Виховна година до Дня гідності та свободи "Україна - країна нескорених"

                                   Урок мужності

Україна – країна нескорених!

 

Мета: - вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року, у листопаді      2013 року-лютому 2014 року, в часи з 2014 року (АТО) та в умовах сучасної війни постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України,  її європейського вибору та територіальної цілісності;

• прищеплювати любов до Батьківщини;
• формувати  розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині  та стати на захист державних інтересів країни;
• зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: зала з державною символікою, інсценізація барикади на Майдані, відеоматеріали, аудіо записи.

 

 

Хід заходу

Слайд 2      Відео про Україну  потім слайд 3

Ведучий 1: Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і мудрими талановитими людьми. Це велика європейська держава.

Ведучий 2: Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Це його славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармалюк та багато інших, які віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Марія Заньковецька, Микола Лисенко.

Ведучий 3: Кожній людині мила своя сторона! Земля, на якій ви народились, є рідною для вас, бо на ній живуть ваші мама і тато, братики і сестрички, бабуся і дідусь – ваш рід, ваша родина. І наш захід розпочнемо рядками про Україну.

                                                                                                                                              Ведучий 4: На світі багато чудових країн,                                                                                                                                          Мені наймиліша, найкраща країна,                                                                                                                  Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,                                                                                                            Безсмертна моя Україна.

Ведучий 1: Ти з давніх віків непокірна була                                                                                                                           І волю свою боронила невпинно.                                                                                                          Нарешті збулося – її здобула                                                                                                                    Звитяжна моя Україна.

Ведучий 2: На землях твоїх неозорих степів                                                                                                                Живе працьовита і чесна родина,                                                                                                          Хвилюється колосом стиглих хлібів                                                                                                                            Моя золота Україна.

Ведучий 3: В садах і дібровах в вечірні часи                                                                                                                Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,                                                                                                                       І чути співочі дівчат голоси,–                                                                                                                  Пісенна моя Україна.

Ведучий 4: Тепер ще не легко живеться тобі,                                                                                                                     Є в тому, мабуть, особлива причина.                                                                                                                    Та все подолає в тяжкій боротьбі                                                                                                                      Незламна моя Україна.

Ведучий 1: Квітуй, мов калина, над плесами вод,                                                                                                              Будь в дружбі і праці міцна та єдина.                                                                                                        Хай буде щасливим твій вільний народ,                                                                                                     Прекрасна моя Україно!

 Ведучий 2:  Україна… як милозвучно звучить саме навіть слово! Багатство рідного краю займає особливе місце в наших серцях. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, легендами, оповідями та історією.

Ведучий 3:  Для нас Україна асоціюється з червоною  калиною, міцними вікопомними дубами, багатющою землею, благословенною та обдарованою Богом, наймилозвучнішою мовою, солов’їним співом та унікально щедрими, гостинними людьми.

Учениця: Остра Оля

 Я - Україна. Простори безмежні

 Правого берегу, лівобережні.

 Гордих синів я з любов’ю зростила -

 Лиш вберегти не змогла. Відпустила

 В небо морозне, як гідності чин,  

 Крізь чорну прірву палаючих шин.

 В попільну сутінь, свинцем нашпиговану

 Живими з убитими вщент пошматовану...

 Йшли, ледь прикрившись фанерним щитом,

 Найкращі , найвірні, найсвітлі чолом,

 Серце чиє запалало відвагою,

 Між побратимів під скорбними стягами...

 В небо січневе зграями канули

 Душі героїв. Злетіли... Й - розтанули.

 Я – Україна. Свята я i грiшна.

 Влітку спекотна, зимою - заснiжена.

 Хлібні лани і дивнії гори,

 Синєє небо, синєє море…

 Ніким не покорена, і незбагненна -

 Жовта я сонцем, блакитна я небом.

 Синами своїми й донькАми прекрасна

 Я чорно-багряна стаю, як нещасна.

 Багряна від крові і чорна від горя -

 Чорно-червоний колір в героя...

Слайд 4

 Ведучий 4: Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції –

 Слайд 5  наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи,

Слайд 6  і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Слайд 7

Ведучий 1: 13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи. За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність.

Ведучий 2:  Справді, скільки ще треба набити ґуль, скільки ще потрібно зусиль і жертв, щоб нарешті запанували на Україні довгождані Мир, Свобода, Правда і Злагода? Скільки ще життів має забрати Зло, щоб ми нарешті відчули себе повноправними  громадянами вільної і сильної держави, в якій шанують традиції, знають правдиву історію свого народу, поважають закони?.. Це питання кожен з нас повинен задати насамперед собі.

Ведучий 4:  Що таке гідність? Чи бачили ми її? Чи маємо ми її? Революція 2013-2014 років – це не протистояння Заходу й Сходу – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Ми бачили гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан.

Ведучий 1: Ми бачимо гідність у волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо робітників заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження, відвойовування миру.

Ведучий 2: Та не бачили ми гідності у тих, хто роздягав людину на морозі, викрадали людей з лікарень, вивозили у ліс і катували. Немає гідності у тих, хто вбиває людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою і носять на собі символіку країни, в якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти.

Слайд 8 + Гімн

Ведучий 3:

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобої

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співаєм  гордо наш Державний Гімн.

 

 (Звучить Державний Гімн України)

 

Слайд 9 Ведучий 4: Ми - українці -- свідомий і відповідальний народ, здатний відстоювати свій вибір. Ми подали історичний приклад того, як солідарність, братерство і взаємоповага між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети. Український народ відчув потребу в єднанні, повірив у своє майбутнє і довів, що у нації, яка вийшла на Майдан і заявила, що спроможна на захист своєї свободи, є велике серце і високий дух.

 Слайд 10 Ведучий 1: Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО, кожен з яких віддав за свої переконання найвищу ціну -- власне життя.                               Слайд 11                                                                                                                                             Ведучий 2: Для чого люди вийшли на Майдан?                                                                                                                        Що їхні сонні душі розбудило?                                                                                                             Розвіявся густий-густий туман,                                                                                                                      Що прикривав всю правду так грайливо…

Ведучий 3: Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо,

Бо вона гідна статус такий мати.

 

Ведучий 4: У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

Всі люди, всі  –  від юних до старих  –

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

 

Ведучий 1: Тож не сидіть тихенько в стороні,

Не будьте ви до цих подій байдужі!

Бо знайте, ви сьогодні не одні!

А разом -- ми нестримні й справді дужі!

Слайд 12 Ведучий 2: Революція гідності – це термін, який визначає політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу.

Ведучий 3: Сьогодні ми пройдемо з вами етапами  Єврореволюції, згадаємо основні події тих днів. Під час боротьби українського народу проти режиму формувалося громадянське суспільство, вражаючи світ, а серце Європи билося на Майдані.

Отже,  «Революція гідності : як це було?»

Слайд 13 Ведучий 4: Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00 години. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб.
 

Ведучий 1: На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту. Частина активістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч.

 

Ведучий 2: Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.

Цього ж дня з'явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді.

Слайд 14

Ведучий 3:  Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права.

Слайд 15, 16, 17, 18

Ведучий 4:  У ніч проти 30 листопада   українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників.  Частина людей, що втекла від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.

 Слайд 19

Ведучий 1: І тоді вже люди в більшій кількості  вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію,  а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.

Слайд 20  (Відео майдану під пісню «Не спи моя рідна земля»)
Слайд 21

Ведучий 2:  І вони не спали.  Вийшли і повстали. Як по іншому зазвучали слова «Слава Україні! Героям Слава!», «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» … І що Майдан Незалежності – це, справді,  неймовірне місце, це СВОБОДА, це та потужна точка енергії українців, де  її Герої встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу, і гідність.

Слайд 22

Ведучий 3: Саме після жорстокого побиття студентів та розгону Євромайдану, мирні протести  переросли у масові зібрання – щотижневі віче для підтвердження своїх поглядів, громадського спротиву – та постійні сутички між протестувальниками та спецпризначенцями, наслідком яких стала трагічна загибель понад 100 людей – Героїв Небесної Сотні…     

 Слайд 23       

Інсценізація бою на барикаді

Під тривожну музику розгойдуються підвішені шини.

Київ. Майдан. Барикада. Куля влучає у повстанця. Він падає, кричить від несподіванки і болю.

Голоси. ... Груди! Вiдкрийте йому груди... Швидше... Швидше...

Голоси. Там рана вiд кулi. Глибока. Кров витiкає.

 Каска злетiла, волосся розсипалося. Хлопцi нахилились над ним, пробують зупинити кров. На сцені поступово гасне світло.

Голос пораненого. ...Менi не болить... Я – живий... Не болить...

Шепоче. Мамо... Я – живий… Я хочу жити… жити…

Звучить голос за сценою (Борець Денис)

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
                      
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
                       
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Сцена темна. Прожектор висвічує Ангела, одягненого в  білий одяг. Ангел підходить до розгойданих шин, зупиняє їх і виходить на авансцену.                                                                      Слайд 24       

Ангел (Козуб Ангеліна) Не плачте, мамо. Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Не плачте, тату. Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого сина. Не пече йому у грудях бiльше. Слайд 25       Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть він на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими. Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими –  усі тi, хто нинi названий Небесною сотнею. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали  – життя своє. За нас вiддали. Аби ми – жили.  Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати свiтовi…

Слайд 26       Відео «Мамо не плач...»

Слайд 27        (На сцену виходить дівчина в українському одязі, в руках у неї червона калина. Звучить мелодія пісні «Пливе кача…») (Дідик Даша)

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав..

І з кров’ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

 

Й заплакав Бог, побачивши загін —

Спереду – сотник – молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій ,

І вчитель літній – сивий-сивий… 

 

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла..

Слайд 28       
Ведучий 4: Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013  року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.

 

Ведучий 1: Українці, прошу вас -- не дайте зламати

Свою гідність і честь,  не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі

В пам'ять тих, хто загинув... Вічна їм слава!

Слайд 29       

Ведучий 2: Не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на Незалежність.

Ведучий 3: Саме сьогодні, в цей час, ми маємо, як ніколи, проявити свою любов до рідної України. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою.

Слайд 30        Ведучий 4:  Наші земляки, яких сьогодні мобілізовано до лав українського війська з честю відвойовують та захищають кордони нашої держави, борються за її цілісність та єдність. Єднаймося ж, браття - українці!

Ведучий 1: Давайте зараз всі візьмемося за руки, і повіримо в нашу неньку-Україну, бо саме в єдності наша сила.

Слайд 31       

Виконується фрагмент пісні «Разом і до кінця»

Слайд 32 - 33       

Ведучий 2: Ще не загоїлися рани майдану. Небесна сотня поповнилася новими ангелами.  Душі загиблих у зоні АТО  та на війні новими зірками спалахнули на небі.  А Україна продовжує оплакувати своїх героїв. І лише матері чекають додому своїх синів, не вірять у їх загибель і божеволіють від болю.

Слайд 34      

Ведучий 3: 30 років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 - ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.

 

Ведучий 4: Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів, серед яких і наші земляки.

Слайд 35        Це –  Печенюк Руслан, 22 роки, з Шаргорода (мікрорайон Соснівка)

Петренко Віктор, 46 років, з Слободи-Шаргородської

Баланчук Валентин, 44 роки, з Шаргорода

Шпак Василь, 51 рік, з Івашковець

Шеремета Володимир, 47 років, з Носиківки

Кривенков Олександр, 53 роки, з Андріївки

Дерень Андрій, 34 роки, з Мишовського

Малиновський Анзор,36 років, з Руданського

Мурзак Валентин, 44 роки, з Лозової

Кушнір Вячеслав, 28 років, з Слободи-Шаргородської

Маселюк Павлр, 47 років, з Пасинок

Горенюк Юрій, 48 років, з Слободи-Шаргородської

Тітюцький Дмитро,28 років, з Копистирина

 

Слайд 35       

Ведучий 1: Ці люди – справжні герої, з вільним серцем, з хороброю душею. Вони воювали в ім’я українського народу. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв Ведучий 3: Ми мусимо пам’ятати не лише про родини вбитих на Майдані, а й про бійців, котрі боронили і продовжують боронити нашу державу.

Слайд 36       

Ведучий 4: Я дякую, солдате, за життя,

Що я живу без куль над головою.
За те, що маю я надію в майбуття,                                                                                                                І я думками завжди там, з тобою.
 

Ведучий 1: Я дякую, солдате, і за те
Що маю те, чого немає в тебе.
Домівку теплу, сонечко ясне,
Блакитне, мирне українське небо.

Ведучий 2: Я дякую, солдате, що стоїш
В передовій за ріднуУкраїну.
За те, що чесний бій ведеш
І захищаєш неньку-Батьківщину.
 

Ведучий 3: Ти там стоїш, щоб сльози не лились,
Хоч рідна мати плаче уночі.
Вона героя свого дожидає,
Вона чекає, у надіях живучи.
 

Ведучий 4: Я помолюсь за тебе, мій солдате,
Хай Бог оберігає вас в біді,
Бо на війні таких, як ви, багато
І всі вони – герої молоді.
 

Ведучий 1: Тобі, солдате, я завдячую життям.
Настане мир, ви цього дочекайтесь!
Одного лиш ми просимо усіх:
«Додому, рідні, ви живими повертайтесь!»

 

Слайд 37       Відео «Повертайся живим»

 

Слайд 38       

Ведучий 2:  Ця війна забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекались з зони АТО чи з цієї проклятої війни, чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда , чи просто знайомої людини.

Ведучий 3: Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.

Ведучий 4: Адже герої не вмирають! Вони завжди житимуть у наших серцях. По країні з’являються перші вулиці, майдани, школи названі на честь загиблих воїнів.

Слайд 39       

Ведучий 1: Сьогодні я молюсь за Україну,

За всіх померлих і за всіх живих,

Які будь-що боронять Україну,

Допоки стукіт серця не затих.

 

 

Ведучий 2: Сьогодні я молюсь за батька й брата,

За чиюсь матір, за її синів,

Всіх кривдників чекає вже розплата,

На жаль, ціною багатьох життів.

 

Ведучий 3: Довіку будуть плакати мами

За дітьми, вбитими війною.

І нитимуть в негоду рани

У тих, хто вийшли з пекла бою.

 

Ведучий 4: Мені так шкода кожного життя,

Яке війна на Сході обірвала.

У небо йде солдат без вороття,

А вдома мати так його чекала.

 

Ведучий 1: А вдома жінка – писанка з лиця,

Татусь і дід старий – ховають сльози.

Лишились діти, будуть без отця.

Не повість,- із життєвої це прози.

             Ведучий 2: Чому напали? Важко уяснить.

Яку таку ідею вищу мають?

Ми просто жить хотіли, краще жить!

За це нам тіло  «Градом» розривають.

 

Ведучий 3: Не можемо ми втратити Донбас,
Подібний план не має спрацювати.
Бо не за це солдати йдуть вмирати,                                                                                                                      А щоб державність врятувати в нас.

Ведучий 4: Не можемо ми втратити Донецьк,
Він, як і Крим- частина України,
Із нею в важкі й радісні години,
Він Січових Стрільців давав в свій час.

Ведучий 1: Не можемо Луганськ віддати теж:
Частина України це на разі,
Це згубний план, що зроблений на газі,
Підступний вчинок, що не має меж.

 

Ведучий 2: Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок!

 

Ведучий 3: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Вони згасли як зорі.

Слайд 40      Хвилина мовчання (метроном)

Слайд 41       Відео «Колискова загиблим воїнам»

Слайд 42       

Ведучий 1: Дуже боляче, що так склалося, але ми свято віримо, що все це закінчиться і після пережитого ми станемо міцнішими і побудуємо справді сильну Українську державу.

 

Ведучий 2: І в пам'ять про всенародних героїв ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

Ведучий 3: Відзначаючи річницю Революції Гідності, ми творимо історію, яку пишемо разом. Ми – частинка народу. Без нас немає ні народу, ні історії. І НАМ творити нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті нашої ери римський державний діяч, філософ Цицерон сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

 

Ведучий 4: Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Ведучий 1: До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

 

Ведучий 2: Присягають тобі на шаблях 
І жити, і вмерти з тобою, 
І прапори рідні в кривавих боях 
Ніколи не вкрити ганьбою!

Слайд 43     Звернення вчителя до залу       

Подумайте, і дайте відповідь, продовживши речення «Для мене Україна це ….»

(Вислови дітей)   

Слайд 44    

Ведучий 1:Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

 

Ведучий 2: Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

Ведучий 3: Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

 

 

Ведучий 2:  І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні – Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємося! Тому, гуртуймося, кріпімося, єднаймося задля жаданої перемоги, задля свободи, миру і самостійності. Задля волі та гідності.  Задля батьків і дітей, задля щасливого  майбутнього. Задля перемоги світла над темрявою, добра над злом.

 

 

Ведучі: 1 Молюся за Тебе моя Україно, за кожного батька, за кожного сина,

2 за кожную матір, за кожну дитину я Бога прошу – збережи Україну!

3 Страшною порою не дай їм загинуть!

4 Хай наші молитви до Бога полинуть!

1 Молюсь, щоб людина почула людину, щоб син пожалів батька іншого сина,

2 щоб мирною знову стала країна – я Бога прошу – всі:      збережи Україну!

 

Слайд 45     Відео - пісня «Заспіваймо пісню за Україну»