Виховна година "Доброта в нашому житті"

Виховна година «Доброта в нашому житті»

Мета: Ознайомити учнів із поняттям людяність, милосердя,доброта;

-виховувати почуття доброти, чуйності, поваги до своїх батьків, старших людей;

-формувати активну життєву позицію, вміння формулювати моральні судження;

-пробудити в дітей бажання безкорисливо чинити добро та милосердя;

-виховувати почуття доброти, чуйності, поваги до своїх батьків, старших людей та

вміння співчувати та приходити на допомогу людям у найважчі хвилини їхнього життя.

                                                                                                      «Будуйте храм в душі своїй»

                                                                                                                                        Біблія

Учитель: Ми прокидаємося зранку, і поки ще тишу нашої кімнати не замінив гамір дня, наш душевний спокій не порушують різноманітні проблеми, наше серце чисте, ми маємо можливість вибору

(звучить мелодія).

     Уявімо собі, що зараз ранок. Ваш спокій ще не порушено. Що оберете ви в супутники на цілий день? Яка чеснота необхідна вам, щоб гідно прожити ще один день, дарова­ний Богом?

Учні один за одним підходять до дошки, на якій розміщені смужки паперу із надрукованими словами: любов, радість, доброта, лагідність, послух, терпіння, справедливість, прощення, працелюбність, заздрість, жадібність, користолюбство, ненависть, байдужість, жорстокість, брехливість, сум, і зображення серця із на­писом у центрі «милосердя». Кожен учень обирає одне зі слів, розміщує біля «серця» й аргументує, чому він обрав саме цю чесноту.

— Людина, у серці якої є усі вибрані вами чесноти, — дуже щаслива людина. Вона завжди відкрита до людей, до їхніх переживань. І навпаки, якщо в серці людини мають місце негативні якості, такы як заздрість, жадібність, користолюбство, ненависть, байдужість, жорстокість, брехливість, сум , то така людина не має спокою, радості у житті. Її серце темне від злоби, від байдужості, ворож­нечі.

     Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства і глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

Читець:

                          Не нарікай на глухість душ людських,

                          І не гостри в злобі на них зубів...

                          А ти що людям доброго зробив,

                          Що вимагаєш доброти від них?

                               Чого мовчиш? Подумай і збагни.

                               Але уже з низької висоти.

                               І зваж, і переваж, а хто є ти?

                               І, зваживши, нікого не вини.

                         А сам в своє більмо душі заглянь,

                         Чи там хоч раз добром світила рать

                         І променем зорилася святим?

                         І ти збагнеш, що до твоїх страждань

                         Не відгукнеться власна глухомань...

                         А ти... шукаєш в людях доброти...

Читець:

                          Ти знаєш, якого кольору небо?

                          Земля, вода, гори?

                          А якого кольору дощ? Теж ні?

                          Може, скажеш, якого кольору

                          Радість і смуток?

                          Дитина сказала: Знаю!

                          Дощ – блакитний, вітер – синій,

                          Радість – рожева, смуток – сивий”!

                          А горе?

                          -Горе, мамо? Воно – чорне.

Вчитель:

          Допомогти ближньому пережити горе – значить, наслідувати Божі заповіді Любові, Добра і Милосердя.

Дорогі діти! На сьогоднішній  виховный годині я хочу звернутися до вашої душі. Душа – це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини.

В світі є найсвятіші людські почуття – доброта, любов, прощення. Їх не купиш в магазині, аптеці, їх ні в кого не позичиш, їх просто безкоштовно можна набути, навчити себе бути добрим, людяним і милосердним.

Ведучий 2.

Та де візьметься милосердя, коли сьогодні покоління заражене вірусом егоїзму. Значна частина дорослих, а то й дітей бачить тільки себе і не бачить іншого. Багато людей стають байдужими до чужого горя, черствіють душею. Не вміємо бачити чужої біди, людського горя. Немає у нас найголовнішого – доброти, співчуття, людяності, ввічливості, не бажаэмо бути милосердними і поблажливими для людей, їхніх слабостей і страждань.

Учитель: Послухайте оповідання та зробіть висновок.   

Святковий обід

     Марина живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Марина в родині найменша, а бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли родина обідає, у бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.

        Незабаром у Марини день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід, на який Марина запросить своїх друзів. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Марина думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А у неї руки тремтять... Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі, що у Маринкиної бабусі руки тремтять.

Марина тихенько й каже:

-         Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.

-         Чого? – дивується мама.

-         У неї руки тремтять. На стіл капає.

Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу. Вона довго сиділа мовчки, а потім сказала: «Бабуся нездужає, тому святкового обіду не вийде. Вітаю тебе, Марино, з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною».

Вправа «Мікрофон»

- Так що ж означає бути людиною?

(відповіді учнів)

Вчитель:

      Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся лише до милостині? Чому ми часто глухі до чужого горя? І невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська трагедія? Хіба у звичайному плині днів немає людей, котрі потребують допомоги???

(учні)

     Учениця:

• Апостол Павло написав. «Хто сіє скупо, той і пожне скупо, а хто сіє щедро, пожне також щедро».Більше того сіяч має бути щедрим не тільки на руку – щедро сипати зерно, а щедрим душею – зичити врожаю не лише собі, а й кожному, хто сіє. Кожний багатий щедрістю своєю.

• Не втомлюйся творити добро. Всяка справа може втомити. Після всякої праці, яка втомлює, хочеться відпочити. Та в головному не може бути втоми – неможна втомлюватись творити добро.

• Не сурми про милостиню. Хай ліва рука не знає, що робить права. Коли правою рукою даєш милостиню, то нехай ліва не знає про це. Не треба оголошувати про свою добру справу, вона добра сама по собі.

- Це перлини Євангельської мудрості, які ми повинні взяти за основу своїх вчинків.

Учитель:А зараз  гра «Конструктор».

Ви бачите слова із яких треба скласти  прислів`я .

(робота в группах)

Учні зачитують прислів`я.

 Добрі діла тихо ходять, а злі, як дзвони дзвонять

1. Хто людям добра бажає, той і собі має
2. З добрим дружись, а злого й лихого стережись
3. Без доброго діла немає доброго імені
4. Роби добро скільки можеш, від того не занеможеш
5. За добро добром і платять
6. Якщо народився людиною, треба нею і померти
7. На обличчі твоєму совість і чесність, а у вчинках твоїх людяність
8. Слово без діла нічого не варте
9. Пташка красна пір’ям, а людина вчинками
10. Чого собі не зичиш, і іншому не жадай.

12)Не копай другому ями, бо й сам упадеш

- Поясніть як ви їх розумієте?

  Послухайте  оповідання-притчу.

Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті, вона просила милостиню.

«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», – звернувся до Бога святий.

А ввечері у телевізійних новинах він дивився в репортажі про те як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їх виснажені голодом тіла.

І знову заволав до (Господа) Бога: «Господи, подивися скільки лиха! Зроби щось!»

Уночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив, я створив тебе».

-Що означають цы слова?

Милосердя – це любов до ближнього. Найвищим проявом милосердя є Божа милість до людей. 

                                                  Відео «Милосердя»

Вчитель:Діти, як ви гадаєте, доброта – це якість людини, що дається при народженні, чи її потрібно виховувати?

                                            (Діти висловлюють свої думки). 

 

1.Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить доброта від зросту,

І дитина робить добру справу,

Як не кине друга на поталу.

2. Як людей полюбиш, пошануєш,

Силу для добра в душі відчуєш

І закрутиться земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші.

3. Доброта з роками не старіє

Доброта від холоду зігріє

І якщо вона як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

4. Не говори про доброту

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

5. Бо доброта – не тільки те

Що обіймає добре слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте

6. Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

7. Роби усім добро

І стережися злого,

Люби ближнього свого,

Як себе самого.

8. І дасть тобі Бог силу

Для боротьби із злом,

І серце та душа

Наповняться добром

9. Краса і море доброти

Оточує нас всіх

Подібним будь до сонця ти,

Щоб зазвучав твій сміх.

10. Щоб ти освітлював всім шлях,

Як сонце з висоти

Хай сяє усмішка в очах

Будь завжди добрим ти!

11. Криниця без джерела – це не криниця

І колос – це не колос без зерна

Без доброти душа – то є безкрила птиця,

Не заспіває жайвором вона

                                            (Діти висловлюють свої думки). 

Вчитель:Я також довго думала над цим питанням і дійшла до висновку, що людина повинна постійно удосконалювати себе на протязі життя.

Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку.

Милосердя — щиросердність, співчуття, любов, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду.
        І таких людей, яким потрыбна допомога, багато. Але за своєю заклопотаністю про свій зовнішній вигляд, гонінням за кращим комп’ютером, найдорожчим мобільним телефоном ми не бачимо цих обділених людей.

А зараз я вам наведу один приклад.

Біля води на піску сидить гарна молода жінка і ніжно обіймає свій скарб – хлопчика років чотирьох. Малюк хворий. У нього тяжка форма церебрального паралічу. Мама пригортає його дуже лагідно. Вони сидять на березі так, що їхні ноги торкаються води. Мама усміхається і щось розповідає хлопчикові. Він не може їй відповісти, а лишень якось незграбно намагається повертати своєю голівкою вбік. Із вигляду хлопчика зрозуміло, що він не може ходити, говорити, можливо, і ніколи не скаже їй “мама”, і ніколи не піде до школи, ніколи не принесе ні двійку, ні десятку…

                                                                фото
         Цієї ж миті у воді ще одна сім’я робить фото сесію своєї доньки. Їй 12 років. Вона не ходить сама, дівчинку заніс у воду її батько, він намагається втримати її на воді, але тільце дівчинки не слухається – ручки скручені страшною хворобою, та батько не впадає у відчай. Тримаючи дівча, пораючись із хвилями, що намагаються скинути круг, він хоче, щоб його донька виглядала гарною на фотографії. Дівчатко намагається усміхатися. Збоку здається, що це в неї не дуже виходить. А мама в цей час ловить дорогоцінні моменти життя їхньої сім’ї простеньким фотоапаратом. Поруч друга дівчинка, напевно, друга донька в цій сім’ї, допомагає батькові. Сім’я разом. І вони щасливі!

                                                                        фото
         Інші батьки привозять діток на інвалідних візках, купаються разом із ними, відносять їх плавати у море, вони разом засмагають, про щось розмовляють, спілкуються з іншими батьками, в яких такі самі особливі дітки. Вони разом лікуються… Відпочивають… Відпочивають від чого? Від людської байдужості й жорсткості, що оточує цих особливих дітей, яких наше суспільство називає ”інвалідами”. А ще – відпочивають від усього того, що приходить з цим словом на додаток: нерозуміння, байдужість, неприйняття, відторгнення, жорсткість, криві погляди…

Вчитель. Кожен із нас може допомогти людям з особливими вадами бути щасливими. Достатньо тільки побачити в цих людях — людей, в цих дітях — дітей.
Кожен із вас, мабуть, зараз ставить собі запитання: «А що я можу зробити, щоб допомогти їм бути щасливими?». Я відповім — любити! Не відвертати свого погляду від дітей, що виглядають не так, як здорові діти. Вони особливі. Чому? Не знаю. Але вони живуть, Для чого? Можливо, щоб зробити нас добрішими, людянішими… І вони будуть щасливі!

Ведучий 1.

Добро – дієве. Воно любить конкретні справи. Керуйтеся у своєму житті принципом: якнайменше красивих фраз, якнайбільше красивих справ. За таким принципом жила мати Тереза – католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979рік. Впродовж понад сорока років допомагала злиденним, хворим і сиротам у місті Колката в Індії.

Ведучий 2.

Зростаючи під керівництвом матері Терези, доброчинні місії розповсюдили свою діяльність на інші країни. На порозі 70-х років мати Тереза здобула міжнародне  визнання як заступниця злиденних і безпомічних.

                                                 Відео про матір Терезу.- 12 секунд

Учитель.  А чи можете Ви назвати ту людину, яка по відношенню до Вас найдобріша, яка щоденно, виявляє свою любов, турботу, яка дарує Вам доброту і нічого не чекає у відповідь. (Учитель підводить дітей до відповіді; діти відповідають, що це мама).
Учитель. Так, це Ваша мама.

Материнська любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі і не завжди ми уміємо її оцінити. Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зранене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює її коси та розсипає зморшки на чолі.
А чи знаєте Ви, що на сьогоднішній день на Україні проживає багато самотніх літніх людей. Це теж чиїсь батьки, які на схилі літ виявились непотрібними власним дітям. У когось не вистачило часу для старенької матері, у когось замалий будинок, щоб прожити разом, а у когось просто зачерствіло серце…

                                         (учень зачитує поему «Кинута мати»)

Осінь дощем зарясніла.
Сирість в нетопленій хаті.
Жінка край столу сидить.
Хто вона – кинута матір.
Скажете – так не буває.
А Ви лише подивіться,
Подумки лиш ненароком
Зморшок її доторкніться.
Складені, втомлені руки,
Губи щось ніби шепочуть.
А на столі, мов ікона,
Фото синочка і доні.
Спогади, ніби картини,
Душу її зігрівають,
Діти, її пташенята,
Щастя по світу шукають.
Донечці років вже з десять
Світить Італії сонце,
Мати те фото цілує,
Дощ заливає віконце.
Син, її гордість, надія,
Теж десь по світу блукає,
Сину, озвися ж бо, сину,
Вістки давно вже немає.
Що ж то за доля такая,
Що за країни далекі,
Знаєте, діти, на груші
Звили гніздо в нас лелеки.
Вишні улітку вродили,
Тільки їх нікому їсти,
Пусткою стало село
Всі подалися у місто.
Мовчки підвелася мати,
Стала одна на порозі,
Щастя її материнське
Десь загубилось в дорозі.

Вчитель. Перед вами аркуш з видрукуваними словами з наказу молодим людям, який написав Василь Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не просто ознайомились із цим наказом, а щоб взяли його в життя: як пам'ятку. (учні по черзі читають рядки з наказу).
− Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками.

− Вмій відчувати найважчі душевні муки матері й батька, їхня хвороба — твоя біда.
− Вмій бути добрим у думках і почуттях.

 - Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не лише праця та втома, а й хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

− Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!

Відео про 4 свічки

Учитель:Я покладаю велику надію на вас, ваше комп'ютерне покоління, на ваші серця . на ваше милосердя тепло і ласку на те, що таких історій більше не буде.

Учитель:А зараз давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя, які ви візьмете з собою в подальше життя.
Золоте правило:
1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
3.Слухати маму, тата, бабусю.
4.Не сміятися над каліками.
5.Любити і берегти природу, тварин.

6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

7.Не залишати тварин у біді.

8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.

9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

Вчитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх тратити його на погані справи.

       Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом
        Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.
 

Ти добро лиш твори всюди,
Хай тепло тобі повнить груди.
Ти посій і доглянь пшеницю,
Ти вкопай і почисти криницю,
Волю дай, нагодуй пташину,
Народи і зрости дитину!
Бо людина у цьому світі
Лиш добро повинна творити.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Осінь дощем зарясніла.
Сирість в нетопленій хаті.
Жінка край столу сидить.
Хто вона – кинута матір.
Скажете – так не буває.
А Ви лише подивіться,
Подумки лиш ненароком
Зморшок її доторкніться.
Складені, втомлені руки,
Губи щось ніби шепочуть.
А на столі, мов ікона,
Фото синочка і доні.
Спогади, ніби картини,
Душу її зігрівають,
Діти, її пташенята,
Щастя по світу шукають.
Донечці років вже з десять
Світить Італії сонце,
Мати те фото цілує,
Дощ заливає віконце.
Син, її гордість, надія,
Теж десь по світу блукає,
Сину, озвися ж бо, сину,
Вістки давно вже немає.
Що ж то за доля такая,
Що за країни далекі,
Знаєте, діти, на груші
Звили гніздо в нас лелеки.
Вишні улітку вродили,
Тільки їх нікому їсти,
Пусткою стало село
Всі подалися у місто.
Мовчки підвелася мати,
Стала одна на порозі,
Щастя її материнське
Десь загубилось в дорозі.