сквері Бойової Слави   імені Василя Олійника пам’ятника воїнам – визволителям Донбасу. Його відкрили у 1968 році до 25-річчя визволення Донбасу.
• Слайди 38-39-40-41-42 У 1970 році   Артемівщину відвідав генерал Г. Ребриков,  прийняв участь у міських заходах до 25-річччя перемоги у Другій світовій війні. До цієї дати тут було відкрито Стелу Пам'яті з іменами загиблих на фронтах війни часовоярців.
• Слайд 43 Гордістю школи і міста є наш Музей історії школи, де зібрано багато експонатів про історію визволення нашого краю.
• Слайди 44-45-46 Нажаль,зараз на території Донбасу з 2014 року ідуть бойові дії. Мабуть, 75 років тому визволителі Донбасу не могли і уявити собі, що тут після перемоги над нацизмом будуть гинути люди, руйнуватися міста і села. І знову все починалося з Савур – могили. У 1967-70 роках тут було побудовано унікальний меморіал, який повністю зруйнований у ході бойових  дій. Частина Донбасу не контролюється урядом України. І знову біда, кров, загибель людей…

Слайд 47   21 вересня цього року весь світ відмічає Всесвітній день миру, який  встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 30 листопада 1982 року і відзначаєвся в 3-й вівторок вересня.  У цьому році ще одна важлива подія у світі – це 70-річчя прийняття 10 грудня 1948року Загальної Декларації прав людини. Тому з початку року проводяться заходи громадськими та релігійними організаціями, політичними партіями,присвячені цій знаменній даті. Цікава історія прийняття цього документа: він  прийнятий Генеральною Асамблеєю   40 голосами «за», голосів «проти» не було, а 8 делегацій утрималися- Білоруська РСР, Чехословаччина, Польща, Українська РСР, Радянський Союз, Югославія, Південна Африка та Саудівська Аравія.  Шість комуністичних країн утрималися, вважаючи, що Декларація не пішла досить далеко  в засудженні фашизму і нацизму. Елеонора Рузвельт віднесла стриманість з радянського блоку до статті 13, за умови, що право громадян на виїзд з своїх країн, яка надавала право громадянам покидати їхні країни.

Давайте сьогодні звернемося до Загальної Декларації прав людини:

• Преамбула. Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.
• Стаття 28. Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок,при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Асамблея заявила, що День Миру буде відзначатися як день глобального припинення вогню і відмовлення від насильства, запропонувавши всім державам і народам дотримувати припинення воєнних дій протягом цього дня.

  Так хочеться сподіватися, що і на нашій багатостраждальній землі настане мир. 

• Слайди 48-57 Привітання міського голови, гостей.

• Екскурсія в музей, покладання квітів до пам’ятникам воїнам-визволителям.